Рішення № 32240843, 08.07.2013, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2013 року м. Мукачево Справа №303/3895/13

2/303/1919/13

номер стат. звіту - 41

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі : головуючого - судді Кость В.В.

при секретарі Болдижар О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево матеріали цивільної справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК»

до відповідача (1) ОСОБА_2

до відповідача (2) ОСОБА_3

про виселення,

СУД ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із будинку, розташованому за адресою АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входить питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного житлового будинку..

Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про те, що між позивачем та відповідачем (2) 02.08.2007 року було укладено кредитний договір №MKAWGА00000078, відповідно до умов якого банк надав відповідачу ОСОБА_3 кредит на суму 51731,25 доларів США строком до 01.08.2017 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позивач та відповідач (1) ОСОБА_2 02.08.2007 року уклали договір іпотеки, відповідно до умов якого відповідач (2) надав в іпотеку житловий будинок, за адресою с. Куштановиця Мукачівського району. Даний житловий будинок належить відповідачу (1) на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Позивач виконав своє зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі, відповідач (2) умови договору не виконав. 05.05.2009 року за судовим рішенням на предмет іпотеки, вищевказаний житловий будинок було звернуто стягнення, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк». Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або

нового власника добровільно звільнити житловий будинок протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Про вказаний факт відповідачам були направленні письмові повідомлення. Також, договором іпотеки, укладеним між позивачем та відповідачем (2), передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. Враховуючи те, що іпотекодержатель не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, позивач вважає, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору.

У судове засідання представник позивача не з'явився, натомість подав до суду письмову заяву (а.с. 34) про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити та проти ухвалення судом заочного рішення не заперечує.

Належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи відповідачі в судове засідання повторно не з'явилися, заперечень проти позову не надали, тому, за згодою представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

Відповідно до положень частини третьої ст. 10 та частини першої ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього кодексу.

Згідно з приписами ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.05.2009 року вимоги ЗАТ КБ «ПриватБанк», назву якого змінено на ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки позовні були задоволені частково, а саме: в рахунок заборгованості за кредитним договором №MKAWGА00000078 від 02.08.2007 року в розмірі 44302,52 доларів США за курсом 7,70, відповідно до службового розпорядження НБУ №417/70 від 23.02.2009 року було звернуто стягнення на домоволодіння загальною площею 306,8 кв. метрів, житловою площею 129,8 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк». Дане рішення ніким не оскаржено та не скасовано (а.с.13-14).

Частиною першою ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ст. 109 Житлового кодексу України передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Чинним законодавством України (частини друга та четверта ст. 40 Закону України «Про іпотеку») встановлено певний порядок дій банку після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення. Зокрема, всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або нежитлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено і частиною третьою ст. 109 Житлового кодексу України.

Після набрання рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.05.2009 року законної сили, ПАТ КБ «ПриватБанк» 12.11.2012 року надіслало відповідачу (2) вимогу про добровільне виселення з будинку. Зазначена вимога отримана відповідачем (2) 05.01.2013 року, підтвердженням цьому є реєстр поштових відправлень рекомендованих листів та поштова квитанція (а.с. 16, 17, 18).

Фактичні дані щодо одержання вимоги про виселення від 05.01.2013 відповідачами не спростовано, а тому суд приходить до висновку, що за відсутності досягнення згоди між сторонами іншого строку, аніж місячний, для добровільного звільнення житлового будинку, відповідачі зобов'язані були звільнити житловий будинок, на який звернено стягнення як на предмет іпотеки.

Проте протягом місяця відповідачі будинок не звільнили.

Відповідно до п. 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати наступне, відповідно до ч.4 ст.9, ст.109 ЖК України, ст.40 Закону України «Про іпотеку» ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як за підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Отже, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, та лише після спливу одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

За таких обставин враховуючи те, що відповідачі у встановлений законом строк добровільно не звільнили спірний житловий будинок, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про зняття з реєстраційного обліку відповідачів слід відмовити, оскільки така реєстрація відповідачів є лише офіційним документальним підтвердженням місця їх проживання і не може вважатися дією, яка порушує право власності банка на даний будинок.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Зняття з реєстраційного обліку покладено на відділи у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України.

Таким чином, ухвалене по справі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення і є остаточним рішенням, на підставі якого уповноважений орган зобов'язаний зняти відповідачів з реєстрації.

На підставі наведеного, керуючись 8, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 10, 14, 57-60, 88, 212-215, 223, 224-228, 294 Цивільного процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Виселити ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2) із житлового будинку (предмет іпотеки), розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_2) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАБАНК» (49094, м.Дніпропетровськ, а./с.1800, р/р.64993919400001, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) суму 214,60 грн. (двісті чотирнадцять гривень 60 коп.) у відшкодування судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя В.В. Кость