Ухвала суду № 32240812, 08.07.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2387/13 08.07.2013 08.07.2013 08.07.2013

Провадження №22-ц/784/2076/13

Головуючий у 1-ї інстанції Кокорєв В.В.

Категорія 57 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

8 липня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Кутової Т.З.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Ямкової О.О.,

при секретарі: Богуславській О.М.,

за участю: позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Гресь І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство»

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 квітня 2013 року

за позовом

ОСОБА_2

до Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство»

про стягнення суми,

В С Т А Н О В И Л А:

В січні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ДП «Миколаївське лісове господарство» про стягнення суми.

В обґрунтування позову посилався на те, що 19 липня 2007 року він перерахував відповідачу 12 497 грн. 70 коп. в якості відшкодування збитків в рахунок наступного відведення у його власність земельної ділянки з її вилученням із земель лісового фонду. В наступному з'ясувалося, що земельна ділянка із земель лісового фонду не може бути виділена, але відповідач, незважаючи на звернення позивача, не бажає повертати безпідставно отримані ним кошти.

Посилаючись на це і з врахуванням того, що земельна ділянка не була виділена у його власність, а залишилася у лісовому фонді, позивач просив стягнути на його користь 12 497 грн. 70 коп., які були неправомірно отримані відповідачем, та 7 848 грн. 56 коп. збитків від інфляції і 3% річних в розмірі 1 932 грн. 18 коп.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 квітня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалено про стягнення на його користь з ДП «Миколаївське лісове господарство» 12 497 грн. 70 коп., а також 214 грн. 60 коп. судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ДП «Миколаївське лісове господарство», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині задоволення позову і ухвалите нове, яким у задоволенні позову в цієї частині відмовити, застосував також строк позовної давності.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач вважав її доводи необґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Задовольняючи позов в частині стягнення суми перерахованих збитків, суд першій інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2, які підтверджені письмовими доказами щодо безпідставно набутих відповідачем грошей в якості майбутніх збитків при вилученні та виділі земельної ділянки, яка із земель лісового фонду не вибувала.

З такими висновками суду слід погодитися, оскільки вони відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Відповідно до змісту статей 1212, 1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому його майно (гроші). Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, в тому числі гроші, які були оплачені в якості неодержаного доходу, пов'язаного з відводом земель Державного лісового фонду з підстав, передбачених статями 56, 116, 149, 207-208 ЗК України, так як земля із лісового фонду не вилучалася і у власність іншого землекористувача під будівництво житлового будинку не відводилася.

Судом установлено, що земельна ділянка площею 0,10га, що покрита лісом, урочища «Варварівське» Андріївського лісництва відноситься до земель Державного лісового фонду. На звернення позивача у 2007 році до ДП «Миколаївське лісове господарство» з питання надання акту щодо можливого відведення земельної ділянки зі зміною її цільового призначення, відповідачем був наданий висновок щодо погодження її відведення при умові погодження з органами виконавчої влади та відшкодування збитків, а саме не отриманого в майбутньому ним доходу згідно з проведеним ним самим розрахунком. Але згодом з'ясувалося, що земельна ділянка не може бути вилучена із земель лісового фонду з наданням її у власність позивача.

Суд дав належну правову оцінку доказам, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, і дійшов правильного висновку, що дії відповідача ДП «Миколаївське лісове господарство» щодо неповернення позивачу грошей, раніш перерахованим ним в якості майбутніх збитків є неправомірними, так як були отримані ним без достатньої правової підстави.

Всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, суд першої інстанції застосував саме ті норми матеріального закону, які підлягають застосуванню в цьому випадку, та обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_2 в частині стягнення 12 497 грн. 70 коп.

За таких обставин відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити та залишити рішення суду першій інстанції в цієї частині без змін.

Доводи ДП «Миколаївське лісове господарство» в апеляційній скарзі стосовно незастосування судом до пред'явлених позивачем вимог строку позовної давності є безпідставними, так як позовна давність може бути застосована судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення, але такої заяви відповідачем подано не було. Окрім цього, звертаючись з аналогічними вимогами до суду адміністративної юрисдикції позивач здійснив переривання перебігу позовної давності.

В іншій частині рішення суду не оскаржено, а тому не є предметом апеляційного перегляду.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча

Судді