Постанова № 32239187, 03.07.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року Справа № 803/1315/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

при секретарі судового засідання Ткачук І.І.,

за участю представника позивача Бадаєвої Н.В.,

представника відповідача Остапюка С.П..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Укртеплогідроізоляція" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Укртеплогідроізоляція" (далі - ПП "Укртеплогідроізоляція", позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 квітня 2013 року №0002192205, №0002202205.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку, про що складено акт №1652/22.5/34827082 від 29.03.2013 року про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП "Укртеплогідроізоляція" з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ "Технокомрезерв" за період з 01.06.2012 року по 31.01.2013 року. В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України (ПК України). Податковий орган посилається на те, що позивачем завищено податковий кредит та валові витрати внаслідок здійснення господарської операції купівлі-продажу товарів за договором №070912/1 від 07.09.2012 року між ПП "Укртеплогідроізоляція" та ТзОВ "Технокомрезерв" , оскільки відсутні підтверджуючі документи на транспортування товарів та з врахуванням висновків акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "Технокомрезерв", в ході проведення перевірки немає можливості підтвердити реальність здійснення господарської операції придбання будівельних матеріалів в цього контрагента.

На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 15.04.2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0002192205 та №0002202205, якими позивачу збільшено податок на прибуток приватних підприємств на 31498,75 грн., в тому числі 25199 грн. - за основним платежем, 6299,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також збільшено податок на додану вартість на 29998,75 грн., в тому числі 23999 грн. - за основним платежем, 5999,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки ним реально були придбані товари у постачальника, що підтверджується первинними документами, а саме договором купівлі-продажу товарів №070912/1 від 07.09.2012 року, податковими, видатковими накладними на придбання товарів, актами прийому-передачі товарів, платіжними дорученнями про перерахунок коштів. Крім того, позивач зазначає, що первинні документи належним чином оформлені, ТзОВ "Технокомрезерв" на момент здійснення поставки товарів було діючим підприємством та платником податку на додану вартість, а тому ПП "Укртеплогідроізоляція" правомірно віднесла суми валових витрат та податкового кредиту за договором купівлі-продажу товарів №070912/1 від 07.09.2012 року. У зв'язку з цим оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважає необґрунтованими, протиправними та просить їх скасувати.

В поданих до суду 02.07.2013 року письмових запереченнях проти позову представник відповідача адміністративний позов не визнав з підстав, викладених в акті перевірки №1652/22.5/34827082 від 29.03.2013 року. Вважає, що господарська операція поставки будівельних товарів на загальну суму 143995,76 грн. не підтверджена документами про транспортування вказаних товарів.

Згідно положень статті 9 Закону України від 01.07.2004 року №1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність" факт надання послуг експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту відправлення до пункту призначення.

Крім того, зазначає, що в ході перевірки отримано листом від 22.01.2013 року №1614/7/22.8-11 від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС акт від 21.01.2013 року №231/22-8/36303038 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "Технокомрезерв" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року. Даним актом встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) ТзОВ "Технокомрезерв" за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, а також встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності цього підприємства. У зв'язку з цим правочини, укладені ТзОВ "Технокомрезерв" з іншими суб'єктами господарювання мають безтоварний характер, а фінансово-господарська діяльність цього підприємства спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Також на момент перевірки свідоцтво платника податку на додану вартість ТзОВ "Технокомрезерв" анульовано з 20.12.2012 року.

Враховуючи вищевикладене, а саме відсутність підтверджуючих документів на транспортування товару та висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "Технокомрезерв", немає можливості підтвердити здійснення господарських операцій з придбання будматеріалів позивачем в ТзОВ "Технокомрезерв". У зв'язку з цим просить у задоволенні адміністративного позову ПП "Укртеплогідроізоляція" відмовити.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просить його задовольнити. Додатково повідомила, що транспортування будівельних матеріалів здійснювало ТзОВ "Технокомрезерв", а тому товарно-транспортних накладних у позивача нема.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні проти позову, просить у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх письмовими доказами, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами по справі, що ПП "Укртеплогідроізоляція" 18.01.2007 року зареєстроване виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №003457 (а.с.22) та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №100020036 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.23).

Луцькою ОДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП "Укртеплогідроізоляція" з питань здійснення фінансово-господарських операцій з взаємовідносинах із ТзОВ "Технокомрезерв" за період з 01.06.2012 року по 31.01.2013 року, про що складено акт №1652/22.5/34827082 від 29.03.2013 року (а.с.13-19), у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ПП "Укртеплогідроізоляція" вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України, оскільки за договором купівлі-продажу товарів №070912/1 від 07.09.2012 року між ПП "Укртеплогідроізоляція" та ТзОВ "Технокомрезерв" відсутні підтверджуючі документи на транспортування товарів, а також, з урахуванням акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "Технокомрезерв", неможливо підтвердити господарські операції за даним договором. На підставі цього зроблено висновок про відсутність об'єкту оподаткування та витрат, що враховуються для визначення цього об'єкта оподаткування, та які не підтверджені відповідними первинними документами. Внаслідок цього позивачем завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТзОВ "Технокомрезерв" на суму 23999,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 5999,75 грн. Також в ході перевірки було встановлено порушення при формуванні позивачем валових витрат, а саме їх завищення на суму 25199,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 6299,75 грн.

В судовому засіданні з'ясовано, що вказані у акті порушення полягають у непідтвердженні позивачем факту здійснення господарських операцій із ТзОВ "Технокомрезерв", яке було продавцем товару в період з 01.06.2012 року по 31.01.2013. В ході проведення перевірки встановлено, що товарно-транспортні накладні або подорожні листи, які б засвідчували факт транспортування придбаного товару від постачальника до покупця ПП "Укртеплогідроізоляція" відсутні та в ході перевірки не надані. Окрім того, позивач не надав сертифікати якості на товари від виробника. Також під час перевірки був врахований акт ДПІ у Печерському районі м. Києва №231/22-8/36303038 від 21.01.2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокомрезерв" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року" (а.с. 68-77). Цим актом встановлено, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про відсутність цього підприємства за місцезнаходженням, та на підставі цього 20.12.2012 року анульовано його свідоцтво платника податку на додану вартість. Також згідно податкової звітності у ТзОВ "Технокомрезерв" встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки ЄДРПОУ. На підставі цього зроблено висновок, що правочини, укладені ТзОВ "Технокомрезерв" з іншими суб'єктами господарювання мають безтоварний характер, а фінансово-господарська діяльність цього підприємства спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

На підставі складеного акта перевірки позивачу Луцькою ОДПІ 15 квітня 2013 року було сформоване податкове повідомлення-рішення №0002192205, яким платнику податків збільшено податок на прибуток приватних підприємств на 31498,75 грн., в тому числі 25199 грн. - за основним платежем, 6299,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення №0002202205, яким збільшено податок на додану вартість на 29998,75 грн., в тому числі 23999 грн. - за основним платежем, 5999,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.20-21).

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням Луцької ОДПІ від 15 квітня 2013 року №0002192205 та №0002202205, суд виходить з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи в судових засіданнях, що ПП "Укртеплогідроізоляція" мало правовідносини із ТзОВ "Технокомрезерв". Між зазначеними контрагентами 7 вересня 2012 року було укладено договір купівлі-продажу товарів №070912/1 (а.с. 25-26), на основі якого позивач протягом вересня-жовтня 2012 року придбавав у ТзОВ "Технокомрезерв" будівельні матеріали згідно податкових, видаткових накладних, актів прийому-передачі товарів (полімерну композицію, розчинники, емаль, мастику та інше). Згідно пункту 2.1 цього договору ціна товару, загальна кількість та вартість товару визначається у видаткових накладних, а відповідно до пункту 7.1 постачальник зобов'язується поставити товар належної якості згідно з сертифікатом якості виробника. Фактом прийняття-передачі товару є підписання видаткової накладної уповноваженою особою покупця (пункт 6.1 договору).

У відповідності до умов вказаного договору ТзОВ "Технокомрезерв" протягом вересня-жовтня 2012 року поставило, а позивач відповідно отримав товар, що підтверджується податковими, видатковими, прибутковими накладними від 10.09.2012 року №54, №РН-00054, №8, від 26.09.2012 року №149, №РН-00149, №11, від 25.10.2012 року №124, №РН-00124, №13, від 29.10.2012 року №150, №РН-00150, №14, актами прийому-передачі товарів (матеріалів) від 10.09.2012 року, 26.09.2012 року, 25.10.2012 року, 29.10.2012 року, рахунками-фактурами №СФ-00054 від 10.09.2012 року, №СФ-00149 від 26.09.2012 року, №СФ-00124 від 25.10.2012 року, №СФ-00150 від 29.10.2012 року (а.с.39-58).

Оплату придбаного товару позивач здійснював згідно умов договору в безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями №538 від 16.10.2012 року, №549 від 01.11.2012 року, №556 від 15.11.2012 року, №564 від 27.11.2012 року (а.с.59-62).

На підтвердження господарських операцій позивач надав Луцькій ОДПІ наступні документи: договір купівлі-продажу, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення, рахунки-фактури, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за період з 01.06.2012 року по 31.01.2013 року (а.с.63). Також в судовому засіданні на підтвердження оприбуткування придбаного товару на підприємстві представник позивача позивач надав картку рахунку 631 за червень 2012 року - січень 2013 року (а.с. 78-80). Вважає, що згаданих первинних документів достатньо для підтвердження господарських операцій, а вимоги податкового органу про надання документів, що підтверджують транспортування товарів є незаконними, оскільки поставку будівельних матеріалів позивачу здійснювало ТзОВ "Технокомрезерв".

Оскільки товар отримувався згідно видаткових накладних та актів прийому-передачі товарів (матеріалів), тому останніх достатньо для підтвердження факту придбання будівельних матеріалів, а тому товарно-транспортної накладної не потрібно.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

На думку суду, відповідач не довів правомірність винесених податкових повідомлень-рішень від 15.04.2013 року №0002192205 та №0002202205, з огляду на таке.

Як передбачено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

перелічені в ПК України витрати банківських установ.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України (чинного з 01.01.2011 року), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Згідно з пунктами 200.1, 200.3 - 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу -зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України -сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Крім того, відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України (ЦК України) від 16.01.2003 року №435-IV (з змінами і доповненнями) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом встановлено, що 01.08.2011 року було укладено договір купівлі-продажу товарів №070912/1 між продавцем ТзОВ "Технокомрезерв" в особі директора Юдіна Є.С., та покупцем ПП "Укртеплогідроізоляція" в особі директора Бадаєвої Н.В.

Предметом зазначеного договору була купівля-продаж будівельних товарів (полімерна композиція, розчинники, емаль, мастика та інше), кількість і асортимент яких визначався у видаткових накладних. Згідно видаткової накладної №РН-00054 від 10.09.2012 року (а.с.40) загальна вартість товару складає 20968,52 грн., в тому числі 3494,75 грн. ПДВ. Відповідно до видаткової накладної №РН-00149 від 26.09.2012 року (а.с.45) ПП "Укртеплогідроізоляція" придбало товар на загальну суму 44677,50 грн., в тому числі 7446,25 грн. ПДВ. Згідно видаткової накладної №РН-00124 від 25.10.2012 року (а.с.50) загальна вартість товару складає 26908,74 грн., в тому числі 4484,79 грн. ПДВ, а відповідно до видаткової накладної №РН-00150 від 29.10.2012 року (а.с.55) позивач придбав товар на загальну суму 51441,00 грн., в тому числі 8573,50 грн. ПДВ. Відповідно до умов договору відпуск товару проводиться згідно видаткових накладних (пункт 3.1). Датою поставки партії товару та датою прийняття партії товару вважається дата видаткової накладної (пункт 3.2). Покупцем здійснюється оплата товару за визначеною ціною згідно рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Судом встановлено, що передача товару згідно з договором купівлі-продажу товарів №070912/1 від 07.09.2012 року оформлена видатковими, податковими накладними, актами прийому-передачі товарів (матеріалів), рахунками-фактурами, які складені у відповідності до вимог законодавства та є первинними документами, що підтверджують реальність придбання товарів ПП "Укртеплогідроізоляція" в ТзОВ "Технокомрезерв". Крім того, придбання вищезазначених будівельних матеріалів не суперечить господарській діяльності позивача, а навпаки свідчить про використання їх у господарській діяльності платника податків. Також доводи відповідача про анулювання 20.12.2012 року свідоцтва платника податку на додану вартість ТзОВ "Технокомрезерв" та про неможливість проведення зустрічної звірки цього контрагента у зв'язку з відсутністю останнього за місцезнаходженням суд до уваги не бере, оскільки на момент складення договору та поставки товарів даний платник податків мав необхідну правосуб'єктність, а свідоцтво платника ПДВ було чинне.

Згідно п.2 постанови Кабінету Міністрів України №207 від 25.02.2009 року "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільний транспортом у внутрішньому сполученні" для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб товарно-транспортної накладної не потрібно, а достатньо накладної або іншого документа, який підтверджує право власності на вантаж.

Як встановлено в судовому засіданні поставка товару здійснювалася ТзОВ "Технокомрезерв" згідно видаткових накладних, а тому товарно-транспортні накладні не видавалися, а видаткові накладні, видані директору ПП "Укртеплогідроізоляція" Бадаєвій Н.В. є первинними документами та цілком підходять для відображення господарської операції в бухгалтерському обліку позивача.

Щодо сертифікатів якості на продукцію, то судом встановлено, що товари, які придбавав позивач згідно видаткових накладних, не підлягають обов'язковій сертифікації відповідно до наказу від 01.02.2005 року №28 "Про затвердження переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні".

Отже, у судовому засіданні встановлено, що господарські операції за договором купівлі-продажу товарів №070912/1, укладеним між ПП "Укртеплогідроізоляція" та ТзОВ "Технокомрезерв" 07.09.2012 року, відбулися та підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При вирішенні спору судом оскаржуване рішення, прийняте відповідачем як суб'єктом владних повноважень, перевірялося на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази та наведені норми законодавства в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 15 квітня 2013 року №0002192205, №0002202205, а тому останні є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення увалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 614,98 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 07.06.2013 року №631.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 15 квітня 2013 року №0002192205, №0002202205.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Укртеплогідроізоляція" судові витрати в сумі 614 (шістсот чотирнадцять) грн. 98 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 8 липня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Д. Ковальчук