Постанова № 32238973, 04.07.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2013 р. Справа № 5008/440/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Матущака О.І.

суддів Скрипчук О.С.

Юрченко Я.О.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс-центр-3» м.Ужгород

на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 06.06.2013р.

про розстрочення виконання рішення суду

у справі № 5008/440/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс-центр-3» м.Ужгород

до відповідача публічного акціонерного товариства «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття» м.Ужгород

за участю третьої особи без самостійних публічного акціонерного товариства по

вимог на предмет спору газопостачанню та газифікації

на стороні позивача «Закарпатгаз» м.Ужгород

про стягнення 214 452,41 грн., в т.ч. 168 495,03 грн. заборгованості за договором постачання природного газу № 1198/у від 01.01.2011, 8 393,88 грн. інфляційних нарахувань, 6 117,08 грн. 3% річних та 31 446,43 грн. пені

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явилася,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 06.06.2013 р. (суддя Ващиліна Н.М.) заяву про розстрочення виконання рішення суду від 27.07.2012 р. задоволено частково: розстрочено виконання рішення від 27.07.2012 р. на 2 роки таким чином, що починаючи з 07.07.2013р. по 07.06.2015р. щомісячно до стягнення підлягає 7 989,83 грн.

Ухвала суду мотивована важким фінансовим становищем заявника, що вбачається з поданої ним довідки станом на 06.06.2013 р. про наявність коштів на рахунку підприємства в розмірі 509 227, 46 грн. Судом також враховано наявність дійсної загрози банкрутства боржника.

Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу місцевого суду про надання розстрочення виконання рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення. В своїй апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що судом не взято до уваги витяг з реєстру досудових розслідувань як фактичного доказу тривалого порушення керівниками відповідача норм ст. ст. 382 та 388 КК України щодо невиконання рішення суду та операції з арештованими коштами. Крім цього, скаржник стверджує, що при винесені оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом порушено принцип змагальності сторін перед законом та судом. Порушення цього принципу відбулося шляхом ненадання позивачу можливості заперечити доводи відповідача шляхом подання належних доказів.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить ухвалу місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що порушення кримінального провадження стосовно керівництва відповідача жодним чином не впливає на розгляд заяви про розстрочення виконання рішення суду по даній справі. Крім цього, відповідач зазначає, що позивач мав достатньо часу для підготовки та подання суду додаткових заперечень та доказів у їх підтвердження у разі наявності таких, оскільки заява про розстрочення виконання рішення суду було подана в канцелярію суду 24.04.2013 р., а оскаржувана ухвала прийнята 06.06.2013 р.

Скаржником подано клопотання № 05-14/195/13 від 04.07.2013 р. про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку в судове засідання. Розглянувши вказане клопотання, судова колегія прийшла до висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК). При цьому слід зазначити, що апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, однак у своєму клопотанні скаржник не просить продовжити строк розгляду апеляційної скарги.

Щодо клопотання скаржника №05-14/196/13 від 04.07.2013 р. про зупинення провадження у даній справі у зв'язку з тим, що позивача по даній справі було включено до реєстру конкурсних кредиторів у справі №5008/977/2012, необхідно зазначити наступне.

Статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядалися іншим судом. При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають або можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Відтак, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у даній справі.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомили. А тому, суд вважає за можливе розглянути справи без їх за наявними в справі документами, враховуючи положення ст.75 ГПК України.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Закарпатської області від 27.07.2012 р. у справі № 5008/440/2012 частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс-Центр-3» до публічного акціонерного товариства «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпаттягаз». Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс-Центр-3» суму 187 996, 19 грн., з яких: 168 495,03 грн. основного боргу, 1 884,44 грн. інфляційних нарахувань, 5 477, 65 грн. 3% річних та 12 139,07 грн. пені, а також судовий збір в сумі 3 759,79 грн.

На виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 27.07.2012 р. у справі № 5008/440/2012 судом видано наказ від 22.10.2012р.

24.04.2013 р. відповідач звернувся до господарського суду Закарпатської області із заявою б/н б/д про розстрочення виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 27.07.2012 р. у справі № 5008/440/2012, в порядку ст.121 Господарського процесуального кодексу України, на сім років.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

У відповідності до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в обґрунтування свого клопотання посилається на те, що підприємство тривалий час здійснювало свою діяльність в режимі дії мораторію, арешту майна та коштів, оскільки вже неодноразово порушувалося питання банкрутства ПАТ ГТК «Інтурист-Закарпаття» (справи №5008/1473/2011, №5008/977/2012), що в свою чергу унеможливлювало проведення повноцінної господарської діяльності та отримання прибутку. Однак, провадження у даних справах були припинені, з огляду на платоспроможність підприємства. Крім цього, заявник зазначає, що переважна більшість заборгованості товариства, була отримана стягувачами на підставі договорів про відступлення права вимоги, які в свою чергу свідчать про скупчення боргів підприємства в декількох кредиторів які зацікавлені у доведенні підприємства до банкрутства. Звернення до суду кредиторів про стягнення заборгованості передувало безпідставне накопичення заборгованості попереднім керівництвом товариства, що підтверджується порушеною кримінальною справою проти колишнього директора ПАТ ГТК «Інтурист - Закарпаття» про притягнення його до відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст.382 КК України.

Відтак, на думку заявника, погашення заборгованості, з метою уникнення порушення нової справи про банкрутство та задоволення вимог усіх кредиторів можливе лише в разі наявності часткового щомісячного погашення заборгованості щодо всіх кредиторів. В підтвердження намірів погасити заборгованість, керівництвом відповідача розроблено фінансовий план погашення заборгованості, згідно з яким, існуюча заборгованість перед кредиторами становить 7 453 071,86 грн., чистий прибуток підприємства на місяць становить 113 000,00 грн., з яких 89 000, 00 грн. товариство зможе використовувати для погашення заборгованості протягом 7 років.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач категорично заперечив щодо надання відстрочення відповідачу, мотивуючи це тим, що боржник перебував під дією мораторію з 26.10.2011р. по 06.06.2012р. та з 28.11.2012р. по 21.03.2012р. і протягом цього часу був звільнений від сплати пені та інших штрафних санкцій, тобто безоплатно користуватися грошима кредиторів протягом 12 місяців дії мораторію, отже фактично вже мав рік відстрочки виконання зобов'язання.

Господарським судом першої інстанції при винесенні ухвали враховано подані обома сторонами докази і наведені аргументи щодо поточного фінансового стану боржника, доводи заявника про можливість його покращення, наявності дійсної загрози банкрутства боржника, матеріальні інтереси обох сторін, а також те, що заборгованість виникла згідно договорів відступлення права вимоги.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, з яким погодився апеляційний господарський суд, що відповідачем доведено належними та допустимими доказами винятковість даного випадку та наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення господарського суду області від 27.07.2012 р. у справі №5008/440/2012. А відтак, часткового задоволення заяви про розстрочення виконання рішення строком на 2 роки.

Щодо доводів позивача, про те, що судом не було надано йому можливості заперечити доводи заявника і надати суду додаткові докази, чим порушено принцип рівності сторін перед законом і судом, то необхідно зазначити, що заява ПАТ ГТК «Інтурист-Закарпаття» про розстрочення виконання рішення суду по даній справі розглядалася місцевим господарським судом протягом двох місяців, а отже, позивач мав достатньо часу для підготовки та подання суду додаткових заперечень та доказів у їх підтвердження у разі наявності таких.

Стосовно посилань скаржника на те, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів та безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про залучення третьої особи, а також невзяття до уваги витягу із кримінального провадження, як доказу наявності вини заявника у виникненні боргу, належить зазначити, що такі вимоги скаржника в контексті розгляду заяви про розстрочення виконання рішення, не відповідають процесуальним вимогам ГПК України, а тому судом першої інстанції відхилені правомірно.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що ухвала господарського суду Закарпатської області прийнята із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 101,103,105,106 ГПК України Господарського процесуального кодексу України,

Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 06.06.2013 р. у справі

№ 5008/440/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.07.2013 р.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Суддя Скрипчук О.С.

Суддя Юрченко Я.О.