Постанова № 32238916, 04.07.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2013 р. Справа № 5008/425/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Матущака О.І.

суддів Скрипчук О.С.

Юрченко Я.О.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Транскарпатбуд» с.Ляхівці Ужгородського району

на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 04.06.2013р.

про розстрочення виконання рішення суду

у справі № 5008/425/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транскарпатбуд» с.Ляхівці Ужгородського району

до відповідача: публічного акціонерного товариства «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття» м.Ужгород

про стягнення 20 000 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 04.06.2013 р. (суддя Кривка В.) заяву про розстрочення виконання рішення суду від 27.06.2012 р. задоволено частково: розстрочено виконання рішення від 27.06.2012 р. на 1 рік таким чином, що починаючи з 05.07.2013р. по 05.06.2014р. щомісячно до стягнення підлягає 1 800,79 грн.

Ухвала суду мотивована винятковістю даного випадку та наявною дійсною загрозою банкрутства боржника.

Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу місцевого суду про надання розстрочення виконання рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення. В своїй апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що судом не взято до уваги витягу з реєстру досудових розслідувань як фактичного доказу тривалого порушення керівниками відповідача норм ст. ст. 382 та 388 КК України щодо невиконання рішення суду та операції з арештованими коштами. Крім цього, скаржник стверджує, що при винесені оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом порушено принцип змагальності сторін перед законом та судом. Порушення цього принципу відбулося шляхом ненадання позивачу можливості заперечити доводи відповідача шляхом подання належних доказів.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить ухвалу місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що порушення кримінального провадження стосовно керівництва відповідача жодним чином не впливає на розгляд заяви про розстрочку виконання рішення суду по дані справі. Крім цього, відповідач зазначає, що позивач мав достатньо часу для підготовки та подання суду додаткових заперечень та доказів у їх підтвердження у разі наявності таких, оскільки заява про розстрочення виконання рішення суду було подана в канцелярію суду 24.04.2013 р., а оскаржувана ухвала прийнята 04.06.2013 р.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомили. А тому, суд вважає за можливе розглянути справи без їх за наявними в справі документами, враховуючи положення ст.75 ГПК України.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Закарпатської області від 27.06.2012 р. у справі № 5008/425/2012 позов задоволено та стягнуто з публічного акціонерного товариства «Готельно - туристичний комплекс «Інтурист - Закарпаття» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Транскарпатбуд» суму 20 000, 50 грн. та 1 609, 50 грн. судового збору.

На виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 27.06.2012 р. у справі № 5008/425/2012 судом видано наказ від 31.08.2012р.

24.04.2013 р. відповідач звернувся до господарського суду Закарпатської області із заявою б/н б/д про розстрочення виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 27.06.2012 р. у справі № 5008/425/2012, в порядку ст.121 Господарського процесуального кодексу України, на сім років.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

У відповідності до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в обґрунтування свого клопотання посилається на те, що підприємство тривалий час здійснювало свою діяльність в режимі дії мораторію, арешту майна та коштів, оскільки вже неодноразово порушувалося питання банкрутства ПАТ ГТК «Інтурист-Закарпаття» (справи №5008/1483/2011, №907/274/13, №907/343/13, №5008/977/2012), що в свою чергу унеможливлювало проведення повноцінної господарської діяльності та отримання прибутку. Однак, провадження у даних справах були припинені, з огляду на платоспроможність підприємства. Крім цього, заявник зазначає, що переважна більшість заборгованості товариства, була отримана стягувачами на підставі договорів про відступлення права вимоги, які в свою чергу свідчать про скупчення боргів підприємства в декількох кредиторів, які зацікавлені у доведенні підприємства до банкрутства. Звернення до суду кредиторів про стягнення заборгованості передувало безпідставне накопичення заборгованості попереднім керівництвом товариства, що підтверджується порушеною кримінальною справою проти колишнього директора ПАТ ГТК «Інтурист - Закарпаття» про притягнення його до відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст.382 КК України.

Відтак, на думку заявника, погашення заборгованості, з метою уникнення порушення нової справи про банкрутство та задоволення вимог усіх кредиторів можливе лише в разі наявності часткового щомісячного погашення заборгованості щодо всіх кредиторів. В підтвердження намірів погасити заборгованість, керівництвом відповідача розроблено фінансовий план погашення заборгованості, згідно з яким, існуюча заборгованість перед кредиторами становить 7 453 071,86 грн., чистий прибуток підприємства на місяць становить 113 000,00 грн., з яких 89 000, 00 грн. товариство зможе використовувати для погашення заборгованості протягом 7 років.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач категорично заперечив щодо надання відстрочення відповідачу, мотивуючи це тим, що боржник перебував під дією мораторію з 26.10.2011р. по 06.06.2012р. та з 28.11.2012р. по 21.03.2012р. і зa цей час був звільнений від сплати пені та інших штрафних санкцій, тобто безоплатно користуватися грошима кредиторів протягом 12 місяців дії мораторію, отже фактично вже мав рік відстрочення виконання зобов'язання.

Господарським судом першої інстанції при винесенні ухвали враховано подані обома сторонами докази і наведені аргументи щодо поточного фінансового стану боржника, доводи заявника про можливість його покращення, наявності дійсної загрози банкрутства боржника, матеріальні інтереси обох сторін, а також те, що заборгованість виникла згідно договорів відступлення права вимоги.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, з яким погодився апеляційний господарський суд, що відповідачем доведено належними та допустимими доказами винятковість даного випадку та наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення господарського суду області від 27.06.2012 р. у справі №5008/425/2012. А відтак, часткового задоволення заяви про розстрочення виконання рішення строком на 1 рік.

Щодо доводів позивача, про те, що судом не було надано йому можливості заперечити доводи заявника і надати суду додаткові докази, чим порушено принцип рівності сторін перед законом і судом, то необхідно зазначити, що заява ПАТ ГТК «Інтурист-Закарпаття» про розстрочення виконання рішення суду по даній справі розглядалася місцевим господарським судом протягом двох місяців, а отже, позивач мав достатньо часу для підготовки та подання суду додаткових заперечень та доказів у їх підтвердження у разі наявності таких.

Стосовно посилань скаржника на те, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів та безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про залучення третьої особи, а також невзяття до уваги витягу із кримінального провадження, як доказу наявності вини заявника у виникненні боргу, необхідно зазначити, що такі вимоги скаржника в контексті розгляду заяви про розстрочення виконання рішення, не відповідають процесуальним вимогам ГПК України, а тому судом першої інстанції відхилені правомірно.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що ухвала господарського суду Закарпатської області прийнята із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 101,103,105,106 ГПК України Господарського процесуального кодексу України,

Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 04.06.2013 р. у справі

№ 5008/425/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.07.2013 р.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Суддя Скрипчук О.С.

Суддя Юрченко Я.О.