Рішення № 32238722, 03.07.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 11/60/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

03.07.2013 Справа № 908/1929/13

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий - суддя Гончаренко С.А., розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116),

до відповідача: Комунальне підприємство «Дніпрорудненські теплові мережі» (вул.Комсомольська, буд. 11, м. Дніпрорудне, Василівський район, Запорізька область, 71630),

відомості про представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Гайдай О.І. - дов. № 01/2518 від 21.11.2012р.;

про: стягнення 103 436,27 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення з комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі» 103 436,27 грн., які складаються з 53 243,46 грн. пені, 39 935,90 грн. втрат від інфляції та 10 256,91 грн. 3% річних.

Ухвалою від 03.06.2013р. порушено провадження по справі, призначені час і дата судового засідання, сторони зобов'язані надати документи та вчинити дії, необхідні для всебічного та об'єктивного вирішення спору.

У зв'язку з неявкою повноважного представника позивача, з метою витребування додаткових доказів та для надання можливості сторонам нормативно та документально обґрунтувати свої доводи і заперечення судовий розгляд відкладався.

Позивач направив до суду телеграму в якій повідомив про неможливість направити повноважного представника в судове засідання, просив вирішити спір за наявними в матеріалах справи доказами.

Як на підставу позовних вимог позивач в позовній заяві посилається на неналежне виконання з боку відповідача умов договору № 06/10-2218БО-13 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010р. в частині своєчасного розрахунку. Тривала затримка оплати вартості переданого природного газу слугувала підставою для нарахування сум пені, втрат від інфляції та 3% річних. Разом з цим, позивач просить судові витрати, пов'язані із розглядом справи віднести на відповідача.

Відповідач в судовому засіданні, що відбулось 03.07.2013р., надав суду уточнений відзив, в якому проти задоволення позову заперечує, при цьому зазначив, основна заборгованість перед позивачем повністю погашена. На думку представника, стягнення сум пені, втрат від інфляції та річних, за умови відсутності основного боргу, є незаконним.

Не зважаючи на такі заперечення, від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки (пені), з посиланням на ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, встановив наступні обставини:

Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням, відповідно до п. п. 1, 2 ст. 509 цього Кодексу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

20.12.2010р. між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», в якості постачальника та КП «Дніпрорудненські теплові мережі», в якості покупця, був укладений договір №06/10-2218БО-13 про закупівлю природного газу за державні кошти. Відповідно до умов цього договору постачальник (позивач у справі) взяв на себе зобов'язання протягом січня - квітня 2011 року поставляти покупцю (відповідачу) природний газ, а останній, в свою чергу, взяв зобов'язання прийняти та оплатити отриманий природний газ.

На виконання умов договору позивач протягом січня - квітня 2011 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 4 516 342,38 грн., що підтверджується належним чином оформленими актами прийому-передачі природного газу за відповідний період, та відповідачем не заперечується.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 4.1 договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі природного газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Згідно статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором в частині своєчасної оплати послуг з теплопостачання належним чином не виконував, оплачував вартість спожитого газу частинами та с порушенням строків, встановлених п. 4.1 договору. Заборгованість на час вирішення спору - відсутня, але факт наявності прострочення платежів відповідачем не спростовано.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В даному випадку неналежним виконанням господарського зобов'язання є порушення відповідачем строків оплати товару, встановлених договором.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 7.3.1 договору у разі порушення покупцем умов п. 4.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, в п. 9.3 договору сторони погодились, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки.

Позивачем за порушення строків оплати спожитого природного газу нарахована та заявлена пеня в загальній сумі 53 243,46 грн. за період з 11.02.2011р. по 30.08.2011р., що відповідає п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та не перевищує 182 дня.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 39 935,90 грн. втрат від інфляції за період лютий - вересень 2011р. та 3% річних в сумі 10 256,91 грн. за період з 11.02.2011р. по 30.08.2011р.

Розрахунок сум пені, втрат від інфляції та 3% річних судом ретельно перевірено.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 53 243,46 грн. пені, 39 935,90 грн. втрат від інфляції та 10 256,91 грн. 3% річних заявлені позивачем правомірно та обґрунтовано, підтверджені зібраними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача до уваги не приймаються в силу наведених вище норм права.

Суд також не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки (пені), виходячи з наступного:

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Також, згідно п. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В своїй заяві відповідач зазначає, що прострочення виконання зобов'язань не спричинило виникнення у позивача збитків, а розмір пені в сумі 53 243,46 грн. значно перевищує «нульові збитки».

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідач, в силу вищенаведених норм законодавства, не довів факту відсутності у позивача збитків, спричинених порушення господарського зобов'язання.

Крім того, подача відповідачем заяви (клопотання) про зменшення судом стягуваних позивачем штрафних санкцій передбачає насамперед з точки зору здорового глузду визнання правомірності застосування цих штрафних санкцій і згоду з розрахунком санкцій.

Між тим в даному випадку відповідач взагалі заперечує проти позову, просить в позові відмовити. І в той же час просить зменшити розмір штрафних санкцій, що є нелогічним і суперечить одне одному.

Судові витрати віднести на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі» (вул.Комсомольська, буд. 11, м. Дніпрорудне, Василівський район, Запорізька область, 71630, код ЄДРПОУ 32597943) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, ЄДРПОУ 31301827) 53 243 (п'ятдесят три тисячі двісті сорок три) грн. 46 коп. пені, 39 935 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 90 коп. втрат від інфляції, 10 256 (десять тисяч двісті п'ятдесят шість) грн. 91 коп. 3% річних та 2 068 (дві тисячі шістдесят вісім) грн. 73 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.А.Гончаренко

В засіданні 03.07.2013р. оголошена вступна і резолютивна частини рішення. Рішення в повному обсязі складено і підписане 04.07.2013р.