Рішення № 32236677, 04.07.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3725/13-ц

Провадження № 2/344/3007/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Польської М.В.

при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..

з участю позивача представників позивача Тинів І.Д., Остапюк О.Л., представника відповідача 1 Демяніва П.Б., представника відповідача 2 Ціпух В.В., відповідача 3 ОСОБА_6, представника третьої особи - Матківської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом Приватного підприємство «ДВЛ» до ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції, ПП «Спеціалізоване підприємство юстиція» в особі Івано-Франківської філії, ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог - ПАТ «Райфайзен банк Аваль» в особі Івано-Франківської обласної дирекції, про визнання незаконними прилюдних торгів щодо продажу нерухомого майна,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "ДВЛ" звернулося до суду із позовною заявою до відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області, приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство юстиція» в особі Івано-Франківської філії, ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог ПАТ «Райфайзенбанк Аваль» в особі Івано-Франківської обласної дирекції про визнання незаконними прилюдних торгів щодо продажу нерухомого майна нежитлового приміщення загальною площею 50.1 м.кв. за адресою по АДРЕСА_1 та скасування Акту прилюдних торгів, стягнення судових витрат.

В судовому засіданні представники позивача вимоги поданої позовної заяви підтримали в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві, просили їх задовольнити.

Представник відповідача 1, 2, відповідач 3 позов не визнав, вважають позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Представник ПАТ «Райфайзенбанк Аваль» позовні вимоги підтримала.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши докази, які надані позивачами на обґрунтування позовних вимог, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.01.2013 року було проведено відповідачем 2 ПП «Спеціалізоване підприємство юстиція» в особі Івано-Франківської філії прилюдні торги відповідно до протоколу №15/339/12-А-З нежитлового приміщення за адресою по АДРЕСА_1 загальною площею 50.1 м.кв.( лот №3), покупцем даного приміщення став відповідач 3 ОСОБА_6 (а.с.11).

Попередньо на виконанні у відповідача 1 відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції знаходився виконавчий лист №2-4602/2011 від 03.11.2011 року, виданий Івано-Франківським міським судом про стягнення з ПП «ДВЛ» на користь ОСОБА_11 515132.8 грн. заборгованості та стягнення з ПП «ДВЛ» на користь ОСОБА_11 1000 грн. Відповідно до відкритого виконавчого провадження по даному виконавчому листу було накладено арешт на майно, що належить боржнику.

ПП «ДВЛ» було власником нежитлового приміщення за адресою по АДРЕСА_1 загальною площею 50.1 м.кв. (а.с.5).

Боржником в період виконавчого провадження оскаржувалися: 1) постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №32892033 від 07.06.2012 року про стягнення з ПП «ДВЛ» на користь ОСОБА_11 1000 грн. заподіяної матеріальної шкоди, ухвалою Івано-Франківського міського суду від 04.07.2012 року відмовлено в задоволенні скарги (а.с.72); 2) постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №32892170 від 07.06.2012 року про стягнення з ПП «ДВЛ» на користь ОСОБА_11 515132.8 грн. та зупинення провадження, ухвалою Івано-Франківського міського суду від 12.07.2012 року відмовлено в задоволенні скарги (а.с.74); визнання незаконною оцінку майна оцінювача ОСОБА_9 та визнання протиправними дії ДВС щодо неприйняття до уваги оцінки виконаної ОСОБА_10, ухвалою Івано-Франківського міського суду від 21.12.2012 року відмовлено в задоволенні скарги, залишеною без змін апеляційним судом (а.с.55-57).

Оскаржуючи Акт прилюдних торгів від 04.01.2013 року, позивач вказує на те, що процесуальні дії щодо належного повідомлення позивача про проведення прилюдних торгів не було і він не отримував належних повідомлень, вартісна оцінка є заниженою, об'єкт продажу перебував у заставі банку згідно відкритої кредитної лінії та договору іпотеки від 24.06.2008 року, а тому такі прилюдні торги є незаконними.

Відхиляючи доводи представників позивача суд зазначає наступне.

Реалізація арештованого майна, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, що регулюється ст..62, 66 Закону України «Про виконавче провадження». Так, реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах). Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону. У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно. У разі якщо на зазначене майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості: 1) у першу чергу - майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари); 2) у другу чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

10.12.2012 року між відділом ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції та ПП «Спеціалізоване підприємство юстиція» Івано-Франківської філії було укладено договір про надання послуг з реалізації нерухомого майна нежитлового приміщення загальною площею 50.1 м.кв. за адресою по АДРЕСА_1 (а.с.89-90). Оголошення щодо реалізації майна опублікувалися в ЗМІ 14.12.2012 р. (а.с.91) та 13.12.2013 року (а.с.92-93), а також на сайті Міністерства юстиції України (а.с.96), а також відправлялися боржнику та стягувачу листи (95-97).

Що стосується інших дій, в тому числі відповідача 1 по виконавчому провадженню, то суд роз'яснює, що дії державного виконавця при вчиненні виконавчого провадження оскаржуються в порядку визначеному ЦПК України і мають самостійний спосіб оскарження, в тому числі щодо оцінки майна, що і було вчинено позивачем та дії щодо цього були предметом розгляду суду з постановленням відповідної ухвали, про що вже вказувалось вище.

Відповідач 3 згідно поданої заяви взяв участь у прилюдних торгах (а.с.99) та в подальшому був визнаний переможцем прилюдних торгів із запропонованою ціною 480000 грн. При цьому позивач участі у прилюдних торгах не брав. Як зазначив відповідач 3 після набуття права власності, ним уже вкладено значні кошти в дану нерухомість

Що стосується обставин, зазначених в позовній заяві позивачем щодо того, що об'єкт продажу перебував у заставі банку згідно відкритої кредитної лінії та договору іпотеки від 24.06.2008 року, а тому такі прилюдні торги є незаконними, то як встановлено судом відповідно до договору іпотеки від 24.06.2008 року, зареєстрований №1856, ПП «ДВЛ» як іпотекодавець надав в іпотеку ВАТ «Райфайзенбанк Аваль», як іпотекодержателю, в забезпечення вимог за генеральною кредитною угодою №82 від 23.06.2008 року, укладеного між ВАТ «Райфайзенбанк Аваль» та Остапюк Ольгою Любомирівною, нежитлові приміщення в АДРЕСА_1 (а.с.34-36,32-33), про що внесено в Реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.31).

Третя особа ПАТ «Райфайзенбанк Аваль» підтримуючи позовні вимоги посилалась на недотримання відповідачем 1 та 2 ст..54 Закону України «Про виконавче провадження». Однак, дана стаття регулює звернення стягнення на заставне майно для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Проте, ч.4 даної статті врегулювано, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Іпотекодержатель до суду із зазначеними позовними вимогами про зняття арешту, не звертався.

29.12.2012 року до ВАТ «Райфайзенбанк Аваль» була надіслана вимога державного виконавця про необхідність повідомлення іпотекодержателем чи наявна заборгованість по кредитному зобов'язанню та вчинення дій щодо вилучення запису реєстру (а.с.70).

На даний лист Директор Департаменту ВАТ «Райфайзенбанк Аваль» повідомив ДВС що станом на 29.10.2012 року даний кредит не видавався, а виключення з Реєстру здійснюється згідно нормативно-правових актів, а саме постанови КМУ (а.с.71).

Відповідно до вимог п.9 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції зі змінами від 04.07.2012 року державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов'язаний подати протягом п'яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів. У разі придбання (передачі) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки, державна реєстрація припинення іпотеки проводиться на підставі заяви державного виконавця.

З врахуванням даної норми закону та невиконання вимоги державного виконавця іпотекодержателем та кредитором, а також з врахуванням невидачі кредиту Остап»юк О.Л., державний виконавець після прилюдних торгів має право подати заяву на припинення державної реєстрації іпотек, що і зроблено відповідачем 1, а тому не можуть бути визнані незаконними прилюдні торги з цих підстав, як зазначає позивач.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Враховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (ст.ст. 203, 215 ЦК України).

У зв'язку з тим, що за змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.

Правочин - правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.

Доповнюючи положення про те, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, у ст. 16 ЦК міститься досить широкий перелік засобів захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема одним із них є визнання правочину недійсним.

Недійсність правочину виникає через те, що дія схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до статей 203, 204 ЦК підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК, як правило, має наслідком визнання правочину недійсним.

Норма ч. 1 ст. 216 ЦК є загальною. Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 216 ЦК вона застосовується, якщо законом не встановлено особливі умови застосування наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

У правочині зовнішнє волевиявлення особи має відповідати його внутрішній волі. Вона має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку, тому не можуть розглядатися як правочини ті фактичні дії особи, які не призводять безпосередньо до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків. На цих підставах необхідно виділити правочини, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною (ст. 232 ЦК).

Однак, посилаючись на дану норму закону, позивач в межах заявлених позовних вимог не надав належних доказів порушення його прав та порушення правил проведення прилюдних торгів по укладанню саме таких правочинів та скасування Акту прилюдних торгів від 04.01.2013 року.

Ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом та ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до ст..212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

На підставі наведеного, ст.ст. 62, 66 Закону України "Про виконавче провадження", п.9 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», керуючись ст.ст. 209-210 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Приватного підприємство «ДВЛ» до ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції, ПП «Спеціалізоване підприємство юстиція» в особі Івано-Франківської філії, ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог: ПАТ «Райфайзен банк Аваль» в особі Івано-Франківської обласної дирекції про визнання незаконними прилюдних торгів щодо продажу нерухомого майна - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя Польська М.В.