Рішення № 32236397, 18.06.2013, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/1392/13-ц

Справа № 2/226/570/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2013 року м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі

головуючого - судді Перекупка І.Г.,

при секретарі Рибкіній Г.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Бабіч Н.А.,

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Димитров, Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку із отриманням професійного захворювання на виробництві,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» ВП «шахта «ім. Г. Димитрова» про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з професійним захворюванням на виробництві. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у період з 25.01.1999 року по 01.09.2003 року він працював на Державній холдингової компанії «Селидіввугілля» ДАТ шахта «ім. Г.М. Димитрова», правонаступником якого після багатьох реорганізацій є Державне підприємство «Красноармійськвугілля», у якості прохідника 5 розряду підземним з повним робочим днем під землею з направленням на дільницю УПР-3, а з 14.04.2003 року працював у якості чергового бюро перепустки з направленням на дільницю охорони.

В умовах шкідливих факторів на вугільних підприємствах загалом він має стаж роботи 23 роки, по вказаній вище професії 23 роки.

В результаті тривалої роботи у шкідливих підземних умовах з тяжкою фізичною працею, висновком від 04.02.2003 року лікувально-експертної комісії Донецької обласної клінічної лікарні профзахворювань йому встановлено професійне захворювання: хронічна вертеброгенна пояснічно-крестцева радікулопатія у стадії затихаючого загострення з лівостороннім корешковим та больовим синдромом.

03 березня 2003 року після проведення розслідування хронічного професійного захворювання комісією було складено акт форми П-4.

07.04.2003 року обласна МСЕК встановила йому 40% втрати працездатності та ІІІ групу інвалідності безстроково. Рекомендоване санаторно-курортне та медикаментозне лікування. Також йому протипоказана тяжка праця, робота в підземних умовах, переохолодження.

14 квітня 2004 року йому було переведено на легкий труд на поверхню за рекомендацією лікарів.

Відповідачем йому призначена одноразова допомога та щомісячна грошова страхова сума але моральна шкода в зв'язку з профзахворюванням йому не призначалася та не відшкодовувалась.

Проте внаслідок професійного захворювання на думку позивача, йму заподіяна моральна шкода, яку він відчував з часу захворювання та продовжую відчувати до теперішнього часу.

Заподіяння йому моральної шкоди підтверджується відповідними документами, доданими до позовної заяви. Позивач вважає, що порушення його законних прав призвели до професійного захворювання та й відповідно і до спричинення моральної шкоди з наступних підстав.

Погіршення стану його о здоров'я у вигляді загального недомагання, слабкості, біль у спині при незначних навантаженнях, що стало причиною його звернення до лікарів, з 1985 року коли стан його здоров'я різко погіршився. У цьому зв'язку, йому часто призначалися курси лікування, які він проходив без будь-якого поліпшення його здоров'я як в стаціонарному так і в амбулаторному режимі, встановлено професійне захворювання та визначено у зв'язку з цим 40% стійкої втрати працездатності, визначена ІІІ група інвалідності. Професійне захворювання, втрата працездатності на 40%, вимагають від нього додаткових зусиль. Це, знаходження протягом довгого часу за межами свого дому що суттєво негативно змінило його звичний життєвий уклад, сімейно - побутові відносини у тому числі з близькими та родичами. Проблеми зі здоров'ям, які в нього з'явились у зв'язку з професійним захворюванням продовжують викликати в нього сильні фізичні страждання, зумовлені особливостями захворювання, психологічний дискомфорт та значне порушення душевної рівноваги, яке виразилося у почуттях постійного відчаю, турботливості, тривозі, роздратованості, в почуттях страху, пригноблювання. Порушився сон. Він вимушений постійно купувати ліки та звертатися до лікарів. Він став замкнутим, що перешкоджає повноцінному спілкуванню з близькими, родичами, друзями та знайомими. Відтепер йому постійно потрібні значні додаткові зусилля для організації мого життя. Все це постійно негативно впливає на його душевний стан, є причиною сильних моральних страждань. Внаслідок професійного захворювання він втратив роботи та професією якою пишався та якою заробляв собі на життя та утримував сім'ю, що його дуже морально пригнічує. До профзахворювання він регулярно займався господарством був рухливим та енергійним чоловіком. Внаслідок профзахворювання він став інвалідом, відчуває постійний біль у спині навіть при незначних навантаженнях, що його дуже морально пригнічує, через що був змінений його життєвий уклад, адже зараз він не може у повному обсязі, як господар сім'ї поратися по господарству час від часу вимушений звертатися через хворобу за допомогою інших осіб. Із-за травми був змінений його життєвий уклад.

Заподіяну йому моральну шкоду він оцінює у 100 000 (сто тисяч) грн. Оцінюючи моральну шкоду в зазначену суму, він виходив із тривалості й глибини його душевних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, що викликані внаслідок захворювання, а також з фактичного значного погіршення стану здоров'я.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Димитров позовні вимоги не визнала.

Представник відповідача - ДП «Красноармійськвугілля» позовні вимоги не визнав.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

У період з 25.01.1999 року по 01.09.2003 року позивач працював на Державній холдингової компанії «Селидіввугілля» ДАТ шахта «ім. Г.М. Димитрова», правонаступником якого після багатьох реорганізацій є Державне підприємство «Красноармійськвугілля», у якості прохідника 5 розряду підземним з повним робочим днем під землею з направленням на дільницю УПР-3, а з 14.04.2003 року працював у якості чергового бюро перепустки з направленням на дільницю охорони. (а. с. 5-6).

В умовах шкідливих факторів на вугільних підприємствах загалом він має стаж роботи 23 роки, по вказаній вище професії 23 роки.

В результаті тривалої роботи у шкідливих підземних умовах з тяжкою фізичною працею, висновком від 04.02.2003 року лікувально-експертної комісії Донецької обласної клінічної лікарні профзахворювань йому встановлено професійне захворювання: хронічна вертеброгенна пояснічно-крестцева радікулопатія у стадії затихаючого загострення з лівостороннім корешковим та больовим синдромом.

03 березня 2003 року після проведення розслідування хронічного професійного захворювання комісією було складено акт форми П-4. (а. с. 9-10).

07.04.2003 року обласна МСЕК встановила йому 40% втрати працездатності та ІІІ групу інвалідності безстроково. Рекомендоване санаторно-курортне та медикаментозне лікування. Також йому протипоказана тяжка праця, робота в підземних умовах, переохолодження. (а. с. 11-12).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв ` язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України «Про охорону праці», а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров'я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст. 22 Конституції України.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Позивач ОСОБА_4 отримав професійне захворювання внаслідок нещасного випадку на виробництві і при цьому мала місце протиправність дій відповідача Відокремленному підрозділі «Шахта «ім. Г. М. Димитрова» Державного підприємства «Красноармійськвугілля», пов'язаних з порушенням Закону України «Про охорону праці», «Правил безпеки у вугільних шахтах", що стало причиною нещасного випадку.

Вищезазначене законодавство, а також роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року із змінами від 25 травня 2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» пов`язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров`я позивача, те, що професійна працездатність в зв`язку з нещасним випадком на виробництві втрачена на 40%.

Виходячи із викладенного, суд вважає можливим стягнути з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля» на користь позивача в рахунок

відшкодування моральної шкоди 30 000 (тридцять тисяч) грн.

Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я. Оскільки моральна шкода у позивача виникла внаслідок ушкодження здоров»я, пов'язаного з травмою на виробництві, то заперечення відповідача являються необґрунтованими.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля» на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору - в розмірі 114 грн. 70 коп.

На підставі викладеного , керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23, 268 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Димитров, Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку із отриманням професійного захворювання на виробництві задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Димитров на користь ОСОБА_4 30 000 (тридцять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863» ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941 на користь держави судовий збір в розмірі 114 грн. 70 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Димитровського міського суду

Донецької області І.Г. Перекупка