Рішення № 32236346, 01.07.2013, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/827/13-ц

Справа № 2/226/415/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2013 року Димитровський міький суд Донецької області у складі:

головуючої - судді Клепка Л.І.,

при секретарі Тіссен О.В.,

за участю позивачки ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача Бушинської Є.В., Пустовгар А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1, діючої в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5, до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю на виробництві, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1, діюча в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю на виробництві.

В обґрунтування вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті нещасного випадку на Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська» при виконанні трудових обов'язків загинув її колишній чоловік і батько її дитини ОСОБА_6 Згідно акту форми Н-5 від 19.01.2013 року, причинами нещасного випадку стали незадовільний технічний стан виробництва, порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання та порушення трудової і виробничої дисципліни. Вказуючи на те, що передчасною смертю батька, їх син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зазнав непоправного горя, що спричинило йому великі моральні страждання, глибокий біль та значний розлад психічного здоров'я, позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь на відшкодування моральної шкоди, спричиненої неповнолітній дитині, 100000 гривень.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, обґрунтовуючи їх викладеними в позовній заяві обставинами, та посилаючись на безповоротність втрати рідної людини, просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідача позов не визнали, обгрунтовуючи свою позицію тим, що підприємство, як роботодавець, не несе відповідальності перед членами сім'ї за моральну шкоду на підставі ст. 1168 ЦК України, доводячи суду, що дані правовідносини мають регулюватися главою 67 ЦК України, Законом України «Про страхування» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» і що відшкодування моральної шкоди в разі смерті застрахованої особи несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, а не підприємство. Та, крім того, звертали увагу суду на недоведеність позивачем отримання моральних страждань, їх непідтвердження медичними документамии і як на довід відсутності вини підприємства у нещасному випадку посилались на

особисте порушення загиблим Правил безпеки.

Представник третьої особи - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійськ Донецької області, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, до судового засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника та прийняття рішення на розсуд суду.

Вислухавши пояснення та доводи сторін, дослідивши докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 18.11.2000 року до 19.01.2010 року перебувала у юридичному шлюбі з загиблим ОСОБА_6 19 січня 2010 року їх шлюб розірвано, що підтверджується даними про реєстрацію і розірвання шлюбу (арк.спр.7-8). В шлюбі 21.08.2001 року у них народився син ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини та записом про батьківство (арк.спр.10).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 у віці 33 років помер (арк.спр.9). Причиною його смерті є нещасний випадок на виробництві, внаслідок його він був смертельно травмований. Зазначена обставина підтверджується актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 19.01.2013 року та актом №38 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1 від 19.01.2013 року (а.с.11-22, 23-29).

Правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються нормами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Частиною 2 зазначеної статті визначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Тобто, даною нормою законодавчо передбачено право дружини та дітей на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Відповідно до ст.153 КЗпП України відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладено на власника або уповноваженого ним органу. Тому доводи представників відповідача про те, що обов'язок відшкодування моральної шкоди в зв'язку зі смертю на виробництві відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" покладено на Фонд є безпідставними, оскільки ці доводи суперечать нормам ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону, згідно яких його дія поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємстві, в установі, організації і не поширюється на членів сім'ї застрахованої особи, які мають право на відшкодування моральної шкоди в зв'язку з його смертю на виробництві, бо такі правовідносини регулюються нормами цивільного законодавства, а саме ст.ст.1167, 1168 ЦК України. Відповідно, моральна шкода в даному випадку має бути стягнута саме з підприємства, з яким загиблий перебував в трудових відносинах, в даному випадку - з ДП «ВК «Краснолиманська». Необхідність доведення умови вини роботодавця і протиправності його поведінки, на що звертали увагу представника відповідача, відсутня, тим більше, що з акту про нещасний випадок вбачається, що основною причиною його настання є незадовільний технічний стан засобів виробництваь (арк.спр.27-27). Особиста необережність загиблого є супутною причиною і з огляду на ст.153 КЗпП України сама по собі не є підставою для відмови у відшкодуванні моральної шкоди особі, яка має на це право згідно з законом. і не звільняє відповідача від відповідальності за незабезпечення безпечних умов праці.

Відповідно до частини 3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх ралізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної щкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Спосіб відшкодування шкоди встановлюється законом. За загальним правилом

відшкодування моральної (немайнової) шкоди здійснюється у формі одноразової виплати грошової суми, на чому і наполягає позивачка. Визначаючи її розмір дитині загиблого, суд керується не лише тими критеріями, які обумовлюють суб'єктивне сприйняття звістки про смерть близької людини - почуття розгубленості, гострого жалю, відчаю, страху перед майбутнім, які зазначила в судовому засіданні позивачка, але й тими, які характеризують їх зовнішній прояв - порушення звичайного способу життя, вимушеність докладання додаткових зусиль для організації свого життя в зв'язку з передчасною та безповоротною втратою близької людини. При цьому суд враховує характер стосунків, що існували на час життя потерпілого, ступінь їх близькості, неможливість їх відновлення, обсяг фізичних і душевних страждань та їх тривалість, а також істотність порушень його життєвого укладу. Саме ці критерії є визначальними показниками настання моральної шкоди та її оцінки в грошовому вимірі. Трагічна та передчасна смерть потерпілого призвела до того, що його син залишився позбавленим права на батьківське виховання та піклування, його підтримки, зазнав важкої психологічної травми, назавжди втратив потенційний зв'язок з близькою людиною.

Визначаючи розмір морального відшкодування в результаті смерті особи при виконанні трудових обов'язків, суд виходить з того, що відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя та здоров'я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, тому з врахуванням безповоротності втрати близької людини вважає за необхідне розмір моральної шкоди на користь неповнолітньої дитини визначити в 60.000 гривень. Суд вважає, що таким визначенням розміру моральної шкоди не будуть порушені принципи поміркованості, виваженості, розумності та справедливості і такий розмір моральної шкоди буде достатнім для розумного задоволення потреб дитини, викликаних негативними наслідками (втратами) немайнового характеру.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат у відповідності з нормами ст.88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь УДК в м.Димиитров судовий збір в розмірі 114,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 23, 268, 1168 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, діючої в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю на виробництві, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю батька, неповнолітньому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, 60.000 (шістдесят тисяч) грн.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір у розмірі 114,70 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його оголошення. В разі, якщо особи, які приймали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, вони можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 25 червня 2013 року.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 1 липня 2013 року.

Суддя