Ухвала суду № 32234124, 02.07.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/1375/13-а

02.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Горошко Н.П. ,

Кондрак Н.Й.

розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудін С.О.) від 04.03.13 у справі № 801/1375/13-а,

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі Автономної Республіки Крим (вул. Р. Люксембург, 20, смт. Кіровське, Кіровський район, Автономна Республіка Крим, 97300)

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в смт. Кіровське Автономної Республіки Крим (вул. Фрунзе, 54, смт. Кіровське, Кіровський район, Автономна Республіка Крим, 97300)

про стягнення 75 881,88 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.03.2013 адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Кіровському районі Автономної Республіки Крим на користь Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі Автономної Республіки Крим витрати по виплаті пенсії (основного розміру), щомісячної цільової грошової допомоги та їх доставці в загальному розмірі 1320,13грн.

В іншій частині в позові відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати в частині відшкодування відповідачем сум адресної допомоги та витрат на її доставку та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі Автономної Республіки Крим, проведено необхідні підготовчі дії, передбачені статтею 190 Кодексу адміністративного судочинства України, які достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2013 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 02.07.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Судова колегія, розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать про те, що Управління Пенсійного Фонду України в Кіровському районі Автономної Республіки Крим звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі заборгованості в розмірі 75881,88 грн.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2012 Управлінням пенсійного фонду України в Кіровському районі АР Крим був складений акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за жовтень 2012 року.

У вказаному акті зазначено, що загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню, дорівнює 28463,16 грн.

Вказаний акт був підписаний відповідачем 06.11.2012 з таблицею розбіжностей, з якої вбачається, що Відділенням Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Кіровському районі АР Крим не була прийнята до відшкодування сума в загальному розмірі 24753,39 грн., яка складається з сум витрат на виплату державної адресної допомоги та сум витрат на виплату пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну.

З аналогічного акта за листопад 2012 року вбачається, що загальна сума відшкодування дорівнює 30170,00 грн.

Вказані в акті суми були прийняті відповідачем до відшкодування в розмірі 3889,46 грн. та з таблиці розбіжностей вбачається, що Відділення Фонду відмовилося у прийнятті до відшкодування сум в загальному розмірі 26280,54 грн., які також складаються з сум витрат на виплату державної адресної допомоги та сум витрат на виплату пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну.

В акті від 03.01.2013, підписаним відповідачем 04.01.2013, за грудень 2012 року позивачем заявлена до відшкодування сума в загальному розмірі 28516,06 грн.

Відповідачем до відшкодування прийнята сума в загальному розмірі 3668,11 грн., не прийнятою до відшкодування залишилася сума в розмірі 24847,95 грн., яка складається з сум витрат на виплату державної адресної допомоги та сум витрат на виплату пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну.

Таким чином, загальна сума не відшкодованих Відділенням Фонду витрат становить 75881,88 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про примусове стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню витрат.

З наявних в матеріалах справи списків осіб та довідок вбачається, що відповідачем була повністю не прийнята до відшкодування державна адресна допомога і витрати на по її доставці в загальній сумі 74561,75 грн.

Крім того, не були відшкодовані витрати по виплаті пенсії (основного розміру), щомісячної цільової грошової допомоги та їх доставці в загальному розмірі 1320,13 грн.

Підставою для відмови у відшкодуванні витрат по вказаним особам стало посилання відповідача на те, що каліцтво було отримано цими особами в державах СНД, однак відповідні підприємства не передали у встановленому порядку документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на виплати.

Стосовно відмови Відділення Фонду відшкодувати позивачеві витрати по виплаті пенсії (основного розміру), щомісячної цільової грошової допомоги та їх доставці в загальному розмірі 1320,13 грн. по особам, які постраждали на території країн СНД, то відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" №1105-XIV від 23.09.1999 особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом "а" статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до абзацу другого пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1105 - ХІУ відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом третім цього пункту встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання - чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодовували матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Таким чином, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відшкодовувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну та моральну шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про правонаступництво України" від 12.09.1991 р. закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

Стаття 9 зазначеного Закону передбачає, що всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на територія якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодовувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Крім того, аналогічний висновок стосовно того, що обов'язок Фонду відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували цьому Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого, викладено в постановах Верховного суду України від 21.11.2011 та від 05.12.2011 (номери в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 20014549, 20533655), які підлягають обов'язковому врахуванню в спірних правовідносинах з підстав, зазначених вище.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що в частині стягнення з відповідача витрат по виплаті пенсії (основного розміру), щомісячної цільової грошової допомоги та їх доставці в загальному розмірі 1320,13 грн. підлягають задоволенню.

Стосовно відшкодування державної адресної допомоги, то судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.08 № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Згідно п.4 вищевказаної постанови виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Відповідно до п.4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 №5-4/4 відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме: 1) сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; 2) щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; 3) допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; 4) сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Зазначений перелік витрат, які підлягають відшкодуванню є вичерпним.

Таким чином, відшкодування витрат на адресну державну допомогу до пенсії зазначеним Порядком не передбачені, а джерелами їх відшкодування є джерела виплати зазначених пенсій.

Отже, дія Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" не розповсюджується на відповідача та на правовідносини між органами Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в частині відшкодування витрат з виплати адресної допомоги, оскільки такі додаткові державні гарантії громадянам передбачені лише Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який визначає обов'язки саме органів Пенсійного фонду України.

Адресна допомога не включається до основного розміру пенсії, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 визначено, що вона є додатковою допомогою до пенсії. Не відноситься адресна допомога також і до щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття.

Тобто, щомісячна державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру, крім інших видів виплат, у тому числі цільової допомоги на прожиття, з урахуванням приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №265.

Таким чином, що відсутні як правові підстави, так і порядок відшкодування відповідачем суми адресної допомоги.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність обов'язку по відшкодуванню позивачу суми витрат по виплаті та доставці державної адресної допомоги в загальному розмірі 74561,75 грн., у зв'язку з тим, що така допомога не відноситься до виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України.

Виходячи з вищенаведеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про часткове задоволення позовних вимог.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.03.13 у справі № 801/1375/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис Н.Й. Кондрак

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська