Постанова № 32233749, 18.06.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2013 р. 10 год.00 хв.Справа № 2а - 3817/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Кургузовій Т.М.,

за участю представників:

позивача - Колесника Ю.В.,

відповідача - Мірошниченка О.В., Воронової Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Херсонський завод карданних валів" ( далі - позивач, ПАТ "Херсонський завод карданних валів") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі - відповідач, ДПІ), у якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення №006112200 від 15.08.2012 року щодо зменшення суми від'ємного значення у розмірі 9350646,00 грн., №0006082200 від 16.08.2012 року щодо збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у сумі 243798,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 4463,25 грн.; №0006132200 від 16.08.2012 року щодо нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 2873,16 грн., №0006102200 від 16.08.2012 року щодо зменшення суми від'ємного значення на 40 486,00 грн.; №0006122200 від 16.08.2012 року щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у загальному розмірі 12567,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 1484,00 грн., №0006092200 від 16.08.2012 року щодо збільшення грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у сумі 1712,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 428,00 грн.

В судовому засіданні 17.01.2013 року судом протокольно ухвалено щодо процесуального правонаступництва шляхом заміни Державної податкової інспекції у м. Херсоні на її правонаступника Державну податкову інспекцію у м. Херсоні херсонської області Державної податкової служби України відповідно до ст. 55 КАС України.

В обґрунтування вказаних вимог позивач посилається на те, що зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за І квартал 2012 р. у сумі 9 350 646,00 грн. є неправомірним, оскільки вказана сума входить до складу суми від'ємного значення за вказаним податком у розмірі 22 983 105,00 грн., яка була зменшена податковим органом згідно попереднього акту позапланової перевірки від 16.09.2011 р. №17/23-206/05743013, проте за результатами судового оскарження податкових повідомлень рішень вказані дії податкового органу визнані протиправними. Позивач також вважає необґрунтованим зменшення підприємству валових витрат та податкового кредиту, внаслідок визнання нікчемними угод з контрагентами-постачальниками ПП „Стальсервіс", TOB "КСМ "Сиол", TOB "ВКФ "Промтехнологія", TOB "Черкаський завод "Синтез", ФОП ОСОБА_4, оскільки вважає, що реальність вчинення господарських операцій підтверджується первинними документами, а тому без наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними чи нікчемними податковий орган не міг керуватися лише висновками перевірок контрагентів. Щодо встановлених порушень ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", то підприємство вважає, що відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, оскільки підприємством були вжиті вичерпні заходи щодо завершення імпортної операції на суму 88077,99 руб.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Відповідач надав суду письмові заперечення, в яких зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є правомірними, оскільки були прийняті за наслідками встановлених порушень податкового законодавства в ході проведення планової перевірки позивача, зокрема не підтверджено підприємством реальність вчинення господарських операцій з ПП "Стальсервіс", TOB "КСМ "Сиол", TOB "ВКФ "Промтехнологія", TOB "Черкаський завод "Синтез", ФОП ОСОБА_4, оскільки позивачем до перевірки було надано лише видаткові накладні, акти виконаних робіт та податкові накладні, проте документів на виконання інших супутніх робіт (навантаження, розвантаження, сортування) до перевірки не надано. Крім цього, з посиланням на акти зустрічних перевірок вказаних контрагентів позивача податковим органом був зроблено висновок, що підприємством здійснено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали заперечення проти адміністративного позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи, врахувавши позиції позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, дослідивши норми законодавства, які регулюють дані правовідносини та їх застосування сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.4 ст.77 Податкового кодексу України податковими ревізорами-інспекторами ДПІ у м. Херсоні було проведено планову виїзну перевірку ПАТ "Херсонський завод карданних валів" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.10 р. по 31.03.12 р., за результатами якої складено акт № 1490/22-1/05743013 від 27.07.12 р. (далі - акт перевірки).

Висновками даного акту перевірки є встановлені порушення -

- п. 5.1, пп.5.2.1, 5.2.5 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3, ст. 5 Закону України від 28.12.94 р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139, пп. 159.1.1, 159.1.2, 159.1.3. п. 159.1 ст. 159 розділу III Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 243 798.00 грн., у тому числі: 3-4 квартали 2010 року в сумі 17 849,00 грн., 1 квартал 2011 року в сумі 321,00 грн., 2-4 квартали 2011 року в сумі 225 628,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування у 1 кварталі 2012 року у сумі 9 350 646,00 грн.

- пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", п. 180.1 ст. 180, п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п. 201.8 ст. 201, п. 198.6 ст.198 розділу V Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за липень 2010 року у сумі 1 712,00 грн.; завищено податок, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок у банку всього у сумі 5 933,00 грн., у тому числі: вересень 2010 року у сумі 2 209,00 грн., жовтень 2010 року у сумі 3 724,00 грн.; завищення податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів всього у сумі 6 634,00 грн., у тому числі: січень 2011 року у сумі 6 634,00 грн.; завищено залишок від'ємного значення ПДВ ( ряд. 24 декларації) у сумі 40 486,00 грн., у тому числі: березень 2011 року - 257,00 грн.; вересень 2011 р. - 19 892,00 грн.; жовтень 2011 року - 15 545,00 грн.; грудень 2011 року - 3 352,00 грн., січень 2012 р. - 1 440,00 грн.;

- статті 2 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (із змінами та доповненнями), а саме: не завершення імпортної операції на суму 88 077,99 руб. РФ.

На підставі вказаних висновків податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме -

- № 006112200 від 15.08.2012 року щодо зменшення суми від'ємного значення з податку на прибуток на суму 9 350 646,00 грн.;

- № 0006082200 від 16.08.2012 року щодо збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 248 261,25 грн., в т. ч. за основним платежем у сумі 243798,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 4463,25 грн.;

- № 0006102200 від 16.08.2012 року щодо зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 40 486,00 грн.;

- № 0006122200 від 16.08.2012 року щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у загальному розмірі 12 567,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 1 484,00 грн.

- № 0006092200 від 16.08.2012 року щодо збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 2 140,00 грн., в т. ч. за основним платежем у сумі 1 712,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 428,00 грн.

- № 0006132200 від 16.08.2012 року щодо нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язання та штрафні санкції за порушення вимог у сумі 2 873,16 грн.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими, на момент виникнення спірних правовідносин, положеннями Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" ( далі - Закон України № 334/94-ВР), Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" ( далі - Закон України № 168/97-ВР, Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №006112200 від 15.08.2012 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на прибуток у розмірі 9350646,00 грн., то суд виходить з наступного.

Як зазначено, на стор. 33 акту перевірки за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року ПАТ "Херсонський завод карданних валів" податок на прибуток не декларувало, оскільки від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток задекларовано підприємством у 2010 р. - 11 404 977,00 грн., у І кв. 2011 р. - 7 708 473,00 грн., у 2011 р. - 9 350 646,00 грн., у І кв. 2012 р. - 13 074 497,00 грн.

В ході проведення перевірки повноти визначення податку на прибуток за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2012 р. ДПІ було встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування всього на суму 9350646,00 грн. з урахуванням зменшення збитків за результатами висновків акту позапланової перевірки від 16.09.11 р. №17/23-206/05743013, згідно яким в порушення пп.1.32 п.1 ст.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.5.1 п.5.5 ст. 5, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп. 7.6.3, пп. 7.6.4 п.7.6 ст.7 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/97-ВР, в порушення п.135.1, п. 135.2, п.138.1, п.138.2, п.153.8 ст. 153 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. № 2755-УІ, підприємству зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік в сумі 11 404 977 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 7 708 473 грн., за 2 квартал 2011 рік в сумі 22 983 105,00 грн. та донараховано податок на прибуток на загальну суму 18 514 773 грн., у т.ч. по періодам: 4 квартал 2008 р. в сумі 4 590 936,00 грн., 2009 р. в сумі 3 659 064,00 грн., 2010 рік в сумі 8 757 199,00 грн., 1 квартал 2011 р. у в сумі 993 839,00 грн., 2 квартал 2011 року в сумі 513 735,00 грн.

Судом встановлено, що прийняті на підставі акту позапланової перевірки від 16.09.11 р. №17/23-206/05743013 податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до Херсонського окружного адміністративного суду, зокрема згідно постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 01.03.2013 року у адміністративній справі №2а- 5325/12/2170 за позовом ПАТ "Херсонський завод карданних валів" до ДПІ у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби скасовано податкові повідомлення - рішення від 29.08.2012 р. № 0006402200, № 0006382200, якими позивачу визначено зобов'язання із податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 13923837,0 грн. та за штрафними санкціями на 3 104 066,75 грн. і зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 22 983 105,0 грн. Вказане судове рішення набрало законної сили згідно ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 року.

Вищевказані обставини не заперечувались представниками сторін в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Оскільки предметом оскарження за податковим повідомленням-рішенням №006112200 від 15.08.2012 року є зменшення позивачу суми від'ємного значення з податку на прибуток у розмірі 9350646,00 грн., яка входить до складу суми від'ємного значення з податку на прибуток у розмірі 22983105,0 грн., яка визначена податковим повідомленням-рішенням ДПІ від 29.08.2012 р. № 0006382200 та неправомірність якого в силу ч.1 ст.72 КАС України не потребує доведенню в рамках даної справи, а тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Щодо правомірності податкового повідомлення - рішення №0006082200 від 16.08.2012 року щодо збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 243798,00 грн., то суд виходить з наступного.

На визначення вказаної суми грошового зобов'язання по податку на прибуток вплинули наступні порушення.

По-перше, ДПІ в акті перевірки вказує на порушення п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України № 334/94-ВР, пп. 139.1.9 ст. 139 ПК України, оскільки позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат III-IV кв. 2010 р., І, ІІІ, IV кв. 2011 року вартість товару за господарськими операціями з ПП «Стальсервіс», ТОВ «КСМ «Сиол», ТОВ «ВКФ «Промтехнологія», ТОВ «Черкаський завод «Синтез», ФОП ОСОБА_5, які визнанні нікчемним, внаслідок чого завищено валові витрати за вказані періоди на загальну суму 270 443,00 грн.

Правила формування валових витрат платниками податку на прибуток підприємств до 01.04.2011 року визначалися вимогами Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", а з 01.04.2011 року положеннями Податкового кодексу України.

Отже, згідно з пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п.5.3. ст.5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи зі змісту положень Податкового кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З акту перевірки та матеріалів справи вбачається, що позивач у III-IV кварталах 2010 р., І, ІІІ, IV кварталах 2011 року мав господарські взаємовідносини з контрагентами-постачальниками ПП «Стальсервіс», ТОВ «КСМ «Сиол», ТОВ «ВКФ «Промтехнологія», ТОВ «Черкаський завод «Синтез», ФОП ОСОБА_5

Так, у липні - вересні 2010 року позивач отримав у ПП «Стальсервіс» металовироби на загальну суму без ПДВ 38 226,10 грн., згідно переліку податкових накладних, наведених на стор. 17 акту перевірки, та копії яких надано позивачем до матеріалів справи. Позивачем на підтвердження фактичного здійснення вказаної господарської операції до матеріалів справи було надано видаткові накладні та прибуткові ордери за формою №М-4 щодо оприбуткування вказаної продукції на складі підприємства.

10 листопада 2010 року ПАТ "Херсонський завод карданних валів" ( за договором - покупець) підписав з TOB "КСМ "Сиол" ( за договором постачальник) договір № 02633/о, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю мастильні матеріали згідно специфікації на умовах само вивезення автотранспортом покупця. У грудні 2010 року позивач згідно умов даного договору отримав від TOB "КСМ "Сиол" масло моторне та мастила на загальну суму без ПДВ 33 170,22 грн., згідно переліку видаткових накладних, наведених на стор. 18-19 акту перевірки, та копії яких надано позивачем до матеріалів справи. Позивачем на підтвердження фактичного здійснення вказаної господарської операції до матеріалів справи було надано податкові накладні та прибуткові ордери за формою № М-4 щодо оприбуткування вказаної продукції на складі підприємства.

21.01.2011 року ПАТ "Херсонський завод карданних валів" ( за договором - покупець) підписав з TOB "ВКФ "Промтехнологія" (за договором - постачальник) договір № ПТ-210101, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю продукцію згідно письмових або усних заявок EXW м. Дніпропетровськ ( склад TOB "ВКФ "Промтехнологія"). У лютому 2011 року позивач згідно умов даного договору отримав від TOB "ВКФ "Промтехнологія" пилку стрічкову мастила на загальну суму без ПДВ 1 284,00 грн., згідно переліку видаткових накладних, наведених на стор. 21 акту перевірки, та копії яких надано позивачем до матеріалів справи. Крім того, позивачем на підтвердження фактичного здійснення вказаної господарської операції до матеріалів справи було надано податкові накладні та прибуткові ордери за формою № М-4 щодо оприбуткування вказаної продукції на складі підприємства.

12.01.2011 року ПАТ "Херсонський завод карданних валів" (за договором - покупець) підписав з TOB "Черкаський завод "Синтез" (за договором постачальник) договір №17, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю емаль МС-17 чорну партіями на умовах, вказаних в рахунках-фактурах або специфікаціях. У вересні 2011 року позивач згідно умов даного договору отримав від TOB "Черкаський завод "Синтез" продукцію на загальну суму без ПДВ 17 263,00 грн. згідно видаткової накладної за № 557 від 01.09.2011 р., копія якої надано позивачем до матеріалів справи. Крім того, позивачем на підтвердження фактичного здійснення вказаної господарської операції до матеріалів справи було надано податкову накладну від 26.09.2011 р. за № 70 та прибуткові ордери за формою № М-4 щодо оприбуткування вказаної продукції на складі підприємства.

У вересні та грудні 2011 року ПАТ "Херсонський завод карданних валів" у бухгалтерському обліку було відображено отримання від ФОП ОСОБА_5 транспортно-експедиційних послуг згідно актів виконаних робіт від 30.01.2011 р., 01.02.2011 р., 24.05.2011 р. на загальну суму без ПДВ 181 500,00 грн.

На підтвердження фактичного здійснення вказаної господарської операції позивачем до матеріалів справи було надано акт здачі-приймання робіт ( надання послуг) 01.02.2011 р. за № ОУ-0000282 на суму 53 000,00 грн., рахунок-фактуру від 31.01.2011 р. на суму 55000,00 грн., у т.ч. ПДВ., податкову накладну за № 275 від 31.01.2011 р. на суму 55000,00 грн., у т.ч. ПДВ 9 166,67 грн.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Разом з тим, досліджуючи питання руху активів у спірних правовідносинах, суд виходить з того, що за змістом норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Податкового кодексу України наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування валових витрат, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів, а тому, формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції.

Валові витрати можуть бути сформовані платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

З огляду на викладене, реальність господарської операції з придбання товарів має підтверджуватись також документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі та документами про зберігання придбаних товарів.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Між тим, на неодноразові вимоги суду позивачем не було надано доказів перевезення товару а його внутрішнього переміщення у позивача.

Відповідно до норм ч.2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та норм Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (затверджено постановою КМУ від 25.02.2009р. №207), документами на перевезення вантажів автомобільним транспортом є дорожній лист або товарно-транспортна накладна.

Враховуючи, те що у наданих позивачем до матеріалів справи договорів поставка продукції здійснювалась позивачем на умовах само вивезення, між тим, позивачем не надано суду подорожні листи та інші документи обліку перевезення товару.

Крім того, позивачем документально не доведено внутрішнього обліку та зберігання товару.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, відносяться накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей, накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, та інше.

Пунктом 1.3. Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 р. № 2 (далі по тексту - Методичні рекомендації №2 ) для цілей бухгалтерського обліку запаси включають, зокрема, й запасні частини.

Для внутрішнього переміщення запасів, їх відпуску виробничим підрозділам та іншим структурним підрозділам підприємства, що розташовані на іншій, ніж підрозділ, що їх відпускає, території, використовується накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (п. 3.12. Методичних рекомендацій № 2).

Наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 р. № 193 "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів" визначено, що накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма N М-11) використовується для обліку руху матеріальних цінностей в середині підприємства та їх відпуску господарствам свого підприємства, що розташовані за межами його території, а також стороннім організаціям. Накладна-вимога виписується в двох примірниках і підписується головним бухгалтером або особою, на те уповноваженою. У випадку відпуску матеріалів господарствам свого підприємства один примірник передається одержувачам (цеху, дільниці та т. п.), другий - складу, який потім передається до бухгалтерії.

Між тим, позивачем не надано документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей на підприємстві позивача, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позивачем не доведено реальність отримання ПП «Стальсервіс», ТОВ «КСМ «Сиол», ТОВ «ВКФ «Промтехнологія», ТОВ «Черкаський завод «Синтез», ТМЦ. Крім того, в акті перевірки ДПІ відмічає, що позивач надав до перевірки тільки видаткові та податкові накладні ПП «Стальсервіс», TOB "КСМ "Сиол", проте товарно - транспортні накладні та акти виконаних інших супутніх робіт ( навантаження, розвантаження, сортування ) до перевірки позивачем не було надано. про ненадання вказаних документів також зазначено ДПІ в акті перевірки.

Щодо підтвердження позивачем здійснення господарської операції з ФОП ОСОБА_5 по наданню транспортно-експедиційних послуг згідно актів виконаних робіт від 30.01.2011 р., 01.02.2011 р., 24.05.2011 р. на загальну суму без ПДВ 181 500,00 грн., то суд виходить з наступного.

Згідно ст.1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 р. № 1955-ІУ із змінами та доповненнями, транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Проте, в матеріалах справи відсутні як договір про надання ФОП ОСОБА_5 вказаного виду послуг, так і повний перелік первинних документів на підтвердження виконання послуг на загальну суму 181 500,00 грн., зокрема акти виконаних робіт на вказану суму.

Крім того, суд також враховує дані акту ДПІ у м. Херсоні від 22.12.2011 р. за № 21/17-208 про результати проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_5 яким було встановлено відсутніх необхідних ресурсів для здійснення підприємницької діяльності, а з аналізу податкової звітності та облікової справи підприємця вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигод переважно контрагентам, які здійснюють посередницьку діяльність.

Твердження позивача про реальність надання транспортних послуг не спростовує наведеного висновку суду, оскільки з'ясуванню під час розгляду даної справи підлягають не обставини транспортування товарами силами будь-якої особи, а здійснення цієї операції безпосередньо ФОП ОСОБА_5 згідно підписаних акті виконаних робіт.

Крім того, позивач не надав документів, які б підтверджували факт перевезення ФОП ОСОБА_5 товарів, зокрема відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Отже, відсутність реально вчиненої господарської операції, та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, не дозволяє позивачу формувати дані податкового обліку щодо визначення складу валових витрат за рахунок вартості послуг.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність ознак реальності господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_5

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування валових витрат позивача, податковий орган вказував, що операції з поставки товару були фіктивними.

Так, податковий орган посилається на матеріали ГВ ПМ ДПІ у м. Енергодар, згідно яким встановлено, що до 03.06.2010 року засновником та керівником ПП «Стальсервіс» був ОСОБА_6, проте після вказаної дати ПП «Стальсервіс» було перереєстровано на гр. ОСОБА_4, який є засновником та директором підприємства. Згідно свідченням ОСОБА_4 документи фінансово-господарської діяльності на підприємстві відсутні через їх вилучення у ході обшуку УБОЗ України в Запорізькій області у рамках кримінальної справи № 331009, з момент перереєстрації підприємства на ОСОБА_4 фінансово-господарська діяльність не здійснювалась, складських приміщень, транспортних засобів на найманих працівників на підприємстві не має. Отже, податковий орган вважає, що оскільки складені з 03.06.2010 р. видаткові та податкові накладні за підписом ОСОБА_6 є недійсними у зв'язку з їх складання не уповноваженою посадовою особою підприємства, тому позивач неправомірно включив до складу валових витрат ІІІ кварталу 2011 року суму 36 226,00 грн.

Крім того, податковий орган посилається на акт ДПІ у м. Херсоні від 17.02.2012 р. №568/23-5/14142821 щодо проведення планової перевірки TOB "КСМ "Сиол", згідно якому встановлено, що підприємство попередньо придбавало дану продукцію у постачальника ТОВ «ТПК Агрінол» ( м.Бердянськ) угоди поставок з яким у грудні 2010 року визнано нікчемними. Отже, податковий орган вважає, що оскільки придбання позивачем у TOB "КСМ "СИОЛ" продукції є лише документуванням без його фактичного отримання, тому позивач неправомірно включив до складу валових витрат IY кварталу 2010 року суму 33170,22 грн.

ДПІ акті перевірки посилається на акт ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по ланцюгу постачання з ТОВ « Нью Стар» за лютий 2011 року, згідно якому встановлено, що угоди поставок продукції у лютому 2011 року визнані нікчемними. Отже, податковий орган вважає, що оскільки придбання позивачем у TOB "ВКФ "Промтехнологія" продукції є лише документуванням без його фактичного отримання, тому позивач неправомірно включив до складу валових витрат I кварталу 2011 року суму 1284,00 грн.

ДПІ акті перевірки посилається на акт ДПІ у м. Черкаси про результати проведення зустрічної звірки з TOB "Черкаський завод "Синтез" щодо документального підтвердження господарських відносин з постачальником ПП «ЛАБ» та покупцями за вересень 2011 року, згідно якому встановлено, що діяльність ПП «ЛАБ» спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Отже, податковий орган вважає, що оскільки придбання позивачем у TOB "Черкаський завод "Синтез" продукції є лише документуванням без його фактичного отримання, тому позивач неправомірно включив до складу валових витрат IІІ кварталу 2011 року суму 17 263,00 грн.

З цього приводу суд зазначає на те, що в ст. 83 Податкового кодексу України наведено матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, серед яких: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами.

При цьому, суд зазначає, що отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Проте, при розгляді даної категорії справ суд повинен виходити з дотримання принципу адміністративного судочинства щодо офіційного з'ясування обставин у справі шляхом витребування у сторін додаткових письмових доказів.

В судовому засіданні представник позивача вказав, що на його думку надані до суду документи є достатніми доказами щодо даного спірного питання.

Таким чином, за наслідками дослідження первинних документів, оформлених за наслідками вчинення господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками ПП «Стальсервіс», ТОВ «КСМ «Сиол», ТОВ «ВКФ «Промтехнологія», ТОВ «Черкаський завод «Синтез», ФОП ОСОБА_5, під сумнів вчинення яких поставив податковий орган під час проведення планової перевірки, суд погодитись з висновком податкового органу щодо відсутності реального вчинення господарських операцій та як наслідок неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат суми вартості товару у розмірі 270 443,00 грн.

По-друге, на визначення грошового зобов'язання за вказаним податковим повідомленням рішенням вплинули встановлені податковим органом порушення пп. 139.1.1. п. 139.1. ст.. 139, пп. 159.1.1, 159.1.2, 159.1.3, п. 159.1 ст. 159 ПК України, оскільки позивачем неправомірно віднесено до складу інших валових витрат безнадійну заборгованість (дебіторську заборгованість з минулим терміном позовної давності) на загальну суму 572 910,00 грн. (стор. 28-30 акту);

В акті перевірки відповідач вказує, що при дебіторській заборгованості з минулим терміном позовної давності має місце "безнадійна заборгованість", яка не повинна бути відображена у податковому обліку платника податку у рядку 06 декларації « Інші витрати», оскільки позивач перерахувавши попередню оплату за товари у загальній сумі 75 173,00 грн. та не отримавши товар протягом терміну позовної давності, неправомірно продовжує її обліковувати після закінчення вказаного строку у складі інших витрат, що є порушенням пп. 139.1.1 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України. Крім того, ДПІ вважає безпідставним відображенням у складі інших витрат суму дебіторської заборгованості з минулим строком давності у розмірі 497699,00 грн.

Згідно з пп. 14.1.11 п. 14.1 розділу 1 Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості.

Порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості визначається ст. 159 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.159.1.2, п.п.159.1.5 п.159.1 ст.159 Податкового кодексу України, платник податку покупець зобов'язаний зменшити витрати на вартість заборгованості, визнану судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає день набрання законної сили рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису. Якщо в наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує (відновлює) витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення. Водночас продавець, який зменшив суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, відповідно до підпункту 159.1.1 цього пункту збільшує доходи на суму заборгованості (її частини) за такі товари, роботи, послуги, погашену покупцем, та збільшує витрати на собівартість (її частину, визначену пропорційно сумі погашеної заборгованості) цих товарів, робіт, послуг за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Положеннями зазначеної статті цього Кодексу визначено порядок врегулювання безнадійної заборгованості. З їхнього змісту вбачається, що в цьому випадку йдеться не про будь-яку прострочену заборгованість, а тільки про визнану судом чи за виконавчим написом нотаріуса.

Отже, згідно з приписами указаної норми у покупця виникає зобов'язання зменшити суми витрат.

В ході розгляду справи позивач свою позицію щодо вказаного порушення ні яким чином не пояснив, при цьому на підтвердження наявності списаної дебіторської заборгованості надав суду протоколи засідань комісії з невиробничих витрат ПАТ "Херсонський завод карданних валів".

З огляду на викладені обставини, суд погоджується з висновком відповідача, що в порушення пп.159.1.1, пп. 159.1.2 ст.159 Податкового кодексу України, ПАТ "Херсонський завод карданних валів" не було зменшено суму витрат на вартість дебіторської заборгованості з минулим строком давності в загальній сумі 572 910,00 грн.

Втретє, на визначення грошового зобов'язання за вказаним податковим повідомленням рішенням вплинув висновок попереднього акту позапланової перевірки від 16.09.11 р. №17/23-206/05743013, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 22 983 105,0 грн.

Судом встановлено, що ДПА у Херсонській області була проведена позапланова виїзна перевірка та за наслідками якої був складено акт перевірки від 16.09.11 р. №17/23-206/05743013. Одним із висновків даного акту перевірки є порушення пп. 1.32 п. 1 ст. 1, пп. 5.2.1 п. 5.2 пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.6.3, пп. 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), а також п.135.1, 135.2, 138.1, 138.2, п. 153.8 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ, в результаті чого підприємству зменшено від'ємне значення об'єктів оподаткування у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік в сумі 11 404 977, 00 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 7 708 473,00 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 22 983 105,00 грн.

За наслідками вказаного порушення ДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення від 29.08.2012 р. № 0006382200, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 22 983 105,0 грн.

Вказане податкове повідомлення рішення згідно постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 01.03.2013 року у адміністративній справі №2а- 5325/12/2170, яке набрало законної сили згідно ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 року, було скасовано.

Вищевказані обставини не заперечувались представниками сторін в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку щодо неправомірного зменшення позивачу суми від'ємного значення з податку на прибуток у розмірі 22983105,0 грн., яка визначена податковим повідомленням-рішенням ДПІ від 29.08.2012 р. № 0006382200 та неправомірність якого в силу ч.1 ст.72 КАС України не потребує доведенню в рамках даної справи.

Вчетверте, на визначення грошового зобов'язання за вказаним податковим повідомленням рішенням вплинуло на думку податкового органу неправомірні дії позивача щодо самостійного зменшення фінансових витрат сплачених відсотків за користування кредитними коштами в сумі 13 422 141,00 грн. згідно висновку акту позапланової перевірки від 16.09.11 р. № 17/23-206/05743013.

Як вбачається з акту перевірки ( стор. 31) податковий орган вказує, що позивачем у податковій декларації з податку на прибуток за 2-4 квартал 2011 року самостійно зменшено фінансові витрати у рядку 06.4 декларації на загальну суму 13422141,00 грн., які були зменшені податковим органом за наслідками позапланової перевірки згідно акту від 16.09.11 р. № 17/23-206/05743013.

Як зазначалось вище, висновки акту від 16.09.11 р. № 17/23-206/05743013 та прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення були предметом судового розгляду в адміністративній справі № 2а- 5325/12/2170.

Проте, в судовому засіданні ревізором-інспектором ДПІ було вказано, що за наслідками акту позапланової перевірки від 16.09.11 р. № 17/23-206/05743013 підприємство мало право самостійно зменшувати фінансові витрати у рядку 06.4 декларації на загальну суму 13422141,00 грн., оскільки вказані дії спричиняють подвійний облік встановлених порушень. При цьому, в чому полягає подвійний облік та нормативне обґрунтування вказаної позиції ревізор-інспектор ДПІ суду не надала.

Представник позивача щодо вказаного порушення жодних пояснень не надав.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи, що податковим законодавством не заборонено платнику податків самостійно усувати порушення шляхом їх відображення у податковій звітності за наслідками проведення податковим органом перевірок, тому висновок відповідача щодо неправомірних дій позивача по зменшенню фінансових витрат сплачених відсотків за користування кредитними коштами у сумі 13 422 141,00 грн. згідно акту позапланової перевірки від 16.09.11 р. № 17/23-206/05743013 та збільшення валових витрат у 4 кв. 2011 року на суму 13422 141,00 грн. є необґрунтованими.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Як зазначено на стор. 33 акту перевірки за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2012 року ПАТ "Херсонський завод карданних валів" податок на прибуток не декларував, проте від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток задекларовано у 2010 р. - 11404977,00 грн., у І кв. 2011 р. - 7708473,00 грн., у 2011 р. - 9350646,00 грн., І кв. 2012 р. - 13074497,00 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що за вищеописаними епізодами порушень законодавства було визнано неправомірнім віднесення позивачем до складу валових витрат суми вартості товару у розмірі 270443,00 грн., та визнання неправомірним зменшення відповідачем суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 22983105,0 грн. та зменшення валових витрат в сумі 13422141,00 грн. згідно висновків акту позапланової перевірки від 16.09.11 р. № 17/23-206/05743013, внаслідок чого у позивача підтверджено від'ємне значення з податку на прибуток та відповідно відсутній об'єкт оподаткування за вказаним податком, а тому податкове повідомлення - рішення №0006082200 від 16.08.2012 року щодо збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 243798,00 грн. є неправомірним та підлягає скасуванню.

Таким чином, зміна показника валових витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

З огляду на викладене та незалежно від визнання судом неправомірним формування валових витрат за рахунок вартості товару, отриманого за нікчемними угодами, на суму 270443,00 грн., податкове повідомлення - рішення №0006082200 від 16.08.2012 року щодо збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 243 798,00 грн. підлягає скасуванню.

Щодо правомірності податкових повідомлень-рішень № 0006102200 від 16.08.2012 року щодо зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 40486,00 грн., №0006122200 від 16.08.2012 року щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у загальному розмірі 12567,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 1484,00 грн., № 0006092200 від 16.08.2012 року щодо збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 2140,00 грн., в т. ч. за основним платежем у сумі 1712,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 428,00 грн., то суд виходить з наступного.

На визначення вказаних сум за податком на додану вартість вплинули наступні порушення, зокрема -

- порушення пп. 192.1.1 п. 192.1. ст.. 192 ПК України в частині завищення податкових зобов'язань у січні 2011 року на суму ПДВ 4 591,00 грн. у зв'язку з тим, що підприємство двічі відкоригувало суму податкового зобов'язання по ПАТ «Сімферопольський завод авто рулів» (стор. 40 акту перевірки).

- порушення пп. 198.6 ст. 198 ПК України в частині завищення податкового кредиту внаслідок віднесення двічі до податкового кредиту податкову накладну ТОВ «Техінструменткомплект» у липні 2011 року та грудні 2011 року на суму ПДВ 1440,00, а саме - податкової накладної від 09.06.2011 року № 7.

- порушення п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1. ст. 187, пп. 198.6 ст. 198 ПК України в частині завищення податкового кредиту на суму ПДВ 35336,00 грн. у зв'язку з включенням до податкового кредиту сум без наявності податкових накладних (стор.51 акту перевірки).

Статтею 192 ПК України врегульовані питання щодо особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту), зокрема

- якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню ( пункт 192.1. ст. 192 );

- якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг ( п.п. 192.1.1. п. 192.1 ст. 192)

В ході проведення перевірки відповідачем було встановлено, що підприємство двічі відкоригована сума податкового зобов'язання по ПАТ «Сімферопольський завод авто рулів» у січні 2011 р. на суму ПДВ 4 591,00 грн., а саме розрахунок коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної № 112 від 28.01.2011 р. на суму 22 954,00 грн., ПДВ 4590,80 грн.

Позивач щодо встановленого порушення пояснень та доказів на спростування вказаного суду не надав.

Згідно пункту 198.6. ст.. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідачем в акті перевірки вказано, що підприємством віднесено двічі до податкового кредиту податкову накладну ТОВ «Техінструменткомплект» від 09.06.2011 року № 7 на суму ПДВ 1 440,00 грн., а саме у липні 2011 року та грудні 2011 року.

Позивач щодо встановленого порушення пояснень та доказів на спростування вказаного суду не надав.

Відповідно до п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Як зазначено в акті перевірки, позивачем завищено податковий кредит на суму 35336,06 грн. внаслідок відсутності податкових накладних, підтверджуючих правомірність формування податкового кредиту у серпні, вересні, жовтні 2011 року внаслідок взаємовідносин з Одеської залізницею згідно переліку, наведеному на стор. 51-53 акту перевірки.

Представник позивача заперечив щодо вказаного порушення, проте доказів на спростування вказаних висновків податкового органу суду не надав.

Крім того, позивачем не доведено перед судом, що ним під час перевірки надавалися усі документи, на підставі яких можливо було б встановити обставини, на які він посилається.

Також, на часткове зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 257,00 грн., зменшення суми бюджетного відшкодування в сумі 12 567,00 грн. та на збільшення грошових зобов'язань з ПДВ в сумі 1712,00 грн. вплинули висновки податкового органу щодо завищення податкового кредиту в сумі 17988,80 грн. внаслідок вчинення господарських операцій з ПП «Стальсервіс», ТОВ «КСМ «Сиол», ТОВ «ВКФ «Промтехнологія», ТОВ «Черкаський завод «Синтез», які визнанні нікчемними.

Судом встановлено, що встановлені відповідачем порушення щодо завищення податкового кредиту за наслідками вчинення господарських операцій з контрагентами ПП «Стальсервіс», ТОВ «КСМ «Сиол», ТОВ «ВКФ «Промтехнологія», ТОВ «Черкаський завод «Синтез» є суміжними з порушеннями щодо завищення валових витрат внаслідок віднесення до їх складу вартості продукції, отриманої від вказаних контрагентів.

Суд відмічає, що при наданні правової оцінки щодо правомірності формування позивачем складу валових витрат за рахунок вартості отриманої продукції від контрагентів ПП «Стальсервіс», ТОВ «КСМ «Сиол», ТОВ «ВКФ «Промтехнологія», ТОВ «Черкаський завод «Синтез» судом було визнано безтоварними господарські операції з поставки продукції на адресу позивача.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно з п.7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків:

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічна норма міститься у п. 198.2 ст. 198 Податковому кодексу України,

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні приписи містяться у п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

І хоча, як вірно зазначав позивач, що чинне законодавство не передбачає такої передумови виникнення у платника права на формування податкового кредиту, як проведення зустрічних перевірок його постачальників, однак необхідною умовою для виникнення у платника права на податковий кредит (який в подальшому бере участь у формуванні від'ємного значення ПДВ та суми бюджетного відшкодування) є факт здійснення господарської операції з придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності платника. Таким чином, до обставин, які входять до предмету доказування при правомірності формування податкового кредиту також належить реальність здійснення платником податку операцій, на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку.

Отже, з цією метою судом було з'ясовано характер та зміст операцій, за якими у підприємства виник податковий кредит, від'ємне значення ПДВ та бюджетне відшкодування, та дослідивши усі надані до матеріалів справи первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції ( договори, видаткові та податкові накладні), суд зробив висновок про відсутність доказів щодо дійсного руху активів між учасниками відповідних операцій, зміни у їх майновому стані як обов'язкова ознака господарської операції.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0006102200 від 16.08.2012 року щодо зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 40 486,00 грн., № 0006122200 від 16.08.2012 року щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у загальному розмірі 12 567,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 1 484,00 грн., № 0006092200 від 16.08.2012 року щодо збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 2 140,00 грн., в т. ч. за основним платежем у сумі 1 712,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 428,00 грн., відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому є правомірними.

Щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0006132200 від 16.08.2012 року про нарахування позивачу пені у сумі 2873,16 грн. порушення ст. 2 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», то суд виходить з наступного.

В обґрунтування вказаної вимоги ПАТ "Херсонський завод карданних валів" зазначив, що підприємством здійснено вичерпних заходів щодо завершення імпортної операції на суму 88 077,99 руб. РФ. з ТОВ « Серовметєкспорт» ( Російська федерація). Зокрема, до матеріалів позивач надав контракт № 1 від 05.02.20140 року, претензії від 25.06.2012 р. за № 010/1893 та за вих. № 010/2380 від 08.08.2012 р., адресовані ТОВ « Серовметєкспорт» з проханням повернути 88 078,00 руб РФ, що складає різницю між сумою попередньої оплати та ціною отриманої продукції.

Також позивачем надано позов від 16.10.2012 р. за № 010/2981 про стягнення боргу та пені згідно договору поставки та ухвалу Арбітражного суду Челябинської області від 16.01.2013 р. по справі № А76-21673/2012 щодо прийняття до провадження позов ПАТ "Херсонський завод карданних валів" до ТОВ « Серовметєкспорт» про стягнення 88 078,00 руб. РФ.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, мають бути здійснені в строк, що не перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується.

Частиною першою ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Згідно ч. 4 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Враховуючи наведені правові норми, суд приходить до висновку, що підставою для зупинення строків, передбачених статтями 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків - рішення суду про задоволення позову.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії ухвали Арбітражного суду Челябінської області від 16.01.2013 р. по справі № А76-21673/2012, судом прийнятий позов до провадження 16.01.2013 р., що є датою для зупинення нарахування пені і з цього моменту пеня не сплачується.

Проте, відповідачем пеня нарахована до моменту відкриття Арбітражним судом Челябінської області провадження по справі № А76-21673/2012, тому суд приходить до висновку щодо правомірності податкового повідомлення - рішення №0006132200 від 16.08.2012 року про нарахування позивачу пені у сумі 2 873,16 грн. порушення ст. 2 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2-14, 71, 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №006112200 від 15.08.2012 року щодо зменшення суми від'ємного значення на 9350646,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0006082200 від 16.08.2012 року щодо збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 248261,25 грн., в т. ч. за основним платежем у сумі 243798,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 4463,25 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 08 липня 2013 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.6