Рішення № 32232824, 03.07.2013, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2013 2/425/5/13

2-35/11

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі

головуючого судді Мирошникової О.Ш.,

при секретарі Кулішовій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про захист прав споживачів, -

встановив:

21 травня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про захист прав споживачів, просить суд розірвати договір купівлі-продажу чобіт, укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 31.10.2009 року, стягнути з відповідача на користь позивача вартість чобіт 1750,00 гривень та моральну шкоду в сумі 1000,00 гривень. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що 31.10.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу жіночих чобіт, вартість яких складала 1750,00 гривень. Чоботи були придбані як подарунок на день народження дочці позивачки ОСОБА_3. Під час носіння чобіт донькою позивачки у грудні 2009 року були виявлені дефекти чобіт, які призвели до неможливості подальшого їх використання за призначенням. У січні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з проханням розірвати договір купівлі-продажу або замінити чоботи на інше аналогічне взуття, проте відповідач відмовила позивачу, після чого остання звернулася до відділу захисту прав споживачів. За власні кошти позивачем було замовлено експертизу, проти якої не заперечувала відповідач. Експертом були з'ясовані дефекти чобіт виробничого характеру, утім відповідач не повернула позивачу сплачені за неякісні чоботи кошти у сумі 1750,00 гривень. В позовній заяві ОСОБА_1 також зазначає, що їй було спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює у 1000,00 гривень та обґрунтовує тим, що вона втратила спокій, перебуває у стані страху в зв'язку з тим, що гроші їй не повернуть. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати за проведення експертизи у сумі 344,00 гривні.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечує, просить суд відмовити в позові, пояснила суду, що дійсно ОСОБА_1 придбала у неї, як приватного підприємця, у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» зимові жіночі лакові чоботи 39 розміру вартістю 1750,00 гривень, а 09.04.2010 року позивачка перший раз звернулася до неї з претензією та надала чоботи, які були мокрі, про що й було складено відповідний акт. Відповідач пояснила, що претензії щодо взуття пред'являються протягом гарантійного строку, 09.04.2010 року позивач пред'явила відповідачу претензію щодо чобіт, проте на той час вже гарантійний строк сплинув, також й експертиза чобіт була проведена після гарантійного строку, а тому позивачці в задоволенні незаконної претензії було відмовлено.

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, розглянувши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом сторонам були створені усі умови для подання доказів в підтвердження обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що 31 жовтня 2009 року ОСОБА_1 в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» у місті Сєвєродонецьку у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 придбала зимові жіночі лакові чоботи 39 розміру, вартістю 1750,00 гривень, що підтверджується поясненнями сторін, показаннями свідка ОСОБА_4, наданими суду в судовому засіданні 01.07.2013 року та визнається сторонами у справі.

09 квітня 2010 року ОСОБА_1 звернулася з письмовою заявою до ФОП ОСОБА_2 з проханням провести експертизу щодо виявлених дефектів придбаних чобіт. На заяві міститься власноруч написана відповідачем відмітка про, те що вона не заперечує проти проведення експертизи у Донецькому науково-дослідному інституті судових експертиз та підпис відповідача (а.с. 9).

Відповідно до висновку експертного дослідження № 1959/10 від 29.04.2010 року, проведеного за заявою ОСОБА_1 від 22.04.2013 року Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз, на жіночих лакових чоботях 39 розміру наявні дефекти зовнішнього вигляду, а саме:

- розриви шкіри на правій напівпарі чобіт у місці з'єднання задінки з халявою на ділянці довжиною 10 мм, характерні для надмірного спуску краю деталі - виробничий дефект, що утворюється в результаті порушення технології зборки заготовки;

- різна довжина однойменних деталей на лівому і правому чоботі в місці з'єднання підошви з халявою із зовнішньої сторони бічної поверхні, на правому чоботі 38 мм і на лівому - 29 мм - виробничий дефект, що утворюється в результаті порушення технології підбору деталей заготовки;

- тріщини лакової плівки шкіри верху в ділянці носка чобіт і ззаду над п'яткової областю в місці вигину;

- з'єднувальні шви в місцях проколу голки мають розтріскування лакового покриття.

Вирішити питання, чи є тріщини лакової плівки шкіри верху виробничим браком або порушенням умов зберігання та експлуатації не представляється можливим (а.с. 14-17).

На аркуші 3 висновку експертного дослідження № 1959/10 від 29.04.2010 року зазначено, що підошва чобіт має незначні сліди стирання без зміни товщини підошви, що характерно для незначного зносу взуття; незначна потертість підошви відзначається на двох напівпари чобіт, на чоботях збереглася фірмова набійка (а.с. 15).

Відповідно до висновку експерту № 6223/10, складеного 19.11.2010 року Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз, вирішити питання, чи є тріщини лакового покриття чобіт виробничим браком або порушенням умов зберігання та експлуатації, не є можливим, з причини ненадання технічної документації на матеріали, які використані при виробництві даного взуття та не надані аналогічні чоботи, що не були в експлуатації - зразок (а.с.72-73).

На аркуші 4 висновку експерту № 6223/10 від 19.11.2010 року зазначено, що підошва чобіт має незначні сліди стирання без зміни товщини підошви, на складках халяв з внутрішньої сторони взуття, на підкладці в п'ятковій ділянці немає слідів пошкоджень і потертостей, що характерно для незначного зносу взуття; незначна потертість підошви відзначається на двох напівпари чобіт, на чоботях збереглася фірмова набійка (а.с. 73, зворот).

Відповідно до ст. ст. 4, 6, 8 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію; відшкодування шкоди (збитків) завданих продукцією неналежної якості. Продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію; продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обовязкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати у продавця або виробника розірвання договору та

повернення сплаченої за товар грошової суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», з якою кореспондують ст.ст. 678, 708 ЦК України, у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та на умовах, що встановлені законодавством, має право вимагати:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Вищезазначені вимоги пред'являються споживачем на його вибір продавцеві за місцем купівлі товару, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача, при цьому споживач має право пред'явити одну з вимог, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, також вимоги споживача щодо товарів, виготовлених за межами України, задовольняються за рахунок продавця (ч. 3, ч. 13 ст. 8 Закону).

Частиною 5 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено обов'язок продавця прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 172 від 19.03.1994 року «Про реалізацію окремих положень Закону України «Про захист прав споживачів» гарантійний термін на взуття зимового асортименту встановлено з 15 листопада по 15 березня.

В судовому засіданні позивач зазначила, що чоботи були нею придбані для своєї доньки ОСОБА_3, яка проживає в Києві як подарунок на день народження, при носінні чобіт донька у грудні 2009 року помітила дефекти взуття та одразу передала потягом чоботи позивачці, після цього взуття не було в експлуатації. Позивач пояснила, що вона зверталася до відповідачки з претензією щодо дефектів чобіт неодноразово в усній формі, письмово звернулася до відповідача тільки 09.04.2010 року з заявою про проведення експертизи, оскільки 09.04.2010 року позивач у відділі захисту прав споживачів м. Сєвєродонецька зазначила, що у випадку виявлення при експертизі виробничих дефектів чобіт повністю відшкодує вартість чобіт позивачці.

Відповідач в судових засіданнях пояснювала, що позивачка звернулася до неї з приводу чобіт 06.04.2010 року, оскільки це було вже після сплину гарантійного строку на зимове взуття та чоботи були надані їй в мокрому вигляді, відповідач запропонувала позивачці звернутися до відділу захисту прав споживачів. 09.04.2010 року її викликали до цього відділу, де відбулася бесіда з інспектором ОСОБА_6 та позивачкою.

Також відповідач пояснила, що оскільки чоботи є ексклюзивним взуттям, були привезені з Туреччини в єдиному варіанті, сертифікату якості на них у неї немає, технічних умов на чоботи також немає, оскільки вони є фірмовим турецьким взуттям, а технічна документація є комерційною таємницею турецьких фабрик. Крім того, відповідач наполягала на тому, що дефекти чобіт з'явилися з причин неправильного носіння взуття та неправильного догляду за ними донькою позивачки.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні 04.08.2010 року надала пояснення, що позивач у лютому 2010 року звернулася з претензією щодо якості чобіт до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1». Також пояснила, що в зв'язку з грубим порушення правил експлуатації лакових чобіт з боку позивачки, в процесі носіння виявилися дефекти взуття (а.с. 43, зворот).

В судовому засіданні 30.01.2012 року третя особа ОСОБА_3 пояснила, що чоботи їй купила позивачка як подарунок на день народження та передала їх у Київ, де ОСОБА_3 проживає. ОСОБА_3 одягала чоботи взимку три рази, та вже після другого носіння помітила тріщини на лаковому покритті, після третього разу лак на чоботях тріснув та став відходити підбор від підошви, після цього вона більше чоботи не вдягала та після цього приблизно у середині грудня 2009 року ОСОБА_3 передала чоботи з Києва потягом позивачці (а.с. 122).

В судовому засіданні 10.08.2011 року свідок ОСОБА_6, який працює начальником відділу по захисту прав споживачів Сєвєродонєцької міської ради, підтвердив, що 09.04.2010 року у відділі при спільній зустрічі позивача та відповідача, на якій він був присутній, відповідач зазначала, що позивач

приблизно у грудні 2009 року - січні 2010 року зверталася до неї з приводу скарг на дефекти чобіт (а.с. 92).

За таких обставин, судом не приймаються доводи відповідача про перше звернення позивача до неї з вимогою тальки у квітні 2010 року та ті, що відповідач не бачила позивачку після купівлі чобіт 31.10.2009 року до 06.04.2010 року, оскільки зазначені твердження відповідачки спростовуються матеріалами справи, як-то поясненнями представника відповідача ОСОБА_5 та показаннями свідка ОСОБА_6

В свою чергу, суд приймає доводи позивачки щодо її звернення до відповідача з претензією про недоліки взуття взимку 2009-2010 року, оскільки вони підтверджені матеріалами справи.

Зазначений висновок суду узгоджується й з тим, що при проведенні експертного дослідження 29.04.2010 року експертом та при судовій експертизі 19.11.2010 року, було встановлено, що взуття має незначний знос, при цьому суд зазначає, що взуття використовувалося донькою позивачки за його призначенням, тобто експлуатувалося взимку як зимове взуття незначний час.

Є безпідставними та такими, що не приймаються судом до уваги також твердження відповідача стосовно закінчення гарантійного строку для приймання претензій позивачки про повернення взуття, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України «Про захист прав споживачів» виробник забезпечує, зокрема, належне застосування або використання продукції протягом гарантійного строку, який встановлений на зимове взуття Постановою КМУ № 172 від 19.03.1994 року, а судом було встановлено, що позивач звернулася до відповідача взимку 2009-2010 років, тобто недоліки чобіт були виявлені в межах гарантійного строку, та згодом при проведенні експертного дослідження та судової експертизи було з'ясовано, що виявлені дефекти взуття мають виробничий характер, інакше кажучи чоботи містять істотні недоліки, які виникли з вини виробника цих чобіт.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідно до ст.ст. 678, 708 ЦК України та ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» наявні підстави для розірвання договору купівлі-продажу чобіт та повернення відповідачем сплаченої за товар грошової суми позивачу.

Отже, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 в частині розірвання договору купівлі-продажу чобіт та стягнення сплаченої за чоботи грошової суми в розмірі 1750,00 гривень доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з ФОП ОСОБА_2 моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на відшкодування, зокрема, моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до позовної заяви позивачка просить стягнути з відповідачки моральну шкоду, пов'язану з нервовим потрясінням та перебуванням у страху з причини неповернення грошей відповідачкою, проте до матеріалів справи позивачкою не було надано належних доказів наявності моральної шкоди та підтвердження факту заподіяння позиваці відповідачкою моральних страждань.

За таких обставин, суд відмовляє ОСОБА_1 в частині стягнення з ФОП ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 1000,00 гривень в зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 344,00 гривень за проведення витрат на експертизу, суд вважає їх безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 404733 від 05.05.2010 року, позивачем було сплачено Донецькому НДІСЕ 344,16 гривень за проведення дослідження, тобто, позивачем за її власним бажанням було замовлено експертне дослідження, а тому вимога про стягнення 344,16 гривень з відповідача на користь позивача задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Таким чином, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 229,40 грн.

Керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 10, 11, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив :

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір купівлі-продажу жіночих шкіряних лакових чобіт 39 розміру, укладений 31.10.2009 року між ОСОБА_1, як покупцем, та Фізичною особою - підприємцем

ОСОБА_2, як продавцем.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (місце проживання: 93400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 93000, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) вартість сплаченої за жіночі шкіряні лакові чоботи 39 розміру грошової суми у розмірі 1750,00 грн. (одна тисяча сімсот п'ятдесят гривень 00 коп.).

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (місце проживання: 93400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Держави Україна (отримувач: УДКСУ у м. Рубіжне, код отримувача 37904431, банк отримувача: ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013, п/р 31211206700071, код класифікації доходів бюджету: 22030001), судовий збір в розмірі 229,40 гривень.

В іншій частині в задоволені позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Ш. Мирошникова