Постанова № 32232179, 21.05.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/1443/13-a

категорія 8.2.6

21 травня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Шимоновича Р.М.,

при секретарі - Прохорчуку П.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Канон" до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,-

встановив:

Приватне підприємство "Канон" звернулось до суду з позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, в якому просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 03 грудня 2012 р. №0000482301, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1154704,00 грн., з яких 996473,00 грн. - основний платіж та 158231,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0000492301, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 758965,25 грн., з яких 726023,00 грн. - основний платіж та 32942,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції. В обґрунтування своїх вимог посилається на відповідність дій підприємства вимогам Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув. На адресу суду направив клопотання про розгляд справи без його участі. Також надав письмові заперечення проти адміністративного позову, за змістом яких просить відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем було здійснено планову виїзну документальну перевірку ПП "Канон" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р., за наслідками якої складено акт від 25.10.2012 року №436/63/2200-32191991. Зазначеним актом зафіксовано порушення підприємством вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на 726023,00 грн., в т.ч. за серпень 2010 року - на 138,00 грн., за вересень 2010 року - на 19647,00 грн., за жовтень 2010 року - на 63030,00 грн., за березень 2011 року - на 236389,00 грн., за квітень 2011 року - на 193822,00 грн., за травень 2011 року - на 164047,00 грн., за серпень 2011 року - на 4193,00 грн., за грудень 2011 року - на 10150,00 грн. та за лютий 2011 року - на 34603,00 грн.

Крім того, у ході здійснення перевірки було виявлено порушення підприємством п. 138.8 та пп. 138.10.3. п. 138.10 ст. 138, ст. 144, ст. 145 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на 996473,00 грн., в т.ч. за півріччя 2010 року - на 11875,00 грн., за 9 місяців 2010 року - на 420007,00 грн., за 2010 рік - на 632924,00 грн., за 2 квартал 2011 року - на 250701,00 грн., за 2-3 квартали 2011 року - на 280579 грн., за 2-4 квартали 2011 року - на 363549,00 грн.

Не погодившись із висновками, викладеними у акті перевірки, 20.11.2013 року позивач на адресу відповідача направив письмові заперечення за вих. № 76-11/12.

За результатами розгляду заперечень, Фастівська ОДПІ надала відповідь за вих. № 4518/10/2200 від 28.11.2013 року про залишення без змін висновків акту планової виїзної документальної перевірки від 25.10.2012 року №436/63/2200-32191991.

На підставі акту перевірки контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.12.2012 р. №0000482301 та №0000492301.

Перевіривши оскаржувані рішення на відповідність їх вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати їх такими, що узгоджуються з правовими положеннями законів України, зважаючи на наступне.

Так, судом встановлено, що висновок про порушення підприємством вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 138.8 та пп. 138.10.3. п. 138.10 ст. 138, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України пов'язаний з тим, що господарські операції між ПП "Канон" та ПП "Фенікс Цукор", ТОВ "Агро Проперті", ТОВ "Призма 14", ТОВ "Дружні сходи" не мали реального характеру, оскільки в підтвердження факту їх виконання підприємством під час проведення перевірки не було надано первинної транспортної документації, а саме товарно-транспортних накладних, які б свідчили про факт отримання товару. Жодних інших обставин та доводів, які б могли слугувати підставою для прийняття оскаржуваних рішень, відповідач не зазначав.

Досліджуючи обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд не може визнати їх такими, з якими законодавець пов'язує можливість донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Вирішуючи питання про реальність здійснених позивачем господарських операцій, у ході судового розгляду справи було встановлено, що ПП "Канон" у період, що перевірявся, придбавало у ТОВ "Агро Проперті" цукор та гречану крупу, про що були складені відповідні договори купівлі-продажу.

Зокрема, між позивачем та ТОВ "Агро-Проперті" було укладено договір купівлі-продажу від 01.08.2010 року, предметом якого є придбання цукру у кількості 276000,00 кг. Умовами даного договору передбачено, що приймання товару здійснюється Сторонами шляхом видачі накладних на відпуск Товару. Передача позивачу цукру в кількості 276000,00 кг на суму 1843200,00 грн., у т.ч. ПДВ - 307200,00 грн., підтверджена видатковою накладною від 24.08.2010 року №25, податковою накладною від 31.08.2010 року №50 та товарно-транспортними накладними від 24.08.2010 року, від 25.08.2010 року та від 01.09.2010 року.

Між позивачем та ТОВ "Агро Проперті" також було укладено договір від 02.09.2010 року, відповідно до п. 1.8 якого приймання товару здійснюється Сторонами шляхом видачі накладних на відпуск Товару. Передача крупи гречаної у кількості 5700,00 кг на суму 51642,00 грн., у т.ч. ПДВ - 8607,00 грн., підтверджена видатковою накладною від 02.09.2010 року №48, податковою накладною від 02.09.2010 року №52 та товарно-транспортною накладною від 02.09.2010 року №001204.

Господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Агро Проперті" також підтверджуються договором купівлі-продажу від 09.09.2010 року, відповідно до п. 1.8 якого приймання товару здійснюється Сторонами шляхом видачі накладних на відпуск Товару. Передача крупи гречаної в кількості 6400,00 кг на суму 64192,00 грн., у т.ч. ПДВ - 10698,67 грн., підтверджена видатковою накладною від 09.09.2010 року №49, податковою накладною від 09.09.2010 року №53 та товарно-транспортною накладною від 09.09.2010 року №001205.

У 2011 році господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Агро Проперті" були оформлені, зокрема, договором купівлі-продажу від 01.04.2011 року №10, пунктом 1.8 якого було передбачено, що приймання товару здійснюється Сторонами шляхом видачі накладних на відпуск Товару. Передача цукру в кількості 27375,00 кг на суму 219000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 36500,00 грн., підтверджена видатковою накладною від 28.04.2011 року №13, податковою накладною від 29.04.2011 року №11 та товарно-транспортною накладною від 29.04.2011 року.

Крім того, пунктом 1.8 договору купівлі-продажу від 30.05.2011 року №30, укладеного між позивачем та ТОВ "Агро-Проперті", також передбачено, що приймання товару здійснюється Сторонами шляхом видачі накладних на відпуск Товару. Передача позивачу цукру в кількості 21250,00 кг на суму 170000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 28333,33 грн., підтверджена видатковою накладною від 30.05.2011 року №9, податковою накладною від 30.05.2011 року №40 та товарно-транспортною накладною від 30.05.2011 року.

Також, відповідно до договору від 14.12.2011 року, укладеного між цими ж суб'єктами, відбулася передача крупи гречаної в кількості 13940,00 кг на суму 268926,00 грн., в т.ч. ПДВ 44821,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 14.12.2011 року №33, податковою накладною від 14.12.2011 року №4 та товарно-транспортною накладною від 14.12.2011 року.

З метою встановлення достовірності даних первинних документів та їх відповідності фактичним обставинам справи судом був допитаний у якості свідка директор ТОВ "Агро Проперті" ОСОБА_1, який підтвердив, що у 2010 та 2011 роках ТОВ "Агро Проперті" здійснювало продаж цукру та гречаної крупи позивачеві. Транспортування товару здійснювалось як власним автотранспортом ПП "Канон", так і транспортом ТОВ "Агро Проперті", в підтвердження чого були складені відповідні товарно-транспортні накладні.

Що стосується господарських взаємовідносин позивача та ПП "Фенікс Цукор" (Продавця), то з цього приводу судом встановлено, що договори купівлі-продажу між цими суб'єктами були укладені відповідно до вимог ст. 632 Цивільного кодексу України шляхом прийняття пропозиції (у вигляді рахунків-фактур від 14.05.2010 року №СФ-0000277 та від 01.04.2010 року №СФ-0000187) до виконання. Товар постачався позивачу на умовах самовивозу зі складу Продавця.

Передача позивачу рису тайського довгого пропареного у кількості 5000,00 кг на суму 37500,00 грн., у т.ч. ПДВ - 6250,00 грн., підтверджується видатковою накладною від 01.04.2010 року №РН-0000237. У свою чергу, передача позивачу рису тайського довгого пропареного у кількості 3000,00 кг на суму 19500,01 грн., у т.ч. ПДВ - 3250 грн., підтверджується видатковою накладною від 14.05.2010 року №РН-0000282. Перевезення рису здійснювалось автотранспортом позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 14.05.2010 року та від 01.04.2010 року. Розрахунки проведені у повному обсязі, що підтверджується витягом з картки рахунку 63.1 "розрахунки з постачальниками".

Господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Призма 14" (Продавцем) оформлені договором від 09.11.2010 року №09/11 щодо придбання цукру у кількості 140000,00 кг. За змістом даного договору товар поставлявся на умовах самовивозу зі складу Продавця, що знаходиться за адресою: Київська область, Тетіївський р-н, с. Кашперівка, вул. Леніна, 30. Відповідно до п. 2.2 цього ж договору №09/11 товар поставлявся партіями, партія рахується товаром, поставленим по одній накладній.

Передача позивачу цукру в кількості 140000,00 кг на суму 1022000,00 грн., у т.ч. ПДВ -170333,36 грн., підтверджується видатковими накладними від 17.11.2010 року №ПР-000622, від 10.11.2010 року №ПР-000577, від 10.11.2010 року №ПР-000578, від 11.11.2010 року №ПР-000586, від 11.11.2010 року №ПР-000587, від 13.11.2010 року №ПР-000599, від 13.11.2010 року №ПР-000600, від 16.11.2010 року №ПР-000598, від 12.11.2010 року №ПР-000694, від 13.12.2010 року №ПР-000743, від 13.12.2010 року №ПР-000747, від 03.12.2010 року №ПР-000707, податковими накладними від 09.11.2010 року №434, від 10.11.2010 року №436.

Перевезення цукру здійснювалось автотранспортом позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними: від 17.11.2010 року №003009, від 11.11.2010 року №003004, від 11.11.2010 року №003005, від 10.11.2010 року №003003, від 10.11.2010 року №003001, від 13.12.2010 року №003012, від 16.11.2010 року №003250, від 13.11.2010 року №003007, від 03.12.2010 року №003011, від 02.12.2010 року №003010, від 13.11.2010 року №003006. Розрахунки проведені у повному обсязі, що підтверджується витягом з картки рахунку 63.1 «розрахунки з постачальниками».

Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ "Дружні сходи" (Постачальником) було укладено договір купівлі-продажу від 31.05.2011 року, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити крупу гречану, просо, ячмінь та пшеницю у кількості та за ціною, вказаними в рахунках та накладних. Передача крупи гречаної у кількості 17750,00 кг , ячменю у кількості 80000,00 кг, пшениці у кількості 80000,00 кг, проса у кількості 35000,00 кг на загальну суму 801800,00 грн., у т.ч. ПДВ - 133633,23 грн., підтверджується видатковою накладною від 31.05.2011 року №11, податковою накладною від 30.05.2011 року №30 та товарно-транспортними накладними: від 05.06.2011 року №001686, від 05.06.2011 року №001665, від 31.05.2011 року №001685, від 03.05.2011 року №001683, від 31.05.2011 року №001684, від 03.06.2011 року №001663, від 03.06.2011 року №001664, від 03.06.2011 року №001665 та від 03.06.2011 року №001664. Станом на 30.06.2012 року заборгованість відсутня, що підтверджується змістом акту перевірки (арк. акту перевірки 18).

Одночасно слід зазначити, що відповідачем не доведено тієї обставини, що усі згадані товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт переміщення відповідних товарів від ТОВ "Агро Проперті", ПП "Фенікс Цукор", ТОВ "Призма 14" та ТОВ "Дружні Сходи" до ПП "Канон", не були надані позивачем ані під час проведення перевірки, ані після її закінчення та до моменту прийняття рішення контролюючим органом. Зокрема, з надісланих позивачем до Фастівської ОДПІ Київської області заперечень до акту перевірки від 20.11.2012 року №76-11/12 вбачається, що в якості додатків ПП "Канон" надало усі необхідні товарно-транспортні накладні в підтвердження факту отримання товару від зазначених підприємств.

Згідно п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідачем не зазначено жодних причин неврахування поданих ПП "Канон" документів, що вказує на недотримання контролюючим органом закріплених у ч. 3 ст. 2 КАС України принципів прийняття рішень суб'єктом владних повноважень, зокрема щодо обґрунтованості таких рішень та врахування при їх прийнятті усіх обставин, які мають відповідне правове значення.

Досліджуючи питання реальності наведених господарських операцій, ознакою чого є, зокрема, використання придбаних товарів у власній господарській діяльності підприємства, судом було встановлено, що придбання таких товарів як цукор, крупа гречана, ячмінь, просо, пшениця та рис відповідає основному виду діяльності ПП "Канон", одними з яких відповідно до довідки зі статистики від 14.02.2013 року №840286 є неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, а також вантажний автомобільний транспорт. Крім того, з картки рахунка 20.1 "сировина та матеріали" вбачається, що придбані товари були частково передані на фасування та переробку. В подальшому, з метою провадження власної господарської діяльності ПП "Канон" було здійснено реалізацію придбаних цукру та вироблених на замовлення позивача круп у мережі роздрібної торгівлі, зокрема Підприємству з іноземними інвестиціями "Білла-Україна", Торговому дому "Гастросервіс", ПП Черкас, що підтверджується витягом з рахунку 36.1, витягами з відомостей кількісного обліку руху цукру, крупи гречаної, пшениці, проса, рису довгого, а також відповідними видатковими та податковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.

Одночасно слід зазначити, що відповідно до договору від 01.01.2010 року №302553/10 з Підприємством з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна" позивач є постачальником продукції (цукру та круп) для мережі супермаркетів "Білла-Україна". Крім того, з картки рахунку 28.1 "товар на складі" вбачається наявність товарних залишків, якими, зокрема, є товари, придбані у ТОВ "Агро Проперті", ПП "Фенікс Цукор", ТОВ "Призма 14" та ТОВ "Дружні Сходи". Відповідно до довідки ПП "Канон" від 16.05.2013 року на балансі ПП "Канон" залишків товарно-матеріальних цінностей, придбаних у згаданих підприємств, рахується на загальну суму 355777,38 грн.

Виконуючи принцип, закріплений у ст. 11 КАС України щодо офіційного з'ясування обставин справи, судом також в якості свідка була допитана ОСОБА_2, яка є директором ТОВ "Дружні Сходи". Її поясненнями підтверджується факт співпраці з ПП "Канон", реальність отримання товарів від ТОВ "Дружні Сходи", а також їх перевезення власним автотранспортом позивача.

Відповідачем жодних доказів у спростування зазначених обставин надано не було, а тому у суду немає підстав ставити під сумнів доводи позивача про факт виконання укладених ним угод, їх економічну доцільність та відповідність основній меті діяльності підприємства

Отже, оцінюючи дані обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи, а також інші докази дають підстави для висновку про реальність здійснених позивачем господарських операцій з ТОВ "Агро Проперті", ПП "Фенікс Цукор", ТОВ "Призма 14" та ТОВ "Дружні Сходи", їх розумний економічний зміст та мету і спричинення фактичних змін у власному капіталі платника податків.

Що стосується правового регулювання правовідносин, що склались у даній справі, то суд вважає, що зазначені відповідачем обставини не є тими правовими підставами, з якими законодавець пов'язує можливість позбавлення платника податку права на податковий кредит та права на формування валових витрат.

Так, згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин у 2010 році) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Аналогічне правове регулювання міститься і у п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, відповідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Агро Проперті", ПП "Фенікс Цукор", ТОВ "Призма 14" та ТОВ "Дружні Сходи" цукру та крупи гречаної, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були. Крім того, зазначені обставини знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи, під час якого було встановлено, що позивач належними доказами довів факт придбання товарів та їх отримання шляхом транспортування власним автомобільним транспортом, що, зокрема, підтверджено наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними.

Крім того, в підтвердження факту використання придбаних у ТОВ "Агро Проперті", ПП "Фенікс Цукор", ТОВ "Призма 14" та ТОВ "Дружні Сходи" цукру та круп у подальшій господарській діяльності ПП "Канон" позивачем надані докази, які свідчать про реалізацію придбаних товарів подальшим споживачам, у тому числі і кінцевим.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків збільшені грошові зобов'язання зі сплати податків, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Інші статті цього Закону, так само як і Податкового кодексу України, не ставлять у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит лише від факту наявності товарно-транспортних накладних, оскільки такі доводи не спростовують реальність здійснених господарських операцій.

З огляду на викладене законодавче регулювання спірних правовідносин та на встановлені у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених Законом України "Про податок на додану вартість" та Податковим кодексом України умов для включення сплаченого в ціні придбаних товарів податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства та при наявності належним чином складених податкових накладних, виданих платниками податку на додану вартість, суд вважає, що оскаржуване рішення Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 03.12.2012 року №0000492301 про збільшення підприємству грошового зобов'язання з ПДВ не відповідає вимогам названих законів, з огляду на що вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не можна визнати законним і збільшення підприємству грошових зобов'язань з податку на прибуток, враховуючи наступне.

Так, у висновках акту перевірки не міститься вказівки на порушення підприємством пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Водночас, у розділі 3.1.2 описової частини акту перевірки міститься висновок про порушення ПП "Канон" даної норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до неправомірного включення у 2010 році до складу валових витрат підприємства 2531694,67 грн. Вказане порушення також пов'язане з викладеними обставинами щодо відсутності первинної транспортної документації.

Оцінюючи такі висновки контролюючого органу, судом враховується, що пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Натомість, усі необхідні документи щодо придбання у 2010 році продукції у ТОВ "Агро Проперті", ПП "Фенікс Цукор" та ТОВ "Призма 14" (договори, рахунки, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні) є в наявності у позивача. При цьому, як вже зазначалось, факт придбання та використання цукру та круп у межах власної господарської діяльності платника податку також підтверджено наданими підприємством доказами.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 вищезгаданого Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За наведених обставин, витрати, пов'язані з оплатою придбаних позивачем цукру та круп у ТОВ "Агро Проперті", ПП "Фенікс Цукор" та ТОВ "Призма 14", правомірно включені у 2010 році до складу валових витрат ПП "Канон", оскільки факт їх придбання підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Що ж стосується правового регулювання, викладеного у розділі ІІІ Податкового кодексу України, яке відповідно до пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ названого кодексу України застосовується з 1 квітня 2011 року, то судом враховується, що відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У свою чергу, пунктом 138.8 ст. 138 названого Кодексу передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме прямих матеріальних витрат, до складу яких згідно пп. 138.8.1 п. 138.1 цієї ж статті включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

При цьому, відповідно до п. 138.2 ст. 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Судом також враховується, що відповідно до пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені норми Податкового кодексу України як підставу для невключення до витрат також передбачають випадок відсутності розрахункових, платіжних та інших документів.

Натомість, як було встановлено у ході розгляду даної справи, усі необхідні документи щодо придбання у 2011 році ячменю, пшениці, гречки, проса та цукру у ТОВ "Агро Проперті" та ТОВ "Дружні Сходи" (у тому числі і товарно-транспортні накладні) є в наявності у позивача.

При цьому слід зазначити, що положення Податкового кодексу України щодо справляння податку на прибуток підприємств місять відмінне від Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" правове регулювання моменту визнання таких витрат.

Зокрема, відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Правовий аналіз наведеної норми свідчить на користь висновку, що платник податку має право збільшити витрати на суму собівартості реалізованих товарів виключно у тому звітному періоді, в якому сформовано дохід від реалізації цих товарів. Натомість, контролюючий орган, виключивши зі складу витрат ПП "Канон" витрати на придбання товарів у ТОВ "Агро Проперті" та ТОВ "Дружні сходи", взагалі не врахував, що цей товар на час проведення перевірки частково не був реалізований. Зокрема, відповідно до довідки ПП "Канон" від 16.05.2013 року залишки товарно-матеріальних цінностей, придбаних у 2011 році у ТОВ "Дружні Сходи" на загальну суму 801798,00 грн., станом на день розгляду справи складають 131672,38 грн.; залишки товарно-матеріальних цінностей, придбаних у 2011 році у ТОВ "Агро Проперті" на загальну суму 657924,00 грн., станом на день розгляду справи складають 224105,00 грн.

Таким чином, ПП "Канон" фактично не сформувало доход у зазначених сумах, а відтак і частково не включало до складу витрат собівартість придбаної продукції. Отже, повністю не визнавши витрати ПП "Канон" на придбання продукції у ТОВ "Агро Проперті" та ТОВ "Дружні сходи", контролюючий орган взагалі не врахував, що сам позивач не відносив собівартість придбаної продукції до складу витрат у повному обсязі. У цій частині рішення контролюючого органу від 03.12.2012 року №0000482301 також не відповідає як наведеним вимогам Податкового кодексу України, так і вимогам КАС України.

Судом також встановлено, що висновок про порушення ПП "Канон" п. 138.10 ст. 138, ст. 144, ст. 145 Податкового Кодексу України пов'язаний з обставинами справи, відповідно до яких підприємство включило до складу витрат амортизацію капітальних витрат на поліпшення земель, що не пов'язані з будівництвом (група 2), а також амортизацію вартості будівель (група 3), у той час як за даними оборотно-сальдової відомості на балансі підприємства не має таких основних засобів.

З цього приводу у ході розгляду даної справи встановлено, що дійсно ПП "Канон" не має основних засобів другої та третьої групи за класифікацією, передбаченою ст. 145 Податкового кодексу України.

Проте, станом на 01.04.2011 року згідно даних бухгалтерського обліку на балансі позивача обліковуються основні засоби групи 4 (машини та обладнання) та групи 5 (транспортні засоби) на загальну суму 1431313,00 грн.

Відповідно до п. 8.13 наказу ПП "Канон" від 31.03.2011 року №3 "Про затвердження Положення про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку ПП "Канон" нарахування амортизації здійснюється із застосуванням методу прискореного зменшення залишкової вартості для об'єктів основних засобів 4 та 5 групи.

Згідно п. 2 наказу від 01.04.2011 року №5 "Про нарахування амортизації" строк корисного використання для об'єктів основних засобів 4 та 5 груп становить 5 років.

Відповідно до п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України мінімально допустимі строки амортизації групи 4 (машини та обладнання) та групи 5 (транспортні засоби) становлять 5 років.

Підпунктом 145.1.2 п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України передбачено, що нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

Згідно пп. 145.1.5 п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об'єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби

Відповідно до пп. 145.1.5 п. 145.1 ст. 145 названого Кодексу при застосуванні методу прискореного зменшення залишкової вартості, річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об'єкта і подвоюється.

Згідно "Розрахунків амортизації основних засобів" сума амортизаційних відрахувань за основними засобами 4 та 5 груп становить: за ІІ квартал 2011 року - 97779,56 грн.; за ІІІ квартал 2011 року - 129904,00 грн.; за ІV квартал 2011 року - 136634,00 грн.

Загалом, за період ІІ - IV квартал 2011 року нараховано амортизації 364317,00 грн., з яких включено до витрат на збут 97779,00 грн. та до собівартості реалізованих товарів та послуг - 266538,00 грн.

Згідно пп. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Отже, Податковий кодекс України визнає право платника податку на включення до складу витрат амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Оскільки на балансі ПП "Канон" рахуються основні засоби групи 4 та 5 і витрати на їх амортизацію в силу наведених приписів Податкового кодексу України підлягають включенню до складу витрат, суд погоджується з доводами позивача про правомірність віднесення підприємством до складу витрат амортизаційних відрахувань на транспортні засоби, машини та обладнання за період ІІ - IV квартал 2011 року у сумі 364317,00 грн. на підставі пп. 138.1 ст. 138, пп. 138.8 ст. 138, п. 145.1.5 ст. 145, п. 145.1 ст. 145 названого Кодексу.

При цьому, той факт, що підприємство допустило помилку у класифікації груп основних засобів, не може бути підставою для зміни податкових наслідків, визначених Податковим кодексом України, та позбавлення платника його законного права на включення до складу витрат відповідних амортизаційних відрахувань. Дане порушення може бути підставою для вирішення питання про накладення адміністративного стягнення за неправильне ведення податкового обліку, що передбачено ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення про збільшення ПП "Канон" сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток не ґрунтуються на вимогам чинного законодавства, а також суперечать встановленим у справі обставинам, а тому підлягають визнанню недійсними, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 03 грудня 2012 р. №0000482301 та №0000492301.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Канон" сплачений судовий збір у розмірі 2294,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Р.М.Шимонович

Повний текст постанови виготовлено: 24 травня 2013 р.