Ухвала суду № 32231562, 04.07.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про відмову у прийнятті позовної заяви

"04" липня 2013 р. Справа № 915/1136/13

м. Миколаїв

Суддя господарського суду Миколаївської області Фролов В.Д., розглянувши матеріали

за позовом: Компанії “Лардіана Компані Лімітед” (69 Арк, Макариу ІІІ Ейв., Тлаис Тоуер, офіс 301, 1070 Нікосія, Кіпр; адреса представника: 54001, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 59)

до відповідача: Очаківська об’єднана Державна податкова інспекція у Миколаївській області (57400, Миколаївська обл., Березанський р-н, смт. Березанка, вул. Леніна, буд. 80)

про:усунення перешкод в здійсненні права користування та розпорядження майном, -

ВСТАНОВИВ:

Компанія “Лардіана Компані Лімітед” звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Очаківської об’єднаної Державної податкової інспекції у Миколаївській області про усунення перешкод у здійснення права користування та розпорядження належними Компанії «Лардіана Компані Лімітед» на праві власності нежитловими будівлями бази відпочинку «Магнолія» та звільнення арешту з земельної ділянки, яку займає зазначена база відпочинку.

Статтею 21 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

На підставі пункту 1 частини першої статті 62 ГПК суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо спір непідвідомчий господарському суду, зокрема, коли його вирішення законодавством України віднесено до компетенції іншого органу або заява взагалі не підлягає розглядові в судовому порядку (наприклад, про визнання недійсним листа, накладної, акта експертизи тощо).

Така ж правова позиція викладена і у п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”.

Частини третьої статті 22 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Така ж правова позиція викладена і у п.п. 2,3,3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №10 “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам”.

Пунктом 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №10 “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” визначено, що господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, пов'язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про зняття з нього арешту та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов'язана здійснити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи (статті 60 і 87 Закону України “Про виконавче провадження”), - за умови, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 ГПК.

Пунктом 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” передбачено, що відповідно до статті 60 Закону України “Про виконавче провадження” особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК. Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК.

Як свідчать матеріали позовної заяви, позивач заявляє позовні вимоги про звільнення майна з-під арешту, накладеного при проведенні досудового слідства у кримінальній справі №1-208/12 старшим слідчим прокуратури Деснянського району м. Києва шляхом винесення постанови від 04.01.2012р.

Тобто, арешт, з-під якого позивач просить звільнити майно, накладений в межах кримінальної справи на підставі Кримінально-процесуального кодексу України.

Господарський суд не має встановлених процесуальним законодавством правових підстав та інструментів для скасування арештів, накладених в межах кримінальної справи на підставі КПК України.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Вищого господарського суду України від 16.04.2013р. у справі № 7/61-Б.

Кримінально-процесуальним кодексом України, як спеціальним законом, визначено окремий порядок оскарження дій слідчих органів.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Вищого господарського суду України від 25.02.2009р. у справі № 45/180б.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що питання про зняття арешту з майна може вирішуватись в позовному провадженні господарським судом тільки в разі наявності між сторонами спору про право на таке майно, який в даному випадку відсутній, а також за скаргою, поданою в порядку ст. 121-2 ГПК України, процесуальні підстави для прийняття позовної заяви Компанії “Лардіана Компані Лімітед” у господарського суду відсутні.

За таких обставин позовна заява Компанії “Лардіана Компані Лімітед” до Очаківської об’єднаної Державної податкової інспекції у Миколаївській області про усунення перешкод у здійснення права користування та розпорядження належними Компанії «Лардіана Компані Лімітед» на праві власності нежитловими будівлями бази відпочинку «Магнолія» та звільнення арешту з земельної ділянки , яку займає зазначена база відпочинку, у зв’язку з чим суд відмовляє у прийнятті вказаної позовної заяви на підставі п.1 ч.1 ст. 62 ГПК України.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі.

За таких обставин, позивачу слід повернути з державного бюджету судовий збір в сумі 1147 грн., сплачений за квитанцією №340810012 від 08.05.2013р.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 62, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, п.3 ч.1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, суд -

УХВАЛИВ:

1. В прийнятті позовної заяви з доданими до неї документами Компанії “Лардіана Компані Лімітед” - відмовити.

2. Повернути з Державного бюджету України (ГУДКСУ у Миколаївській області, код ЄДРПОУ 37992781, р/р 31218206783002, МФО 826013, КБК 22030001) на користь Компанії “Лардіана Компані Лімітед” (69 Арк, Макариу ІІІ Ейв., Тлаис Тоуер, офіс 301, 1070 Нікосія, Кіпр; адреса представника: 54001, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 59) судовий збір у сумі 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн., сплачений за квитанцією №340810012 від 08.05.2013р.

Суддя В.Д. Фролов