Рішення № 32231415, 03.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.07.2013р. Справа № 905/3885/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Уханьової О.О. при секретарі судового засідання Фоменко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали:

за позовом - Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Райффайзен

Банк Аваль» м. Київ в особі Донецької обласної дирекції «Райффайзен

Банк Аваль» м. Донецьк

до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

с. Бойове Володарського району Донецької області

про стягнення 1942538,00грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Чабанов О.П. - довіреність №209/12/04-Н від 30.05.2013р.,

від відповідача - не явився.

СУТЬ СПРАВИ:

30.05.2013р. ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ в особі Донецької обласної дирекції м. Донецьк (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_3 с. Бойове Володарського району Донецької області 1942538,00грн., з яких: 1382300,31грн. - заборгованість за кредитом, 494610,04грн. - заборгованість за відсотками, які нараховані за період з 29.11.2007р. по 01.05.2013р., 32171,03грн. - пеня за порушення строків погашення кредитної заборгованості, яка нарахована за період з 07.11.2012р. по 07.05.2013р., 33456,62грн. - пеня за порушення строків погашення відсотків, яка нарахована за період з 07.11.2012р. по 07.05.2013р.

В підтвердження позовних вимог надав копії кредитного договору №012/10-2/196 від 27.08.2007р. з додатковими угодами від 29.05.2009р., 30.09.2009р. з додатком №1 (нова редакція), листа-вимоги про дострокове погашення кредиту №73/32-4641 від 13.04.2010р. з додатками її відправлення.

18.06.2013р.через канцелярію господарського суду позивач надав додаткові документи.

18.06.2013р. відповідач надав заяву про відкладення розгляду справи, яка задоволена.

26.06.2013р. позивачем надані письмові пояснення до позову щодо підстав та періодів нарахування пені.

Відповідач жодного разу не скористався своїм законним правом на участь в судовому засіданні, 03.07.2013р. про причину неявки не повідомив, додаткових документів до матеріалів справи не надав.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

2

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що ухвали господарського суду направлялись відповідачу за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців згідно витягу серії АА №275254 станом на 07.06.2013р., він вважається належним чином повідомленим про час і місце розгляду судом справи.

Господарський суд вирішує спір по суті без явки представників відповідача на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в матеріалах справи документами, оскільки вони є достатніми для вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -,

ВСТАНОВИВ :

Предметом позову є стягнення з відповідача 1942538,00грн., з яких: 1382300,31грн. - заборгованість за кредитом, 494610,04грн. - заборгованість за відсотками, які нараховані за період з 29.11.2007р. по 01.05.2013р., 32171,03грн. - пеня за порушення строків погашення кредитної заборгованості, яка нарахована за період з 07.11.2012р. по 07.05.2013р., 33456,62грн. - пеня за порушення строків погашення відсотків, яка нарахована за період з 07.11.2012р. по 07.05.2013р.

Підставою звернення є неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору №012/10-2/196 від 27.08.2007р.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

З матеріалів справи вбачається, що 27.08.2007р. ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є позивач, (далі - банк, кредитор) та ФОП ОСОБА_3 підписали договір №012/10-2/196, який за своєю правовою природою є кредитним договором, правовідносини за яким регулюються розділом 2 глави 71 Цивільного кодексу України "Позика. Кредит. Банківський вклад", параграфом 1 глави 35 Господарського кодексу України, Законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та іншими нормативно-правовими актами.

Істотними умовами у кредитному договорі є мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ч.2 ст.345 ГК України).

Згідно умов частини першої кредитної договору позичальнику банком надається кредит на наступних умовах: в сумі 168800 доларів США траншами для проведення ремонту нерухомого майна з процентною ставкою 12,5%річних з річною базою нарахування «факт/факт» строком погашення по 15.08.2017р. згідно погодженого сторонами графіку.

3

29.05.2009р. сторонами підписана додаткова угода №012/11-155/185 до договору, відповідно до якої сторони домовились встановити пільгову процентну ставку у розмірі 5,5%річних. на період з 01.06.2009р. по 31.08.2009р. включно, а починаючи з 01.09.2009р. позичальник сплачує проценти, що розраховуються на основі процентної ставки, визначеної в п.3.1 договору. Кінцевий термін повернення позичальником грошових коштів залишений без змін з урахуванням додатку до цієї угоди, в якій погоджений щомісячний розмір платежів.

30.09.2009р. сторонами підписана додаткова угода №012/11-155/193, згідно якої тимчасово, на період з 01.10.2009р. до 31.12.2009р. зменшено розмір щомісячного платежу по сплаті суми та змінено строк його сплати.

При підписанні цієї угоди позичальник погодився, що станом на укладання цієї додаткової угоди його фактична заборгованість становить 168124,39 доларів США, заборгованість, строк сплати якої настав - 1978,36доларів США.

Кінцевий термін повернення позичальником грошових коштів залишений без змін з урахуванням додатку до цієї угоди, в якій погоджений щомісячний розмір платежів.

Згідно додаткової угоди підписаної сторонами 30.06.2010р. заборгованість відповідача збільшилась до 172938,86 доларів США.

Відповідно до п. 1.9.1 договору кредитор в разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором має право вимагати дострокового погашення кредиту в повному обсязі.

Відповідно до п. 4.1.1 договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами його умов (п. 8.3 договору).

Господарський суд, дослідивши умови договору, робить висновок, що сторонами в даному кредитному договорі (з урахуванням договорів про внесення змін до нього) погоджені всі істотні умови, відсутні докази визнання його недійсним, тому зазначений договір є укладеним та обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.525-526 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи доведено, що банком належним чином виконані умови договору щодо надання кредитних коштів, що підтверджено відповідною випискою з банківського рахунку, яка наявна в матеріалах справи.

Відповідно до ч.3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення

4

частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1.9.1 договору кредитор в разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором має право вимагати дострокового погашення кредиту в повному обсязі.

Всупереч приписам закону та умовам договору, позичальник взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, отримані кошти у встановлені строки не повертав, плату за кредит своєчасно та в повному обсязі не сплачував, у зв'язку з чим банк звернувся до нього з вимогою, в якій повідомив про загальну суму заборгованості за кредитним договором, вимагав повернути всі отримані в межах кредитного договору суми кредиту, сплатити проценти за користування ним, але до теперішнього часу позичальник суму заборгованості за кредитним договором не сплатив. Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості.

З наданої позивачем на вимогу суду банківської виписки вбачається, що заборгованість відповідача за основною сумою кредиту становить 1382300,31грн. (гривневий еквівалент 172938,86 доларів США згідно курсу валют встановленого НБУ на 07.05.2013р.), що знайшло своє відображення у виписках.

Відповідно до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю" валюта України (гривня) є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України, що цілком кореспондується з приписами ст.99 Конституції України, п.3.3 ст.3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Встановлений законодавцем обов'язок приймати на території України виконання будь-яких зобов'язань в національній валюті, на погляд суду, дає право кредитору заявляти вимоги в валюті України за зобов'язаннями, вираженими в іноземній валюті.

Аналогічна позиція висловлена Вищим господарським судом України в інформаційному листі №01-08/369 від 29.06.2010р. „Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" (п.19).

Враховуючи вищезазначене, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 1382300,31грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача 494610,04грн. (гривневий еквівалент 61880,40 доларів США згідно курсу валют встановленого НБУ на 07.05.2013р.) заборгованості за відсотками, які нараховані за період з 29.11.2007р. по 01.05.2013р.

Позивач під час розгляду справи по суті надав документи (виписки з відповідних рахунків), з яких вбачається, що заборгованість за нарахованими процентами фактично (дійсно) становить 494610,04грн.

Відповідно до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю", валюта України (гривня) є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України, що цілком кореспондується з приписами ст.99 Конституції України, п.3.3 ст.3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Встановлений законодавцем обов'язок приймати на території України виконання будь-яких зобов'язань в національній валюті, на погляд суду, дає право кредитору заявляти вимоги в валюті України за зобов'язаннями, вираженими в іноземній валюті.

5

Аналогічна позиція висловлена Вищим господарським судом України в інформаційному листі №01-08/369 від 29.06.2010р. „Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" (п.19).

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по процентам відповідно умов до кредитного договору є правомірними, доведеними належним чином та підтверджені матеріалами справи, вони є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 32171,03грн. (гривневий еквівалент 4024,90 доларів США згідно курсу валют встановленого НБУ на 07.05.2013р.) - пеня за порушення строків погашення кредитної заборгованості, нарахована за період з 07.11.2012р. по 07.05.2013р., 33456,62грн. (гривневий еквівалент 4185,74 доларів США згідно курсу валют встановленого НБУ на 07.05.2013р.) - пеня за порушення строків погашення відсотків, нарахована за період з 07.11.2012р. по 07.05.2013р., господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись, в тому числі неустойкою. Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.ч.1-3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.1.1 договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення.

Господарський суд, перевіривши розрахунок пені, дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки розрахунок проведений з урахуванням вимог діючого законодавства.

Враховуючи, що вимоги позивача задоволені в повному обсязі, спір виник з вини відповідача, на останнього покладається сплачений позивачем судовий збір в повному обсязі, відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі гл. 48,49,71 Цивільного кодексу України, гл. 35,ст.67,193 Господарського кодексу України, ст.ст.33,43,49,75,82,82-1,84,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ в особі Донецької обласної дирекції м. Донецьк до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 с. Бойове Володарського району Донецької області про стягнення 1942538,00грн. в повному обсязі.

6

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ЄДРПОУ 14305909) в особі Донецької обласної дирекції (83086, м. Донецьк, вул. Ф.Зайцева, 46 «в», ЄДРПОУ 23346741) заборгованість за кредитом - 1382300,31грн., 494610,04грн. - заборгованість за відсотками, 32171,03грн. - пеня за порушення строків погашення кредитної заборгованості, 33456,62грн. - пеня за порушення строків погашення відсотків, 38850,76грн. судового збору.

Повний текст рішення підписаний 05.07.2013р.

суддя О.О. Уханьова