Постанова № 32231408, 03.07.2013, Луганський окружний адміністративний суд

5

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 липня 2013 року Справа № 812/5143/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Зацепіній Ю.В.,

за участю представників

позивача: Шкоди Н.О. (довіреність № 8 від 04.09.2012),

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій у розмірі 1700,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

03 червня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій у розмірі 1700,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Луганській області виявлено порушення Закону України «Про рекламу». Так, 21 березня 2013 року на фасадній стороні торгівельного павільйону ФОП ОСОБА_2, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, зафіксовано ознаки порушення ч.1 ст.22 Закону України «Про рекламу», а саме: світлове виділення на вітрині павільйону окремих сортів тютюнових виробів - сигарет «Rothmans», що розцінено як розміщення реклами тютюнових виробів засобами зовнішньої реклами, про що складено протокол про порушення законодавства про рекламу № 19 від 21.03.2013.

Листом від 22 березня 2013 року № 533/1-5/3 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 запропоновано надати документи, підтверджуючи вартість розповсюдженої реклами, а також копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання. Відповідач на засідання по розгляду справи про порушення законодавства про рекламу не з'явився, необхідні документи не надав, клопотань про перенесення термінів розгляду справи не заявив.

Рішенням від 15 квітня 2013 року № 0019 за порушення ч.6 ст.27 Закону України «Про рекламу», а саме, за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, на останню накладено штраф у розмірі 1700,00 грн. Рішення від 15 квітня 2013 року № 0019 надіслано відповідачу рекомендованим листом 24 квітня 2013 року.

Відповідачем дії Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області щодо застосування до нього заходу впливу у вигляді рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу не оскаржувалися, сума штрафу не сплачена.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 17 червня 2013 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні, викладеним у позові, просив суд задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, місце та час судового розгляду повідомлений належним чином. Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався (а.с.26-27).

З огляду на положення ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу за відсутності належним чином повідомленого відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на таке.

Законом України від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР «Про рекламу» визначено засади рекламної діяльності в Україні та врегульовано відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР «Про рекламу» зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про рекламу», основними принципами реклами є законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди.

Частиною 1 статті 22 Закону України «Про рекламу» визначено, що реклама тютюнових виробів, реклама знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, забороняється, зокрема, засобами зовнішньої реклами.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України «Про рекламу», контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень, серед іншого, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про рекламу» на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео - та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Частиною 1 статті 27 Закону України «Про рекламу» передбачено, що особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч.6 ст.27 Закону України «Про рекламу» за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 693 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу (надалі Порядок), який регулює питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав).

Абзацом 10 пункту 2 Порядку визначено, що штрафи відповідно до ст.27 Закону України «Про рекламу» накладаються, серед іншого, у таких розмірах: сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за неподання або подання свідомо неправдивої інформації щодо вартості розповсюдженої реклами, її виготовлення та/або розповсюдження.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.

Відповідно до п.9 Порядку підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Згідно п.18 Порядку за результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.

Пунктом 19 Порядку визначено, що рішення у справі може бути оскаржено в установленому порядку.

Відповідно до п.20 Порядку сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 21 березня 2013 року на фасадній стороні торгівельного павільйону ФОП ОСОБА_2, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, зафіксовано ознаки порушення ч.1 ст.22 Закону України «Про рекламу», а саме: світлове виділення на вітрині павільйону окремих сортів тютюнових виробів - сигарет «Rothmans», що розцінено як розміщення реклами тютюнових виробів засобами зовнішньої реклами, про що складено протокол про порушення законодавства про рекламу № 19 від 21.03.2013 (а.с.6, 8).

На підставі протоколу про порушення законодавства про рекламу від 21 березня 2013 року № 19 щодо ознак порушення вимог ч.1 ст.22 Закону України «Про рекламу», посадовою особою Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області прийнято рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (а.с.9).

Листом від 22 березня 2013 року № 533/1-5/3 ФОП ОСОБА_2 повідомлено про виявлення та фіксування ознак порушення вимог ч.1 ст.22 Закону України «Про рекламу», а саме: розповсюдження реклами тютюнових виробів ФОП ОСОБА_2 засобами зовнішньої реклами, разом із запрошенням прийняти участь у розгляді справи про порушення законодавства про рекламу, яке призначено на 15 квітня 2013 року з 09 до 11 години 00 хвилин, та вимогою надати документи, підтверджуючи вартість реклами, а також копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання. Крім того, зазначеним листом відповідача попереджено щодо наслідків ненадання документів, підтверджуючих вартість реклами, та застосування до нього фінансових санкцій (а.с.10).

Вказаний лист 22 березня 2013 року направлено ФОП ОСОБА_2 рекомендованою кореспонденцією за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджено копією чеку про рекомендоване відправлення (а.с.10).

15 квітня 2013 року ФОП ОСОБА_2 на розгляд справи про порушення законодавства про рекламу не прибула, інформацію щодо вартості розповсюдженої реклами до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області не надала, про що свідчить протокол засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу від 15 квітня 2013 року № 19 (а.с.11).

Рішенням Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області від 15 квітня 2013 року № 0019 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу за порушення ч.6 ст.27 Закону України «Про рекламу», а саме, неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами про зниження цін на продукцію фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, на останню накладено штраф у розмірі 1700,00 грн. та зобов'язано суб'єкта господарювання у 3-денний строк після сплати штрафу письмово повідомити державний орган з питань захисту прав споживачів, який наклав стягнення, зазначивши номери та дати платіжних доручень, за якими сплачено штраф, із наданням належним чином завірених копій (а.с.12).

Рішення від 15 квітня 2013 року № 0019 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу надіслано відповідачу рекомендованим листом 24 квітня 2013 року, про що свідчить копія фіскального чеку від 24 квітня 2013 року (а.с.13).

Вказане рішення отримано ОСОБА_2 27 квітня 2013 року, що підтверджено підписом про отримання на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.13).

Суду не надано доказів оскарження відповідачем рішення від 15 квітня 2013 року № 0019 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу в адміністративному чи судовому порядку.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідачем також не надано.

Оскільки відповідачем рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області від 15 квітня 2013 року № 0019 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у добровільному порядку не виконано, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

Щодо питання про розподіл судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з ч.2 ст.88 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

У позовній заяві позивачем було заявлено клопотання про звільнення від сплати судових витрат.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року позивачу було відстрочено сплату судового збору до розгляду адміністративної справи по суті.

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень,суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Згідно зі ст.4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір», який набрав чинності з 01 листопада 2011 року, за подання адміністративного позову майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі одного відсотку розмір майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат.

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що його кошторисом не передбачено витрати на сплату судового збору. Вказана обставина не є підтвердженням тяжкого матеріального стану та підставою для звільнення позивача від сплати судового збору.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі 1700,00 грн. Зважаючи, що позивача не звільнено від сплати судового збору, а ст.94 КАС України не передбачено їх стягнення з відповідача, суд прийшов до висновку про стягнення з позивача на користь Державного бюджету України судового збору у розмірі 114,70 грн.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 03 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 08 липня 2013 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій у розмірі 1700,00 грн., - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету Жовтневого району м. Луганська (р/р 31117106700004, ідентифікаційний код 37991477, МФО 804013, банк УДКС у Луганській області, код платника 21081100, символ 106) фінансові санкції у розмірі 1700,00 грн. (одна тисяча сімсот гривень).

Стягнути з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області (місцезнаходження: 91021, м. Луганськ, вул. Тімірязєва, 50, ідентифікаційний код 37991168) на користь Державного бюджету України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень сімдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 08 липня 2013 року.

Суддя К.О. Пляшкова