Рішення № 32228937, 02.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.07.2013р. Справа № 905/2772/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при помічнику судді Юрової Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ, ЄДРПОУ 00210602

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Інвест», м. Донецьк, ЄДРПОУ 31018149

про: визнання пунктів договору недійсними

за участю сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Заброда Ю.Ю. - за дов. № 10/16 від 23.01.2013р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Інвест» про визнання недійсними пунктів 5.1, 5.2 договору № 3 0200 000 від 19.12.2008р. та пункту 7 додатку № 1 до договору № 3 0200 000 від 19.12.2008р.

Мотивуючи свої вимоги позивач посилається на те, що одночасне посилання відповідача у пунктах 5.1 та 5.2 договору № 3 0200 000 від 19.12.2008р. на одразу два додатки «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам» та «Відомість про очікуваний обсяг споживання електроенергії на 200_р. споживача» суперечить Правилам користування електричною енергією. Крім того, позивач зазначив, що Закон України «Про електроенергетику» та Правила користування електричною енергією містять вичерпний перелік підстав для відмови споживачу у погодженні договірних величин на заявленому рівні, серед яких відсутні підстави, що прописані відповідачем у п. 7 додатку № 1 від 19.12.2009р. до договору, що є порушенням відповідних норм законодавства. Отже, при укладанні договору поставки № 3 0200 000 від 19.12.2008р. сторонами не було дотримано усіх умов ч.1 ст.203 ГК України, що, у свою чергу, є підставою для визнання цього договору недійсним.

На підтвердження позовних вимог надано суду договір № 3 0200 000 від 19.12.2008р. та копію додатку № 1 від 19.12.2009р. до договору.

Відповідач у своєму відзиві № 08-18/2131 від 30.05.2013р. проти задоволення позову заперечив посилаючись на те, що відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України сторони є вільними в укладанні договорів та визначенні їх умов. Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. За твердженням позивача, договір № 3 0200 000 був укладений між сторонами ще 19.12.2008р. про що свідчать підписи представників обох сторін та печатки відповідних підприємств. Протягом тривалого часу з 2008р. по 2013р. позивач виконував свої зобов'язання за цим договором без посилань на недійсність чи незаконність окремих пунктів договору, про що свідчать підписані обома сторонами додатки № 1 від 19.12.2009р., № 1/2010 від 12.11.2009р., № 1/2011 від 12.11.2010р., № 1/2012 від 05.11.2011р. до договору. Крім того, умови п.5.1 та п.5.2 договору передбачені та закріплені у типовому договорі, а тому виключати чи змінювати ці пункти договору сторони не мають права, а у разі їх відсутності договір не може бути укладений взагалі.

На підтвердження своїх доводів відповідач надав завірені копії додатків № 1 від 19.12.2009р., № 1/2010 від 12.11.2009р., № 1/2011 від 12.11.2010р., № 1/2012 від 05.11.2011р. до договору та копію акту звірки № 177 від 01.01.2013р.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України за клопотанням позивача.

В судове засідання, що відбулось 02.07.2013р., позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач у судовому засіданні підтримав заперечення проти задоволення позовних вимог.

Суд вважає, що неявка позивача не перешкоджає розгляду спору по суті, позивач не був обмежений у праві визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси у судовому засіданні згідно ст.28 ГПК України, тому справа розглядається згідно ст.75 ГПК України за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, суд встановив наступне.

19.12.2008р. між відповідачем, як постачальником, та позивачем, як споживачем, укладено договір № 3 0200 000 про постачання електричної енергії (а.с.8), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 452 000 кВА, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

У відповідності до п.9.4 договір набирає чинності з моменту досягнення згоди по всім суттєвим умовам договору, за умови підписання сторонами всіх, перелічених у п. 9.1 договору додатків і укладається на строк до 31 грудня 2009р. включно. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Згідно з пунктом 5.1 договору, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік, споживач не пізніше 15 листопада поточного року згідно умов додатку «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам» надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії за зразком додатку «Відомість про очікуваний обсяг споживання електроенергії на 200_р. споживача».

Споживачі, які розраховуються за електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу, та споживачі постачальників за нерегульованим тарифом, електроустановки яких обладнані засобами диференційованого (погодинного) обліку електричної енергії, додатково подають відомості про заявку величини споживання електричної потужності у години контролю максимального навантаження енергосистеми на відповідні розрахункові періоди.

У разі потреби постачальник електроенергії може вимагати від споживача надання обґрунтування очікуваного обсягу споживання.

У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюється постачальником на рівні відповідних періодів поточного року.

Якщо споживач має на своєму балансі генеруючи потужності, він не пізніше 15 листопада поточного року надає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного обсягу генерації електричної енергії.

У пункті 5.2 сторони обумовили, що договірні величини споживання електричної енергії визначається на рівнях заявлених споживачем згідно з пунктом 5.1 цього договору обсягів. Письмове повідомлення споживачу про договірні обсяги споживання електроенергії, надане постачальником у випадках, обумовлених сторонами додатком «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам», є невід'ємною частиною цього договору.

У додатку №1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам» до договору (а.с.14) сторони визначили очікуваний обсяг споживання електричної енергії споживачем по місяцях 2009 року.

Також у пунктах 3 - 5 цього додатку сторони обумовили порядок визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік, аналогічні умовам пунктів 5.1, 5.2 договору.

У пункті 7 додатку 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам» сторони обумовили, що постачальник має право відмовити споживачу в узгодженні та/або коригуванні договірних величин на заявленому ним рівні у разі: невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії; порушення споживачем термінів та обсягів оплати, узгоджених сторонами договором щодо реструктуризації заборгованості; ненадання споживачем обґрунтування у разі невідповідності фактичного обсягу споживання електричної енергії очікуваним обсягам споживання електричної енергії споживачем. Постачальник також має право в односторонньому порядку з повідомленням про це споживача зменшити договірний обсяг споживання електроенергії та потужності до нульового рівня у разі застосування до споживача заходів по припиненню електропостачання.

Договір разом з додатком № 1 до нього підписаний обома сторонами без заперечень та скріплений їх печатками.

Матеріали справи свідчать, що сторонами також підписані без заперечень та скріплені відповідними печатками додатки до договору, а саме: додаток № 1/2010 від 12.11.2009р. «Відомість про очікуваний обсяг споживання електроенергії по ВАТ «Енергомашспецсталь» на 2010р.» (а.с.30); додаток № 1/2011 від 12.11.2010р. «Відомість про очікуваний обсяг споживання електроенергії по ВАТ «Енергомашспецсталь» та його субспоживачів на 2011р.» (а.с.31); додаток № 1/2012 від 05.11.2011р. «Відомість про очікуваний обсяг споживання електроенергії по ВАТ «Енергомашспецсталь» та його субспоживачів на 2012р.» (а.с.32).

Зазначені обставини свідчать, що договір № 3 0200 000 від 19.12.2008р. не припинив своєї дії 31 грудня 2009р. та є продовженим.

Предметом спору у цій справі є визнання пунктів 5.1, 5.2 договору № 3 0200 000 від 19.12.2008р. та п. 7 додатку № 1 до договору № 3 0200 000 від 19.12.2008р. недійсними.

Порядок укладання договорів визначений статтями 179-188 Господарського кодексу України. В силу ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Відповідно до ч. 4 цієї ж статті при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади.

Статтею 187 Господарського кодексу України встановлено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі Закону та інших випадках, встановлених законом розглядаються судом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову застосовують норми матеріального права, якими регулюються відносини, та на підставі цих норм вирішують справи.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечить Цивільному кодексу, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно - правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Відповідно до ч.1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням електричної енергії регулюються Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією, затверджених постановою Національною комісією регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442 (далі за текстом - ПКЕЕ) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Частиною другою статті 275 ГК України та пунктом 5.1 ПКЕЕ (в редакції станом на момент укладення спірного договору) передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

При укладанні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору, який викладено в Додатку 3 до Правил користування електричною енергією. Умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та пунктах 5.5, 5.6 та 5.7 цих Правил, є істотними та обов'язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії. (п.5.2 ПКЕЕ в редакції станом на момент укладення спірного договору).

Згідно п.5.5 ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії містить такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей: 1) найменування постачальника електричної енергії та споживача; 2) місце і дату укладення Договору про постачання електричної енергії; 3) договірні величини споживання електричної енергії, договірні величини споживання електричної потужності (помісячно); 4) величини дозволеної та приєднаної потужності; 5) клас напруги споживача за точкою продажу, порядок застосування тарифів на електричну енергію, що використовується на потреби струмоприймачів різних тарифних груп тощо; 6) режим роботи електроустановки споживача. У разі укладення одного договору про постачання електричної енергії на дві або більше площадки вимірювання споживача значення величин дозволеної та приєднаної потужності, режим роботи електроустановок споживача визначається за кожною з площадок вимірювання; 7) значення показників якості електричної енергії (ПЯЕ); 8) узгоджений рівень надійності електропостачання (за категорією надійності); 9) порядок обліку перетікання реактивної електричної енергії, порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії (у разі приєднання електроустановок споживача безпосередньо до мереж постачальника електричної енергії за регульованим тарифом); 10) режими постачання, розрахунковий облік споживання електричної енергії та величини потужності, контролю показників якості електричної енергії, порядок розрахунків за спожиту електричну енергію; 11) порядок погодження, встановлення, перегляду та коригування договірних величин; 12) заходи з підтримання стійкості енергосистеми, порядок введення обмежень та відключень при дефіциті енергії та потужності в енергосистемі; 13) відповідальність сторін за невиконання умов договору та підстави її застосування; 14) зобов'язання сторін у разі порушення договірних величин; 15) порядок та строки проведення розрахунків; 16) строк дії договору; 17) умови та порядок розірвання договору; 18) місцезнаходження, банківські реквізити сторін.

Пунктом 5.6 ПКЕЕ встановлено, що невід'ємними частинами договору про постачання електричної енергії є: 1) акт (акти) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; 2) відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії (точка встановлення, тип, покази на момент укладання договору тощо); 3) схема електропостачання споживача із зазначенням ліній, що живлять електроустановки споживача, і точок їх приєднання; 4) повідомлення про граничні величини споживання електричної потужності та години контролю максимального навантаження енергосистеми; 5) за необхідності до договору про постачання електричної енергії додаються: а) акти екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача; б) порядок розрахунку технічних втрат електричної енергії в електричних мережах; в) перелік випадків, коли постачання електричної енергії може бути обмежене споживачу, та порядок обмеження.

Мотивуючи позов Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» посилається на те, що одночасне посилання відповідача у пунктах 5.1 та 5.2 договору № 3 0200 000 від 19.12.2008р. на одразу два додатки «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам» та «Відомість про очікуваний обсяг споживання електроенергії на 200_р. споживача» суперечить Правилам користування електричною енергією.

Судом встановлено, що Додатком 3 до Правил користування електричною енергією затверджено Типовий договір про постачання електричної енергії.

Зазначений типовий договір розроблений з урахуванням специфіки електричної енергії як товару, що полягає в одномоментності її виробництва, передачі та споживанні, і враховує основні положення нормативно-правової бази, пов'язаної з постачанням електричної енергії споживачам та регулюванням відносин на ринку електричної енергії в цілому.

Типовий договір про постачання електричної енергії містить пункт 5.1 з наступним змістом: «Для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік Споживач не пізніше _____ ______ поточного року надає Постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу").

Споживачі, які розраховуються за електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу, та споживачі постачальників за нерегульованим тарифом, електроустановки яких обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, додатково подають відомості про заявку величини споживання електричної потужності у години контролю максимального навантаження енергосистеми на відповідні розрахункові періоди.

У разі потреби постачальник електричної енергії може вимагати від Споживача надання обґрунтування очікуваного обсягу споживання.

У разі ненадання Споживачем зазначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюється Постачальником на рівні відповідних періодів поточного року».

Пунктом 5.2 Типового договору передбачено, що: «Договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях заявлених Споживачем згідно з пунктом 5.1 цього Договору обсягів».

Суд враховує, що відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Дослідивши умови спірного договору суд дійшов висновку, що він містить істотні та обов'язкові для сторін умови, які встановлено у пунктах 5.5, 5.6 та 5.7 Правил користування електричною енергією.

З аналізу змісту умов пунктів 5.1 та 5.2 спірного договору та умов пунктів 5.1 та 5.2 Типової форми договору про постачання електричної енергії суд дійшов висновку, що умови пунктів 5.1 та 5.2 спірного договору повністю відповідають умовам Типової форми договору про постачання електричної енергії, а також приписам статей 627, 628 Цивільного кодексу України.

Твердження позивача про те, що одночасне посилання відповідача у пунктах 5.1 та 5.2 договору № 3 0200 000 від 19.12.2008р. на одразу два додатки «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам» та «Відомість про очікуваний обсяг споживання електроенергії на 200_р. споживача» суперечить Правилам користування електричною енергією - не доведено позивачем та спростовується наведеним.

Також суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що Закон України «Про електроенергетику» та Правила користування електричною енергією містять вичерпний перелік підстав для відмови споживачу у погодженні договірних величин на заявленому рівні, серед яких відсутні підстави, що прописані відповідачем у п.7 додатку № 1 від 19.12.2009р. до договору.

Як вже зазначалось, відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Судом встановлено, що у пункті 7 додатку 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам» сторони обумовили, що постачальник має право відмовити споживачу в узгодженні та/або коригуванні договірних величин на заявленому ним рівні у разі: невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії; порушення споживачем термінів та обсягів оплати, узгоджених сторонами договором щодо реструктуризації заборгованості; ненадання споживачем обґрунтування у разі невідповідності фактичного обсягу споживання електричної енергії очікуваним обсягам споживання електричної енергії споживачем. Постачальник також має право в односторонньому порядку з повідомленням про це споживача зменшити договірний обсяг споживання електроенергії та потужності до нульового рівня у разі застосування до споживача заходів по припиненню електропостачання.

Відповідно до п.4.2 ПКЕЕ (в редакції, що діяла на момент укладення договору), узгоджені сторонами обсяги очікуваного споживання електричної енергії та заявлені величини споживання електричної потужності оформлюються додатком до договору як договірні величини.

Граничні величини споживання електричної потужності для споживача визначаються постачальником електричної енергії за регульованим тарифом у порядку, передбаченому законодавством України та зазначеному у договорі про постачання електричної енергії між споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом (п. 4.3 ПКЕЕ).

Пунктом 4.4 ПКЕЕ встановлено, що споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.

Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

Таким чином, з аналізу змісту умов додатку 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам» до договору, пунктів 4.2 - 4.4 ПКЕЕ та приписів статей 627, 628 Цивільного кодексу України суд дійшов висновку про те, що п.7 додатку 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам» до спірного договору відповідають нормам чинного законодавства. Позивачем протилежного не доведено.

Враховуючи, що договір № 3 0200 000 від 19.12.2008р. відповідає типовій формі договору, затвердженій Додатком 3 до Правил користування електричною енергією; особи, які вчиняли правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі; спірний договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та виконується сторонами, тому підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання недійсними пунктів 5.1, 5.2 договору № 3 0200 000 від 19.12.2008р. та пункту 7 додатку № 1 до договору № 3 0200 000 від 19.12.2008р. - відсутні.

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати покладаються на позивача згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили через десять днів з моменту проголошення (підписання) і може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом XII Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.07.2013р.

Суддя Н.В. Величко

Вик.: (062) 381-91-20

Надруковано 3 прим.: 1 - у справу, 1 - позивачу, 1 - відповідачу