Постанова № 32228488, 03.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2013 року № 826/8054/13-а

О 10 годині 53 хвилини в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Калайді К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іфан"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іфан" звернулося до суду з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 18 лютого 2013 року № 0001702280 та від 8 травня 2013 року № 0004522280 та № 0004532280.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Іфан" неправомірно зроблений висновок про нікчемність правочинів, вчинених за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Іфан" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросонік", оскільки податковий орган не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними та з тих підстав, що реальність здійснених господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іфан" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросонік" підтверджується необхідними первинними документами.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість" та зазначив, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби правомірно збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Іфан" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, оскільки правочини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іфан" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросонік" вчинені без мети настання реальних наслідків.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іфан" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

В період з 30 січня 2013 року по 5 лютого 2013 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на підставі направлення від 30 січня 2013 року № 262/22-80 та згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Іфан" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросонік" за період з 1 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 6 лютого 2013 року № 63/1-22-80-33777146, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Іфан":

- абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 98 282 грн., в тому числі по періодам: в 4 кварталі 2010 року в сумі 98 282 грн.;

- підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 78 626 грн., в тому числі по періодам: за жовтень 2010 року в сумі 68 626 грн., за грудень 2010 року в сумі 6 759 грн., за січень 2011 року в сумі 3 241 грн.

На підставі складеного акту перевірки, 18 лютого 2013 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0001702280, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Іфан" суму грошового зобов'язання в розмірі 122 853 грн., з якої: за основним платежем - 98 282 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 24 571 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, код платежу: 11021000;

- № 0001712280, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Іфан" суму грошового зобов'язання в розмірі 97 474 грн., з якої: за основним платежем - 78 626 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18 848 грн. за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу: 14010100.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби 8 травня 2013 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0004522280, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Іфан" суму грошового зобов'язання в розмірі 94 232 грн., з якої: за основним платежем - 75 385 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18 847 грн. за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу: 14010100;

- № 0004532280, яким зменшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Іфан" суму від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 3 241 грн.

Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби під час проведення перевірки прийшла до висновку про завищення позивачем валових витрат та про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросонік" на підставі актів Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 31 березня 2011 року № 337/23-6/37240875 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Євросонік" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2011 року по 28 лютого 2011 року, від 9 березня 2011 року № 174/23-6/37240875 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Євросонік" з питань дотримання вимог податкового законодавства за грудень 2010 року, від 8 грудня 2011 року № 1587/2306/37240875 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Євросонік" з питань дотримання вимог податкового законодавства за жовтень-грудень 2010 року, якими встановлено порушення частини п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Євросонік" при придбанні та продажу товарів (послуг), товар (послуги) по вказаним правочинам не був переданий в порушення статей 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість".

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, суд зазначає, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Проте, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Зазначена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року.

Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, суд зазначає про наступне.

На час виникнення спірних правовідносин діяли закони України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1. пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У відповідності до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пунктом 1.7, підпунктом 7.4.1, підпунктом 7.4.5 пункту 7.4, підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість" визначає окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. До них відносяться: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Згідно з підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно підпунктів 7.2.3 та 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР).

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 1 жовтня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросонік", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іфан", як покупцем, укладено договір № 04/10-ІФ, за умовами якого продавець зобов'язується поставити температурну камеру для маятникового копра в подальшому - обладнання, вимоги до якої вказані в "Технічних вимогах на температурну камеру для маятникового копра". Згідно розділу 2 договору, загальна вартість договору складає 411 754,80 грн., в тому числі ПДВ - 68 625,80 грн. Вартість обладнання включає в себе упаковку, маркування, відвантаження, а також всі витрати, пов'язані з доставкою обладнання покупцю. Розділом 3 договору визначено, обладнання повинно бути виготовлено згідно умов даного договору, випробувано, упаковано і доставлено за адресою: м. Київ, проспект Науки, 46 22 жовтня 2010 року.

Між сторонами договору погоджено Технічні характеристики на температурну камеру для маятникового копра, які є додатком № 1 до договору від 1 жовтня 2010 року № 04/10-ІФ.

Температурна камера для маятникового копра поставлена Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросонік" позивачу 22 жовтня 2010 року, що підтверджується видатковою накладною № 10275 від 27 жовтня 2010 року.

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросонік" виписано на користь позивача податкову накладну № 10275 від 27 жовтня 2010 року на загальну суму 411 754,80 грн., в тому числі ПДВ - 68 625,80 грн.

На підтвердження перерахування коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросонік" за поставлений товар позивачем надано виписку по рахунку в Печерській філії ПАТ КБ "ПриватБанк".

25 жовтня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросонік", як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іфан", як замовником, укладено договір № 25/11-ІФ, за умовами якого виконавець зобов'язується налагодити температурну камеру для маятникового копра в подальшому - обладнання, вимоги до якої вказані в "Технічних вимогах на температурну камеру для маятникового копра". Згідно розділу 2 договору, загальна вартість договору складає 60 000 грн., в тому числі ПДВ - 10 000 грн. Розділом 3 договору визначено, що обладнання повинно бути встановлено, налагоджено та випробувано згідно умов даного договору за адресою: м. Київ, проспект Науки, 47 10 листопада 2010 року.

Між сторонами договору погоджено Технічні характеристики на температурну камеру для маятникового копра, які є додатком № 1 до договору від 1 жовтня 2010 року № 04/10-ІФ.

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросонік" виписано на користь позивача податкову накладну № 122201 від 22 грудня 2010 року на загальну суму 60 000 грн., в тому числі ПДВ - 10 000 грн.

25 жовтня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросонік" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іфан" підписано акт здачі-прийняття робіт (виконання послуг) № 122201, згідно якого виконавцем проведено роботу по налагодженню маятникового копра згідно договору № 25/11-ІФ від 25 жовтня 2010 року.

На підтвердження перерахування коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросонік" за надані послуги позивачем надано виписку по рахунку в Печерській філії ПАТ КБ "ПриватБанк".

Отже, під час розгляду справи встановлено, що зобов'язання згідно укладених договорів від 1 жовтня 2010 року № 04/10-ІФ та від 25 жовтня 2010 року № 010411-1 виконані ТОВ "Іфан" та ТОВ "Євросонік" у повному обсязі, що підтверджується відповідними первинними документами.

Як встановлено під час розгляду справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Іфан" укладено договори з Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросонік" з метою виконання своїх зобов'язань, згідно укладеного 3 березня 2010 року договору № 426/41-НТЦ з Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Іфан" зобов'язується в порядку і на умовах, визначених в даному договорі, поставити температурну камеру для маятникового копра, (обладнання для дослідження зразків-свідків корпусів реакторів енергоблоків ХАЕС-2/РАЕС-4) вимоги до якої вказані в "Технологічних вимогах на температурну камеру для маятникового копра", поіменованому в подальшому - обладнання, здійснити його наладку і провести навчання спеціалістів згідно умов, позначених в пунктах 8.1 і 8.4.

З матеріалів справи вбачається, що 15 листопада 2010 року між ДП "Науково-технічний центр" ДП НАЕК "Енергоатом" та ТОВ "Іфан" підписано акт № 2 здачі-приймання виконаних робіт, згідно якого ТОВ "Іфан" виконано роботи по монтажу, наладці, запуску, випробування температурної камери для маятникового копр, проведено навчання персоналу покупця з роботою обладнання. В акті зазначено, що роботи виконані в повному обсязі, відповідають умовам договору від 3 березня 2010 року № 426/41-НТЦ.

15 листопада 2010 року між ДП "Науково-технічний центр" ДП НАЕК "Енергоатом" та ТОВ "Іфан" затверджено акт вводу в випробувально-промислову експлуатацію температурної камери для маятникового копра у відповідності до договору № 426/41-НТРЦ від 3 березня 2010 року (№ 1119110261 від 3 березня 2010 року), згідно якого в період з 10 по 12 листопада 2010 року в Інституті ядерних випробувань Національної академії наук України, який є кінцевим користувачем поставленого обладнання, виконано введення в випробувально-промислову експлуатацію температурної камери для маятникового копра.

При цьому, представник позивача зазначив, що поставка обладнання відбувалася безпосередньо до Інституту ядерних досліджень Національної академії наук України, оскільки в м. Києві ядерні випробування проводяться тільки в Інституті ядерних досліджень Національної академії наук України.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки на обставини, встановлені в актах Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 31 березня 2011 року № 337/23-6/37240875 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Євросонік" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2011 року по 28 лютого 2011 року, від 9 березня 2011 року № 174/23-6/37240875 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Євросонік" з питань дотримання вимог податкового законодавства за грудень 2010 року, від 8 грудня 2011 року № 1587/2306/37240875 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Євросонік" з питань дотримання вимог податкового законодавства за жовтень-грудень 2010 року відносно відсутності юридичної особи ТОВ "Євросонік" за її місцезнаходженням та неподання юридичною особою з січня 2011 року до податкового органу фінансової звітності, суд зазначає про наступне.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року у справі № 2а-9900/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросонік" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання дій протиправними та скасування наказу апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2011 року - без змін.

Як вбачається з ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року у справі № 2а-9900/11/2670, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2011 року позов задоволено, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва щодо проведення документальної невиїзної перевірки № 337/23-6/37240875 від 31 березня 2011 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросонік" відповідно до наказу начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 277 від 4 березня 2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року у справі № 2а-5558/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросонік" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 вересня 2011 року - без змін.

Як вбачається з ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року у справі № 2а-5558/11/2670, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 вересня 2011 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 4 березня 2011 року № 277 про проведення документальної невиїзної перевірки, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, пов'язані з проведенням документальної невиїзної перевірки ТОВ "Євросонік" на підставі наказу від 4 березня 2011 року № 277 про проведення документальної невиїзної перевірки.

Вказаними рішеннями спростовано доводи відповідача відносно незнаходження ТОВ "Євросонік" за юридичною адресою.

Щодо доводів відповідача відносно того, що згідно висновків спеціалістів Головного управління міністерства внутрішніх справ України в м. Києві Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 14 червня 2011 року № 427 та від 11 квітня 2011 року № 574, якими встановлено, що підпис виконаний від імені ОСОБА_1 в податковій декларації з податку на додану вартість ТОВ "Євросонік" за 12 місяць 2010 року, розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ТОВ "Євросонік" за 12 місяць 2010 року, податковій декларації з податку на додану вартість ТОВ "Євросонік" за 12 місяць 2010 року, розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ТОВ "Євросонік" за 12 місяць 2010 року, уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок ТОВ "Євросонік" за 12 місяць 2010 року, розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ТОВ "Євросонік" за 12 місяців 2010 року, податковій декларації з податку на додану вартість ТОВ "Євросонік" за звітний 1 місяць 2011 року виконані не ОСОБА_1, а іншою особою, суд приймає до уваги, пороте зазначає, що вказаними висновками спеціалістів не встановлено, що первинні документи від імені ТОВ "Євросонік" по спірним господарським операціям підписані не ОСОБА_1

Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ "Євросонік", які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення, висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагента не підтверджують факт здійснення господарських операцій, судом до уваги не приймаються.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

При цьому, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12).

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, суд зазначає, що, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено під час розгляду справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Як вбачається з статутних документів позивача та акту перевірки відповідача, одним із засновників ТОВ "Іфан" є Інститут фізики Національної академії наук України, частка якого складає 69 %.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Іфан" є: виробництво меблів для офісів та магазинів, інші послуги, надавані юридичним особам та не включені до інших угруповань, загальні механічні операції, дослідження та розробки в галузі природничих та технічних наук, виробництво стільців та сидінь, оброблення .

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросонік" є: будівництво будівель, управління нерухомим майном, діяльність у сфері інжинірингу, інші види оптової торгівлі, рекламна діяльність, консультування з питань комерційної діяльності та управління.

Враховуючи наведене, суд зазначає про відповідність господарських взаємовідносин статутній діяльності ТОВ " Іфан ".

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

З огляду на встановлене, суд зазначає, що позивачем правомірно визначено валові витрати та сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками операцій з ТОВ "Євросонік", тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 18 лютого 2013 року № 0001702280, від 8 травня 2013 року № 0004522280 та № 0004532280 визнаються протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Іфан" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби № 0001702280 від 18 лютого 2013 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби № 0004522280 від 8 травня 2013 року.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби № 0004532280 від 8 травня 2013 року.

5. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іфан" судові витрати у розмірі 2 203 (дві тисячі двісті три) грн. 27 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева

Повний текст постанови складений 5 липня 2013 року.