Постанова № 32228458, 13.06.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2013 р. (09:43) Справа №801/4437/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., за участю секретаря судового засідання Кузьміна О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Бахчисарайського комунального унітарного підприємства "Міськтепломережа" Бахчисарайської міської ради

до Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Бахчисарайське комунальне унітарне підприємство "Міськтепломережа" Бахчисарайської міської ради звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим про скасування рішення № 1331 від 09.04.13р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені.

В обґрунтування позовних вимоги позивач посилається на те, що відносно нього порушена справа про банкрутство та на час прийняття оскаржуваного рішення про нарахування штрафних санкцій позивач знаходиться у процедурі санації. Ухвалою Господарського суду АР Крим від 15.08.2012р. відносно позивача введено мораторій на задоволення вимог кредиторів згідно з Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Отже в період процедури банкрутства позивач зобов'язаний перераховувати податки та збори, що виникли після мораторію, але пеня та штраф за невиконання зобов'язання не нараховується.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про слухання справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, письмових заперечень на позов не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином - телефонограмою, просив розглянути справу за відсутністю свого представника.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Контроль за правильним нарахуванням, своєчасним та повним перерахуванням та надходженням страхових внесків, інших платежів, здійснюється органами Пенсійного фонду. Відповідно до п. 7 частини 1 статті 64, абзацом 8 частини 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058-ІV) орган Пенсійного фонду має право звертатися до суду з позовами про стягнення недоїмки.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 5 Закону № 1058-ІV всі відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються виключно зазначеним законом, яким також визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Згідно з п.1 частини 1 статті 14 Закону № 1058-ІV страхувальниками визнаються роботодавці - підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Частиною 1 статті 15 Закону № 1058-ІV визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.

Згідно з п. 4 частини 2 статті 17 Закону № 1058- IV страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Згідно пункту 6 статті 17 Закону, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати й сплачувати у встановлений термін й у повному обсязі страхові внески.

Відповідно до п.5,6 п.7 Розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» N 2464-VI від 08.07.2010р., який набрав чинності з 01.01.2011р. стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Управлінням Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим прийнято рішення №1331 від 09.04.2013 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків в розмірі 331,01 грн. та нарахування пені в розмірі 5149,36 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду АР Крим від 15.08.2012 року у справі №5002-16/2793-2012 за заявою Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим до Бахчисарайського комунального унітарного підприємства "Міськтепломережа" Бахчисарайської міської ради порушено справу про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів по зобов'язанням, строк виконання яких настав до дня порушення провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-XII, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Відповідно до ч.3 ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

З наданого розрахунку фінансових санкцій за рішенням №1331 від 09.04.2013 року вбачається, що термін виконання грошових зобов'язань, на підставі яких до позивача було застосовано штрафні санкції та нарахована пеня, настав до дня введення мораторію, у зв'язку з чим на зазначені відносини розповсюджується положення ч.3 ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, відповідачем прийнято оскаржуване рішення з порушенням вимог ч.3 ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із оскаржуваного рішення, воно прийнято на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону №1058-IV.

Пунктом 10 розділу VIII "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (якій набрав чинності з 01.01.2011 року) ч. 9 ст. 106 Закону №1058 визнано такою, що втратила чинність.

Водночас пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Водночас, при застосуванні пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"в частині регулювання відповідальності за вчинення порушень щодо сплати страхових внесків, допущених до 01.01.2011 року, суд враховує норми статті 58 Конституції України та дію нормативних актів у часі.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як слідує з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

В той же час, якщо діяння перестало бути порушенням в зв'язку зі втратою чинності нормативним актом, що регулював відповідальність за таке порушення, то і санкції, передбачені нечинним нормативним актом, не можуть бути застосовані.

Таким чином, органи пенсійного фонду з 01.01.2011 року не вправі за порушення, вчинені до 01.01.2011 року, нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.2011 року суперечить статті 58 Конституції України незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Слід зазначити, що санкції, аналогічні за розміром і підставами нарахування тим, які визначалися статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", передбачені статтею 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Водночас, санкції, передбачені статтею 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" застосовуються виключно до платників єдиного внеску і стосуються порушень правил сплати саме цього обов'язкового платежу. Тому ці санкції, хоча і співпадають за змістом із заходами відповідальності до порушників правил сплати страхових внесків з пенсійного страхування, не можуть бути застосовані після 01.01.2011 року. Адже не можна застосувати до порушників правил сплати страхових внесків (які з 01.01.2011 року скасовані) відповідальність за порушення правил сплати іншого платежу, який запроваджений лише з 01.01.2011 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення не відповідає положенням ст. 58 Конституції України, а тому його слід визнати протиправними і скасувати.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного випливає, що скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

У позовні заяві позивач просить суд скасувати рішення №1331 від 09.04.2013 року про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків в розмірі 331,01 грн. та нарахування пені в розмірі 5149,36 грн.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення №1331 від 09.04.2013 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків в розмірі 331,01 грн. та нарахування пені в розмірі 5149,36 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Під час судового засідання, яке відбулось 13.06.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 18.06.2013 року.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у Бахчисарайському районі АР Крим №1331 від 09.04.2013 року про застосування до Бахчисарайського комунального унітарного підприємства "Міськтепломережа" Бахчисарайської міської ради штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків в розмірі 331,01 грн. та нарахування пені в розмірі 5149,36 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Москаленко С.А.