Ухвала суду № 32227845, 27.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" червня 2013 р. м. Київ К/800/14224/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М.О.секретаря судового засідання Луцак А. В.,

представник позивача Леськов П. І.

представник відповідача Цибульський В. В.

представник прокуратури Клюге Л. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія 2010" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби, за участю Прокуратури Святошинського району м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія 2010" (далі - ТОВ "Будівельно-монтажна компанія 2010") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Святошинському районі м. Києва), за участю Прокуратури Святошинського району м. Києва в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2012 року позов ТОВ "Будівельно-монтажна компанія 2010" задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року апеляційну скаргу ДПІ у Святошинському районі м. Києва залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2012 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Святошинському районі м. Києва подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Будівельно-монтажна компанія 2010" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.10.2010 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 21.10.2010 року по 31.03.2012 року. За результатами перевірки складено акт від 05.07.2012 року №215/22-60/37311359.

Актом перевірки зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема: п.185.1, ст.185, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 28798303,00 грн.; п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.6, ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 23963766,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.07.2012 року №0002382260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 28798303,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 14784,00 грн. та №0002372260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 23963766,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4566236,00 грн..

Судом першої інстанції встановлено, що позивач здійснював господарську діяльність з ТОВ «Поліал» та ТОВ «БІО 100». Взаємовідносини позивача з ТОВ «Поліал» ґрунтувалися на договорі підряду №2406КК від 24.06.2011 року. Виконання умов зазначеного договору та включення позивачем витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також сплати ним податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи, підтверджується первинними документами. Взаємовідносини позивача та ТОВ «БІО 100» ґрунтувалися на договорах поставки матеріалів №04/05-Б від 04.05.2011 року, № 11/05-AE від 11.05.2011 року, № Б-1505 від 15.05.2011 року, №ПЛ101 від 10.05.2011 року, №19/05.AX від 19.05.2011 року, №НШ-01-БМК від 10.09.2011 року №0911-П від 01.09.2011 року, №0108СП від 01.08.2011 року, №Б-Б/С від 06.06.2011 року, №2206СП від 01.06.2011 року, №ЗД06 від 01.06.2011 року, №51КК від 15.07.2011 року, №200611 від 20.07.2011 року №63/АЕ від 16.05.2011 року, та №0104.3Д від 01.08.2011 року. ТОВ «БІО 100» виписало позивачу видаткові та податкові накладні на підтвердження виконання умов зазначених договорів, включення позивачем витрат на оплату придбаних у контрагента товарів до складу валових витрат підприємства, а також сплати ним податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар. Матеріали справи підтверджують реальності здійснення господарських операцій між зазначеними вище контрагентами.

Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До складу витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) або дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, зазначені вимоги до податкової накладної яку платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою.

За приписом п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, контрагенти на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами не були визнані в судовому порядку недійсними та підтверджені первинними документами. Тобто позивачем виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту та включення витрат, понесених ним за відповідними договорами до складу валових витрат підприємства.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення від 20.07.2012 року №0002372260 та №0002382260 є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ "Будівельно-монтажна компанія 2010".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров