Ухвала суду № 32227834, 27.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" червня 2013 р. м. Київ К/9991/48875/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2011 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланда ЛТД" про стягнення суми, -

ВСТАНОВИЛА

Державна податкова інспекція у Житомирському районі Житомирської області (далі - ДПІ у Житомирському районі) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланда ЛТД" (далі - ТОВ "Ланда ЛТД") в якому просить стягнути суму.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року позов ДПІ у Житомирському районі задоволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2011 року апеляційну скаргу ТОВ "Ланда ЛТД" задоволено частково. Скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року. Прийнято нове рішення, яким позов ДПІ у Житомирському районі до ТОВ "Ланда ЛТД" про стягнення суми залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ДПІ у Житомирському районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2011 року та залишити в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Житомирському районі 26.03.2009 року проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності. За результатами перевірки складено акт №0318/06/30/23/20401965.

За висновками акту перевірки ТОВ "Ланда ЛТД" порушено положення пунктів 1,2,5,13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг" .

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Житомирському районі прийнято рішення про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій форми "С" №0001052302 від 08.04.2009 року в сумі 2239,75 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.04.2009 року ТОВ "Ланда ЛТД" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом про визнання зазначеного рішення недійсним. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.08.2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2010 року, у позові відмовлено.

Відповідно до ч. 2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи був встановлений річний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач у встановлений законодавством 10-денний строк суму штрафних (фінансових) санкцій не сплатив. Таким чином, днем, коли ДПІ у Житомирському районі дізналась або повинна була дізнатися про порушене право є день, наступний за кінцевим днем сплати штрафних (фінансових) санкцій. Відтак, на день звернення ДПІ у Житомирському районі із позовом про стягнення спірної суми штрафних (фінансових) санкцій 17.01.2011 року, тобто строк звернення до адміністративного суду для захисту порушених прав було пропущено.

Згідно положень ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд, за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Судом апеляційної інстанції не знайшов поважних підстав для поновлення пропущеного строку та скасував постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року залиши позов ДПІ у Житомирському районі про стягнення суми штрафної (фінансової) санкції без розгляду.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про залишення без розгляду позову ДПІ у Житомирському районі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області залишити без задоволення, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров