Ухвала суду № 32227758, 27.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" червня 2013 р. м. Київ К/9991/53998/12

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М.О.секретаря судового засідання Луцак А. В.,

представник позивача Плющій О. М.

представник відповідача Чорний О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Російсько-Українське спільне Науково-виробниче підприємство Агрінол" до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Російсько-Українське спільне Науково-виробниче підприємство Агрінол" (далі - ТОВ "Російсько-Українське спільне НВП Агрінол") звернулось до суду з позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі - Бердянська ОДПІ) в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року позов ТОВ "Російсько-Українське спільне НВП Агрінол" задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року апеляційну скаргу Бердянської ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Бердянська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Російсько-Українське спільне НВП Агрінол" у задоволенні позову.

ТОВ "Російсько-Українське спільне НВП Агрінол" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу Бердянської ОДПІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Бердянською ОДПІ в період з 15.06.2010 року по 25.06.2010 року проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «РУ НВП Аргоніл» з питань правових взаємовідносин з компанією «ЕХРО ОІL LIMITED» Великобританія за період з 01.02.2008 року по 30.11.2008 року, достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок згідно податкових декларацій за березень-грудень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.02.2008 року по 30.11.2008 року. За результатами перевірки складено акт №98/23-208/32365441 від 25.06.2010 року.

В акті перевірки зроблено висновки про порушення підприємством вимог пп.7.4.1, п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, в результаті чого підприємство безпідставно збільшило суми податкового кредиту та як наслідок завищило бюджетне відшкодування, що задекларовано шляхом відшкодування на поточний рахунок платника.

На підставі акту перевірки Бердянською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2010 року №0000182320/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6687344, 00 грн. та №0000172320/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 6939766, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 3469883, 00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.01.2008 року між позивачем та компанією «ЕХРО ОІL LIMITED» було укладено зовнішньоекономічний імпортний контракт №35, предметом якого є поставка олив та продукції хімічної промисловості. За період з 01.02.2008 по 30.11.2008 ТОВ "НВП "Агрінол" (з 08.02.2010 ТОВ "РУ НВП Агрінол") отримало продукцію від компанії "EXPO OIL LIMITED" згідно вантажно-митних декларацій та прибуткових накладних на загальну суму 65502959,09 грн., яку оплачено у повному обсязі. Операцію оприбуткування продукції підтверджено даними бухгалтерської звітності.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судами попередніх інстанцій визначено, що включення до податкового кредиту сум податку, сплачених при імпорті товарів, та відсутність в нормах підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 розмежування сум податку у складі податкового кредиту залежно від того, був він сплачений при імпорті товарів чи при їх придбанні на внутрішньому ринку, свідчить про те, що податок, сплачений органам митного контролю, також підлягає відшкодуванню в сумі, яка фактично сплачена платником податку у попередніх звітних періодах, за умови дотримання вимог зазначених підпунктів.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про реальність господарських операцій між позивачем та «ЕХРО ОІL LIMITED» в межах зовнішньоекономічного імпортного контракту №35. Крім того, в акті перевірки також відображено, як факт поставки товару, його оприбуткування позивачем так і факт його оплати.

Щодо нікчемності укладено правочину між позивачем та компанією "EXPO OIL LIMITED", суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Частиною 1 ст.203 ЦК України, передбачено, що правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку. При укладенні договору його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договір укладений у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямований на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України. Отже, зміст зазначеного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ "Російсько-Українське спільне НВП Агрінол".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року - без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров