Ухвала суду № 32227751, 27.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" червня 2013 р. м. Київ К/9991/38942/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернешнл" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернешнл" (далі - ТОВ "Олімпекс Купе Інтернешнл") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року позов ТОВ "Олімпекс Купе Інтернешнл" задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2011 року апеляційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Олімпекс Купе Інтернешнл" у задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не з'явились, а тому відповідно до вимог ст. 222 КАС України розгляд справи проведено в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі було проведено перевірку ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійснені операцій з придбання та реалізації товарів на експорт за липень-грудень 2009 року. За результатами перевірки було складено акт від 13.05.2010 року №291/15-2/20005502/120.

Перевіркою встановлені порушення п. 5.1 п.п. 5.2.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у другому півріччі 2009 року у сумі 1339514,24 грн., та встановлені порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на суму 338239, 20 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по рядку 26 в розмірі 733372, 40 грн.

На підставі акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі було винесено податкове повідомлення-рішення від 25.05.2010 року №0000491520/0, яким Позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 507358, 80 грн., у т.ч. за основним платежем у сумі 338239, 20 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 169119, 60 грн. та від 25.05.2010 року №0000501520/0, яким Позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1724828, 11 грн., у т.ч. за основним платежем у сумі 1339514, 24 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 385313, 87 грн.

Відповідно до пп. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334 валові витрати виробництва та обігу (надалі валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначений перелік витрат, які включаються до складу валових витрат платника податків, зокрема, це суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до витрат, не пов'язаних з веденням господарської діяльності, віднесений вичерпний перелік витрат, а саме: витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 5.11. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно п. 4.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий дохід це загальна сума доходу платника податків від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі як на території України, її континентальному шельфі, виняткової (морської) економічної зони, так і а їхніми межами.

Згідно п.п. 4.1.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних і обслуговуючих філій, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою прибутковістю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю.

Підпунктом 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що результат від господарської діяльності (тобто одержання доходу) повинен бути отриманий саме в періоді відвантаження платником податків товару й що дохід повинен виникнути саме від здійснення цих операцій.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що навіть збиткові операції є складовими господарської діяльності підприємства, що відповідає п. 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". По-перше, господарська діяльність повинна бути спрямована на одержання доходу, а не прибутку, по-друге, для господарської діяльності принциповим є намір одержати дохід, а не його фактичне одержання.

Згідно ст. 180 Господарського кодексу України право встановлювати ціну реалізації товару належить лише суб'єктам підприємницької діяльності, тому підприємству не заборонено продавати товар за ціною нижче його собівартості.

Судами попередніх інстанцій визначено, що Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить жодних посилань на залежність права платника податків віднести витрати, понесені ним у господарській діяльності, від отримання прибутку. Тобто зіставлення рівня витрат, понесених в процесі господарської діяльності підприємства, з розміром доходу, отриманого підприємством, не передбачено податковим законодавством.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що посилання податкового органу щодо заниження ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" податку на прибуток у другому півріччі 2009 року, та, як наслідок, визначення податкового зобов'язання позивачу з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1724828, 11 грн. є необґрунтованим.

Щодо правомірності формування ТОВ "Олімпекс Купе Інтернешнл" податкового кредиту, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Сплачені (нараховані) платником податки у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) можуть бути включені до складу податкового кредиту звітного податкового періоду, якщо такі товари будуть використовуватись у власній господарській діяльності такого платника податків.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій, первинні документи оформлені від повно до вимог Законодавства України. Крім того, продавець, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, а отже позивач має право на податковий кредит.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку стосовно недоведеності СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень від 25.05.2010 року №0000491520/0 та від 25.05.2010 року №0000501520/0.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ "Олімпекс Купе Інтернешнл".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2011 року - без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров