Постанова № 32227568, 21.06.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2013 року Справа № 811/1124/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Сагуна А.В.;

при секретарі -Таранусі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом приватної агрофірми "Глодоси" до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Приватна агрофірма "Глодоси" (в подальшому - ПАФ "Глодоси" або позивач) звернулась в суд з адміністративним позовом до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (в подальшому - Новоукраїнська МДПІ Кіровоградської області ДПС або відповідач), в якому, з урахуванням змін до позовних вимог (Т.1 а.с.116-124), просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 04.03.2013 № 000001520, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4223766грн., у тому числі основного платежу у розмірі 2815844 грн., а також штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1407922 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 21.03.2013 №6 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, яке винесено у відношенні позивача;

- зобов'язати відповідача поновити з 01.12.2010 та видати ПАФ "Глодоси" свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, та на цій підставі прийнято відповідне податкове повідомлення-рішення, так як наявність обов'язкової реєстрації договорів оренди в Управлінні Держкомзему не передбачено податковим законодавством.

Представник відповідача у письмових запереченнях просив у задоволенні адміністративного позову відмовити, пославшись на те, що оспорюванні рішення винесенні згідно вимог чинного законодавства. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, а тому позивач протиправно знаходився на спеціальному режимі оподаткування (Т.1, а.с. 240-248).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав суду пояснення згідно позовної заяви, та заяви про зміну позовних вимог.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позову та надали пояснення згідно письмових заперечень.

Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Судом встановлено, що позивач на момент його перевірки відповідачем, був зареєстрований в податковому органі як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, що не заперечувалось сторонами у справі.

У період з 31.01.2013 по 13.02.2013 посадовими особами відповідача проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності застосування спеціального режиму оподаткування та правильності перебування на фіксованому сільськогосподарському податку за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за наслідками якої складено акт від 19.02.2013 № 4/22-00/03757502 (Т.1, а.с. 13-28).

Як вбачається з письмових заперечень відповідача та вказаного акту, в ході перевірки, виявлено порушення, в тому числі:

- п.8 .2, п.81.6, п. 81.11 ст.8 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР та ст.209 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, в результаті чого занижено податок на додану вартість (загальна декларація з ПДВ) в періоді, що перевірявся, на загальну суму - 2 819 939 грн., в тому числі; за липень 2010 року в сумі 42890 грн., за серпень 2010 року в сумі 33167 грн., за вересень 2010 року в сумі 54489 грн., за жовтень 2010 року в сумі 152899 грн., за листопад 2010 року в сумі 64730 грн., за грудень 2010 року в сумі 140919 грн., за вересень 2011 року в сумі 13664 грн., за жовтень 2011 року в сумі 245396 грн., за листопад 2011 року в сумі 458299 грн., за грудень 2011 року в сумі 164979 грн., за січень 2012 року в сумі 56170 грн., за лютий 2012 року в сумі 21458 грн., за серпень 2012 року в сумі 72098 грн., за вересень 2012 року в сумі 249419 грн., за жовтень 2012 року в сумі 433665 грн., за листопад 2012 року в сумі 539337 грн., за грудень 2012 року в сумі 76360 грн.;

- п.8 .2, п.81.6, п.81.11 ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР , ст.209 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ , в результаті чого завищено податок на додану вартість (загальна декларація зі ПДВ) в періоді, що перевірявся, на загальну суму - 4095 грн., в тому числі; за січень 2011 року в сумі 183 грн., за лютий 2011 року в сумі 8 грн., за травень 2011 року в сумі 4911 грн., за червень 2011 року в сумі 447 грн., за липень 2011 року в сумі 246 грн., за серпень 2011 року в сумі 657 грн., за березень 2012 року в сумі 195 грн., за квітень 2012 року в сумі 518 грн., за травень 2012 року в сумі 221 грн., за червень 2012 року в сумі 722 грн., за липень 2012 року в сумі 407 грн.;

- ст.81 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість ст.209 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ , в результаті чого, завищено суму ПДВ (спеціальна (скорочена) декларація з ПДВ), яка в поточному звітному періоді підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства всього у сумі - 3 170 820 грн., тому числі; за липень 2010 року в сумі 42890 грн., за серпень 2010 року в сумі 33167 грн., за вересень 2010 року в сумі 54489 грн., за жовтень 2010 року в сумі 152899 грн., за листопад 2010 року в сумі 64730 грн., за грудень 2010 року в сумі 140919 грн., за травень 2011 року в сумі 25354 грн., за червень 2011 року в сумі 627 грн., за липень 2011 року сумі 103083 грн., за серпень 2011 року в сумі 43903 грн., за вересень 2011 року в сумі 48799 грн., за жовтень 2011 року в сумі 245396 грн., за листопад 2011 року в сумі 458299 грн., за грудень 2011 року в сумі 164979 грн., за січень 2012 року в сумі 56170 грн., за лютий 2012 року в сумі 21458 грн., за травень 2012 року в сумі 7299 грн., за червень 2012 року в сумі 23139 грн., за серпень 2012 року в сумі 184439 грн., за вересень 2012 року сумі 249419 грн., за жовтень 2012 року в сумі 433665 грн., за листопад 2012 року в сумі 539337 грн., за грудень 2012 року в сумі 76360 грн.;

- ст.81 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", ст.209 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, в результаті чого завищено від'ємне значення суми ПДВ (спеціальна (скорочена) декларація з ПДВ), на завальну суму 354 976 грн., в тому числі; за січень 2011 року в сумі 2136 грн., за лютий 2011 року в сумі 128157 грн., за березень 2011 року в сумі 15687 грн., за квітень 2011 року в сумі 64154 грн., за березень 2012 року в сумі 67467 грн., за квітень 2012 року в сумі 76847 грн., за липень 2012 року в сумі 528 грн. (Т.1, а.с. 13-28).

На підставі акту перевірки, 04.03.2013 Новоукраїнською МДПІ Кіровоградської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення № 000001520, яким за порушення п.8.2, п.81.6, п. 81.11 ст.8 Закону України «Про податок на додану вартість» ст.209 Податкового кодексу України, позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4223766грн., у тому числі основного платежу у розмірі 2815844 грн., а також штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1407922 грн., а також 21.03.2013 прийнято рішення №6 «Про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування» (Т.1, ст. 30,125).

Як вбачається з матеріалів справи, основним порушенням податковим органом висвітлено те, що позивач при використанні у господарській діяльності земельних ділянок, договори оренди по яких не пройшли державної реєстрації, втрачає право на застосування спеціального режиму оподаткування з податку на додану вартість в частині незареєстрованих договорів. Тобто, при визначенні суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по скороченій декларації, позивач до складу такого зобов'язання має відносити лише реалізацію продукції, вирощеної на належним чином оформлених та зареєстрованих земельних ділянках. Реалізація продукції, вирощеної підприємством на земельних ділянках, що орендуються на підставі договорів оренди, які не пройшли державної реєстрації, повинна відноситись позивачем до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній декларації, по якій відбуваються розрахунки із бюджетом.

Відповідачем зроблено висновок, що продукція, вирощена на земельних ділянках, договори оренди по яких не пройшли державної реєстрації, не є продукцією власного виробництва, відтак позивачем безпідставно отримано податкову пільгу та не сплачено до бюджету податок на додану вартість в сумі 2815844 грн.

Суд не погоджується з наведеними твердженнями, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно ст. 6 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин ), орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За ст. ст. 13,14 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі -це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Чинності, відповідно до ст. 18 цього ж закону, такий договір набирає після його державної реєстрації.

З аналізу наведених норм вбачається, що усі договори оренди земельних ділянок, які використовуються товариством при здійсненні ним підприємницької діяльності, повинні пройти державну реєстрацію.

Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що використання земельних ділянок без державної реєстрації правовстановлюючих документів або з недотриманням встановленого порядку є порушенням вимог земельного, а не податкового законодавства, які тягнуть за собою передбачену відповідальність. При цьому, відповідальність за порушення, допущені в галузі земельного законодавства, не може створювати для суб'єктів господарювання додаткову, прямо не передбачену законодавством, відповідальність в сфері оподаткування.

Щодо права застосування позивачем спеціального режиму оподаткування з податку на додану вартість, то відповідно до п. 8-1.1 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), будь-яка юридична або фізична особа, яка провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства, лісового господарства, рибальства, з обробки чи переробки такої виробленої нею продукції, а також з надання супутніх послуг, визначенихцією статтею (далі сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість.

Пунктом 8-1.2 ст. 8-1 цього ж Закону встановлено, що спеціальний режим оподаткування передбачає:

а) звільнення сільськогосподарського підприємства від обов'язків сплати цього податку за ставкою, визначеною у пункті 6.1статті 6 цього ж Закону;

б) оподаткування операцій з продажу (поставки) сільськогосподарським підприємством сільськогосподарської продукції за такими ставками податку:

- 6 відсотків від вартості проданих (поставлених) товарів лісового господарства та рибальства, супутніх їм послуг;

- 9 відсотків від вартості проданих (поставлених) товарів сільського господарства, супутніх їм послуг.

Відповідно до п. 209.7 ст. 209 Податкового кодексу України, сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1-24 , 4101, 4102, 4103, 4301 УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

З огляду на викладене, чинним податковим законодавством не передбачена методика вирахування податкових зобов'язань з ПДВ у випадку часткової відсутності реєстрації договорів оренди земельних ділянок, і його визначення шляхом співвідношення загальної кількості орендованих земельних ділянок (площ) до площі земельних ділянок, що не пройшли реєстрацію, є неправомірним.

Сумніви податкового органу щодо правомірності використання позивачем окремих земельних ділянок не спростовують факту виробництва на них власної сільськогосподарської продукції, що є підставою для застосування спеціального режиму оподаткування.

Таким чином, суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 2 ст. ст. 2 КАС України податкове повідомлення-рішення від 04.03.2013 № 000001520, а також рішення від 21.03.2013 №6 «Про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування», дійшов висновку, що вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача поновити з 01.12.2010 в реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та видати ПАФ "Глодоси" свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, то суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 6.9.4.3. Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011 № 1394, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2011 за 3 1369/20107 (далі Положення) оскарження рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника ПДВ, зареєстрованого як суб'єкт спеціального режиму оподаткування, та/або рішення про анулювання Спеціального свідоцтва і виключення із реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування здійснюється за процедурами, визначеними пунктом 5.6 розділу V цього Положення.

У разі відміни анулювання реєстрації платника ПДВ - суб'єкта спеціального режиму оподаткування дати реєстрації платником ПДВ та реєстрації суб'єктом спеціального режиму оподаткування не змінюються, а датою початку дії нового Спеціального свідоцтва та датою анулювання попереднього Спеціального свідоцтва є дата внесення відповідного запису до Реєстру.

Згідно до п. 5.6.1. Положення підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до п. 5.6.2. Положення у разі відміни рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, податковий орган видає платнику ПДВ нове Свідоцтво (за новим номером) замість старого Свідоцтва на підставі реєстраційної заяви з позначкою "Перереєстрація" та рішення про відміну анулювання реєстрації. При цьому дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, а датою початку дії нового Свідоцтва та датою анулювання старого Свідоцтва є дата внесення відповідного запису до Реєстру.

З огляду на викладене, обов'язок відповідача та процедура здійснення поновлення в реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування ПДВ, видачі свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ в разі скасування рішення про авалювання реєстрації платника ПДВ судом, встановлено підзаконним нормативним актом, а тому додаткового зобов'язання судом відповідача вчинити зазначені дії не потребується.

Таким чином, в задоволенні адміністративного позову, у цій частині, належить відмовити.

Так як, судове рішення ухвалене частково на користь позивача, що не є суб'єктом владних повноважень, у відповідності до ч. 1, ч. 3 ст. 94 КАС України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по справі, що складаються із судового збору у розмірі 2294 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 04.03.2013 № 000001520, яким приватній агрофірмі "Глодоси" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4223766грн., у тому числі основного платежу у розмірі 2815844 грн., а також штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1407922 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 21.03.2013 №6 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, яке винесено у відношенні приватної агрофірми "Глодоси".

В задоволенні інших вимог відмовити.

Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби кошти в розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) гривень.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Дата складання постанови в повному обсязі - 26.06.2013.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду А.В. Сагун