Постанова № 32227463, 02.07.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2013 року 16 год. 34 хв. 810/1752/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., за участю секретаря судового засідання Корецького І.О.,

представників позивача: Забронського В.М., Ковальчука О.А.,

представника відповідача: Мурги Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз ВВ» доДержавної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз ВВ» (далі - ТОВ «Союз ВВ») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби України (далі - ДПІ у Вишгородському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби України від 20.12.2012 №0002132300 та №0002142300.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про нікчемність правочину, укладеного позивачем з ТОВ «Техно Лайт» є безпідставними, оскільки як стверджує позивач, реальність господарських операцій між ним і ТОВ «Техно Лайт» підтверджується відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками, платіжними дорученнями, рахунками - фактурами, які підтверджують факт оплати придбаного товару, оборотно-сальдовими відомостями тощо.

Як зазначає позивач, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження фіктивності чи нікчемності правочину, укладеного ТОВ «Союз ВВ» з ТОВ «Техно Лайт», а викладений в акті перевірки висновок щодо його нікчемності є таким, що не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представники позивача у судовому засіданні 02.07.2013 позов підтримали, просили задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства оскільки, відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідач також зазначив про те, що позивачем не були надані на його запит податкові накладні, товарно-транспортні накладні та у його контрагента відсутні матеріальні та технічні можливості здійснювати господарські операції, а відтак, всі правочини укладені з ТОВ «Техно Лайт» є нікчемними.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.07.2013 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Союз ВВ» зареєстроване як юридична особа Вишгородською районною державною адміністрацією 08.12.2004. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 04.11.2010 № 100308312, виданого ДПІ у Вишгородському районі, ТОВ «Союз ВВ» є платником податку на додану вартість

Основними видами діяльності ТОВ «Союз ВВ» є лісопильне та стругальне виробництво; просочування деревини; виготовлення інших готових металевих виробів; монтаж та встановлення збірних конструкцій; столярні та теслярські вироби; посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами.

Як вбачається із матеріалів справи, 11.07.2012 (лист за № 1555/10/22-05/526) податковий орган запропонував ТОВ «Союз ВВ» надати письмові пояснення та належним чином завірені копії документів з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Техно Лайт» за період з 01.01.2012 по 31.01.2012.

На зазначений запит 18.07.2012 позивачем були надані відповідачеві пояснення та завірені копії наявних у позивача документів у кількості 35 аркушів.

У період з 29.11.2012 по 30.11.2012 на підставі наказу ДПІ у Вишгородському районі від 29.11.2012 № 433 та повідомлення від 29.11.2012 № 4084/10/22-00/1689 посадовими особами податкового органу було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Союз ВВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Техно Лайт» за грудень 2011 року та січень 2012 року.

За результатами перевірки складений акт від 30.11.2012 № 2098/22-00/33317294 (далі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем вимог:

- частини першої статті 203, частини першої та другої 215, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та відсутність об'єкта оподаткування;

- пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податку на прибуток на загальну суму 5866,00 грн., а саме 1466,00 грн. за грудень 2011 року, що включено до IV податкового кварталу 2011 року; 4400, 00 грн. за січень 2012 року, що включено до І податкового кварталу 2012 року;

- підпункту 198.1 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 5465,00 грн., а саме 1275,00 грн. за грудень 2011 року та за січень 2012 року у розмірі 4190, 00 грн.

Висновок податкового органу про заниження суми податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів у ТОВ «Техно Лайт» та безпідставне віднесення позивачем до витрат, витрати на придбання товарів у вищевказаного контрагента, які ґрунтуються на:

- даних Акта ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 07.06.2012 за № 315/22-507/37047835 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Техно Лайт» у зв'язку з внесенням до ЄДР запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу;

- висновку ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва у якому зазначено, що ТОВ «Техно Лайт» за вказаним ним місцезнаходженням не знаходиться, опитати одноосібного директора, головного бухгалтера та засновника ОСОБА_4 не вдалось за можливе у зв'язку з тим, що місцем його реєстрації є м. Яготин.

У зв'язку з неможливістю проведення перевірки ТОВ «Техно Лайт», посадові особи ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС дійшли висновку про відсутність у нього первинних та інших документів, відсутність фізичних та технічних можливостей, кваліфікованого персоналу для здійснення задекларованих господарських операцій, що свідчить про фіктивність діяльності вказаного підприємства та про нікчемність всіх укладених ним правочинів.

У зв'язку з не підтвердженням у ТОВ «Техно Лайт» об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від підприємств - постачальників, відсутністю у ТОВ «Техно Лайт» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам - покупцям, посадові особи ДПІ у Вишгородському районі дійшли висновку про нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Техно Лайт» із контрагентами, які зазначені у додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за грудень 2011 року та січень 2012 року.

Тобто, єдиною підставою для висновків податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток є матеріали перевірки контрагента позивача - ТОВ «Техно Лайт», а саме Акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, ДПІ у Вишгородському районі прийняті: податкове повідомлення-рішення від 20.12.2012 №0000051702, відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6832,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 5465,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1367,00 грн. та податкове повідомлення - рішення від 20.12.2012 №0002132300, відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 7333,00 грн., у тому числі за основним платежем - 5866,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1467,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що з метою здійснення господарської діяльності, між ТОВ «Союз ВВ» та ТОВ «Техно Лайт» укладено в усній формі договір поставки.

Як вбачається з матеріалів справи у грудні 2011 року ТОВ «Техно Лайт» на підставі рахунку - фактури від 01.12.2011 № 0112.7 поставило для ТОВ «Союз ВВ» дошку обрізну, брус, секції паркану нефарбованого та секції паркану фарбованого.

У січні 2012 року ТОВ «Техно Лайт» на підставі рахунку - фактури від 23.01.2012 № 2301.2 поставило для ТОВ «Союз ВВ» дошки та стояк для огорожі.

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочину з недобросовісним суб'єктом господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та дієздатності ТОВ «Техно Лайт», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Крім цього, позивач зазначив, що згідно даних Державної податкової служби України, розміщених на її офіційному сайті, у підрозділі "Дані про платників ПДВ" на момент укладання договору та його виконання ТОВ «Техно Лайт» перебувало платником податку на додану вартість.

Лише після отримання всіх документів та перевірки даних з доступних позивачеві джерел позивачем був укладений договір поставки.

У зв'язку з цим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності у ТОВ «Техно Лайт», наявності дефектів у його правовому статусі (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться Державною податковою службою України.

За результатами господарських операцій ТОВ «Техно Лайт» видано на користь ТОВ «Союз ВВ» видаткові накладні від 01.12.2011 № РН - 1201.16., від 23.01.2012 № РН-0123.3; податкові накладні від 01.12.2011 № 16 на загальну суму 7650,00 грн. в тому числі ПДВ - 1275,00 грн. та від 23.01.2012 № 62 на загальну суму 25140, 00 грн. в тому числі ПДВ - 4190, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані податкові накладні включені до переліку поданих податкових накладних від 18.01.2012 та від 16.02.2012, відповідно.

Дана обставина також не заперечувалась відповідачем.

У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Всі зазначені двосторонні документи підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їх печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки між позивачем та ТОВ «Техно Лайт» за придбані товари проводились у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень від 26.12.2011 № 144 на загальну суму 7650,00 грн. в тому числі ПДВ - 1275,00 грн. та від 30.01.2012 № 16 на загальну суму 25140, 00 грн. в тому числі ПДВ - 4190, 00 грн.

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання товару у ТОВ «Техно Лайт» та їх оплати.

Крім того, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Союз ВВ» та ТОВ «Техно Лайт» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, контрагент позивача був платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Статус позивача та його контрагента, як платника ПДВ, не заперечувався сторонами.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що на виконання умов договору ТОВ «Техно Лайт» видано на користь ТОВ «Союз ВВ» належним чином оформлені податкові накладні.

Згідно з даними Акта перевірки, зазначені податкові накладні включені позивачем до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, суми податку на додану вартість по даним податковим накладним включено до податкового кредиту відповідних періодів, відображено у додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що сума податкового кредиту позивачем сформовано правомірно.

За змістом положень Податкового кодексу України, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі вартості придбаних товарів, а також віднесення до складу витрат, витрати на придбання цих товарів.

Оскільки, на думку податкового органу, товари фактично не поставлялись, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угода є нікчемною або безтоварною, а тому формування податкового кредиту та збільшення витрат за ними вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарської операції, які покладено в основу висновків про нікчемність правочину та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочину задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків.

Факт придбання позивачем товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних послуг, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не встановлено порушень позивачем вимог вищевказаних норм законодавства.

Разом з цим, суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків про нікчемність правочину, на відсутність у контрагента позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, оскільки такі висновки не можливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єктів господарювання.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, податковими органами не перевірявся ТОВ «Техно Лайт» на предмет наявності у нього господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів, наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання.

Крім цього, відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Висновки про відсутність у ТОВ «Техно Лайт» умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені лише на підставі службової інформації податкового органу.

Суд вважає, що такий висновок є формальним і не об'єктивним, оскільки ґрунтується не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 Податкового кодексу України і Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232, а на неможливості проведення самої звірки та інших обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Суд звертає увагу також на те, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

Так, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлено з урахуванням якісних характеристик товарів та робіт, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів та робіт для використання в господарській діяльності платника податків та відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Як встановлено судом, всі наявні в матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари постачались за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, факт оприбуткування та зберігання придбаного у ТОВ «Техно Лайт» товару підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку № 631, по рахунку № 361 та по рахунку № 281.

На підтвердження факту реальності господарської операції та безпосереднього зв'язку придбаних матеріалів з господарською діяльністю ТОВ «Союз ВВ», позивачем приєднано до матеріалів справи копії документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, які свідчать про подальшу реалізацію придбаних товарів після їх оброблення ТОВ «Альтіс - Спецбуд», ТОВ «БК «Атлант» та ТОВ «Ефкон-профіль» (том І а.с.26-31, 45-48).

Крім цього, суду не надано жодного доказу щодо придбання позивачем деревини та будівельних матеріалів у інших контрагентів ніж ТОВ «Техно Лайт».

Суд не приймає до уваги твердження відповідача, як доказ безтоварності господарської операції на відсутність договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ «Техно Лайт» та ТОВ «Союз ВВ», податкових накладних та відповідних розрахункових документів, оскільки відповідно до пояснень позивача договір поставки товару ним був укладений в усній формі.

Як встановлено судом, розрахункові документи та податкові накладні були наявні у відповідача, оскільки були використані ним при наданні заперечень на даний адміністративний позов та як вбачається із змісту Акта перевірки позивачем були надані видаткові накладні, обороно-сальдові відомості, договір оренди земельної ділянки та інші документи.

Крім цього, на вимогу суду позивач надав копії товарно-транспортних накладних від 23.01.2012 № РН 0123.3-1, № РН 0123.3-2 та від 01.12.2011 РН № 1201.16, які складені за типовою формою та містять усі необхідні реквізити. Відповідно до пояснень представників позивача, що не заперечувалось відповідачем та підтверджується матеріалами справи, на балансі позивача знаходиться вантажний автомобіль КАМАЗ, який використовується у власній господарській діяльності. Водночас, враховуючи невеликий обсяг придбаного товару, в окремих випадках, його транспортування здійснювалось на особистому автотранспорті позивача.

Позивач також зазначив, що придбана ним у ТОВ «Техно Лайт» продукція не відноситься до переліку товарів, які визначені положеннями статті 230 Податкового кодексу України та за умови транспортування якої товарно-транспортна накладна є обов'язком документом. У зв'язку з цим не вважав за необхідне отримувати або складати товарно-транспортні накладні та подорожні листи.

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ «Техно Лайт» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Щодо тверджень податкового органу про нікчемність правочину суд зазначає таке.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

В силу положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Техно Лайт» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на дату укладання чи виконання договору так і на дату складання податкових накладних, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Суд звертає увагу на те, що у даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом договору, повинно бути надано належні докази на обґрунтування такої нікчемності.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Проте, відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

Відповідачем не доведено того факту, що зазначений правочин був укладений не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що він спрямований на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямований на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять всі необхідні реквізити, які передбачені положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарської операції позивача.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочину, який відповідач вважає нікчемним, та здійснення господарських операцій, всі сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Більш того, в Акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам підприємства або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

Оскільки зобов'язання за договором, укладеним між позивачем та ТОВ «Техно Лайт» мали реальний характер, відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочину відповідало волі сторін договору.

За наведених обставин, твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товару. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки товару спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та витрат, не доведено недобросовісності позивача суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням однієї із сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані. Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у зв'язку з чим, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 20.12.2012 №0002132300 та №0002142300.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 05 липня 2013 р.