Постанова № 32227156, 01.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 березня 2013 р. (14:24) Справа №2а-14238/12/0170/19

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Кузнякової С.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Устінової І.В.,

представника позивача Зіядінова А. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укршейхбуд»

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укршейхбуд» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом (з урахуванням уточнень) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від 18.12.12р. № 0012442204, № 0012452204, № 0012462204, № 0012472204. Позов мотивовано помилковістю висновків проведеної відповідачем перевірки, які покладено в основу спірних податкових повідомлень-рішень. Так позивач зазначає, що донарахування податку на додану вартість відбулось на підставі зменшення податкового кредиту позивача та зменшення валових витрат за перевіряємий період по взаємовідносинам з ПП «Сіті Буд», ПП «Ротонда Торг», ТОВ «ВТ «Окнополь», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Базис Торг», КП «Альянс». Однак, укладені угоди мали реальний характер, податковий кредит з ПДВ та витрати сформовано на підставі належних чином оформлених документів бухгалтерського та податкового обліку, а висновок податкового органу, на думку позивача, є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству.

У судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від 18.12.12р. № 0012442204, № 0012452204, № 0012462204, № 0012472204 наполягав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, скерував до суду письмові заперечення, в яких виклав свою правову позицію та, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ним на підставі встановлених перевіркою порушень, є обґрунтованими та законними, просив відмовити у задоволенні позову (а.с. 122-126).

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що ТОВ «Укршейхбуд» є юридичною особою, зареєстрованою 22.04.2005 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 12).

ТОВ «Укршейхбуд» зареєстрований як платник податку на додану вартість з 11.05.2005р., про що свідчить свідоцтво № 00885285 (а.с. 11).

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Укршейхбуд» є юридичною особою, яка зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на неї законами у зв'язку зі здійсненням діяльності.

Судом встановлено, що з 24.09.2012р. по 28.09.2012р. посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Сіті Буд», ПП «Ротонда Торг», ТОВ «ВТ «Окнополь», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Базис Торг», КП «Альянс» за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р.

Результати перевірки знайшли своє відображення у акті № 6931/22-1/33530020 від 05.10.2012р. (а.с. 14-49).

Згідно акту перевірки відповідачем встановлено порушення:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 14.1.185 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150 Податкового Кодексу від 2 грудня 2010р. № 2755-VI у результаті чого донараховано основного платежу з податку на прибуток у сумі 268 839,00 грн. та встановлено завищення рядку «24» «Залишок відємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 2-4 кв.2011р. у сумі 915,00грн.

- п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, 198.1, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу від 2 грудня 2010р. № 2755-VI у результаті чого донараховано основного платежу з ПДВ у сумі 217 460,00 грн. та встановлено завищення рядку «24» «Залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» у жовтні 2011р. у сумі 547,00грн.

Зазначені висновки відповідача ґрунтуються на тому, що що за перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з контрагентами - ПП «Сіті Буд», ПП «Ротонда Торг», ТОВ «ВТ «Окнополь», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Базис Торг», КП «Альянс», керівники яких не здійснювали від імені підприємств безпосередньої самостійної діяльності, направленої на отримання прибутку, то дану діяльність не можливо вважати підприємницькою.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі було винесено наступні податкові повідомлення рішення:

- від 18.12.12р. № 0012442204 про донарахування податку на додану вартість у сумі 213 127,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 49 467,00грн. (а.с. 62),

- від 18.12.12р. № 0012452204 про донарахування податку на прибуток у сумі 268 839,00 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 54 907,00 грн. (а.с. 61),

- від 18.12.12р. № 0012462204 яким встановлено завищення відємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у сумі 915,00 грн. (а.с. 59),

- від 18.12.12р. № 0012472204 яким встановлено завищення відємного значення з податку на додану вартість у сумі 547,00грн. (а.с. 60).

Не погодившись із наведеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про їх оскарження.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки перевірка охоплює період з 01.08.2009р. по 31.03.2012р., суд при вирішенні спірних правовідносин керується Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, Законом України "Про податок на додану вартість" 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР та Податковим кодексом України.

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", (в редакції, яка діяла у період охоплений проведеною перевіркою), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено що, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені Законом України "Про податок на додану вартість". З положень даного закону вбачається наступне.

У пункті 4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Так, відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.1 . п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 зазначеного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з вказаних норм, документальним підтвердженням понесених витрат є належно оформлені первинні документи, підставою для нарахування податкового кредиту з ПДВ є податкові накладні, виписані постачальником товару (підрядником або виконавцем робіт (послуг)), зареєстрованим як платник ПДВ.

Податковим кодексом України встановлені наступні положення щодо порядку нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість.

Згідно із п.п. 134.1.1. п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі ПК України), об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України - до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З урахуванням викладених вище положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та норм ПК України щодо підстав формування витрат, суд зазначає, про що раніш вже зазначалося, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в норм вказаних нормативно-правових актів є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд звертає увагу, що ні Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податковий кодекс України, ні правила ведення податкового обліку, ні Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Норми вказаних нормативно-правових актів, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до витрат, витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (ПК України) встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п.14.1.178 п.14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Статтею 185 ПК України встановлено визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Так, відповідно до п.п. "а", "б", п.п. 185.1. встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПК України.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, в силу викладених вище норм Закону України "Про податок на додану вартість" та ПК України, оформлена належним чином податкова накладна є достатньою підставою для формування податкового кредиту.

Як вбачається з акту перевірки сам факт взаємовідносин між позивачем переліченими контрагентами відповідач не спростовує. Відповідачем також в акті перевірки не встановлено порушень при складанні та ведені створених у результаті відносин первинних документів.

Фактичне придбання позивачем товарів, послуг у період з 01.08.2009 року по 31.03.2012 року, підтверджено залученими до матеріалів справи документами.

Судом встановлено, що між ПП «Сіті Буд» ТОВ «Укршейхбуд» укладено договір підряду № 480 від 01.10.11 р. про виконання робіт по влаштуванню кровлі частини будівлі у селищі Гвардійське по вулиці Гагарина 95а.Відповідно п.2.1 договору вартість робіт згідно умов договору складає 37401,36 грн у т.ч. ПДВ 6233,56 грн (а.с. 108-110). Виконання робіт згідно умов договору підтверджено актом прийомки виконаних будівельних робіт за формою КБ-2 (112-121), довідкою вартості виконаних будівельних робіт за формою КВ-3 (122-123), податковою накладною № 68 від 21.10.11 р. (124).

Між ПП «Сіті Буд»та ТОВ «Укршейхбуд» укладено договір підряду №478 01.10.11р. про виконання робіт по влаштуванню стін та вікон частини будівлі у селищі Гвардійське по вулиці Гагарина 95а. Відповідно п.2.1 договору вартість робіт згідно умов договору складає 23039,78, у т.ч. ПДВ 3839,96 (а.с.125-127). Виконання робіт згідно умов договору підтверджено актом прийомки виконаних будівельних робіт за формою КБ-2 (129-136), довідкою вартості виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 (138-139), підсумкова відоміть ресурсів (137), податковою накладною № 78 від 24.10.11 р. (140).

Між ПП «Сіті Буд»та ТОВ «Укршейхбуд» укладено договір підряду №479 01.10.11р. про виконання робіт по зовнішній обробці частини будівлі у селищі Гвардійське по вулиці Гагарина 95а. Відповідно п.2.1 договору вартість робіт згідно умов договору складає 24116,86 у т.ч. ПДВ 4019,48 (а.с.141-143). Виконання робіт згідно умов договору підтверджено актом прийомки виконаних будівельних робіт за формою КБ-2 (145-152), довідкою вартості виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 (154-155), підсумкова відоміть ресурсів (153), податковою накладною № 61 від 19.10.11 р. (156).

Між ПП «Сіті Буд»та ТОВ «Укршейхбуд» укладено договір підряду №477 01.10.11р. про виконання робіт по влаштуванню сходів та підлоги частини будівлі у селищі Гвардійське по вулиці Гагарина 95а. Відповідно п.2.1 договору вартість робіт згідно умов договору складає 47921,70, у т.ч. ПДВ 7986,95 (а.с.157-159). Виконання робіт згідно умов договору підтверджено актом прийомки виконаних будівельних робіт за формою КБ-2 (161-170), довідкою вартості виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 (173-174), підсумкова відомість ресурсів (171-172), податковою накладною № 64 від 20.10.11 р. (171).

Між ПП «Сіті Буд» та ТОВ «Укршейхбуд» укладено договір підряду №399 05.09.11р. про виконання проектних робіт . Відповідно п.2.1 договору вартість робіт згідно умов договору складає 9000,00, у т.ч. ПДВ 1500,00 (а.с.181-183). Виконання робіт згідно умов договору підтверджено актом здачи прийомки виконаних робіт « Виконання послуг» (184), податковою накладною № 26 від 12.09.11 р. (185).

Між ПП «Сіті Буд» та ТОВ «Укршейхбуд» укладено договір підряду №409 01.09.11р. про виконання робіт по розширенню частини будівлі у селищі Гвардійське по вулиці Гагарина 95а. Відповідно п.2.1 договору вартість робіт згідно умов договору складає 17100,00, у т.ч. ПДВ 2850,00 (а.с.186-188). Виконання робіт згідно умов договору підтверджено актом здачі прийомки виконаних робіт « Виконання послуг» (189), податковою накладною № 84 від 30.09.11 р. (190).

Між ПП «Сіті Буд» та ТОВ «Укршейхбуд» укладено договір підряду №349 12.08.11р. про виконання проектних робіт . Відповідно п.2.1 договору вартість робіт згідно умов договору складає 6000,00, у т.ч. ПДВ 1000,00 (а.с.198-200). Виконання робіт згідно умов договору підтверджено актом здачі прийомки виконаних робіт « Виконання послуг» (201), податковою накладною № 83 від 31.08.11 р. (202).

Між ПП «Сіті Буд»та ТОВ «Укршейхбуд» укладено договір підряду №348 02.08.11р. про виконання проектних робіт. Відповідно п.2.1 договору вартість робіт згідно умов договору складає 10000,00, у т.ч. ПДВ 1666,67 (а.с.203-205). Виконання робіт згідно умов договору підтверджено актом здачі прийомки виконаних робіт « Виконання послуг» (206), податковою накладною № 20 від 10.08.11 р. (207).

Між ПП «Сіті Буд» та ТОВ «Укршейхбуд» укладено договір підряду №347 01.08.11р. про виконання проектних робіт . Відповідно п.2.1 договору вартість робіт згідно умов договору складає17000,00, у т.ч. ПДВ 2833,33 (а.с.208-210). Виконання робіт згідно умов договору підтверджено актом здачі прийомки виконаних робіт « Виконання послуг» (211), податковою накладною № 46 від 22.08.11 р. (202).

Судом встановлено, що відповідно Видаткової накладної № 728 від 19.08.11 р. (196) та податкової накладної № 58 від 19.08.11 р. (197) ТОВ «Укршейхбуд» придбало у ТОВ «ПТК» «Окнополь» офісний папір формату А4 на суму 700, 00 грн, у т.ч. ПДВ 116,67 грн.

Судом встановлено, що відповідно Видаткової накладної № 591 від 12.07.11 р. (221) та податкової накладної № 27 від 12.07.11 р. (222) ТОВ «Укршейхбуд» придбало у ПП «Базіс Торг» придбало офісний папір формату А4 на суму 2000, 00 грн., у т.ч. ПДВ 333,33 грн.

Між ТОВ «Бренд Строй» та ТОВ «Укршейхбуд» укладено договір підряду №879 01.07.11р. про виконання робіт по розробці робочих проектів. Відповідно п.2.1 договору вартість робіт згідно умов договору складає 24000,00, у т.ч. ПДВ 4000,67 (а.с.223-225). Виконання робіт згідно умов договору підтверджено актом здачі прийомки виконаних робіт « Виконання послуг» (226), податковою накладною № 92 від 29.07.11 р. (227).

Судом встановлено, що відповідно Видаткової накладної № 109 від 22.07.11 р. (228) та податкової накладної № 48 від 22.07.11 р. (229) ТОВ «Укршейхбуд» придбало у ЧП «Сіті Буд» придбало офісні приналежності на суму 2000, 00 грн., у т.ч. ПДВ 333,33 грн.

Між ПП «Сіті Буд» та ТОВ «Укршейхбуд» укладено договір підряду №104 05.05.11р. про виконання робіт по розробці робочих проектів. Відповідно п.2.1 договору вартість робіт згідно умов договору складає 35000,00, у т.ч. ПДВ 5833,33 (а.с.248-250). Виконання робіт згідно умов договору підтверджено актом здачі прийомки виконаних робіт « Виконання послуг» (1,т.2), податковою накладною № 47 від 31.05.11 р. (2, т.2).

Між КП «Альянс» та ТОВ «Укршейхбуд» укладено договір підряду №598 05.05.11р. про виконання робіт по складанню санітарного паспорту радіотехнічних об'єктів. Відповідно п.2.1 договору вартість робіт згідно умов договору складає 7000,00, у т.ч. ПДВ 1166,676 (а.с.243-245). Виконання робіт згідно умов договору підтверджено актом здачі прийомки виконаних робіт «Виконання послуг» (246), податковою накладною № 210 від 26.05.11 р. (247).

Судом встановлено, що відповідно Видаткової накладної № 406 від 20.04.11 р. (7 т.2) та податкової накладної № 77 від 20.04.11 р. (8 т.2) ТОВ «Укршейхбуд» придбало у ПП «Базіс Торг» придбало офісні приналежності на суму 800, 00 грн., у т.ч. ПДВ 133,33 грн.

Між ТОВ «Бренд Строй» та ТОВ «Укршейхбуд» укладено договір підряду №1053 01.12.10 р. про виконання проектних робіт. Відповідно п.2.1 договору вартість робіт згідно умов договору складає 26000,00, у т.ч. ПДВ 4333,33 (а.с.30-32 т.2). Виконання робіт згідно умов договору підтверджено актом здачі прийомки виконаних робіт « Виконання послуг» від 31.12.10 р. (а.с. 33 т.2), податковою накладною № 2116 від 31.12.10 р. (а.с. 34 т.2).

Між ТОВ «Бренд Строй» та ТОВ «Укршейхбуд» укладено договір підряду №1052 01.11.10 р. про виконання проектних робіт . Відповідно п.2.1 договору вартість робіт згідно умов договору складає 28000,00, у т.ч. ПДВ 4666,67 (а.с.35-37 т.2). Виконання робіт згідно умов договору підтверджено актом здачі прийомки виконаних робіт « Виконання послуг» від 30.11.10 р. (а.с. 38 т.2), податковою накладною № 2244 від 26.11.10 р. (а.с. 39 т.2), податковою накладною № 2237 від 22.11.10 р.(а.с.40,т.2).

Між ТОВ «Бренд Строй» та ТОВ «Укршейхбуд» укладено договір підряду №722 01.10.10 р. про виконання проектних робіт . Відповідно п.2.1 договору вартість робіт згідно умов договору складає 158000,00, у т.ч. ПДВ 26333,33 (а.с.41-43 т.2). Виконання робіт згідно умов договору підтверджено актом здачі прийомки виконаних робіт « Виконання послуг» від 29.10.10 р. (а.с. 44 т.2), податковою накладною № 1845 від 29.10.10 р. (а.с. 45 т.2), податковою накладною № 1812 від 25.10.10 р.(а.с.46,т.2), податковою накладною № 1807 від 06.10.10 р. (а.с. 47 т.2)

Між ТОВ «Бренд Строй» та ТОВ «Укршейхбуд» укладено договір підряду №441 31.08.10 р. про виконання робіт по обстеженню технічного стану труби котельної з метою виявлення її несучої здатності. Відповідно п.2.1 договору вартість робіт згідно умов договору складає 5000,00, у т.ч. ПДВ 833,33 (а.с.53-55 т.2). Виконання робіт згідно умов договору підтверджено актом здачі прийомки виконаних робіт « Виконання послуг» від 31.08.10 р. (а.с. 56 т.2), податковою накладною № 1357 від 31.08.10 р. (а.с.57 т.2).

Між КП «Альянс» та ТОВ «Укршейхбуд» укладено договір підряду №1559 01.09.10 р. про виконання проектних робіт. Відповідно п.2.1 договору вартість робіт згідно умов договору складає 20000,00, у т.ч. ПДВ 3333,33 (а.с.48-50 т.2). Виконання робіт згідно умов договору підтверджено актом здачі прийомки виконаних робіт « Виконання послуг» від 29.09.10 р. (а.с. 51 т.2), податковою накладною № 3341 від 28.09.10 р. (а.с.52 т.2).

Між КП «Альянс» та ТОВ «Укршейхбуд» укладено договір підряду Б/Н від 02.07.10 р. про виконання проектних робіт. Відповідно п.2.1 договору вартість робіт згідно умов договору складає 35000,00, у т.ч. ПДВ 5833,33 (а.с.58-60 т.2). Виконання робіт згідно умов договору підтверджено актом здачі прийомки виконаних робіт « Виконання послуг» від 13.07.10 р. (а.с. 61 т.2), податковою накладною № 2347 від 13.07.10 р. (а.с.62 т.2).

Між КП «Альянс» та ТОВ «Укршейхбуд» укладено договір підряду Б/Н від 01.07.10 р. про виконання проектних робіт. Відповідно п.2.1 договору вартість робіт згідно умов договору складає 50000,00, у т.ч. ПДВ 8333,33 (а.с.63-65 т.2). Виконання робіт згідно умов договору підтверджено актом здачі прийомки виконаних робіт « Виконання послуг» від 09.07.10 р. (а.с. 66 т.2), податковою накладною № 2294 від 09.07.10 р. (а.с.67 т.2).

Між КП «Альянс» та ТОВ «Укршейхбуд» укладено договір підряду Б/Н від 03.06.10 р. про виконання проектних робіт . Відповідно п.2.1 договору вартість робіт згідно умов договору складає 20000,00, у т.ч. ПДВ 3333,33 (а.с.70-72 т.2). Виконання робіт згідно умов договору підтверджено актом здачі прийомки виконаних робіт « Виконання послуг» від 21.06.10 р. (а.с.73 т.2), податковою накладною № 1987 від 21.06.10 р. (а.с.74 т.2).

Відповідно Акту здачі-прийняття робіт «Надання послуг» № ОУ-2006 (а.с. 68, т.2) ПП «Ротонда Торг» виконано на користь ТОВ «Укршейхбуд» консалтингові та юридичні послуги на суму 7000,00 грн у т.ч. ПДВ 1166,67 грн., що також підтверджено податковою накладною № 2006 від 05.07.10 ( а.с. 69 т.2).

Відповідно Акту виконаних робіт № 1645 (а.с. 75 т.2) КП «Альянс» виконано на користь ТОВ «Укршейхбуд» проектні роботи на суму 10000,00 грн., що також підтверджено податковою накладною № 1645 від 09.06.10 р. (а.с. 76 т.2).

Відповідно Акту виконаних робіт № 1644 (а.с. 77 т.2) КП «Альянс» виконано на користь ТОВ «Укршейхбуд» проектні роботи на суму 10000,00 грн., що також підтверджено податковою накладною № 1644 від 10.06.10 р. (а.с. 78 т.2).

Між КП «Альянс» та ТОВ «Укршейхбуд» укладено договір підряду Б/Н від 02.06.10 р. про виконання проектних робіт. Відповідно п.2.1 договору вартість робіт згідно умов договору складає 170000,00, у т.ч. ПДВ 28333,33 (а.с.79-81 т.2). Виконання робіт згідно умов договору підтверджено актом здачі прийомки виконаних робіт « Виконання послуг» від 09.06.10 р. (а.с.82 т.2), податковою накладною № 1935 від 09.06.10 р. (а.с.82 т.2).

Між КП «Альянс» та ТОВ «Укршейхбуд» укладено договір підряду Б/Н від 01.06.10 р. про виконання проектних робіт. Відповідно п.2.1 договору вартість робіт згідно умов договору складає 100000,00, у т.ч. ПДВ 16666,66 (а.с.83-85 т.2). Виконання робіт згідно умов договору підтверджено актом здачі прийомки виконаних робіт « Виконання послуг» від 07.06.10 р. (а.с.86 т.2), податковою накладною № 1925 від 07.06.10 р. (а.с.87 т.2).

Між КП «Альянс» та ТОВ «Укршейхбуд» укладено договір підряду Б/Н від 03.05.10 р. про виконання проектних робіт. Відповідно п.2.1 договору вартість робіт згідно умов договору складає 15300,00, у т.ч. ПДВ 2550,00 (а.с.88-90 т.2). Виконання робіт згідно умов договору підтверджено актом здачі прийомки виконаних робіт « Виконання послуг» від 21.05.10 р. (а.с.91 т.2), податковою накладною № 1566/1 від 21.05.10 р. (а.с.92 т.2).

Між КП «Альянс» та ТОВ «Укршейхбуд» укладено договір підряду Б/Н від 01.04.10 р. про виконання проектних робіт. Відповідно п.2.1 договору вартість робіт згідно умов договору складає 200000,00, у т.ч. ПДВ 33333,33 (а.с.93-95 т.2). Виконання робіт згідно умов договору підтверджено актом здачі прийомки виконаних робіт « Виконання послуг» від 09.04.10 р. (а.с.96 т.2).

Між КП «Альянс» та ТОВ «Укршейхбуд» укладено договір підряду Б/Н від 01.04.10 р. про виконання проектних робіт. Відповідно п.2.1 договору вартість робіт згідно умов договору складає 50000,00, у т.ч. ПДВ 8333,33 (а.с.97-99 т.2). Виконання робіт згідно умов договору підтверджено актом здачі прийомки виконаних робіт « Виконання послуг» від 09.04.10 р. (а.с.100 т.2), податковою накладною №1144/1 від 16.04.10 р. (а.с 101 т.2).

Між КП «Альянс» та ТОВ «Укршейхбуд» укладено договір підряду Б/Н від 01.03.10 р. про виконання проектних робіт. Відповідно п.2.1 договору вартість робіт згідно умов договору складає 114000,00, у т.ч. ПДВ 19000,00 (а.с.102-104 т.2). Виконання робіт згідно умов договору підтверджено актом здачі прийомки виконаних робіт « Виконання послуг» від 31.03.10 р. (а.с.105 т.2), податковою накладною №756/1 від 31.03.10 р. (а.с 106 т.2).

Між КП «Альянс» та ТОВ «Укршейхбуд» укладено договір підряду №1416 від 21.12.09 р. про виконання проектних робіт. Відповідно п.2.1 договору вартість робіт згідно умов договору складає 9000,00, у т.ч. ПДВ 1500,00 (а.с.107-109 т.2). Виконання робіт згідно умов договору підтверджено актом здачі прийомки виконаних робіт « Виконання послуг» від 21.12.09 р. (а.с.110 т.2), податковою накладною №4866 від 21.12.09 р. (а.с 111 т.2).

Між КП «Альянс» та ТОВ «Укршейхбуд» укладено договір підряду №1173 від 30.10.10 р. про виконання проектних робіт. Відповідно п.2.1 договору вартість робіт згідно умов договору складає 18000,00, у т.ч. ПДВ 3000,00 (а.с.112-114 т.2). Виконання робіт згідно умов договору підтверджено актом здачі прийомки виконаних робіт « Виконання послуг» від 30.10.09 р. (а.с.115 т.2), податковою накладною №3957 від 30.10.09 р. (а.с 116 т.2).

Між КП «Альянс» та ТОВ «Укршейхбуд» укладено договір підряду №1172 від 22.10.09 р. про виконання проектних робіт. Відповідно п.2.1 договору вартість робіт згідно умов договору складає 8000,00, у т.ч. ПДВ 1333,33 (а.с.117-119 т.2). Виконання робіт згідно умов договору підтверджено актом здачі прийомки виконаних робіт « Виконання послуг» від 30.10.09 р. (а.с.120 т.2), податковою накладною №3925 від 22.10.09 р. (а.с. 121 т.2).

Позивачем до матеріалів справи надано Відомість видачі матеріалів від 12.07.11р., а саме офісного паперу. Також позивач надав акт списання від 29.07.11 р. офісного паперу.

До матеріалів справи приєднано акт списання від 29.07.11 р. канцелярських приладів, а також відомість видачі матеріалів (канцелярських приладів) від 22.07.11 р.

Також до матеріалів справи приєднано ліцензію ТОВ «Укршейхбуд» № 105386 серії АБ, строк дії з 14.06.05 р. по 41.06.10 р., а також ліцензію серії АВ № 557528, строк дії з 09.11.10 р. по 09.11.15 р.

З зазначених вище документів вбачається, що товари, послуги отримані позивачем від контрагентів, які вказані у акті перевірки використовувались в його господарській діяльності. Це підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підприємства; видатковими накладними, актами виконаних робіт, які вказані в описовій частині висновку у розрізі контрагентів.

Суд приходить до висновку, що документи створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, в силу норм Законів України є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Наявність у позивача вказаних первинних документів, що підтверджується матеріалами справи свідчать про наявність достатніх підстав для формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Також оцінюючи висновки відповідача, зроблені в акті перевірки, суд зазначає, що матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.

Проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан, що підтверджує реальність таких операцій.

Надані суду первинні документи також є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами та є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування витрат та податкового кредиту.

Посилання ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС в своїх висновках на наявність кримінальної справи та порушенням позивачем ст.ст. 203, 215, 228, 655, 656 та 662 Цивільного кодексу України, що в свою чергу свідчить про порушення відповідачем вимог п.4, 5, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валового та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за № 34/18772, в силу яких акт документальної перевірки містити систематизований виклад виявлених в ході перевірки порушень норм податкового, валютного і іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на органи державної податкової служби, а факти виявлених порушень податкового, валютного і іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної чітко, об'єктивно і повною мірою, з посиланням на первинні або документи, зафіксовані в бухгалтерському і податковому обліку, що підтверджують наявність вказаних фактів.

Відповідачем не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку позивача чи його контрагентів стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину, а тому позивач мав достатні і передбачені Законом України "Про податок на додану вартість"підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту, отже відсутні факти, які б свідчили, що зміст укладених договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

Суд також вважає необхідним зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, в постанові Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочин так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави кошті отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держав і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в меж повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідом суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного орган державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 20 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна і сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Викладені в акті перевірки дані також ґрунтуються на даних досудового слідства по кримінальних справах порушених стосовно посадових осіб контрагентів позивача за фактами фіктивного підприємництва, умисного ухилення від сплати податків.

В акті перевірки вказано, що у ході досудового слідства було встановлено, що посадові особи контрагентів позивача документально оформлювали неіснуючі операції, які нібито свідчили про отримання товарно-матеріальних цінностей, надання послуг або виконання робіт.

Поряд з цим акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної контрагентами з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання позивачу товарів, робіт (послуг).

З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані таки обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції, постановка на облік, експлуатація устаткування, використання матеріалів в господарський діяльності позивача. Тобто такі фактичні дані які підтверджують господарські операції.

Слід вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Встановлені досудовим слідством по кримінальній справі дані, які відображені в акті перевірки відповідачем, зокрема показання посадових осіб контрагентів позивача, допитаних у ході досудового слідства, не можуть свідчити про невиконання господарських операцій між позивачем та контрагентами, оскільки наведені в акті перевірки дані не містять конкретної інформації щодо таких відносин.

Слід відзначити, що відповідно до положень ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На час розгляду справи суду не наданий вирок суду по вказаних кримінальних справах, отже обставини встановлені у ході досудового слідства судом не можуть бути прийняті в якості доказів.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню повністю, в зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби України від 18.12.12р. № 0012442204, № 0012452204, № 0012462204, № 0012472204, підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету за рахунок коштів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.11р. № 2135/11/13-11.

В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294,00 грн., здійснення сплати якого документально підтверджено квитанцією № k12/1/151 від 18.01.2013 року.

В судовому засіданні 01.03.2013 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 06.03.2013 року.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 18.12.12р. № 0012442204 про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Укршейхбуд» податку на додану вартість у сумі 213 127,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 49 467,00грн.,

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 18.12.12р. № 0012452204 про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Укршейхбуд» податку на прибуток у сумі 268 839,00 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 54 907,00 грн.,

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 18.12.12р. № 0012462204 яким встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Укршейхбуд» завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у сумі 915,00 грн.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 18.12.12р. № 0012472204 яким встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Укршейхбуд» завищення від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 547,00грн.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укршейхбуд» (95022, АР Крим, м. Сімферополь, пр-т. Победи, б. 253, ідентифікаційний код 33530020) 2294,00 грн. судового збору, шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.