Постанова № 32227138, 25.06.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2013 р. (11:04) Справа №801/4018/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Кузнякової С.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Устінової І.В.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства освіти та науки, молоді та спорту АР Крим

про визнання нечинними рішень, спонукання до виконання певних дій та стягнення.

Обставини справи: ОСОБА_1 звернувся до окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Міністерства освіти та науки, молоді та спорту АР Крим, в якому просить: визнати дискримінаційне рішення відповідача про відмову у висуванні кандидатури позивача на отримання стипендії Автономної Республіки Крим за 2008-2009 роки із-за неналежності до Федерації гирьового спорту України нечинним; визнати дискримінаційне рішення відповідача про відмову у визнанні спортивних досягнення за 2009 рік із-за неналежності до Федерації гирьового спорту України нечинним; зобов'язати відповідача визнати спортивні досягнення позивача за 2009 рік згідно із законодавством України; стягнути з відповідача на користь позивача матеріальний збиток в сумі 84000,00 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію моральної шкоди в сумі 100000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 в період з 2006 року по 2009 рік був кращим спортсменом АР Крим та претендентом № 1 на отримання стипендії АР Крим, проте згідно з протоколом колегії Республіканського комітету АР Крим з фізичної культури та спорту від 27.20.2010 року ОСОБА_1 відмовлено у висуванні його кандидатури на отримання стипендії АР Крим за 2008-2009 роки з посиланням на те, що документи на висування його кандидатури на отримання стипендії АР Крим за зазначений період і на момент розгляду пропозиції щодо кандидатів на отримання стипендії подано не було, а також через те, що згідно з виписки з протоколу засідання Президії ФГС України № 3 від 06.06.2009 року він виключений з членів ФГСУ безстроково без права поновлення в членстві. ОСОБА_1 вважає заниження його спортивних результатів і відмови Республіканського комітету АР Крим з фізичної культури та спорту у висуванні його кандидатури на отримання стипендії АР Крим за 2008-2009 роки, визнання його спортивних досягнень за 2009 рік такими, що суперечать Конституції та чинному законодавству України і є дискримінаційними. Посилаючись на Положення «Про стипендії АР Крим провідним спортсменам та їх тренерам з олімпійських видів спорту, а також видів спорту, що не входять у програму Олімпійських ігор», затверджене Постановою ВР АР Крим від 24.10.2007 року № 606-5/07, Положення «Про єдину систему оцінки роботи фізкультурно-спортивних організацій України зі спортивної майстерності на 2005-2008 роки», затверджене наказом Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 07.07.2005 року № 1122, договір від 12 листопада 2007 року, укладений між Рескомспортом і Осередком ФГСУ в АР Крим, Конституцію України, Закон України «Про громадські об'єднання», Цивільний кодекс України, Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» позивач просить задовольнити його вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 25 червня 2013 року позивач на позовних вимогах наполягав з підстав викладених у позовній заяві та пояснив суду, що дискримінаційним рішенням відповідача про відмову у висуненні кандидатури позивача на отримання стипендії Автономної Республіки Крим за 2008-2009 роки із-за неналежності до Федерації гирьового спорту України є протокол засідання колегії Республіканського комітету АР Крим з фізичної культури і спорту № 5 від 27.10.2010 року, дискримінаційним рішенням відповідача про відмову у визнанні спортивних досягнення за 2009 рік із-за неналежності до Федерації гирьового спорту України є лист Міністерства освіти та науки, молоді та спорту від 20.07.2011 року за вих. № Ф-03/357, а також наполягав на тому, що відповідачем у даних правовідносинах є саме Міністерство освіти та науки, молоді та спорту АР Крим.

Відповідач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, скерував на адресу суду клопотання про розгляд справи за відсутністю представника Міністерства освіти та науки, молоді та спорту АР Крим, а також проти позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, обґрунтованість своєї позиції виклав у письмових запереченнях на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши думку представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Листом за вих. від 22.01.2013 року № Ф-21/91/2 Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим скерувало на адресу ОСОБА_1 відповідь на звернення останнього з копією постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.12.2011 року та копією протоколу колегії Республіканського комітету АР Крим з фізичної культури та спорту від 27.10.2010 року. ( а. с. 68-74).

В протоколі засідання колегії Республіканського комітету АР Крим з фізичної культури та спорту від 27.10.2010 року № 5 зазначено, що за результатами розгляду питання про висування ОСОБА_1 на конкурсний відбір претендентів на отримання стипендії АР Крим за 2008-2009 роки постановлено відмовити громадянину України ОСОБА_1 у висуванні його кандидатури на отримання стипендії АР Крим в категорії ведучих спортсменів і їх тренерів по олімпійським видам спорту, а також видам спорту , що не входять у програму Олімпійських ігор за 2008-2009 роки (за - 0, проти - 13, утрималось - 0 ( а. с. 73, 74).

Листом за вих. від 20.07.2011 року № Ф-03/357 Міністерство освіти та науки, молоді та спорту АР Крим, за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 щодо обліку його спортивних досягнень за 2009 рік, повідомило позивача, що при проведенні підсумків виступу спортсменів автономії за 2009 рік його спортивні результати не могли і не можуть бути враховані, через його безстрокову дискваліфікацію з складу збірної команди України та штатної команди України з горьового спорту ( а. с. 86).

Протокол засідання колегії Республіканського комітету АР Крим з фізичної культури та спорту від 27.10.2010 року № 5 та лист Міністерства освіти та науки, молоді та спорту АР Крим за вих. від 20.07.2011 року № Ф-03/357 стали підставою для звернення до суду з позовом про визнання дискримінаційного рішення відповідача про відмову у висуванні кандидатури позивача на отримання стипендії Автономної Республіки Крим за 2008-2009 роки із-за неналежності до Федерації гирьового спорту України нечинним; про визнання дискримінаційного рішення відповідача про відмову у визнанні спортивних досягнення за 2009 рік із-за неналежності до Федерації гирьового спорту України нечинним; про зобов'язання відповідача визнати спортивні досягнення позивача за 2009 рік згідно із законодавством України та про стягнення з відповідача матеріального збитку в сумі 84000,00 грн. та компенсації моральної шкоди в сумі 100000,00 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог статті 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Адміністративний позов поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала (ст. 100 КАС України).

У даному випадку визначити момент обчислення строку звернення з цим позовом неможливо, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстави для визнання пропущеним строк звернення до адміністративного суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог, суд зазначає наступне.

Ст. 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вже зазначалось судом вище, в протоколі засідання колегії Республіканського комітету АР Крим з фізичної культури та спорту від 27.10.2010 року № 5 зазначено, що за результатами розгляду питання про висування ОСОБА_1 на конкурсний відбір претендентів на отримання стипендії АР Крим за 2008-2009 роки постановлено відмовити громадянину України ОСОБА_1 у висуванні його кандидатури на отримання стипендії АР Крим в категорії ведучих спортсменів і їх тренерів по олімпійським видам спорту, а також видам спорту , що не входять у програму Олімпійських ігор за 2008-2009 роки, а листом за вих. від 20.07.2011 року № Ф-03/357 позивача було повідомлено, що при проведенні підсумків виступу спортсменів автономії за 2009 рік його спортивні результати не могли і не можуть бути враховані, через його безстрокову дискваліфікацію з складу збірної команди України та штатної команди України з горьового спорту.

У позовній заяві та під час розгляду справи позивач наполягав саме на тому, що відповідачем у даних правовідносинах є саме Міністерство освіти та науки, молоді та спорту АР Крим.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відтак, суд звертає увагу на те, що згідно з вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм, суд дійшов до висновку, що хоча з позовом до суду може звернутися будь-яка особа, але право на судовий захист, тобто право на задоволенні заявлених позовних вимог, має лише та особа, чиї права, свободи чи законні інтереси порушені суб'єктом владних повноважень.

Судом встановлено, що Постановою Ради міністрів АР Крим від 01 березня 2011 року № 66 затверджено Положення про Міністерство освіти та науки, молоді та спорту АР Крим.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 даного Положення Міністерство освіти та науки, молоді та спорту АР Крим, в межах свої повноважень, організовує виконання актів законодавства в сфері освіти, науки, науково-технічної, інноваційної діяльності і інтелектуальної власності, питань сім'ї, дітей та молоді, рівності прав і можливостей чоловіків та жінок, фізичної культури і спорту, мовної політики і здійснення контролю за їх реалізацією.

Задачі та повноваження Міністерства визначені у пунктах 3 та 4 Положення про Міністерство освіти та науки, молоді та спорту АР Крим.

Судом встановлено, що до повноважень Міністерства у сфері спорту (зокрема, пункти 54-62 Положення про Міністерство освіти та науки, молоді та спорту АР Крим), не відносяться функції щодо вирішення питання висунення кандидатур спортсменів на отримання стипендій провідним спортсменам АР Крим та визнання спортивних досягнень кандидатів для отримання стипендій провідним спортсменам АР Крим та не покладено обов'язків щодо прийняття рішень з питань висунення кандидатур спортсменів на отримання стипендій провідним спортсменам АР Крим та визнання спортивних досягнень кандидатів для отримання стипендій провідним спортсменам АР Крим.

Вказані питання не відносяться до компетенції Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим також згідно з Положенням «Про стипендії АР Крим провідним спортсменам та їх тренерам з олімпійських видів спорту, а також видів спорту, що не входять у програму Олімпійських ігор» та Положення «Про єдину систему оцінки роботи фізкультурно-спортивних організацій України зі спортивної майстерності на 2005-2008 рр.».

В той же час, судом встановлено, що згідно з пунктом 1.2 постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 26.11.2010 №507 «Щодо заходів з виконання постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 16.11.2010 №26-6/10 «Про структуру органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, апарату Ради міністрів Автономної Республіки Крим» і внесенні змін до деяких нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим» Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з фізичної культури та спорту припиняє діяльність у зв'язку з реорганізацією шляхом злиття з Міністерством у справах сім'ї та спорту Автономної Республіки Крим

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ Головного управління статистики в АР Крим (вих. від 13.06.2013 року № 03.3-14/747) діяльність Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з фізичної культури та спорту припинено 11.02.2013 року № 18821120007009539.

Згідно з пунктом 1.2 постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 26.11.2010 №507 правонаступником Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з фізичної культури та спорту є Міністерство у справах сім'ї, молоді та спорту Автономної Республіки Крим.

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ Головного управління статистики в АР Крим (вих. від 12.06.2013 року № 03.3-14/743) Міністерство у справах сім'ї, молоді та спорту Автономної Республіки Крим значиться юридичною особою на даний час.

Матеріали справи містять також лист Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з фізичної культури та спорту за вих. від 11.12.2010 року № Ф-21/54/2 на ім'я ОСОБА_1, з якого поміж іншим, вбачається, що перший заступник голови Рескомспорту, голова ліквідаційної комісії В. Романов повідомляв позивача, що Міністерство у справах сім'ї, молоді та спорту Автономної Республіки Крим є правонаступником Рескомспорту ( а. с. 57).

Суд зазначає, що відповідно до положень діючого законодавства Міністерство освіти та науки, молоді та спорту АР Крим не відповідає за дії Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з фізичної культури та спорту (правонаступником якого є Міністерство у справах сім'ї, молоді та спорту Автономної Республіки Крим).

Крім того, згідно наданих відповідачем пояснень у Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим відсутні документи з питань відмови у висуненні кандидатури ОСОБА_1 на отримання стипендій АР Крим за 2008-2009 роки та відмови у визнанні спортивних досягнень останнього за 2009 рік.

Суд також звертає увагу позивача на те, що згідно з п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Кодекс адміністративного судочинства України не містить визначення термінів нормативно-правовий акт та правовий акт індивідуальної дії.

Нормативно-правовий акт - виданий суб'єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акта (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Обов'язковою ознакою як нормативно-правового так і правового акта індивідуальної дії є юридичний характер, тобто створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення та обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання якої забезпечується правовими механізмами.

Протоколи засідань та листи самі по собі не породжують виникнення певних обов'язків у того суб'єкта, щодо якого вони прийняті. Відповідно до вимог чинного законодавства такі обов'язки породжують індивідуальні акти ненормативного характеру, що прийняті на підставі протоколів.

Отже, протоколи засідань та листи не є рішенням (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) в розумінні п. 1 ч. 2 ст.17 КАС України, а тому не можуть бути визнані судом нечинними чи скасовані.

Зважаючи на те, що до повноважень відповідача у сфері спорту не відносяться функції щодо вирішення питання висунення кандидатур спортсменів на отримання стипендій провідним спортсменам АР Крим та визнання спортивних досягнень кандидатів для отримання стипендій провідним спортсменам АР Крим, на нього не покладено обов'язків щодо прийняття рішень з питань висунення кандидатур спортсменів на отримання стипендій провідним спортсменам АР Крим, визнання спортивних досягнень кандидатів для отримання стипендій провідним спортсменам АР Крим, позивач не є правонаступником Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з фізичної культури та спорту, не відповідає за дії Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з фізичної культури та спорту, протоколи засідань та листи не є рішенням (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) в розумінні п. 1 ч. 2 ст.17 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання дискримінаційного рішення відповідача про відмову у висуванні кандидатури позивача на отримання стипендії Автономної Республіки Крим за 2008-2009 роки із-за неналежності до Федерації гирьового спорту України нечинним, визнання дискримінаційного рішення відповідача про відмову у визнанні спортивних досягнення за 2009 рік із-за неналежності до Федерації гирьового спорту України нечинним та зобов'язання відповідача визнати спортивні досягнення позивача за 2009 рік згідно із законодавством України не підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача матеріального збитку в сумі 84000,00 грн. та компенсації моральної шкоди в сумі 100000,00 грн., то суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995р. №4 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного суду України від 25 травня 2001 р. №5) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. №4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, позивачем має бути зазначено, в чому полягає моральна шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позовна заява не містить даних у чому конкретно полягає моральна шкода, з яких міркувань він виходив, зазначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При цьому суд має виходити із засад розумності, уважності та справедливості.

Така правова позиція неодноразово знаходила своє підтвердження у практиці Вищого адміністративного суду України.

Крім того, судом не встановлено з боку відповідача порушення прав та законних інтересів позивача, а тому і вимоги про стягнення матеріальної та моральної компенсації не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час судового засідання, яке відбулось 25.06.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови, з повідомленням позивача, про виготовлення постанови у повному обсязі протягом 5 днів. П'ятиденний строк сплив, у вихідний день, а якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 01.07.2013 р.

Керуючись ст. ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.