Постанова № 32227070, 26.06.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/1737/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Лі Н. А.,

а участю:

представника позивача - Пшеничний О. Л.,

представника відповідача - Близнюк В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальність "Фірма "ЛААД" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та рішень, скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

02 квітня 2013 року позивач Товариство з обмеженою відповідальність "Фірма "ЛААД" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та рішень, скасування податкових повідомлень - рішень від 13 березня 2013 року № 0001292202/512 та № 0001302202/513.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки від 22 лютого 2013 року № 1592/22.4-09/36007655, оскільки останні не відповідають чинному законодавству України та вважає дії податкового органу неправомірними. Позивач також зазначає, що проведені господарські операції з контрагентами ТОВ "Чєнгун", ТОВ "Арвет", ТОВ "Сі Гейт", ТОВ "Продсервіс 2012" є реальними, товарними, такими, що відповідають нормам чинного законодавства, на підтвердження чого надав первинну бухгалтерську документацію. Позивач вважає винесені податкові повідомлення - рішення від 13 березня 2013 року № 0001292202/512 та № 0001302202/513 такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

У письмових запереченнях відповідач зазначив, що дії Кременчуцької ОДПІ правомірні, вчинені в межах, в обсязі та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті правомірно, а позовні вимоги позивача необґрунтовані, безпідставні та такі, що не підлягають задоволенню.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лаад" зареєстроване Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 21 липня 2008 року /а. с. 13/.

Видами діяльності позивача за КВЕД є, серед іншого, інші види оптової торгівлі (код за КВЕД 51.90.0); діяльність вантажного залізничного транспорту (код за КВЕД 60.10.2); оптова торгівля будівельними матеріалами (код за КВЕД 51.53.2).

ТОВ "Фірма "Лаад" перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 22 липня 2008 року /том 1, а. с. 15/ та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100300342 від 07 вересня 2010 року /том 1, а. с. 16/.

З 15 лютого 2013 року по 20 лютого 2013 року Кременчуцькою ОДПІ у зв'язку з надходженням постанови старшого слідчого з ОВС ВРКС СУ ДПС у Полтавській області підполковника міліції Серякова О. А. від 08 лютого 2013 року, на підставі наказу Кременчуцької ОДПІ від 15 лютого 2013 року № 827 та направлення від 15 лютого 2013 року № 955/000955, проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Фірма "Лаад" (ідентифікаційний код 36007655) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Продсервіс 2012", ТОВ "Самі Груп", ТОВ "Леда-Ком", ТОВ "Сі Гейт", ТОВ "Всеукраїнська творча спілка", ТОВ "Анві Продукт", ТОВ "Арвет", ТОВ "Стар Пройм", ТОВ "Печерський міст ЛТД", ПП "Дан - Кремінь", ТОВ "Чєнгун", ТОВ "Економ-Ресурс", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ "Верес Груп", ТОВ "Спецпродсервіс", ТОВ "ПГ "Інтєксторг", ТОВ "Реал Інвест" за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 22 лютого 2013 року № 1592/22.4-09/36007655, в якому встановлено порушення позивачем підпунктів 14.1.27.1, 14.1.56 пункту 14.1 статті 14, статті 134, підпункту 135.5.4, пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Фірма "Лаад" було занижено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 144 766 грн.; статті 185, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 62 669 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення № 0001292202/512 від 13 березня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 217 149 грн., в тому числі 144 766 грн. за основним платежем та 72 383 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0001302202/513 від 13 березня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 94 003 грн. 50коп., в тому числі 62 669 грн. за основним платежем та 31 334 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями та діями щодо проведення позапланової виїзної перевірки не за місцем знаходження ТОВ "Фірма "Лаад", у зв'язку з чим звернувся до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 1.1. статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності органів державної податкової служби.

Згідно із пунктом 191.1. статті 191 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби виконують, зокрема, такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом (підпункт 191.1.1. пункту 191.1. статті 191 Податкового кодексу України); здійснюють контроль за своєчасністю подання передбаченої законом звітності (податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків та зборів), а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів (підпункт 191.1.2. пункту 191.1. статті 191 Податкового кодексу України); організовують інформаційно-аналітичне забезпечення процесів адміністрування та їх автоматизацію (підпункт 191.1.26. пункту 191.1. статті 191 Податкового кодексу України); забезпечують виконання завдань та повноважень, покладених на податкову міліцію (підпункт 191.1.36. пункту 191.1. статті 191 Податкового кодексу України).

Статтею 21 Податкового кодексу України закріплені обов'язки і відповідальність посадових осіб контролюючих органів, які згідно із вимогами підпунктів 21.1.1. - 21.1.3. пункту 21.1. статті 21 цього кодексу, зокрема, зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень.

За приписами пункту 61.1. статті 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом (пункт 61.2. статті 61 Податкового кодексу України).

Статтею 41 Податкового кодексу України до кола контролюючих органів віднесено органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби (підпункт 41.1.1. пункту 41.1. статті 41 Податкового кодексу України).

Позивачем, серед іншого, заявлено вимогу щодо визнання протиправними дій Кременчуцької ОДПІ щодо проведення позапланової документальної виїзної перевірки не за місцезнаходженням ТОВ "Фірма "Лаад". З цього приводу, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 62.1. статті 62 Податкового кодексу України, яка визначає способи здійснення податкового контролю, податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків (підпункт 62.1.1. пункту 62.1. статті 62 Податкового кодексу України); інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби (підпункт 62.1.2. пункту 62.1. статті 62 Податкового кодексу України); перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.3. пункту 62.1. статті 62 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПКУ органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, якщо податковим органом отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Вищевикладене є підставою для висновку про наявність у відповідача права на проведення перевірки відповідача, оформленої актом від 22 лютого 2013 року № 1592/22.4-09/36007655.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Статтею 81 Податкового кодексу України закріплено, що посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться органами державної податкової служби, зобов'язані виконувати вимоги органів державної податкової служби щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).

З акту перевірки вбачається, що перевірка позивача проводилась у приміщенні УПМ ДПС Полтавської області у зв'язку вилученням оригіналів первинних документів ВПМ Кременчуцької ОДПІ на ТОВ "Фірма "Лаад" відповідно до протоколу обшуку від 14 лютого 2013 року.

Так, у відповідності до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Тобто, суд зазначає, що відповідач не лише не позбавлений права здійснювати перевірку суб'єктів господарювання, в тому числі, і за місцем знаходження первинної бухгалтерської документації, в даному випадку вилученої у ТОВ "Фірма "Лаад" відповідно до протоколу обшуку ВПМ Кременчуцької ОДПІ від 14 лютого 2013 року, але і зобов'язаний отримати доступ до документів, що підлягають перевірці.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Фірма "Лаад" стосовно визнання протиправними дій Кременчуцької ОДПІ щодо проведення позапланової документальної виїзної перевірки позивача не за місцезнаходженням ТОВ "Фірма "Лаад", є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001292202/512 від 13 березня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 217 149 грн., в тому числі 144 766 грн. за основним платежем та 72 383 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0001302202/513 від 13 березня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 94 003 грн. 50коп., в тому числі 62 669 грн. за основним платежем та 31 334 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України визначено, що доходами - є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській). економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно статті 134 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового Кодексу України визначено, що інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Положеннями статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтвердженими митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Відповідно до ч. 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами статті 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З акту перевірки вбачається, що нарахування ТОВ "Фірма "Лаад" податкового зобов'язання з податку на прибуток та податок на додану вартість податковим органом здійснювалось у зв'язку з не підтвердженням господарських операцій позивача з ТОВ "Чєнгун", ТОВ "Арвет", ТОВ "Сі Гейт", ТОВ "Продсервіс 2012".

Суд звертає увагу, що відповідачем в акті перевірки від 22 лютого 2013 року № 1592/22.4-09/36007655 жодних зауважень щодо правильності оформлення первинної бухгалтерської документації по господарським операціям між позивачем та ТОВ "Чєнгун", ТОВ "Арвет", ТОВ "Сі Гейт", ТОВ "Продсервіс 2012" не міститься /том 1, а. с. 23-37/, вказані обставини не заперечувались також представником відповідача під час судового розгляду справи.

Висновки щодо порушення позивачем підпунктів 14.1.27.1, 14.1.56 пункту 14.1 статті 14, статті 134, підпункту 135.5.4, пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, статті 185, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та про безтоварність та нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Чєнгун", ТОВ "Арвет" ґрунтуються виключно на акті Кременчуцької ОДПІ за № 2246/22-209/36007655 від 11 липня 2012 року, яким, як зазначено податковим органом /том 1, а. с. 25/, зменшено суми ПДВ та валових витрат по проведеним взаємовідносинам з ТОВ "Чєнгун", ТОВ "Арвет" у зв'язку з встановленням факту укладання ТОВ "Фірма "Лаад" правочину, що суперечить інтересам держави.

З цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону акт перевірки, в яких викладені висновки про вчинення платником податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк акт перевірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

До того ж, суд звертає увагу, що ревізор ОСОБА_5, допитана у якості свідка 24 квітня 2013 року, на пропозицію суду вказати у наданому їй для огляду акті Кременчуцької ОДПІ за № 2246/22-209/36007655 від 11 липня 2012 року обставини на підтвердження висновків податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами, не могла визначитись де саме у вказаному акті зазначено про факт укладання ТОВ "Фірма "Лаад" з контрагентами ТОВ "Чєнгун", ТОВ "Арвет" правочинів, що суперечить інтересам держави. Наявність таких відомостей в акті № 2246/22-209/36007655 від 11 липня 2012 року судом також не встановлено.

Також, слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оскаржуваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оскаржуваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин).

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ "Чєнгун", ТОВ "Арвет" правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявність мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Також, податковим органом господарські операцій позивача з ТОВ "Сі Гейт" та ТОВ "Продсервіс 2012" ставляться під сумнів і з огляду на те, що Кременчуцькою ОДПІ будо отримано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 16 серпня 2012 року № 3144/22-4/37265617 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ " Сі Гейт" щодо підтвердження господарських відносин з ПП "Фрамтранссервіс" за період з 01 березня 2012 року по 31 березня 2012 року", а також акту Світловодської ОДПІ Кіровоградської області від 20 липня 2012 року № 205/2200/38066089 "Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "Продсервіс 2012".

Відповідачем в акті перевірки господарські операції позивача з ТОВ "Сі Гейт" та ТОВ "Продсервіс 2012" ставились під сумнів і у зв'язку з перебуванням у провадженні СУ ДПС у Полтавській області кримінального провадження № 320121800000000001, порушеного щодо посадових осіб ТОВ "Сі Гейт" та ТОВ "Продсервіс 2012".

З цього приводу суд відзначає, що приписами ч.4 ст.70 КАС України, зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до статті 3 Конституції України утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). 11 вересня 1997 року Конвенція набула чинності для України, після чого в України виникло міжнародно-правове зобов'язання забезпечити додержання конвенційних гарантій, зокрема і тих, які передбачені статтею 6 Конвенції, на національному рівні.

Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує, що "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". Таким чином, дане положення встановлює презумпцію невинуватості обвинуваченої особи.

Тобто пункт 2 статті 6 Конвенції захищає будь-яку особу від поводження з нею як з винною не лише з боку судді або суду, а й з боку посадових осіб до винесення вироку.

Отже, відомості, які містяться в протоколах допитів посадових осіб ТОВ "Сі Гейт" та ТОВ "Продсервіс 2012" не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відсутності господарської операції без відповідного судового рішення.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Ухвалою суду від 21 травня 2013 року у СУ ДПС України у Полтавській області було витребувано додаткові докази.

Так, листом Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 07 червня 2013 року за вих. № 2186/9/09 суду надано первинну бухгалтерську документацію:

по контрагенту ТОВ "Чєнгун": договір № 01/11 від 01 листопада 2011 року /том 2, а. с. 209/, видаткові накладні /том 3, а. с. 85-90/, рахунки-фактури /том 3, а. с. 91-98/, податкові накладні /том 3, а. с. 99-100/, корінці квитанцій до прибуткового касового ордеру /том 3, а. с. 109-116/;

по контрагенту ТОВ "Арвет": договір № 01/01 від 01 січня 2012 року /том 3, а. с. 132-133/, квитанції до прибуткових касових ордерів /том 3, а. с. 134-137/;

по контрагенту ТОВ "Сі Гейт": договір № 01/01 від 01 квітня 2012 року /том 2, а. с. 211-212/, податкові накладні /том 3, а. с. 73-77/, рахунки-фактури /том 3, а.с. 78, 83/, видаткові накладні /том 3, а. с. 79-82, 84/;

по контрагенту ТОВ "Продсервіс 2012": договір № 03/05 від 03 травня 2012 року /том 2, а. с. 213-214/, видаткові накладні /том 2, а. с. 215-217, том 3, а. с. 118-119, 121-122/, податкові накладні /том 2, а. с. 218-219, том 3, а. с. 123-126/, рахунки-фактури /том 2, а. с. 221, том 3 а. с. 117, 120/, квитанції до прибуткового касового ордеру /том 3, а. с. 127-131/.

Зазначені документи також досліджувались ревізором під час перевірки та обґрунтованих зауважень до них в акті перевірки не наведено.

Інших документів первинного бухгалтерського обліку по операціям ТОВ "Фірма "Лаад" з ТОВ "Чєнгун", ТОВ "Арвет", ТОВ "Сі Гейт", ТОВ "Продсервіс 2012" за період, що перевірявся, та іншим господарським операціям з цими контрагентами, як вбачається з акту перевірки від 22 лютого 2013 року № 1592/22.4-09/36007655 ревізором не досліджувалось.

Позивачем в позовній заяві зазначено, що у вказаних контрагентів ним придбавались запірно-пломбувальні пристрої, які являють собою пломбу в єдиній конструкції з пристроєм для блокування, застосовується для пломбування критих залізничних вагонів, цистерн, вагонів-хоперів для зерна, вагонів-хоперів для центу і контейнерів.

Необхідність здійснення операцій з купівлі запірно-пломбувальних пристроїв позивач пов'язував з тим, що одним із основних видів діяльності позивача є організація перевезення вантажів по території України /том 1, а. с. 14/, при цьому позивач самостійно розраховує маршрут перевезення, підшукує перевізників та здійснює розрахунки з ними. Так, в матеріалах справи містяться договори та акти здавання-приймання наданих послуг з ТОВ "Кернел-Трейд" щодо організації транспортування вагонів зерновозів /том 2, а. с. 59-201, 222-250, том 3 а. с. 1-49/, а також документи щодо здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Фірма "Мінерал": договір № 02-01-2009ЖД, акти здавання-приймання виконаних робіт /том 2, а. с. 202-208, том 3, а. с. 137-250, том 4, а. с. 1-50/ з організація перевезення вантажів по території України, щодо здійснення господарських операцій з ДП "Охтирський КХП" з перевезення зерна залізничним транспортом: договір № юр4/0106 від 01 червня 2011 року, № юр3/0106 від 01 червня 2011 року, № юр10/11 від 10 листопада 2011 року, № 27/12 від 27 грудня 2011 року, № 01/12 від 01 грудня 2011 року /том 3, а. с. 50-72/.

Позивач також зауважив, що кожен пломбувальний пристрій має свій власний номер, зазначений виробником, який фіксується в документах, які складаються під час перевезення вантажів залізничним транспортом.

На підтвердження зазначених обставин позивачем до матеріалів справи додані копії вантажних накладних /том 4, а. с. 70-250, том 5-7, том 8, а. с. 1-74/ в графі "20 Пломба (ЗПП)" яких зазначені номери запірно-пломбувальних пристроїв.

Твердження податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Сі Гейт", ТОВ "Продсервіс 2012" у зв'язку з відсутністю доказів транспортування придбаних товарів від вказаних підприємств суд вважає необґрунтованим з огляду на наступне. Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що придбані товари - запірно-пломбувальні пристрої мали невелику масу та габарити, що не вимагало організацію залучення вантажного транспорту, а доставка здійснювалась транспортом контрагентів. Суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що зазначені товари мають невеликий розмір та масу з огляду на їх призначення (пломбування залізничних вагонів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність у позивача правових підстав та господарської необхідності для укладення вказаного договору.

Розрахунки між позивачем та спірних контрагентів були проведені у повному обсязі, що не заперечувалось сторонами.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено правомірність податкових повідомлень-рішень від 13 березня 2013 року № 0001292202/512 та № 0001302202/513.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень покладено на податковий орган.

Тому, суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 13 березня 2013 року № 0001292202/512 та № 0001302202/513, а у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити..

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальність "Фірма "ЛААД" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та рішень, скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 13 березня 2013 року № 0001292202/512 та № 0001302202/513.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальність "Фірма "ЛААД" (ЄДРПОУ 36007655) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 27 червня 2013 року.

Суддя Р.І. Молодецький