Ухвала суду № 32224867, 05.07.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6381/13 Справа № 203/1550/13 Головуючий у 1 й інстанції - Маймур Ф.Ф. Доповідач - Ткаченко І.Ю. Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2013 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді : Ткаченко І.Ю.

Суддів: Рудь В.В., Повєткіна В.В.

При секретарі: Савчук Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2013 року частково задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову. Накладено арешт в межах заявлених позовних вимог - 226 800 грн.:на рухоме майно, яке належить ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1). а саме автомобіль Мерседес Бенц 310 О, 1998 року випуску, державний номер НОМЕР_3 свідоцтво НОМЕР_4, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження; на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) на підставі договору дарування ВАЕ №979943 від 04.04.2003 року, а саме садовий будинок, АДРЕСА_3. шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.

У задоволенні іншої частини заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу -відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати в частині відмови, оскільки судом невірно застосовано норми процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

В заяві про забезпечення позову необхідність забезпечення позивач мотивує можливістю перепродажу належного відповідачу майна.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необхідності забезпечення позову, оскільки неприйняття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, і часткового задовольнив заяву відносно майна, яке належить відповідачу: автомобілю Мерседес Бенц 310 D, 1998 року випуску, державний номер НОМЕР_2, свідоцтво НОМЕР_4 та садового будинку АДРЕСА_3.

При цьому суд 1 інстанції обґрунтовано відмовив у забезпеченні позову в частині заборони відчуження належної відповідачу квартири АДРЕСА_1, посилаючись на співмірність суму заявлених позивачем вимог та вартості майна відповідача ОСОБА_3 відносно якого позивач просить накласти заборону, зазначаючи, що його вартість значно перевищують суму боргу, відповідно до якої між сторонами виник спір.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу на те, що постановивши ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції вийшов за межі заявленого клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України суд може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Позивач в заяві про забезпечення позову просила забезпечити позов шляхом заборони відчуження майна, належного відповідачу.

Ухвалою від 24 квітня 2013 року суд першої інстанції забезпечив позовні вимоги шляхом накладення арешту у вигляді заборони.

Згідно з ч.1 ст.152 ЦПК України накладення арешту на майно та заборона вчиняти певні дії є різними видами забезпечення позову. Тому ухвала суду першої інстанції в частині накладення арешту підлягає скасуванню, оскільки це різні види забезпечення позову, а вимога щодо накладення арешту в заяві взагалі не заявлялася.

Отже, ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову в частині накладення арешту підлягає скасуванню, оскільки достатньо одного виду забезпечення позову, який заявлявся позивачкою в заяві, а саме заборони відчуження майна, належного відповідачу: автомобілю Мерседес Бенц 310 D, 1998 року випуску, державний номер НОМЕР_2, свідоцтво НОМЕР_4 та садового будинку АДРЕСА_3.

У зв'язку з викладеним і керуючись ст. ст. 307, 312, 314, 315 Цивільного процесу ального кодексу України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2013 року - скасувати в частині накладення арешту.

В іншій частині ухвалу - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Судді: