Постанова № 32223989, 02.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року Справа № 5019/2017/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Кочерової Н.О., Самусенко С.С. - доповідача,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-А" на рішення та постанову господарського суду Рівненської області від 07 лютого 2013 року Рівненського апеляційного господарського суду від 15 квітня 2013 рокуу справі№ 5019/2017/12господарського судуРівненської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Урожайна країна"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Союз-А" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор Агро"простягнення заборгованості в сумі 105 589 грн. 86 коп. за участю: від позивача: Карпенко Т.В.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Урожайна країна" звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ "Союз-А" про стягнення боргу в сумі 100000,77 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), посилаючись при цьому на порушення відповідачем умов договору поставки по оплаті товару.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 07.02.2013 (суддя Павленко Є.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 (судді: Мельник О.В. - головуючий, Грязнов В.В., Савченко Г.І.), позов задоволено. Судові рішення мотивовано, зокрема, невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті отриманого товару у встановлений строк та у повному обсязі.

В касаційній скарзі ТОВ "Союз-А" просить скасувати рішення та постанову у даній справі, прийняти нове рішення про відмову в позові, а у разі неможливості прийняти нове рішення передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, посилаючись при цьому на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Скаржник стверджує, що товар не можна вважати поставленим, оскільки за п.п. 2.1, 2.4 договору товар вважається поставленим в момент отримання покупцем належним чином оформленого складського документа, і саме в цей момент переходить право власності на товар до покупця. Також вказує на неправильне застосування судами ст.1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.06.2013 у справі №5019/2017/12 касаційну скаргу прийнято до провадження.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Урожайна країна" стверджує, що відповідачем невірно трактовано норми чинного законодавства щодо складання складських документів. Законодавство України не передбачає складання складських документів на побічні продукти переробки зерна, оскільки вони не відносяться до категорії "зерно". Позивач вважає доведеним факт переходу права власності на товар до відповідача, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.08.2012 між ТОВ "Урожайна країна" як продавцем та ТОВ "Союз - А" як покупцем укладено договір поставки № ПР-06/08/2012 зр. З урахуванням додатку № 1 до цього договору позивач взяв на себе обов'язок поставити відповідачу побічний продукт кукурудзи (зерно 70%-80%), а відповідач відповідно прийняти та оплатити вказаний товар. 06.08.2012 ТОВ "Урожайна країна" для ТОВ "Союз - А" виставлено рахунок №48 за придбання побічного продукту кукурудзи гр.Б (зерно70-85%) на загальну суму 400000,78 грн.

Попередні судові інстанції з'ясували та правильно врахували, що 07.08.2012 між зерноскладом та ТОВ "Союз - А" укладено договір складського зберігання зерна № 0708/1. Крім цього, листами від 09.08.2012 та від 13.08.2012 відповідач звертався до зерноскладу з проханням відвантажити побічний продукт кукурудзи в кількості відповідно 114,943 тон та 344,828 тон на автомобільний транспорт, надавши довіреності від 09.08.2012 та від 13.08.2012, виписані представникові даного підприємства. Сторонами та зерноскладом підписано трьохсторонні акти на передачу побічного продукту кукурудзи 114,943 тон та 344,828 тон, в яких зазначено про перехід права власності на даний товар від продавця до покупця одночасно з підписанням цих актів. Таким чином, суди встановили факт передачі товару за договором відповідачу.

Доводи скаржника про неправильне застосування ст.1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", внаслідок чого, на думку відповідача, неправильно розмежовано поняття "зерно" та "продукти переробки зерна" спростовуються наступним.

За пунктами 11, 20 статті 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерно - плоди зернових, зернобобових та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей; продукти переробки зерна - борошно, крупа, комбікорм, клейковина, солод, побічні продукти переробки зерна, зокрема висівки, макуха і шрот.

За змістом Технічного регламенту зернового складу, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 15.06.2004 № 228, зерно - це плоди зернових, зернобобових та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних потреб, а продукти переробки зерна - це борошно, крупа, комбікорм, побічні продукти переробки зерна.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції на підставі зазначених вище норм права погоджується з висновками попередніх господарських судів про законодавче розмежування понять "зерно" та "побічний продукт".

Як встановлено судами, предметом договору поставки від 06.08.2012 є саме побічний продукт переробки кукурудзи гр. Б (зерно 70%-80%), що не є зерном у розумінні вказаної норми.

Відповідно до пункту 2.7 розділу V Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 №661, підставами для видачі чи переоформлення продуктів переробки зерна є акт-розрахунок виходу продукції при переробці зерна та товарно-транспортні накладні.

У зв'язку з цим касаційна інстанція погоджується з висновками судів про те, що вказівка у трьохсторонніх актах про перехід права власності на даний товар від продавця до покупця одночасно з підписанням цих актів є відповідно до п.9.3 договору поставки від 06.08.2012 фактично узгодженням змін до п.2.4 договору, яким визначено, що право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент отримання складських документів на товар.

Приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Встановивши факт отримання відповідачем товару та відсутність доказів виконання взятих на себе зобов'язань по оплаті вартості спірного товару у розмірі 100000,77 грн., господарські суди правильно дотрималися норм ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 527,629, ч. 4 ст. 538 ЦК України та дійшли правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суму боргу.

Враховуючи встановлені судами обставини у даній справі, колегія суддів касаційної інстанції в порядку ст.1117 ГПК України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги, доводи якої фактично зводяться до переоцінки встановленого судами.

Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Союз-А" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 у справі №5019/2017/12 залишити без змін.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: Н. Кочерова

С. Самусенко