Постанова № 32223954, 03.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року Справа № 5027/641/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Козир Т.П.суддівГольцової Л.А. (доповідач) Губенко Н.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кредитної спілки "Буковинський Альянс"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 13.12.2012у справі№ 5027/641/2012господарського судуЧернівецької областіза позовомПовного товариства "Ломбард "Народний фінансовий дім "Матчак і компанія"доКредитної спілки "Буковинський Альянс"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кость Роман Богдановичпровизнання договору поруки недійсним та тлумачення змісту правочинуза участю представників сторін:

позивача: повідомлений,але не з'явився;

відповідача: Варварюк В.В., голова правління; Парасій Д.С., дов. від 12.03.2013;

третьої особи: повідомлений,але не з'явився

Розпорядженням Заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 01.07.2013 № 02-05/555 для розгляду касаційної скарги у справі №5027/641/2012, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 03.07.2013, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Козир Т.П., судді - Гольцова Л.А., Губенко Н.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 16.10.2012 у справі №5027/641/2012 (суддя Гурин М.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Орищин Г.В., судді - Галушко Н.А., Краєвська М.В.) рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.10.2012 у справі №5027/641/2012 скасовано в частині відмови в позові про визнання недійсним договору поруки та в цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним договір поруки від 19.08.2010, укладений між Кредитною спілкою "Буковинський Альянс" та Повним товариством "Народний фінансовий дім "Гребенюка, Куріша, Костя та Опаєць". В решті рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Кредитна спілка "Буковинський Альянс" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Від позивача та третьої особи відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між Кредитною спілкою "Буковинський Альянс" (Спілка) та членом Спілки Кость Романом Богдановичем (Позичальник) 19.08.2010 укладений кредитний договір №307-Л, за умовами якого Спілка зобов'язалась надати Позичальнику кредит на споживчі потреби -ремонт квартири, в сумі 300 000,00 грн., строком до 19.08.2011.

Пунктом 4.1 договору визначено, що у якості забезпечення виконання зобов'язань Позичальником за цим договором, Спілка приймає поручительство Повного товариства "Народний фінансовий дім Гребенюка, Куріша, Костя та Опаєць".

Договір підписано головою правління Спілки Ботвинським М.І. та Кость Р.Б., як фізичною особою.

19.08.2010 між Кредитною спілкою "Буковинський Альянс" (Спілка) та Повним товариством "Народний фінансовий дім Гребенюка, Куріша, Костя та Опаєць" (яке змінило найменування на Повне товариство "Ломбард "Народний фінансовий дім "Матчак і компанія" (Поручитель) укладений договір поруки №307-л, за умовами якого, Поручитель зобов'язався перед Спілкою відповідати за грошовими зобов'язаннями Кость Р.Б., які випливають з кредитного договору від 19.08.2010 №307-Л. Договір поруки підписаний зі сторони Позичальника Кость Романом Богдановичем.

Судами досліджено та встановлено, що Кость Р.Б., підписуючи договір поруки № 307-л діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності ВСЕ №597689 від 22.11.2005.

Попередніми судовим інстанціями з'ясовано, що зазначена довіреність видана позивачем в особі директора Гребенюка В.М. на право вчинення Кость Р.Б. від імені товариства певних дій, зокрема, укладати від імені товариства договори та інші цивільно-правові угоди.

Предметом позовних вимог, як правильно визначено судами попередніх інстанцій, є визнання недійсним договору поруки від 19.08.2010 №307-л з підстав його невідповідності ст.ст. 203, 215, 227, 237, 238, 241, 244 ЦК України, а також тлумачення змісту довіреності ВСЕ №597689 від 22.11.2005 в частині укладення від імені товариства Кость Р.Б. договорів та інших цивільно-правових угод.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо тлумачення довіреності ВСЕ №597689 від 22.11.2005 в частині укладення від імені товариства Кость Р.Б. договорів та інших цивільно-правових угод, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ст.ст. 213, 244, 246 ЦК України та дійшов висновку, що така довіреність не підпадає під ознаки правочину, визначеного ст. 202 ЦК України, оскільки довіреність (представництво) згідно ст.ст. 237, 244, 246 ЦК України, є правовідношенням на право вчинити правочин, а не одностороннім правочином, відтак, не може бути розтлумачена в силу ч.2 ст.213 ЦК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, зважаючи на встановлені судами попередніх інстанції обставини справи стосовно позовної вимоги щодо тлумачення довіреності ВСЕ №597689 від 22.11.2005 в частині укладення від імені товариства Кость Р.Б. договорів та інших цивільно-правових угод, беручи до уваги положення ст.ст. 202, 213, 244, 246 ЦК України, погоджується з судовими інстанціями щодо відмови в задоволенні позову в цій частині.

Місцевий господарський суд, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договору поруки від 19.08.2010 №307-л, виходив з того, що Кость Р.Б., при підписанні спірного договору поруки, був наділений необхідним обсягом цивільної дієздатності та мав дозвіл відповідно до довіреності ВСЕ №597689 від 22.11.2005 на укладення зазначеного правочину.

Суд апеляційної інстанції з доводами суду першої інстанції не погодився та вказав, що позовні вимоги щодо визнання недійсним договору поруки №307-л є підставними та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в силу ст. 92, ч. 3 ст. 238 ЦК України, правочин має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють. З метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

Статтею 92 ЦК України визначено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно з ч. 3 ст. 238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Судова колегія касаційної інстанції зазначає, що апеляційний господарський суд, дослідивши та встановивши, що підписання оскаржуваного договору поруки зі сторони позивача Кость Р.Б. в забезпечення виконання ним же своїх зобов'язань за кредитним договором від 19.08.2010 №307-Л суперечить вимогам чинного законодавства, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності і дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог стосовно визнання недійсним вказаного договору поруки та правомірно задовольнив позов в цій частині.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст.ст. 1115, 1117 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства при прийнятті судового рішення у даній справі не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційного господарського суду у даній справі, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кредитної спілки "Буковинський Альянс" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2012 у справі №5027/641/2012 - без змін.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Н.М. ГУБЕНКО