Ухвала суду № 32223672, 04.07.2013, Апеляційний суд міста Києва

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ МІСТА КИЄВА[1]

04 липня 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Гаращенко Д.Р.

при секретарі - Пилипчук В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Київ» Савченко Катерини Вікторівнина рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 квітня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк «Київ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрінвествклад» про визнання частково недійсними договору застави та договору про внесення змін та доповнень до договору застави,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 квітня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано недійсними договір застави від 29.12.2007 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центрінвествклад» та Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк «Київ», зареєстрований у реєстрі №2707 та договір про внесення змін та доповнень до договору застави від 31.03.2008 року, зареєстрований у реєстрі за №788, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в частині передачі в заставу Публічному акціонерному товариству Акціонерний комерційний банк «Київ» майнових прав на квартиру АДРЕСА_1

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Київ» (код ЕДРПОУ 14371869) на користь ОСОБА_4 судові витрати по справі в розмірі 47 грн.05 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрінвествклад» (код ЕДРПОУ 30929156) на користь ОСОБА_4 судові витрати по справі в розмірі 47 грн.05 коп.

В апеляційній скарзі представник Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Київ» Савченко КатеринаВікторівна просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 квітня 2013 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що при ухваленні рішення про визнання договору застави майнових прав та договору про внесення змін та доповнень до договору застави недійсними в частині передачі в заставу Публічному акціонерному товариству Акціонерний комерційний банк «Київ» майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, суд не врахував вимоги Закону України « Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», який діяв на момент укладення договору застави та передбачав, що іпотека виникає щодо нерухомого майна , об'єктів незавершеного будівництва та майнових права на нерухомість, будівництво якої не завершено. Вказаний закон містить спеціальні норми щодо умов укладення договору предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, іпотекодавцем за таким іпотечним договором може бути забудовник-особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва. Не враховано також судом при ухваленні рішення, що оспорюваний договір застави майнових прав на нерухомість є способом забезпечення виконання зобов'язань, а не правочином щодо розпорядження майновими правами. Безпідставними є посилання суду першої інстанції на те, що майнові права на квартиру виникли у позивача на підставі Закону України « Про інвестиційну діяльність», оскільки даний законом не поширюється на спірні правовідносини.

В судовому засіданні представник Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк « Київ» Кашуба А.В. повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_4 та представник Товариства обмеженою відповідальністю «Центрінвествклад» Крупський В.В. проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на те, що вони є безпідставними, а рішення суду першої інстанції повністю відповідає вимогам закону.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.05.2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київвисотбуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центрінвествклад» був укладений інвестиційний договір №14/3 на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1

Згідно вимог п.п.3.4.1 та 3.4.3 Інвестиційного договору №14/3 Товариством з обмеженою відповідальністю «Центрінвествклад» отримало право розпорядження об'єктом інвестування та залучення інших учасників інвестиційної діяльності для фінансування будівництва об'єкта інвестування.

02.11.2004 року між позивачкою ОСОБА_4 , ПАТ АКБ «Київ» та ТОВ «Центрінвествклад» була укладена інвестиційна угода № 4А-20 , згідно якої позивач ОСОБА_4 мала забезпечити фінансування будівництва квартири АДРЕСА_1 і оплатити вартість об'єкту інвестування, а ТОВ «Центрінвествклад» після вводу в експлуатацію будинку за актом прийому-передачі повинно було передати позивачу об'єкт інвестування.

З наданих позивачем та досліджених судом квитанцій вбачається, що позивач повністю сплатила кошти, відповідно до умов інвестиційної угоди.

Згідно довідок інвестування загальної площі від 11.11.2004 року, 20.12.2004 року позивач проінвестувала 100% загальної площі квартири АДРЕСА_1

Рішенням Святошинського райсуду м.Києва від 09.06.2008 року за позивачкою визнано майнові права на об'єкт інвестування - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1

З витягу з Єдиного реєстру обтяжень рухомого майна №29551196 від 8.12.2010 року вбачається, що між ПАТ АКБ «Київ» та ТОВ «Центрінвествклад» був укладений договір застави від 29.12.2007 року відповідно до кредитного договору №105/07 від 21.12.2007 року. Предметом застави, в числі інших об'єктів, стала і квартира АДРЕСА_1

Задовольняючи частково позовні вимоги та визнаючи недійсними договір застави від 29.12.2007 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центрінвествклад» та Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк «Київ», зареєстрований у реєстрі №2707 та договір про внесення змін та доповнень до договору застави від 31.03.2008 року, зареєстрований у реєстрі за №788, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в частині передачі в заставу Публічному акціонерному товариству Акціонерний комерційний банк «Київ» майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, суд першої інстанції посилався на те, що предметом договору застави є майнові права на квартиру АДРЕСА_1, проте майнові права на об'єкти незавершеного будівництва за Законом України «Про іпотеку» в редакції, що була чинною на час укладення договору, не могли бути предметом договору застави. Спірний договір застави в частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 був укладений ТОВ «Центрінвествклад» за відсутності у нього майнових прав на дане майно та без згоди ОСОБА_4 про передачу її майнових прав на квартиру в заставу, що суперечить вимогам ч.2 ст. 583 ЦК України та є підставою для визнання вказаного договору та договору про внесення змін та доповнень до нього недійсними .

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду 1-ї інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та відповідає вимогам закону.

Так, відповідно до вимог ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до чч.1, 3 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Згідно з ч.1 ст.576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

У відповідності до ч.2 ст.583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

За нормами ст. 5 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору застави) предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Водночас поняття «іпотека майнових прав» і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у цьому Законі відсутні.

Стаття 5 Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року № 898-IV (в редакції, чинній на час укладення договору застави) не визначала майнові права як предмет іпотеки.

Майнові права на об'єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25 грудня 2008 року № 800-VI, яким були внесені зміни до законодавчих актів України, у тому числі до Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст.190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» 12 липня 2001 року №2658-III(в редакції, чинній на час укладення договору застави) дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, оскільки об'єктом цих прав не є «чуже майно», а також не є правом власності, оскільки об'єкт будівництва (інвестування) не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього.

Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Стаття 5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» від 19 червня 2003 року №979-IV встановлює, що іпотека виникає відповідно до цього Закону та Закону України «Про іпотеку» щодо нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено.

Частиною 7 даної статті встановлено, що іпотекодавцем за іпотечним договором, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, може бути забудовник - особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва.

Системний аналіз положень ЦК України, Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» дозволяє дійти висновку про те, що майнове право, що є предметом іпотечного договору, - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.

З досліджених судом доказів достовірно встановлено, що ОСОБА_4 повністю виконала свої грошові зобов'язання за інвестиційною угодою, сплативши вартість об'єкта будівництва (стовідсоткову передоплату), тобто вчинила дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва, за інвестиційною угодою за № 4А-20 від 02.11.2004 року, або набуття майнових прав на цей об'єкт.

Рішенням Святошинського райсуду м.Києва від 09.06.2008 року за ОСОБА_4 визнано майнові права на об'єкт інвестування - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1

Поряд з цим, Товариство обмеженою відповідальністю «Центрінвествклад» передало в заставу майнові права - право вимоги на передачу у власність об'єктів нерухомості, що будуть створені в майбутньому, зокрема квартиру № 20 в новозбудованому будинку, за адресою: АДРЕСА_1, майнові права на яку повністю належать ОСОБА_4

Передаючи в заставу зазначені майнові права на вказану квартиру, Товариство обмеженою відповідальністю «Центрінвествклад» не отримало відповідної згоди на такі дії у інвестора ОСОБА_4, що призвело до порушення вимог ч.2 ст.583 ЦК України, а тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про визнання недійсними договору застави від 29.12.2007 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центрінвествклад» та Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк «Київ» та договору про внесення змін та доповнень до договору застави від 31.03.2008 року в частині передачі в заставу Публічному акціонерному товариству Акціонерний комерційний банк «Київ» майнових прав на квартиру АДРЕСА_1

Доводи апеляційної скарги про те, що вирішуючи спір по суті, судом 1-ї інстанції не було взято до уваги положення Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним богом та іпотечні сертифікати», є необґрунтованими, оскільки Товариство обмеженою відповідальністю «Центрінвествклад» станом на момент укладення договору застави не мало встановлених законом правових підстав для передачі майнових прав на об'єкт інвестування, тому що не володіло майновими правами на передану в іпотеку квартиру та не було уповноважено на такі дії позивачем.

Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду 1-ї інстанції також не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» Ковальова Віктора Михайловича відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК Україниколегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» Савченко КатериниВікторівни відхилити.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді:

Справа № 22-ц/796/9240 2013

Головуючий у суді першої інстанції: Мазур І.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Ратнікова В.М.