Постанова № 32222662, 05.07.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2013 року № 810/2749/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Підземшляхбуд»

до

Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС

про

визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Підземшляхбуд» (надалі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС (надалі - відповідач) про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо складання акта № 127/15-209/37892442 від 20.03.2013 «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Будівельна компанія «Підземшляхбуд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків, задекларованих в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період серпень – грудень 2012 року»;

- визнати неправомірними дії відповідача по формуванню в акті 127/15-209/37892442 від 20.03.2013 «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Будівельна компанія «Підземшляхбуд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків задекларованих в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період серпень – грудень 2012 року» висновків про відсутність реальності здійснення господарських операцій із зазначеними платниками податків за період серпень – грудень 2012 року;

- визнати протиправними дії відповідача щодо внесення до інформаційних систем ДПС інформації, викладеної в акті № 127/15-209/37892442 від 20.03.2013 «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Будівельна компанія «Підземшляхбуд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків задекларованих в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період серпень-грудень 2012 року»;

- зобов’язати відповідача вилучити з автоматизованих інформаційних систем ДПС інформацію, викладену в акті перевірки № 127/15-209/37892442 від 20.03.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у відповідача були відсутні правові підстави для складання акту про неможливість проведення перевірки позивача з огляду на те, що останній знаходиться за адресою державної реєстрації, а також на його адресу не було направлено відповідного запиту про надання інформації та її документального підтвердження. Також позивачем наголошено, що податковим законодавством взагалі не передбачено право податкового органу складати «акти про неможливість проведення перевірки». Поряд із цим позивачем зауважено, що зі змісту акту перевірки вбачається, що перевірка проведена у відповідності до статті 73 Податкового кодексу України, якою регламентується проведення зустрічних звірок. На думку позивача, зустрічні звірки не є перевірками, оскільки проведення зазначених заходів має на меті лише отримання податкової інформації, тому у податкового органу відсутні повноваження на здійснення в рамках проведення зустрічних звірок контролю за додержанням податкового законодавства та встановлення висновків щодо порушення норм податковового та цивільного законодавства. Окрім того, позивачем наголошено, що висновки акта про неможливість проведення перевірки не можуть бути підставою для внесення змін до податкової звітності платника податку, а тому такі дії відповідача є протиправними. Враховуючи зазначені обставини, позивач вважає оскаржувані дії відповідача протиправними, оскільки при їх вчиненні відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представником позивача у судовому засіданні підтримано позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням уточнень.

Відповідачем заперечення проти позову не надано, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не надіслано. У судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши думку представника позивача, керуючись частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розгляд справи проводити за наявною явкою сторін.

Згідно частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Ураховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, однак своїм правом, встановленим приписами статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у письмовому провадженні та на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.

Як то вбачається з наявних матеріалів справи, у період з 18.03.2013 по 20.03.2013 посадовими особами Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС проведено перевірку позивача з підстав, передбачених пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки складено акт № 127/15-209/37892442 від 20.03.2013 «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Будівельна компанія «Підземшляхбуд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків, задекларованих в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період серпень – грудень 2012 року».

Як то вбачається зі вступної частини акту перевірки, перевіряючими зазначено, що перевірку провести не виявляється можливим у зв’язку з ненаданням позивачем документів на запити податкового органу.

Так, перевіряючими вказано, що запит від 28.11.2012 № 10090/10/15-216/2210 по питанню розбіжності за жовтень 2012 року направлено на адресу позивача засобами поштового зв’язку, проте на адресу податкового органу 15.01.2013 повернувся конверт із відміткою підприємства зв’язку «за закінченням терміну зберігання».

Запит від 26.12.2012 № 11060/10/15-216/2558 про надання документів щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ПП « Воз’єднання» за жовтень 2012 року, передано для вручення ВПМ з одночасним направленням його засобами поштового зв’язку. Однак, на адресу податкового органу 07.03.2013 повернувся конверт з відміткою підприємства зв’язку «за закінченням терміну зберігання». Окрім того, службовою запискою ВПМ від 08.01.2013 № 61/07-50 повідомлено про не встановлення посадових осіб підприємства за адресою: м. Бровари, бул. Незалежності 2а, 54/1.

У подальшому, 18.02.2013 відповідачем направлено запит № 1573/10/15-216/450 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження щодо формування сум податкового кредиту у податкових деклараціях за листопад-грудень 2012 року. Проте, станом на дату складання акту перевірки відповіді на запит податковим органом не отримано, а корінець про вручення поштового відправлення на адресу відповідача не надходив.

З огляду на ненадання позивачем пояснень та витребуваних документів, перевіряючі дійшли висновку про відсутність у позивача об’єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.08.2012 по 31.12.2012, які підпадають під визначення пунктом 185.1 статті 185 та пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Також під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини, укладені між позивачем та його контрагентами, є нікчемними і в силу статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю.

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки та на підставі акту не приймалось.

Позивач вважає неправомірними такі дії відповідача щодо проведення перевірки, а тому оскаржив їх, звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо.

Враховуючи завдання адміністративного судочинства, яке, зокрема, полягає у поновленні судом порушених суб'єктивних прав юридичних осіб, адміністративний суд виходить з того, що при вирішенні спору про оскарження дій суб'єкта владних повноважень має право і повинен з'ясувати усі обставини по справі, зокрема, підстави та порядок проведення перевірки, а також внесення відомостей податковим органом про результати перевірки до інформаційних баз, дослідити вчинені відповідачем дії та їх відповідність закону, перевірити порядок прийняття акту перевірки тощо.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства належить до сфери дії Податкового кодексу України.

Як то встановлено судом, відповідачем було проведено перевірку позивача з підстав передбачених пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, що регламентує питання проведення зустрічних звірок.

Так, відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України встановлено, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок визначає Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232 (далі по тексту – Порядок № 1232).

Так, у відповідності до пунктів 1-3 Порядку № 1232, зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

З метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних.

За приписами пункту 4 Порядку № 1232, орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Таким чином, зустрічні звірки провадяться за наявності відповідного запиту податкового органу (ініціатора запиту) з метою отримання податкової інформації. При цьому, органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання, проведенню яких передую направлення рекомендованою поштовою кореспонденцією на податкову адресу платника податків запиту про подання інформації та її документального підтвердження.

Втім, зі змісту акту перевірки позивача не вбачається будь-якої інформації щодо наявності відповідного запиту про проведення зустрічної звірки позивача від іншого органу податкової служби, який був ініціатором проведення звірки даних. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Окрім того суд звертає увагу на таке.

Порядок надсилання та вручення платникам податків кореспонденції, направленої податковим органом, регламентовано статтею 42 Податкового кодексу України.

Пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Водночас, якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата (пункт 42.3 статті 42 Податкового кодексу України).

При цьому, за приписами статті 45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Як то вбачається зі змісту акту перевірки, починаючи з 15.01.2013 податковою адресою позивача є: м. Дніпропетровськ, вул. Червона, 3б. Вказана адреса співпадає і з даними, наведеними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Вказане свідчить про обізнаність відповідача про зміну позивачем свого місцезнаходження.

Між тим, перевіряючими зазначено про наявність службової інформації, наданої відділом податкової міліції про невстановлення фактичного місцезнаходження позивача за адресою: м. Бровари, бул. Незалежності 2а, 54/1 (попередньої адреси позивача).

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положенням частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Ураховуючи зазначене, належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності керівних органів - юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Наявний у матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 14.01.2013 (а.с.60 Том І) не містить запису про відсутність за юридичною адресою ТОМ «Будівельна компанія «Підземшляхбуд», натомість, статус відомостей про юридичну особу є підтвердженим.

Відтак, факт наявності інформації в автоматизованих базах даних та службових документах податкового органу про не встановлення фактичного місцезнаходження позивача не може бути підставою для висновків щодо незнаходження платника податків за юридичною адресою, якщо така адреса відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб – підприємців.

Суд звертає увагу, що належних та допустимих доказів надсилання позивачеві запитів, саме за податковою адресою, відповідачем суду не надано і, як наслідок, не було отримано від позивача потрібної для звірки інформації.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставними доводи відповідача про відсутність позивача за його місцезнаходженням.

Окрім того, судом встановлено, що перевірка позивача проведена за період серпень – грудень 2012 року, у той час як, податковим органом запитувалася інформація щодо формування сум податкового кредиту у податкових деклараціях лише за жовтень-грудень 2012 року.

З наведеного випливає, що позивач був позбавлений можливості надання для проведення зустрічної звірки документів первинного обліку, а орган державної податкової служби не отримав потрібної інформації та її документального підтвердження, оскільки з акту про неможливість проведення перевірки вбачається, що відповідачем під час складення вказаного Акту не здійснювалося співставлення бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з причин їх відсутності (ненадання).

Відтак, суд дійшов висновку, що під час проведення зустрічної звірки відповідачем не було дотримана порядку отримання податкової інформації від позивача у спосіб встановлений законодавством.

При цьому суд зауважує, що за приписами пунктів 6 - 7 Порядку № 1232, у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

З огляду на вказані правові норми вбачається, що дії податкового органу щодо проведення зустрічної звірки полягають у співставленні даних та перевірці встановлених розбіжностей в податкових деклараціях, автоматизованих інформаційних системах органів державної податкової служби України, а також аналізі податкової інформації та документів.

Водночас, у податкового органу відсутні повноваження на здійснення в рамках проведеної зустрічної звірки контролю за додержанням податкового законодавства; проведення звірки є лише заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби.

При цьому за результатами здійснення заходів, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто спрямованих на вчинення дій щодо співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, складається довідка.

З метою впровадження єдиного порядку направлення запитів на проведення зустрічних звірок, а також оформлення, передачі та накопичення матеріалів зустрічних звірок органами державної податкової служби наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року №236 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (далі по тексту - Методичні рекомендації).

Відповідно до пункту 4.4 Методичних рекомендацій визначено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, Методичні рекомендації встановлюють два види оформлення результатів зустрічних звірок, а саме, результати оформлюються у формі “Довідки про результати проведення зустрічної звірки”, або у формі “Акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання”.

При цьому, у зразку "Акт про неможливість проведення зустрічної звірки", який є додатком 3 до Методичних рекомендацій, не передбачено зазначення інформації про реальність господарських операцій та чинність укладених правочинів суб'єкта господарювання, щодо якого виявилось неможливим провести зустрічну звірку.

Відтак, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку з встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою) не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складається акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, який засвідчує факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Враховуючи викладене суд зазначає, що відповідач за будь-яких обставин повинен був документально оформити дію (результат) по проведенню зустрічної звірки, а саме або Довідкою про результати проведення зустрічної звірки, або Актом про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, як то передбачено законодавством, тоді як результати перевірки позивача оформлено актом «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Будівельна компанія «Підземшляхбуд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків задекларованих в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період серпень – грудень 2012 року». При цьому суд зауважує, що нормами податкового законодавства взагалі не передбачено складання «акту про неможливість проведення перевірки».

Висновки акту про неможливість проведення перевірки позивача ґрунтується, зокрема, на тому, що позивач не знаходиться за місцезнаходженням і, в силу того, що судом встановлено неправомірність таких висновків відповідача, дії щодо складання відповідачем зазначеного акту, хоча й вчинені в межах повноважень відповідача, проте з порушенням вимог податкового законодавства.

Як вже зазначалося судом, зустрічні звірки не є перевірками платника податків; письмовий документ який складається після проведення такої звірки (довідки) не може містити у собі висновків посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що відповідачем було порушено законодавчо встановлений порядок та спосіб проведення зустрічної звірки, передбачений пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України та Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. №1232.

При цьому зі змісту акту перевірки вбачається, що під час здійснення заходів з метою проведення зустрічної звірки позивача, відповідачем фактично вчинено дії по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, за результатами якої й складено акт про неможливість проведення перевірки.

Втім, суд зазначає, що функція податкового щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Так, згідно пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З матеріалів справи не вбачається дотримання відповідачем поряду проведення документальної перевірки, як і не вбачається існування в межах спірних правовідносин будь-якої підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки податковий орган виявив обставини, за яких проведення зустрічної звірки позивача не є можливим, здійснення оцінки у досліджуваному акті операцій з постачання товарів суб'єктів господарювання є помилковим.

Таким чином, викладені в акті про неможливість проведення перевірки висновки суб'єкта владних повноважень про нереальність здійснення господарських операцій та відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) за серпень-грудень 2012 року, зроблені з перевищенням компетенції органу державної податкової служби України.

Спірні дії суб'єкта владних повноважень суперечать матеріальному інтересу, який має платник податків у податкових правовідносинах і який полягає у належній фіксації податковим органом обставин господарської діяльності платника податків, неухильному дотриманні органом управління визначених законом процедур реалізації владних управлінських функцій, здійснення таких процедур лише в разі наявності визначених законом підстав тощо.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо складення відповідачем акту про неможливість проведення перевірки та відображення висновків про відсутність реальності здійснення господарських операцій, є обґрунтованими та доведеними.

Щодо вимог позивача про визнання дії відповідача щодо внесення до інформаційних систем ДПС інформації викладеної а акті про неможливість проведення перевірки ТОВ «Будівельна компанія «Підземшляхбуд» та зобов’язання відповідача вилучити з автоматизованих інформаційних систем ДПС таку інформацію, суд зауважує таке.

Згідно пункту 6.1 наказу ДПА України від 22.04.11 № 236 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок», направлення запитів на проведення зустрічних звірок, їх автоматизований облік, зберігання та опрацювання, а також направлення відповідей на такі запити здійснюється за допомогою ІС "Зустрічні звірки".

При цьому, пунктом 7 вищевказаних Методочних рекомендацій передбачено, що результати проведеної зустрічної звірки суб'єкта господарювання підлягають врахуванню в результатах перевірки інших платника податків.

Відтак, результати зустрічних звірок в обов’язковому порядку вносяться до автоматизованих інформаційних систем ДПС та у подальшому використовуються податковими органами при проведенні перевірок суб’єктів господарювання.

Як вже встановлено судом, відповідачем безпідставно складено акт про неможливість проведення перевірки позивача та відображено висновки про відсутність реальності здійснених позивачем господарських операцій.

Суд наголошує, що в силу приписів чинного законодавства України, протиправні дії не можуть породжувати будь-які правомірні наслідки, будь то складений акт, довідка, висновки тощо, а так само не може вважатися правомірною, законною та достовірною інформація та дані, що містяться в даних документах. Акт про неможливість проведення перевірки, по суті, є доказом здобутим з порушенням закону, а тому такий акт та наведені в ньому обставини не можуть бути підставою для прийняття будь-якого рішення, або використовуватися будь-якими органами ДПС України, а також іншими державними органами та їх посадовими (службовими) особами, в якості носія доказової бази чи податкової інформації.

Окрім того, висновки акта про неможливість проведення перевірки не можуть бути підставою для внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість.

Враховуючи помилковість висновків акту про неможливість проведення перевірки та з метою належного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку, що Броварська об’єднана державна податкова інспекція Київської області ДПС зобов'язана вилучити з інформаційних автоматизованих баз даних інформацію, внесену на підставі акту про неможливість проведення перевірки та про необхідність задоволення позовних вимог у цій частині.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши обставини справи суд вважає, що відповідач у ході проведення перевірки позивача діяв не у спосіб, встановлений законодавством, без дотримання встановленої законом процедури вчинення дій, що в свою чергу призвело до порушення прав позивача.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій.

Оцінюючи фактичні дані, матеріали справи, а також встановлені судом факти недотримання відповідачем порядку проведення зустрічної звірки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 157-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС щодо складання акта № 127/15-209/37892442 від 20.03.2013 «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Будівельна компанія «Підземшляхбуд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків задекларованих в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період серпень – грудень 2012 року»;

3. Визнати неправомірними дії Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС по формуванню в акті № 127/15-209/37892442 від 20.03.2013 «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Будівельна компанія «Підземшляхбуд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків задекларованих в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період серпень – грудень 2012 року» висновків про відсутність реальності здійснення господарських операцій із зазначеними платниками податків за період серпень – грудень 2012 року;

4. Визнати протиправними дії Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС щодо внесення до інформаційних систем ДПС інформацію викладену в акті № 127/15-209/37892442 від 20.03.2013 «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Будівельна компанія «Підземшляхбуд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків задекларованих в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період серпень-грудень 2012 року»;

5. Зобов’язати Броварську об’єднану державну податкову інспекцію Київської області ДПС вилучити з автоматизованих інформаційних систем ДПС інформацію викладену в акті перевірки № 127/15-209/37892442 від 20.03.2013 «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Будівельна компанія «Підземшляхбуд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків задекларованих в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період серпень-грудень 2012 року».

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Підземшляхбуд» (код ЄДРПОУ 37892442) сплачений судовий збір у розмірі 35 (тридцять п’ять) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Колеснікова І.С.