Ухвала суду № 3222103, 24.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01029 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24.02.2009№К-34776/06, К-1619/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),  БрайкаА.І.,  ГолубєвоїГ.К.,  РибченкаА.О.,  ФедороваМ.О.

при секретарі: ПасічникТ.В.

за участі представника позивача ЛегуцькогоІ.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державноїподатковоїінспекції у Самбірському районі Львівської області та Інженерно-технічного кооперативу «Автоматик» на постанову Господарського суду Львівської області від11.05.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від10.10.2006 посправі№5/99-26/10

за позовом    Інженерно-технічного кооперативу «Автоматик»

до                               Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області

про                 визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач (далі–ІТК«Автоматик») звернувся до суду зі позовною заявою, в якій просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Самбірської об’єднаної державної податкової інспекції Львівської області від17.01.2006 №000007/000928/2, складеного після адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від02.08.2005 №000928, яким визначено податкове зобов’язання з податку на доходи нерезидентів у сумі 2483,19грн.,(в т.ч. основний платіж – 857,20грн. штрафні (фінансові) санкції – 24830,19грн.) на підставі Акту перевірки ІТК«Автоматик» з питань дотримання вимог валютного законодавства від29.07.2005 №399/23-1/13823513, де зазначено про порушення позивачем вимог п.13.1. та п.13.5 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Постановою Господарського суду Львівської області від11.05.2006, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від10.10.2006 посправі №5/99-26/10 позов задоволено частково, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від17.01.2006 №000007/000928/2 в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі846,16грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому судами встановлено, що підставою прийняття СамбірськоюОДПІ, (правонаступником якої визнано Державну податкову інспекцію у Самбірському районі), оспорюваного податкового повідомлення-рішення стали викладені в Акті перевірки факти, що позивачем на користь нерезидента Р.Н.Р.U.“INTERAVTOMAT” (Польща) по акту прийому виконаних робіт від31.12.2002 сплачено 23.10.2003 – 1322,49дол.США та на підставі контракту від02.06.2004 №П-1-2004, акту виконаних робіт до нього, перераховано 09.08.2004 на користь зазначеного нерезидента – 1200дол.США., як оплату за фрахт транспортного засобу.

Відповідно до встановленого, судові рішення обґрунтовані нормами п.13.1. та п.13.5 ст.13, п.18.1 ст.18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.1 ст.4 Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень».

Визнаючи, що позивачем неподано досуду першої інстанції Довідку про взяття на облік суб’єкта господарської діяльності Р.Н.Р.U.“INTERAVTOMAT” як резидента Польщі, а тому в цій частині визнано правомірним нарахування податкового зобов'язання і відповідно відмовлено в позові в цій частині.

Однак суд апеляційної інстанції визнав належним чином оформлений український переклад довідки довідку про взяття на облік суб’єкта господарської діяльності Р.Н.Р.U.“INTERAVTOMAT” від21.11.2003, згідно якої нерезидент Р.Н.Р.U.“INTERAVTOMAT” є резидентом Польщі. І тому визнав неправомірним нарахування податкового зобов'язання. При цьому суд апеляційної інстанції визнав, що відповідачем належними доказами не доведено, що позивач порушував Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому в цій частині оскаржене податкове повідомлення-рішення визнано нечинним, однак рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення в частині застосування фінансових санкцій за періодІVквартал2003року із посиланням на порушення ст.250 Господарського кодексу України, суд апеляційної інстанції не погодився в цій частині із висновком суду першої інстанції. Визнаючи доведеним факт неправомірного винесення податкового повідомлення-рішення по суті, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Не погодившись із постановою Господарського суду Львівської області від11.05.2006 та ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від10.10.2006 посправі №5/99-26/10, Державна податкова інспекція у Самбірському районі (далі–ДПІ), та Інженерно-технічний кооператив «Автоматик» подали касаційні скарги на зазначені судові рішення.

ДПІ у Самбірському районі просить скасувати судові рішення, обґрунтовуючи свою скаргу тим, що Довідка, яка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором або згідно з законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (постанова Кабінету Міністрів України від06.05.2001 №470). Отже, оскільки така Довідка відсутня, тому є доведеним порушення ІТК«Автоматик» вимог п.13.5 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як то несплата податку до бюджету. В частині посилання на ст.250 Господарського кодексу України, ДПІ зазначає, що така дія ст.250 не розповсюджується на строки застосування штрафних санкцій, передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами».

ІТК«Автоматик» просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від10.10.2006 посправі №5/99-26/10 та змінити постанову Господарського суду Львівської області від11.05.2006 в частині відмови у позові, обґрунтовуючи тим, що суд апеляційної інстанції правомірно визнав належним чином оформлений український переклад довідки про взяття на облік суб’єкта господарської діяльності Р.Н.Р.U.“INTERAVTOMAT” від21.11.2003, згідно якої нерезидент Р.Н.Р.U.“INTERAVTOMAT” є резидентом Польщі, і тому обґрунтовано визнав неправомірним нарахування податкового зобов'язання.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як визначено п.13.1. ст.13 Закону України від28.12.1994 №334 «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції від22.05.1997 №283 зі змінами станом на момент виникнення спірних правовідносин), - будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. А сума доходів нерезидентів, яка виплачується резидентами як оплата вартості фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за їх рахунок. При цьому: базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником цього податку чи ні, а також чи є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні (п.13.5 ст.13 зазначеного Закону). Відповідно до п.18.1 ст.18 цього Закону - якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Розглядаючи підстави виникнення спірних правовідносин необхідно врахувати норму п.1 ст.4 Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень» дата підписання - 12.01.1993, дата набуття чинності - 11.03.1994, якою визначено, що при застосуванні цієї Конвенції термін "резидент однієї Договірної Держави" означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію. Цей термін, разом з тим, не включає особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо ця особа одержує доходи з джерел в цій Державі або стосовно майна, що в ній знаходиться. А згідно ч.1 ст.8 Конвенції - прибутки, одержані резидентом Договірної Держави від експлуатації морських, річкових і повітряних суден, дорожніх транспортних засобів у міжнародних перевезеннях будуть оподатковуватись лише в цій Державі.

Суд касаційної інстанції визнає, що судами зазначено про те, що позивачем на користь Р.Н.Р.U.“INTERAVTOMAT” (Польща) по акту прийому виконаних робіт від31.12.2002 сплачено 23.10.2003 – 1322,49дол.США та на підставі контракту від02.06.2004 №П-1-2004, акту виконаних робіт до нього, перераховано 09.08.2004 на користь останнього – 1200дол.США., як оплату за фрахт транспортного засобу.

Визначаючи суму податкового зобов’язання з податку на доходи нерезидентів, ДПІ виходила з того, позивачем не було надано Довідку про взяття на облік суб’єкта господарської діяльності Р.Н.Р.U.“INTERAVTOMAT” як резидента Польщі, в той час як для отримання права на зменшення суми податкового зобов'язання на суму податку, сплаченого за межами України, платник податку зобов'язаний отримати від державного органу країни, в якій сплачується такий дохід, уповноваженого стягувати такий податок, довідку про суму стягнутого податку, а також про базу його нарахування. Така довідка має бути легалізована консульською установою України у відповідній країні.

Позивач, посилаючись на необхідність витребування підтвердження сплати податку відповідно до законодавства Польщі суб’єктом господарської діяльності Р.Н.Р.U.“INTERAVTOMAT”, стверджував про неправомірність дій ДПІ.

При цьому постанова суду першої інстанції обґрунтована нормами п.13.1. та п.13.5 ст.13, п.18.1 ст.18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.1 ст.4 Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень», визнаючи, що позивачем неподано досуду першої інстанції Довідку про взяття на облік суб’єкта господарської діяльності Р.Н.Р.U.“INTERAVTOMAT” як резидента Польщі, а тому в цій частині визнано правомірним нарахування податкового зобов'язання і відповідно відмовлено в позові в цій частині.

Однак суду апеляційної інстанції визнав належним чином оформлений український переклад довідки довідку про взяття на облік суб’єкта господарської діяльності Р.Н.Р.U.“INTERAVTOMAT” від21.11.2003, згідно якої нерезидент Р.Н.Р.U.“INTERAVTOMAT” є резидентом Польщі. І тому визнав неправомірним нарахування податкового зобов'язання. При цьому суд апеляційної інстанції визнав, що відповідачем належними доказами не доведено, що позивач порушував Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому в цій частині оскаржене податкове повідомлення-рішення визнано нечинним, однак рішення суду першої інстанції залишено без змін. Зазначена суперечність підлягає виправленню.

За наявності сумніву щодо наданої інформації, суд згідно зі статтями 70, 71, 79 Кодексу адміністративного судочинства України, мав можливість витребувати належні докази на підтвердження чи спростування наведених позивачем та відповідачем фактів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. А тому відповідно до ч.3 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України  - якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то суд сприяє в реалізації цього обов’язку шляхом витребовування необхідних доказів. Відповідно до ст.71, 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій можуть збирати докази з власної ініціативи.

Щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення в частині застосування фінансових санкцій за періодІVквартал2003року із посиланням на порушення ст.250 Господарського кодексу України, суд апеляційної інстанції не погодився в цій частині із висновком суду першої інстанції. Визнаючи доведеним факт неправомірного винесення податкового повідомлення-рішення по суті, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Наведене протиріччя судових рішень не може бути виправлене судом касаційної інстанції, оскільки дійсно застосування фінансових санкцій за періодІVквартал2003року із посиланням на порушення ст.250 Господарського кодексу України є незаконним з тієї позиції, що стягнення штрафних санкцій за податковими зобов’язаннями не відносяться до адміністративно-господарський санкцій.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що судами з’ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Відповідно постанова Господарського суду Львівської області від11.05.2006 та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від10.10.2006 посправі №5/99-26/10 підлягають скасуванню, як такі, що винесені при помилковому застосуванні норми матеріального права. Справа №5/99-26/10 підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду врахувати наведене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області та Інженерно-технічного кооперативу «Автоматик» задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Львівської області від11.05.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від10.10.2006 посправі №5/99-26/10 скасувати. Справу№5/99-26/10 направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий                                                            О.В.Карась

Судді                                                                         А.І.Брайко

                                                                                  Г.К.Голубєва

                                                                                  А.О.Рибченко

                                                                                  М.О.Федоров