Ухвала суду № 3222079, 17.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01029 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

17.02.2009№К-33018/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),  БрайкаА.І.,  СергейчукаО.А.,  РибченкаА.О., ФедороваМ.О.

при секретарі судового засідання Пасічник Т.В.,

за участю представників: позивача Лічман Т.В., відповідача Рудківської Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Житомирської області від27.03.2006 та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від26.09.2006 посправі№10/3«НА»

за позовом    Державного підприємства«Коростишивський сільський будівельний комбінат»

до                    Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції

про                 визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Коростишивський сільський будівельний комбінат (далі – Комбінат) звернувся до суду із позовною заявою про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції (далі–МДПІ) від19.12.2005 № 0001872301/0 та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.12.2005 №  № 0001862301/0, 0000202320/0.

Постановою Господарського суду Житомирської області від27.03.2006, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від26.09.2006 посправі№10/3«НА», позов задоволено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що при донарахуванні суми податку на додану вартість та застосуванні штрафних санкцій податковим органом не були враховані результати попередньої перевірки, тим самим позивач був притягнутий до відповідальності двічі за одне й те ж саме порушення податкового законодавства. Також зазначено, що МДПІ застосувала до позивача штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки та за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, за межами термінів, встановлених ст.250 Господарського кодексу України.

Судами встановлено, що в період з 01.12.2005 по 14.12.2005 працівниками МДПІ була проведена планова документальна перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства Комбінатом за період з 01.11.2003 по 30.09.2005 та валютного законодавства за період з 02.09.2003 по 14.12.2005, за наслідками якої складено Акт від19.12.2005 №130/23/01-35/05517222.

На підставі Акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.12.2005 № 0001872301/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість та накладено штрафні санкції у розмірі 47959грн.( 31973грн. - основний платіж та 15986грн. - штрафні санкції) за порушення пп. 4.2, 4.5 ст.4, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від19.12.2005 №0001862301/0, згідно з якими до позивача було застосовано штрафні санкції у розмірі 5751 грн. за порушення вимог ст.1 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»; та рішенням від 19.12.2005 № 0000202320/0 застосовано штрафні санкції у розмірі 49177,39грн. за порушення вимог п.2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від19.02.2001 №72.

Щодо податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 47959грн. як простроченої кредиторської заборгованості, зазначеній в головній книзі та журналі-ордері №6 за вересень 2005року, суди визнали, що у позивача відсутні витрати (компенсація вартості) при придбанні товарів (робіт, послуг) від підприємств, по яких рахується прострочена кредиторська заборгованість по журналу-ордеру №63 «розрахунки з постачальниками». Свою позицію суди обґрунтували тим, що в Акті перевірки відповідач посилається на додатки у розрізі дати виникнення кредиторської заборгованості, термін позовної давності по якій минув. Однак, як свідчать додатки №1,2 та 3 до Акту перевірки, жодних дат виникнення такої заборгованості вони не містять, договори між позивачем та кредиторами і терміни розрахунків відповідач не досліджував. Отже, твердження відповідача про те, що строк позовної давності за кредиторською заборгованістю прострочено станом на 01.01.2005 судами визнано безпідставним, оскільки не можна визначити настання строку позовної давності.

Щодо факту проведення відповідачем перевірки позивача за один і той же період двічі, суди зазначили Акт комплексної позапланової перевірки від10.11.2004 №20/26-2/05517222 за період з 01.01.2003 по 30.08.2004, на підставі якого позивачу було зменшено податковий кредит з ПДВ за вказаний період на суму 44256грн. та встановлено завищення суми податкового зобов'язання на 25107грн., зокрема у червні2004року на суму 22736грн., і відповідно визнали, що здійснені відповідачем донарахування податку на додану вартість та застосовані штрафні санкції за результатами цієї перевірки є неправомірними.

Щодо застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки в сумі 49177грн. за виплату заробітної плати з виручки від реалізації продукції та позареалізаційних надходжень при наявності податкового боргу на загальну суму 44377,39грн., що мали місце 14.05.2004, 29.10.2004, 04.11.2004, та 26.11.2004, суди дійшли висновку про те, що адміністративно-господарські штрафи можуть бути застосовані не пізніше одного року з дня вчинення господарського правопорушенні суб'єктом господарювання. А оскільки такі порушення були виявленіМДПІ більш ніж через рік з дня їх допущення, тому в силу ст.250 Господарського кодексу України, відповідач позбавлений права застосовувати штраф на вищевказану суму.

Щодо правомірності застосування штрафних санкцій в сумі 9702грн. за виплачену 23.12.2005 заробітну плату на вказану сум, яка позивачем не оспорюється, суди встановили - порушення, за яке застосовано штраф, було вчинене в межах одного року.

Враховуючи викладене, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від19.12.2005 №0000202320/0 судами скасовано в частині 39475,39грн., з яких: 34675,39грн. штрафних санкцій, застосованих поза строком, встановленим ст.250 Господарського кодексу України та 4800грн. безпідставно застосованих штрафних санкцій.

Не погодившись із постановою Господарського суду Житомирської області від27.03.2006 та ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від26.09.2006 посправі№10/3«НА», відповідач (МДПІ) подав касаційну скаргу, де порушує питання скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій. На думку скаржника судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому проти скарги заперечив, повністю підтримавши судові рішення та обґрунтувавши висновки судів.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, наведені у скарзі доводи, заперечення на неї та пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Статтею ст. 238 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до ч.1 ст. 241 ГК України грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності, розглядається як адміністративно-господарський штраф. Статтею 239 ГК передбачено, що однією з адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із суб'єкта господарювання до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.

За загальним правилом, встановленим у ч. 2 ст. 241 ГК України, перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущені правопорушення.

Враховуючи викладене, штраф, застосований відповідно до п. 1 Указу Президента України від 12.06.95р. №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", є адміністративно-господарським штрафом в розумінні Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 250 ГК України  адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через 1 рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Крім того, згідно вимогам ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.  Отже, факт проведення відповідачем перевірки позивача за один і той же період двічі є неправомірним.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що законним є рішення ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Оскільки суди попередніх інстанцій застосували до спірних правовідносин положення ст. 250 ГК України, то судові рішення у справі не підлягають скасуванню як такі, що ухвалені з дотриманням норм матеріального права.

А тому постановлені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою, а тому безпідставною.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Житомирської області від27.03.2006 та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від26.09.2006 посправі№10/3«НА» залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий                                                            О.В.Карась

Судді                                                                         А.І.Брайко

                                                                                  О.А.Сергейчук

                                                                                  А.О.Рибченко

                                                                                  М.О.Федоров