Рішення № 32220610, 01.07.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" липня 2013 р.Справа № 916/1371/13

За позовом: Прокурора Суворовського району м. Одеси; що виступає в інтересах держави в особі, якою є Одеська міська рада;

До відповідача: Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1;

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення 424082,74 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від прокурора: Доброжан Н.І. (за посвідченням).

Від позивача: Асташенкова О.І. (за довіреністю).

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: 28.05.2013р. за вх. №2198/13 прокурор Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі, якою є Одеська міська рада (далі - позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення 424 082,74 грн.

Прокуратура та позивач підтримує заявлені позовні вимоги.

Судом встановлено, що усі надіслані процесуальні документи на адресу відповідача, що приймалися та виносилися за момент розгляду справи, поверталися до суду з відміткою „за зазначеною адресою не проживає".

Тому, згідно з п. 4 Інформаційного листа Вищого господарською суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 і п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 і 2006 роках": до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за значеною адресою не проживає", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення ним судом певних процесуальних дій.

З наведеного випливає, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Окрім вищезазначеного, в матеріалах справи міститься Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця щодо відповідача, де зазначено місце проживання Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1, а саме: АДРЕСА_1

Відповідач відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Перевіркою законності використання Фізичною особою-підприємця ОСОБА_1 земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, проведеної Головним управлінням Держкомзему в Одеській області було встановлено, що відповідач самовільно займає земельну ділянку площею 0,4 га за вказаною адресою та використовує її у комерційних цілях під розміщення демонстраційного майдану для продажу автомобілів автосалону „Успіх".

Відповідач розташував на землях житлової та громадської забудови демонстраційний майданчик на самовільно зайнятій земельній ділянці площею 0,4 га., вартість якої за даними Головного управлінням Держкомзему у м. Одеса складає 3 млн. 262 тис. 320 грн.

07.05.2013 року Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області була проведена контрольна перевірка, якою встановлено, що вимоги припису відповідачем у встановлений строк не виконані.

На цій земельній ділянці відповідач самовільно реконструював існуюче нежитлове підсобне приміщення, необхідного для ефективного функціонування автостоянки, що складалося з двох кабінетів 9,5 та 9,6 кв. м. та потребувало термінового ремонту.

Рішенням господарського суду Одеської області від 31.05.2010 року у справі № 17/62-10-2096 задоволено позов ФОП ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності на підсобне приміщення № 307 загальною площею 19,1 кв. м. по Миколаївській дорозі у м. Одесі.

У квітні 2011 року Одеська міська рада не погоджуючись з прийнятим судом рішенням подала апеляційну скаргу, яка постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.05.2011 була задоволена, рішення суду від 31.05.2010 року у справі № 17/62-10-2096 скасовано, ФОП ОСОБА_1 в позові відмовлено.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що земельна ділянка під забудову спірного об'єкту не виділялася, право користування земельною ділянкою, на якій споруджено підсобне приміщення не оформлялося та не надавалося, що підтверджується відсутністю державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди, чи державного акта про право власності на неї.

Також суд зазначив, що у відповідача відсутні документальні підтвердження того, що на даній земельній ділянці знаходилось нерухоме майно-підсобне приміщення, що підприємцем погоджувалось питання капітального ремонту і реконструкції цих приміщень. Крім того суд зазначив, що у ФОП ОСОБА_1 відсутня проектно-дозвільна документація на реконструкцію нежитлових приміщень.

29.12.2011 року Комунальне підприємство листом № 12879-02/472 від 04.01.12 року проінформувало позивача, що право власності ФОП ОСОБА_1 на нежитлове підсобне приміщення загальною площею 19,1 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 скасовано.

Згідно розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, розрахованої Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області, її розмір складає 424 082,74 грн.

Позивач стверджує, що самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки суттєво порушує інтереси держави щодо регулювання державою земельних відносин з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання, а також порушує право власності на землю Одеської міської ради, що може призвести до невідворотних наслідків.

Враховуючи вищенаведене, прокурор Суворовського району м. Одеси, що виступає в інтересах держави в особі, якою є Одеська міська рада просить суд зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 привести до попереднього стану самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,4 га розташовану за адресою: АДРЕСА_2, шляхом звільнення земельної ділянки, вартістю 3 262 320,00 грн. від нежитлового підсобного приміщення № 307 загальною площею 19,1 кв. м. та металевої огорожі, та стягнути в дохід державного бюджету, через Одеську міську раду, шкоду за самовільне зайняття земельної ділянки в сумі 424 082,74 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частинами 1, 5 ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Ст. 1 Земельного кодексу України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими до них нормативно-правовими актами.

Як вище встановлено господарським судом, прокуратурою Суворовського району м. Одеси в ході вивчення матеріалів перевірки законності використання ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, проведеної Головним управлінням Держкомзему в Одеській області встановлено, що відповідач самовільно займає земельну ділянку площею 0,4 га за вказаною адресою та використовує її у комерційних цілях під розміщення демонстраційного майдану для продажу автомобілів автосалону „Успіх".

Відповідач розташував на землях житлової та громадської забудови демонстраційний майданчик на самовільно зайнятій земельній ділянці площею 0,4 га., вартість якої за даними Головного управлінням Держкомзему у м. Одеса від 22.06.2012 року № 01-04-04/3241 складає 815,58 грн. за 1 кв. м землі комерційного використання (0,4га х 10000 кв. м.= 4 000 кв. м., 4000 кв. м. х 815,58 гр. = 3 млн. 262 тис. 320 грн.

Згідно статті 125 Земельного Кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 Земельного Кодексу України),

Документи на землекористування, передбачені ст. 125, 126 ЗК України, у відповідача відсутні, рішення про надання земельної ділянки Одеською міською радою не приймалось, дозвіл інспекції ДАБК на виконання будівельних робіт не видавався. Об'єкт в експлуатацію у встановленому законом порядку не вводився.

Так, під час проведеної Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області перевірки встановлено, що відповідач самовільного, без правовстановлюючих документів на землекористування, використовує земельну ділянку у м. Одесі, вул. Миколаївська дорога, 307, загальною площею 0,4 га., на яку відсутня дозвільна документація. Документи які посвідчують право користування земельною ділянкою відсутні, що є порушенням ст.125, 126 Земельного кодексу України, про що інспектором 03.09.2012 року складено акт перевірки, протокол, вручено припис про усунення порушень та винесено постанову про закриття справи у зв'язку з тим, що сума шкоди, що спричинена самовільним зайняттям земельної ділянки значно перевищує межу, за яку встановлено адміністративну відповідальність, тому при розгляді справи інспектором зроблено висновок, що в скоєному порушенні є ознаки злочину, відповідальність за який передбачено кримінальним кодексом України і направлено матеріали до прокуратури району. За даним фактом прийнято постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за п.2 ст. 6 КПК України.

07.05.2013 року Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області проведена контрольна перевірка, якою встановлено, що вимоги припису відповідачем у встановлений строк не виконані, що підтверджується актом перевірки від 07.05.2013 року, земельна ділянка орієнтовною площею 0,32 га огороджена по периметру парканом, вільний диспут відсутній, металеві ворота зачинені, збоку дороги розміщена реклама з надписом „Успех-Николаевская дорога, 307".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.05.2011 була задоволена, рішення суду від 31.05.2010 у справі № 17/62-10-2096 скасовано, ФОП ОСОБА_1 в позові відмовлено (про визнання права власності на підсобне приміщення № 307 загальною площею 19,1 кв. м. по Миколаївській дорозі у м. Одесі).

При цьому судом було встановлено, що земельна ділянка під забудову спірного об'єкту не виділялася, право користування земельною ділянкою, на якій споруджено підсобне приміщення не оформлялося та не надавалося, що підтверджується відсутністю державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди, чи державного акта про право власності на неї.

Також суд зазначив, що у відповідача відсутні документальні підтвердження того, що на даній земельній ділянці знаходилось нерухоме майно-підсобне приміщення, що підприємцем погоджувалось питання капітального ремонту і реконструкції цих приміщень. Крім того суд зазначив, що у ФОП ОСОБА_1 відсутня проектно-дозвільна документація на реконструкцію нежитлових приміщень.

За таких обставин, відповідно до вимог ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

29.12.2011 комунальне підприємство листом № 12879-02/472 від 04.01.12 проінформувало позивача, що право власності ФОП ОСОБА_1 на нежитлове підсобне приміщення загальною площею 19,1 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 скасовано.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.

Ст. 83 Земельного кодексу України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності. Таким чином, землі самовільно зайняті відповідачем є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси, власником та розпорядником якої є Одеська міська рада.

Як зазначено вище, спірна земельна ділянка площею 0,4 га знаходиться на території Лузанівки поблизу з узбережжям Чорного моря та територією парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва ім. Котовського, тому її використання в комерційних цілях без належно оформленої дозвільної документації є неправомірним.

Ст. 16 Цивільного Кодексу України передбачає відшкодування збитків, як один із способів захисту свого майнового права та інтересу.

Як зазначено у п. 3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно мати на увазі, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963.

Згідно розрахунку розміру шкоди, відповідно до вказаної вище Методики заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, розрахованої Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області, її розмір складає 424 082,74 грн.

Крім того, ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України визначені підстави, за якими будівництво (реконструкція) житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна визнається самочинним, а саме: якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Тобто, наявність підстав, наведених вище, свідчить про те, що спірний об'єкт є самочинним.

Згідно ст. 121 Конституції України держава покладає на прокуратуру представництво інтересів держави у суді, а пред'явлення прокурором позовів регламентується ст. 2, 29 ГПК України, ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру".

Згідно з абз.4 ч.1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до суду в інтересах держави.

Відповідно до п.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Укладення договору оренди земельних ділянок передують: розробка проекту відведення земельної ділянки, погодження в установленому порядку проекту відведення земельної ділянки, одержання висновку державної землевпорядної експертизи по проекту відведення земельної ділянки, прийняття рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про затвердження проекту відведення земельної ділянки та передачі її в оренду.

На час проведення перевірки відповідач не надав розроблений та погоджений в установленому порядку проект відведення спірної земельної ділянки з одержаним висновком державної землевпорядної експертизи.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайнята земельна ділянка повинна бути повернута за належністю Одеській міській раді.

При здійсненні нагляду органи прокуратури застосовують надані їм законодавством України права, включаючи звернення до судів з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та про припинення екологічно небезпечної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані та підтверджені належними доказами.

Судові витрати по судового збору покласти на відповідача відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) привести до попереднього стану самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,4 га розташовану за адресою: АДРЕСА_2, шляхом звільнення земельної ділянки, вартістю 3 262 320,00 грн. від нежитлового підсобного приміщення № 307 загальною площею 19,1 кв. м. та металевої огорожі.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) в дохід державного бюджету, через Одеську міську раду (65004, Одеська область, м. Одеса, площа Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691), шкоду за самовільне зайняття земельної ділянки в сумі 424 082,74 грн. на р/р №31110106700009 ГУ ДКУ в Одеській області, код 23213460, банк одержувач ГУ ДКУ в Одеській області, МФО 828011.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008 отримувач ГУ ДКСУ в Одеській області код ЄДРПОУ 37607526 банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області МФО 828011 код класифікації: 22030001) 9 628,66 грн. - судового збору.

5. Копію даного рішення надіслати відповідачу (АДРЕСА_1).

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 05 липня 2013 року.

Суддя Меденцев П.А.