Рішення № 32220550, 26.06.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" червня 2013 р. Справа № 906/569/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Бондаренко Я.В., довіреність від 25.03.2013 р.,

від відповідача: Попова О.А., довіреність №3-13 від 03.05.2013 р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Контур" (м.Бєлгород, Російська Федерація)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" (смт.Миропіль Романівський район Житомирська область)

про стягнення 97613,75 рублів

Товариство з обмеженою відповідальністю "Контур" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" 97613,75 рублів, з яких 75087,50 рублів основного боргу, 22526,25 грн. рублів пені.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 18.04.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/569/13 та призначено розгляд справи на 21.05.2013 р.

20.05.2013р. від відповідача надійшла телеграма (вх.№7903 від 20.05.2013р., а.с.135) з клопотанням про відкладення розгляду справи.

З огляду на неявку в судове засідання представника відповідача та заявлене ним клопотання, ухвалою суду від 21.05.2013 р. розгляд справи відкладено на 31.05.2013 р.

31.05.2013р. до суду факсом надійшло клопотання позивача (вх.№8547 від 31.05.2013р., а.с.222) про слухання справи за відсутності його представника та довідку про стан заборгованості.

В судовому засіданні представник відповідача надала відзив на позовну заяву (вх.№8600/13 від 31.05.2013р., а.с.227) та клопотання (вх.№8601/13 від 31.05.2013р., а.с.228) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

У відзиві на позовну заяву відповідач, зокрема, наголосив, що згідно пункту 3.4. договору ТОВ "Граніт" мало передати ТОВ "Контур" продукцію протягом 10 днів з моменту проведення оплати і надання транспортної інструкції. Проте, транспортна інструкція надана не була. Згідно п.4.3. договору ТОВ "Граніт" мало замовити вагони в разі одержання гарантійного листа (місячної заявки), проте, такого листа (місячної заявки) ТОВ "Граніт" не отримувало. Посилаючись на зазначене, відповідач вважає, що застосування до нього відповідальності за несвоєчасну поставку у вигляді штрафних санкцій є безпідставним, оскільки ТОВ "Граніт" виготовило, але не відвантажило продукцію не зі своєї вини, а тому що позивач не виконав процедуру, яка є обов'язковою для залізниці і без якої відвантаження та відправка продукції неможливі. Відповідач вказує, що продукція виготовлена та може бути відвантажена, водночас, не заперечує, що подальша співпраця з позивачем є неможливою, у зв"язку з чим відповідач готовий повернути суму попередньої оплати у розмірі 75087,50 рублів. У відзиві зазначено також, що повернення коштів може бути здійснено відповідачем в строк до 30.08.2013р., у зв'язку з чим просить відмовити у стягненні штрафних санкцій в сумі 22526,25 рублів та прийняти рішення з відстрочкою виконання до 30.08.2013 р.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, а також заявила клопотання про продовження строку вирішення спору у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України, у зв'язку з необхідністю направлення позивачу відзиву на позовну заяву, витребування від останнього пояснень на відзив та доказів направлення відповідачу транспортної інструкції та місячних заявок щодо спірного об"єму щебеню, що був оплачений (а.с.228).

З урахуванням заявленого представником відповідача клопотання та з метою забезпечення повного, всебічного та об"єктивного розгляду справи, ухвалою суду від 31.05.2013 р. продовжено строк вирішення спору у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України до 26.06.2013 р. та відкладено на вказану дату слухання справи (а.с.233).

В судовому засіданні 26.06.2013р. представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог від 24.06.2013 р. (а.с.237-238), в якій позивач зазначив, що при зверненні з позовною заявою у даній справі ним не були враховані деякі факти, що мають значення для вирішення даного спору, а саме те, що згідно з п.4.1. контракту №210612-Б від 21.06.2012 р. в редакції, узгодженій сторонами в протоколі розбіжностей (а.с.240-241), відвантаження продукції здійснюється напіввагонами не менше 10 шт. в партії, але не більше 55 шт. Позивач пояснює, що сума основного боргу відповідача - 75087,50 рублів відповідно до вартості 1 тонни щебеню гранітного фракції 5-20мм, погодженої сторонами контракту у додатку №1 ("Погодження договірної ціни", а.с.239) до контракту №210612-Б від 21.06.2012 р., відповідає вартості 154,82 тонн щебеню гранітного фракції 5-20 мм, що в свою чергу відповідає об'єму 2,23 з/д вагонів. У зв'язку з чим позивач, користуючись правами позивача, визначеними ст.22 ГПК України, фактично зменшив розмір заявленої у позовній заяві до стягнення пені до 2345,20 рублів. Так, позивач нарахував та заявляє до стягнення з відповідача пеню відповідно до п.3.4. контракту №210612-Б від 21.06.2012р. в редакції згідно додаткової угоди №3 від 22.10.2012р. та №5 від 08.01.2013р., якими передбачено, що у випадку непоставки або недопоставки товару товару, продавець зобов'язаний повернути раніше перераховані грошові кошти протягом 180 календарних днів з моменту перерахування передоплати. Оскільки остання оплата позивачем по контракту №210612-Б від 21.06.2012р. була здійснена 15.10.2012р., строк виконання даних грошових зобов'язань відповідача, на думку позивача, сплив 09.04.2013р. За прострочення виконання грошового зобов'язання з повернення зайво сплачених сум авансових платежів на 76 календарних днів (станом на 24.06.2013 р.) та порушення п.3.4. договору, позивач нараховує і просить стягнути з відповідача 2345,20 рублів та 469,02 рублів 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України.

Водночас, в засіданні суду 26.06.2013 р. повноважним представником позивача подано заяву, за якою останній просить заяву про зменшення позовних вимог від 24.06.2013 р. в частині вимог про стягнення з відповідача - ТОВ "Граніт" 3% річних не розглядати.

За таких обставин, господарський суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог від 24.06.2013 р. в частині стягнення з відповідача 75087,50 рублів заборгованості та 2345,20 рублів пені; розгляд справи здійснюються в межах вказаних позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 75087,50 рублів заборгованості та 2345,20 рублів пені в повному обсязі та просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні з супровідним листом подала докази по справі (а.с.243-248) та заперечила проти позовних вимог в частині застосування до відповідача штрафних санкцій, вказуючи про відсутність вини відповідача у тому, що поставка продукції не відбулася. Представник зазначає, що продукція була готова до відвантаження, проте, саме невиконання позивачем передбачених договором умов призвело до невиконання відповідачем зобов'язань з поставки продукції. При цьому, відповідач погоджується з позивачем щодо неможливості подальшої їх співпраці, а тому не заперечує необхідність повернення позивачу коштів, сплачених в якості попередньої оплати продукції.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт" (як продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контур" (як покупцем) укладено контракт №210612-Б від 21.06.2012р. (а.с.19-22, додатки - а.с.23-25, протокол розбіжностей - а.с.24-25), за яким продавець зобов'язується поставити товар в обумовлених даним контрактом кількості та якості, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його в порядку та по цінам згідно даного контракту. Об'єми конкретної поставки обумовлюються сторонами в заявках на відвантаження товару. Найменування товару: щебінь гранітний фракції 5-20 мм (п.1.1. контракту).

Згідно пункту 2.1. контракту (в редакції протоколу узгодження розбіжностей), ціна за одиницю товару встановлюється в російських рублях та визначається на умовах поставки DAF (ИНКОТЕРМС-2000) до залізничного переходу на кордоні Україна-Росія: ст.Зерново і включає в себе вартість товару, послуги (автоперевезення) залізниці, митні та інші збори (в країні продавця). Асортимент товару, строки поставки, кількість та ціна вказуються у специфікаціях до контракту, які є невід'ємною частиною даного контракту.

Валюта платежу - Російський рубль (пункт 2.2. контракту).

Відповідно до пункту 2.8. контракту, оплата за кожну партію товару, що поставляється, здійснюється покупцем в наступному порядку: 100% попередня оплата вартості кожної партії товару, що поставляється, яка погоджена сторонами. Покупець здійснює перерахування попередньої оплати шляхом банківського переводу грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 5 банківських днів після отримання повідомлення продавця про готовність товару до відправлення.

Пунктом 3.4. контракту було визначено, що відвантаження товару здійснюється продавцем не пізніше 10 календарних днів з дня надходження попередньої оплати на його рахунок і транспортної інструкції. Товар поставляється навалом у відкритих залізничних напіввагонах.

В подальшому, до даного контракту сторонами підписано додаткові угоди, зокрема:

- №3 від 22.10.2012 р. (а.с.26), за якою викладено в новій редакції пункт 3.4. договору: "3.4. Відвантаження товару здійснюється продавцем не пізніше 60 календарних днів з дня надходження попередньої оплати на його рахунок і транспортної інструкції. Товар поставляється навалом у відкритих залізничних напіввагонах. У випадку недопоставки або непоставки товару, продавець зобов'язується повернути раніше перераховані грошові кошти протягом 90 календарних днів з моменту попередньої оплати";

- №4 від 14.12.2012 р. (а.с.27), за якою викладено у новій редакції п.8.1. контракту;

- №5 від 08.01.2013 р. (а.с.28), за якою викладено у новій редакції пункт 3.4. договору: "3.4. Відвантаження товару здійснюється продавцем не пізніше 60 календарних днів з дня надходження попередньої оплати на його рахунок і транспортної інструкції. Товар поставляється навалом у відкритих залізничних напіввагонах. У випадку непоставки або недопоставки товару, продавець зобов'язується повернути раніше перераховані грошові кошти протягом 180 календарних днів з моменту попередньої оплати".

У розділі 4 контракту сторони обумовили порядок поставки. Зокрема, згідно п.4.1 контракту (в редакції протоколу розбіжностей до контракту), відвантаження продукції здійснюється напіввагонами не менше 10 шт. в партії, але не більше 55-ти. Постановку вагонів під завантаження здійснює покупець. При цьому, за пунктом 4.3. контракту, для своєчасного планування вагонів покупець зобов'язується не пізніше 8 днів початку наступного місяця подати продавцю гарантійний лист (місячну заявку) отримання щебеню.

Згідно наявних матеріалів справи (а.с.29-127), на виконання умов вказаного контракту, в період з 10.07.2012 р. по 15.10.2012 р., ТОВ "Контур" було перераховано на рахунок відповідача ТОВ "Граніт" попередньої оплати на загальну суму 7110255,00 рублів. Водночас, відповідачем було відвантажено щебеню на загальну суму 7035167,50 рублів.

Таким чином, відповідач недопоставив позивачу товару на загальну суму 75087,50 рублів.

З поданих до справи доказів вбачається, що 12.03.2013 р. позивач звертався до відповідача з вимогою (в порядку ст.530 Цивільного кодексу України) за №12/03/13/1 (а.с.8, докази направлення - 10,11), в якій позивач вказував про те, що поставку на сплачену в якості попередньої оплати суму здійснено не в повному обсязі, внаслідок чого були порушені істотні умови контракту та у ТОВ "Граніт" виникла заборгованість перед позивачем в сумі 75087,50 рублів. Посилаючись на умову п.3.4. контракту (в редакції додаткової угоди №5), позивач вказував відповідачу про закінчення строку повернення грошових коштів на розрахунковий рахунок покупця 09.04.2013р. та вимагав повернення у вказаний строк суми коштів, на яку не було поставлено товару - 75087,50 рублів.

Вимогу позивача про повернення грошових коштів як на момент пред'явлення даного позову до суду, так і на час розгляду справи судом, відповідач не виконав.

09.04.2013 р. ТОВ"Граніт" електронною поштою надіслало позивачу листа №320, в якому повідомляло про те, що підприємство напрацювало дану продукцію та готове її відвантажити (а.с.245), просило надати заявки на відвантаження та поставити вагони.

На вказаний лист позивач відповів листом №09/04/13/1 від 09.04.2013 р., в якому зазначив, що строк поставки сплив 15.12.2012 р. та що про необхідність повернення грошових коштів, сплачених за не поставлений ТОВ "Контур" товар було надіслано вимогу №12/03/13/1 від 12.03.2013 р. (а.с.244).

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Також, згідно ч.ч.6 і 7 ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У даному випадку, з наявних у справі документів, а також пояснень сторін, вбачається, що фактично позивач відмовився від прийняття виконання зобов'язання відповідача щодо поставки обумовленого контрактом товару та вимагає саме повернення суми сплаченої попередньої оплати, на яку не було відвантажено щебінь. Відповідач, при тому, що вказує на готовність поставити позивачу товар на спірну суму, водночас, підтверджує неможливість поставки продукції залізницею без надання позивачем необхідних документів (транспортної інструкції) та саме на вказану суму, а тому не заперечує необхідність повернення спірної суми 75087,50 рублів позивачу.

Відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений договором строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Тобто обов'язковою передумовою виникнення у покупця права вимагати повернення суми попередньої оплати є одержання продавцем суми попередньої оплати товару та відсутність подальшої передачі товару у встановлений договором строк.

Враховуючи, що вимоги позивача щодо перерахування йому відповідачем спірної суми, сплаченої в якості попередньої оплати, відповідачем залишені без задоволення, позовні вимоги, заявлені у даній справі в частині стягнення з відповідача 75087,50 рублів є обгрунтованими та підтвердженими матеріалами справи, відповідно, такими, що підлягають задоволенню господарським судом.

Разом з тим, щодо вимог про стягнення пені в сумі 2345,20 рублів, суд приймає до уваги наступне.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.1. контракту сторони передбачили, що у випадку невиконання сторонами у встановлені строки зобов'язань за даним договором, винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі 0,3% від суми невиконаних зобов'язань за кожен календарний день прострочки до моменту повного виконання зобов'язань.

Як уже зазначалось, згідно заяви про зменшення позовних вимог, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню за порушення пункту 3.4. контракту №210612-Б від 21.06.2012р. в редакції згідно додаткової угоди №3 від 22.10.2012р. та №5 від 08.01.2013р., якими передбачено, що у випадку непоставки або недопоставки товару, продавець зобов'язаний повернути раніше перераховані грошові кошти протягом 180 календарних днів з моменту перерахування передоплати. Оскільки остання оплата позивачем по контракту №210612-Б від 21.06.2012р. була здійснена 15.10.2012р., строк виконання даних грошових зобов'язань відповідача, на думку позивача, сплив 09.04.2013р. За прострочення виконання грошового зобов'язання з повернення зайво сплачених сум авансових платежів на 76 календарних днів (станом на 24.06.2013 р.) та порушення п.3.4. договору, позивач нарахував до стягнення з відповідача 2345,20 рублів пені (виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ).

Проте, враховуючи, що саме з вини позивача, у зв'язку з неподанням ним відповідачу необхідних для відправлення товару залізницею документів (місячної заявки на відвантаження продукції для замовлення вагонів та транспортної інструкції), а також, з огляду на об'єктивну неможливість відправлення саме кількості продукції, вартість якої відповідає спірній сумі попередньої оплати (що підтверджується й самим позивачем), відповідачем не було дотримано умови п.3.4. контракту щодо поставки товару, підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої цим же пунктом договору, у вигляді сплати пені у розмірі 2345,20 рублів, суд не вбачає.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав суду доказів сплати заборгованості по поверненню суми попередньої оплати в сумі 75087,50 рублів. Водночас, відповідачем жодним чином не мотивовано та не обґрунтовано документально зазначене у відзиві на позов клопотання про відстрочення виконання рішення суду у даній справі, тому таке клопотання не може бути задоволене судом, у відстрочці виконання рішення суд відмовляє.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково: стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" на користь позивача підлягає 75087,50 рублів заборгованості; у позові в частині стягнення 2345,20 рублів пені суд відмовляє.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" (13033, Житомирська область, Романівський район, смт.Миропіль, вул.Леніна, буд.89, ідентифікаційний код 13563220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Контур" (308015, Російська Федерація, м.Бєлгород, вул.Гостенська, 3а, ідентифікаційний номер 3123145844):

- 75087,50 рублів заборгованості,

- 1658,39 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. У позові в частині стягнення 2345,20 рублів пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 02.07.13

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1- до справи

2- позивачу (рек.)

3- відповідачу (рек.)