Ухвала суду № 3221730, 30.07.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2008 року №К-30557/06 м.Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого- судді: Панченка О.Н.

суддів: Мойсюка М.І., Смоковича М.І.

Сороки М.О., Штульмана І.В.(доповідач)

при секретарі: Сторчоус Н.А.

розглянувши в порядку касаційного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства (далі-ЗАТ) «Сергіївка Південь сервіс» до виконавчого комітету Сергієвської селищної ради Білгород-Дністровської міськради Одеської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ЗАТ «Українська інвестиційна група», Сергіївська селищна рада Білгород-Дністровського району Одеської області, Білгород-Дністровське міжміське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості (далі-БТІ), про зобовязання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Сергієвського селищного голови Сергієвської селищної ради міста Білгород-Дністровського Одеської області на постанову господарського суду Одеської області від 23 травня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року,-

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2006 року ЗАТ «Сергіївка Південь сервіс» звернулося до суду із вищезазначеним позовом, просить зобовязати виконавчий комітет Сергієвської селищної ради Білгород-Дністровської міськради Одеської області належним чином оформити та видати позивачеві свідоцтво про право власності на нерухоме майно будівлі розташовані за адресою: Одеська обл., м.Білгород Дністровський, смт.Сергіївка, вул.Гагаріна,1-б, яке виготовлено Білгород Дністровським міжміським бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості від 31.05.2005р., посилаючись на неправомірні дії відповідача щодо оформлення права власності.

Постановою господарського суду Одеської області від 23.05.2006р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2006р., позовні вимоги задоволені. Зобовязано виконавчий комітет Сергієвської селищної ради (Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт.Сергіївка, вул.Гагаріна,3) належним чином оформити та видати ЗАТ «Сергіївка-Південь сервіс» (Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт.Сергіївка, вул.Гагаріна,1-б; код ЄДРПОУ 32989510) свідоцтво про право власності на нерухоме майно будівлі, розташовані за адресою: Одеська обл., м.Білгород-Дністровський, смт.Сергіївка,1-б, яке виготовлено Білгород-Дністровським міжміським бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості від 31.05.2005р.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Сергієвський селищний голова Сергієвської селищної ради міста Білгород-Дністровського Одеської області подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх та відмовити позивачу в задоволені позовних вимог. Вказує, що причиною не погодження виконкомом Сергієвської селищної ради свідоцтва про право власності (серія САА №100287 від 31.05.2005р.), оформленого Білгород-Дністровським БТІ, є те, що в графі «форма власності» повинно бути вказано «колективна», а не приватна.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.03.2008р. касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що рішенням 18 сесії Сергієвської селищної ради XXIVскликання №325 від 16.07.2004р. було прийнято рішення, яким: надано згоду на створення спільного підприємства ЗАТ «Сергіївка - Південь сервіс» між Сергіївською селищною радою і Українсько-інвестиційною групою; затверджено проект статуту ЗАТ «Сергіївка - Південь сервіс»; затверджено проект установчого договору даного підприємства та проект протоколу загальних зборів акціонерів вказаного товариства; надано згоду на включення у статутний фонд ЗАТ «Сергіївна - Південь Сервіс» «пансіонату «Южний», розташованого в смт.Сергіївка, вул.Гагаріна,1-б, вартістю 4960000грн.; доручено селищному голові від імені селищної ради підписати протокол загальних зборів акціонерів та установчий договір товариства.

12.09.2004р. загальними зборами акціонерів ЗАТ «Сергіївка Південь сервіс» були прийняті рішення: про створення даного товариства та затвердження його статуту; про затвердження статутного капіталу товариства в розмірі 10000000грн., (статутний капітал Товариства формується за рахунок оплати 100000 простих іменних акцій номінальною вартістю 100грн. кожна.), 50% якого належить Сергієвській селищній раді та формується за рахунок передачі у власність товариства будівлі пансіонату «Южний», розташованого в смт.Сергіївка, вул.Гагаріна,1-б; про обрання директора товариства та реєстрацію його статуту, про що було складено протокол №1.

07.10.2004р. виконавчим комітетом Білгород Дністровської міської ради було здійснено державну реєстрацію юридичної особи ЗАТ «Сергіївна Південь сервіс», про що видано відповідне свідоцтво серії А 00 №238045.

31.05.2005р. за заявою позивача Білгород Дністровське міжміське бюро технічної інвентаризації здійснило перевірку правовстановлювальних документів на зазначене нерухоме майно та виготовило свідоцтво про право власності на нього, що підтверджується наявною в справі копією цього свідоцтва, яке відповідач оформлювати відмовився, оскільки в його графі «форма власності» вказано «приватна», що на думку останнього суперечить чинному законодавству.

25.01.2006р. інший учасник товариства ЗАТ «Українська інвестиційна група» в інтересах позивача звернувся до відповідача з листом №3, в якому просив письмово повідомити причини здійснення перешкод у діяльності створеного спільного підприємства та не оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно. У звязку з неодержанням від відповідача відповіді на зазначений лист позивач звернувся за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів до господарського суду з цим адміністративним позовом.

Відповідно до ст.85 ГК України господарське товариство є власником: майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески; продукції виробленої в результаті господарської діяльності товариства; доходів, одержаних від господарської діяльності товариства; іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом.

Згідно з ч.1 ст.86 ГК України, вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на обєкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Статтею 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Захист права власності повязаний в законодавстві з презумпцією правомірності набуття такого права. Зокрема, у ст.328 ЦК України стверджується, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, вказану презумпцію суд не має можливості спростувати в межах вирішення даного спору. Таким чином, з моменту передачі спірного нерухомого майна в статутний фонд товариства останнє є належним власником цього майна.

Пунктом 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5, передбачено, що оформлення права власності на обєкти нерухомого майна юридичним особам у разі внесення до статутного фонду обєктів нерухомого майна їх засновниками, провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Обовязок щодо підготовки документів для видачі свідоцтв про право власності вищезгаданим Положенням покладено на комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації, які діють за дорученням органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади.

Таким чином, саме на виконком покладено обовязок остаточного оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно шляхом його підписання та видачі. При цьому, на думку колегії суддів, суди попередніх інстанцій вірно відзначили, що позиція відповідача повязана з ухиленням від оформлення позивачеві свідоцтва про право власності на нерухоме майно, є помилковою, оскільки не ґрунтується на чинному законодавстві України.

Конституцією України, норми якої мають найвищу юридичну силу, встановлено три форми власності: приватна, державна та комунальна і не передбачено колективної форми власності (ст.41, п.36 ст.85, ст.143). Згідно з п. 1 Перехідних положень Конституції України, закони та інші нормативні акти, прийнятті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечать Конституції України.

Положенням Конституції України відповідає Цивільний кодекс України, що набрав чинності з 01.01.2004р., який передбачає лише три форми власності: приватну, державну та комунальну (ст.ст.325, 326, 327 ЦК України).

Відповідно до розділу 1 Державного класифікатора України класифікація форм власності ДК 001:2004, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004р. №97, що набув чинності з 01.06.2004р., обєктами класифікації в КФВ є форми власності, встановлені чинним законодавством: Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України. Розділ 3 КФВ містить лише три форми власності: приватну, державну та комунальну.

Частиною 1 ст.325 ЦПК України передбачено, що субєктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.115 ЦК України, господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного капіталу.

Таким чином, нерухоме майно, розташоване в смт.Сергіївка по вул.Гагаріна,1-б, що було передано відповідачем як вклад до статутного капіталу товариства відповідно до рішення Сергієвської селищної ради №325 від 16.07.2004р. та рішення загальних зборів акціонерів товариства, що оформлені протоколом №1 від 12.09.2004р., належить позивачеві на праві приватної власності.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх субєктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Завданням адміністративного судочинства в силу ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На відміну від ст.20 Закону України «Про власність» ст.93 Господарського кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2004р., звужує коло підприємств субєктів права колективної власності. Так, до них відносяться виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом. Це, зокрема, підприємства колективної власності, створені шляхом передачі всього майна державного підприємства у власність його трудового колективу. Підприємства колективної власності засновані на власності їхніх трудових колективів і такі підприємства можуть створюватись тільки фізичними особами в результаті добровільного обєднання їхнього майна та трудової участі в господарській діяльності підприємства на підставі членства або викупу державного чи комунального майна в результаті приватизації.

Класифікація форм власності ДК001-94, що була затверджена та введена в дію наказом Держстандарту України від 22.11.1994р. №288, на яку посилається відповідач на підтвердження своїх доводів, скасована з 01.06.2004р. згідно з наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004р. №97.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про те, що відмова відповідача в оформленні позивачеві свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке виготовлене Білгород Дністровським БТІ від 31.05.2005р., є незаконною та порушує права та охоронювані законом інтереси товариства, які підлягають захисту судом.

При розгляді справи судами правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлені фактичні обставини справи та дана їм правова оцінка.

Доводи касаційної справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених норм матеріального права.

Згідно вимог ст.224 КАС України суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин підстав для скасування оскаржуваних рішень та задоволення касаційної відсутні.

Керуючись ст.ст.221, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Сергієвського селищного голови Сергієвської селищної ради міста Білгород-Дністровського Одеської області -залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Одеської області від 23 травня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст.236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Судді: