Ухвала суду № 3221712, 30.09.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                               № К-368/07                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2008р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                        Брайка А. І.,

суддів                                                           Бившевої Л. І.,

                                                           Карася О. В.,

                                                           Усенко Є. А.,

                                                           Федорова М. О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Коростенської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 05.12.2006р. у справі № 11/140“НА”

за позовом Горщиківського сільськогосподарського споживчого товариства Коростенської райспоживспілки

до Коростенської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

      Горщиківським сільськогосподарським споживчим товариством Коростенської райспоживспілкиподано позовпро визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Коростенської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області від 22.07.2005р. № 0000202320/0/822 про визначення суми податкового зобов’язання за штрафними санкціями в розмірі 20890 грн. 15 коп. за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

      Постановою Господарського суду Житомирської області від 18.04.2006р. у справі № 11/140“НА” позов задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Коростенської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області від 22.07.2005р. № 0000202320/0/822 про застосування штрафних санкцій в розмірі 20890 грн. 15 коп. в частині визначення їх податковими зобов’язаннями; в решті позову відмовлено.

      В обґрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що позивачем не спростовано факт незастосування РРО при перевищенні граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій в сумі 75000 грн.; реєстратор розрахункових операцій був відсутній через один місяць; відповідачем помилково визначено застосовані штрафні санкції як податкові зобов’язання.

      Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 05.12.2006р. постанову від 18.04.2006р. по даній справі скасовано в частині відмови в задоволенні позову; позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Коростенської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області від 22.07.2005р. № 0000202320/0/822 в повному обсязі.

      Постанова мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про помилкове визначення відповідачем застосованих штрафних санкцій податковими зобов’язаннями є вірним; перевіркою встановлено незастосування РРО з 07 по 17.03.2005р., тоді як річний обсяг 75000 грн. обчислений з 01.04.2004р. по 01.04.2005р.; відповідачем нараховані штрафні санкції в дванадцятому місяці, в якому, за висновками перевіряючих, було встановлено перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій.

      Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: п. 1.2. ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. 10, п. 1 ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001р. № 121.

      Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду – без змін як законну та обґрунтовану.

      Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

      Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення став акт від 19.07.2005р. № 87/23-01/01749869 про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2002р. по 31.03.2005р. в якому зазначено, зокрема, про встановлення незастосування позивачем реєстратора розрахункових операцій з 07 по 17.03.2005р. у магазині с. Охотівка при перевищенні за період з 01.04.2004р. по 01.04.2005р. граничного річного обсягу розрахункових операцій в сумі 75000 грн. та проведення розрахунків без роздрукування відповідного розрахункового документа.

      Згідно з преамбулою Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

      Обов’язки суб’єкта підприємницької діяльності по сплаті штрафу за порушення ним норм Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”не відноситься до категорії податкового зобов’язання або податкового боргу.

      Згідно ст. 25 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 – 24 Закону, підлягають перерахуванню суб’єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

      Таким чином висновок судів попередніх інстанцій про помилкове визначення застосованих до позивача штрафних санкцій як податкових зобов’язань є правомірним.

      З аналізу положень ст. ст. 3, 10, 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, постанов Кабінету Міністрів України від 23.08.2000р. № 1336 та від 07.02.2001р. № 121 слідує, що органи державної податкової служби вправі застосовувати штрафні санкції до суб’єктів підприємницької діяльності за порушення ними вимог щодо обов’язкового застосування реєстраторів розрахункових операцій при перевищенні граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг) в разі незастосування реєстраторів більше одного місяця з дати перевищення та за умови визначення такого обсягу станом на цю дату.

      Як вірно зазначено апеляційним господарським судом, перевіркою встановлено незастосування РРО з 07 по 17.03.2005р., тоді як річний обсяг 75000 грн. та його перевищення обчислені з 01.04.2004р. по 01.04.2005р.

      За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позову є вірним, а вимоги відповідача – необґрунтованими та такими, що непідлягають задоволенню.

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

      1. Касаційну скаргу Коростенської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області відхилити, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 05.12.2006р. у справі № 11/140“НА” залишити без змін.

      2. Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                                    (підпис)                                               Брайко А. І.

Судді                                                            (підпис)                                             Бившева Л. І.

                                                                       (підпис)                                              Карась О. В.

(підпис)                                            Усенко Є. А.

(підпис)                                         Федоров М. О.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                                                   Міненко О. М.