Постанова № 32213952, 26.06.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2013 року Справа № 903/123/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Дужич С.П. , суддя Василишин А.Р.

при секретарі Мулявка М.П.

за участю представників сторін:

позивача: представник Рущак В.М., директор Павлюк А.О.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Державного підприємства "Дослідне господарство "Перше Травня" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" на рішення господарського суду Волинської області від 19.03.13р. у справі № 903/123/13-г (суддя Шум Микола Сергійович)

за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Перше Травня" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України"

до відповідача Підприємця ОСОБА_4

про стягнення 57515, 11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Крейбух О.Г., внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі №903/123/13-г визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Дужич С.П., суддя Василишин А.Р.

Рішенням господарського суду Волинської області у справі №903/123/13-г від 19.03.13р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач скористався наданим йому правом на зарахування в рахунок орендної плати, штрафу та пені, нарахованих в межах строку позовної давності, частини понесених ним витрат на поліпшення орендованого майна на суму 49431 грн. 94 коп. в т.ч. 46449 грн. 20 коп. - орендної плати, 2675грн. 40 коп. - 10% штрафу від суми заборгованості період з 05.02.2012р. по 31.12.2012р. та 166 грн. пені за період з 05.02.2012р. по 31.07.2012р., а тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині. Суд також відмовив позивачу в стягненні штрафу в сумі 1969 грн. 52 коп. та пені в сумі 6254 грн. 99 коп., як такі, що нараховані позивачем поза межами річного строку позовної давності, встановленого ст. 258 ЦК України, про застосування якого заявив представник відповідача.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство "Дослідне господарство "Перше Травня" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 19.03.13р. у справі 903/123/13-г та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що під час винесення рішення мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. На думку скаржника, це призвело до винесення неправильного рішення.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Волинської області від 19.03.13р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час і місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвали суду, а.с. -242).

Оскільки явка відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалася, він належним чином був повідомлений про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення її розгляду до суду не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі відповідача.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників позивача у судових засіданнях, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу скаржника слід задовольнити, а рішення господарського суду Волинської області від 19.03.13р. у даній справі слід скасувати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, статтею 11 ЦК України передбачено, що зобов'язання між сторонами можуть виникати, зокрема, із договору. Статтею 174 Господарського Кодексу України також регламентовано, що господарські зобов'язання виникають із договорів.

Як встановлено судами обох інстанцій, між ДГ "Перше Травня" та підприємцем ОСОБА_4 господарські зобов'язання існували з 2004 року на підставі наступних договорів:

1. Договору про спільну діяльність від 01.10.2004р., предметом якого була спільна діяльність по використанню свинарника в селі Копачівка з терміном дії до 01.10.2005р. За даним договором підприємцю ОСОБА_4 було передано в платне користування приміщення свинарника та приміщення пункту штучного осіменіння, що підтверджується актом прийому-передачі від 01.10.2004р. Відповідно до п.6.1 вказаного договору підприємець ОСОБА_4 зобов'язався провести перший зовнішній ремонт приміщення свинарника за оплату "Господарством" через взаємозалік;

2. Договору №8 про спільну діяльність по використанню приміщень свинарників від 01.07.2005р., метою якого для позивача було отримання покращення за рахунок ОСОБА_4 зовнішнього виду приміщень свинарників шляхом проведення ним поточного ремонту та приведення свинарників у стан придатний до використання , а також отримання платежів для дослідних потреб (пункти 1.3,3.3. договору). Згідно акту передачі приміщень від 31.08.2005р. підприємцю ОСОБА_4 було передано позивачем: телятник інв.№13, списаний 28.03.2002р., але не ліквідований; телятник інв.№10 списаний в 2003р., але не ліквідований; будинок тваринника інв.№23 (будівля 1968 року). Відповідно до п.6.1 вказаного договору сторони узгодили, що у випадку виконання ОСОБА_4 ремонту і приведення у стан придатний до використання свинарників в термін до 31.03.2006р. термін дії вказаного договору становитиме по 31.12.2010р., а не по 31.12.2007р., як це передбачено п.5.1 договору. Пунктом 4.7 вказаного договору сторони передбачили, що в разі закінчення терміну дії цього договору позивач відшкодує відповідачу понесені ним витрати на поточний ремонт приміщень;

3. Договору про спільну діяльність від 01.09.2006р. по використанню приміщень ферми (інвентаризаційні №№10,12,13,14,16), приміщення сіно сушки (інв.№20) та господарського двору загальною площею 8,85га. За умовами вказаного договору підприємець ОСОБА_4 зобов'язався здійснити поточний ремонт приміщень для приведення їх у придатний для використання стан та здійснити благоустрій та сплачувати узгодженні договором платежі. Термін дії договору сторони погодили по 01.09.2011р.

Згідно Довідки про перевірку фактів, викладених у зверненні громадянина ОСОБА_4 на ім'я Президента НААН від 12.10.2012р. (а.с.119-123) плата за спільне користування тваринницьких приміщень підприємцем ОСОБА_4 сплачувались господарству (позивачу) своєчасно і в повному обсязі.

Як встановлено судом вказані договори у встановленому чинним законодавством порядку недійсними не визнавались та достроково не розривались, а отримані за ними в користування ОСОБА_4 приміщення по актах прийому-передачі позивачу не повертались.

Водночас, 28.01.2010р. між позивачем та підприємцем ОСОБА_4 укладено договір оренди №1 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (далі-договір оренди від 28.01.2010р.), який 01.04.2010р. затверджений Президентом УААН Зубець М.В., відповідно до умов якого та акту приймання-передачі від 28.01.2010р., позивач передав підприємцю ОСОБА_4 в строкове платне користування (до31.12.2012р.) наступне майно:

1. Будівля телятника №10 - ринкова вартість 27633,00грн., площа 730кв.м.

2. Будівля телятника №13 - ринкова вартість 28428,00грн., площа 703кв.м.

3. Будівля свинарника №11 - ринкова вартість 32989,00грн., площа 751кв.м.

4. Будівля свинарника-телятника №12 - ринкова вартість 27254,00грн., площа 890кв.м.

5. Будівля кормоцеху №31 - ринкова вартість 13104,00грн., площа 249кв.м.

6. Будівлі телятника №14 - ринкова вартість 37058,00грн., площа 747кв.м.

7. Будівлі телятника №16 - ринкова вартість 29279,00грн., площа 780кв.м.

8.Будівля пункту штучного осіменіння №9 - ринкова вартість 11950,00грн., площа 81кв.м.

Як пояснили представники сторін в судовому засіданні суду першої інстанції вказаний договір оренди укладено на заміну договорів про спільну діяльність, в зв'язку з чим договори про спільну діяльність з 28.01.2010 р. втратили чинність, однак вартість ремонтних робіт відповідачу не відшкодовувались.

За умовами договору оренди від 28.01.2010р. (п.3.6) відповідач зобов'язався щомісячно до 15 числа наступного місяця сплачувати на рахунок позивача орендну плату у визначеному в п.3.1-3.3 договору розмірі, а у випадку порушення умов договору щодо строків сплати орендної плати (п.3.7) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та штраф у розмірі 10% від суми боргу за прострочення оплати орендної плати понад три місяці (п.3.8 договору). Однак, як вбачається із позовної заяви та розрахунку заборгованості по орендній платі підприємець ОСОБА_4 не в повному обсязі та з порушенням встановлених договором строків оплати сплачував орендні платежі, в зв'язку з чим станом на 01.01.2013 р. виникла заборгованість на суму 46449 грн. 20 коп..

Підприємець ОСОБА_4 факт існування боргу станом на 01.01.2013 р. в сумі 46449 грн. 20 коп. в суді першої інстанції визнав повністю. Несвоєчасну оплату мотивував важким фінансовим становищем в зв'язку з невідшкодуванням йому ДГ "Перше Травня" вартості проведеного ремонту. Також вважає підставним нарахування позивачем пені та штрафу, але в межах річного строку позовної даності, встановленого ст.258 ЦК України.

Судом встановлено, що 10.01.2013р. підприємець ОСОБА_4 направив на адресу ДГ "Перше Травня" заяву про зарахування зустрічних вимог (а.с.114) по заборгованості позивача перед ним по капітальному ремонту для погашення своєї заборгованості перед позивачем. До заяви долучив 10 актів приймання виконаних будівельних робіт в 2005-2008 роках.

Згідно поштового повідомлення та опису вкладення заяву про зарахування зустрічних вимог з додатками позивач отримав 17.01.2013р.

В основу свого рішення суд першої інстанції поклав вищезазначену заяву відповідача, яку порахував підставною та обґрунтованою.

Проте, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що така позиція суду першої інстанції є помилковою з огляду на наступне.

Статтею 601 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Норми ст. 601 ЦК України передбачено, що необхідними умовами для проведення взаємозаліку є однорідність та зустрічність вимог. Зокрема, зустрічність вимог означає, що сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні.

Зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог - одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні;

- однорідність вимог (гроші, однорідні речі);

- настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент;

- звернення з заявою однієї сторони до іншої.

Однак, відповідачем вищезазначених вимог при поданні спірної заяви не було дотримано, оскільки, як вже зазначалося вище, договори про спільну діяльність від 01.10.2004 р., 01.07.2005 р. та 01.09.2006 р. втратили свою чинність у зв'язку з укладенням сторонами договору оренди від 28.01.2010 р. В даному договорі ніяким чином не обумовлюється будь-яких зобов'язань сторін по виконанню/невиконанню договорів про спільну діяльність. Тобто, якщо в договорах про спільну діяльність і значиться обов'язковою умовою проведення відповідачем ремонтних та капітальних будівельних робіт, то в договорі оренди мова йде лише про строкове платне користування нерухоме майно.

Відповідно до ч.2 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Частиною 3 ст.178 ЦК України передбачено, що якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Позивач в судових засіданнях суду апеляційної інстанції пояснив, що жодних погоджень та дозволів на проведення будь-яких ремонтних робіт в межах дії договору оренди відповідачу не надавав.

Таким чином, якщо на думку відповідача, його права були порушенні саме в межах дії договорів про спільну діяльність, то він обрав не належний спосіб захисту в даному провадженні.

Також колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Копії актів приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в надані відповідачем в суді першої інстанції на підтвердження своїх доводів датуються 2005 р., 2006 р., 2007 р., 2008 р. (а.с. 62-111), тобто до дати укладення договору оренди - 28.01.2010 р.. Також лише наявність зазначених актів не підписаних іншою стороною - балансоутримувачем майна та відсутність довідок про вартість виконаних будівельних робіт не дає права стверджувати відповідачу про безспірність сум заборгованості за виконанні роботи по капітальному будівництву (ремонту).

Таким чином, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, що матеріалами справи підтверджено юридичну однорідність вимог між сторонами та наявність необхідних умов для проведення взаємозаліку.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 26.06.2013 р. представник позивача на підтвердження доводів апеляційної скарги подав клопотання про долучення до матеріалів справи копію звіту Волинської торгово-промислової палати про оцінку будівель, ДП ДГ "Перше травня" Волинського інституту агропромислового виробництва УААН, які знаходяться за адресою: с.Копачівка, Рожищенського району, Волинської області .

Однак на запитання головуючого чому такий доказ не був поданий в суді першої інстанції, представник позивача зазначив, що не вбачав такої необхідності і не вважав даний доказ вагомим при вирішенні рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Таким чином колегія суддів не приймає вищезазначений доказ до уваги.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Перше Травня" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" слід задоволити, рішення господарського суду Волинської області від 19.03.2013 р. слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити та стягнути з Підприємця ОСОБА_4 на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "Перше Травня" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" 46449,20 грн. - суми основного боргу, 6420,99 грн. - пені, 4644,92 грн. - штрафу по несплаченій орендній платі, 1720,50 грн. - судовий збір за подання позову та 860,25 грн. - судовий збір за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу слід доручити господарському суду Волинської області.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Перше Травня" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" від 29.03.13р. задоволити.

Рішення господарського суду Волинської області від 19 березня 2013 року у справі №903/123/13-г скасувати. Прийняти нове рішення.

Позов задоволити.

Стягнути з Підприємця ОСОБА_4 (45607, АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "Перше Травня" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" (451500, Волинська область, Рожищенський район, с. Копачівка, вул. Першотравнева, 46, код ЄДРПОУ 00729310) 46449,20 грн. - суми основного боргу, 6420,99 грн. - пені, 4644,92 грн. - штрафу по несплаченій орендній платі, 1720,50 грн. - судовий збір за подання позову та 860,25 грн. - судовий збір за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №903/123/13-г повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Василишин А.Р.