Постанова № 32213905, 01.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2013 р. Справа№ 925/367/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Пашкіної С.А.

за участю представників:

Від позивача: представник Гузенко М.Ю. - за довіреністю.

Від відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний племзавод "Золотоніський"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.05.2013 року

у справі №925/367/13-г (суддя Анісімов І.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кеміагротрейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний

племзавод "Золотоніський"

про стягнення 1 600 276,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кеміагротрейд" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний племзавод "Золотоніський" про стягнення 1 600 276,12 грн., з яких 1 503 532,64 грн. основної заборгованості, 80 619,57 грн. пені та 16 123,91 грн. 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №11-04-12/2 від 11.04.2012 року в частині оплати за поставлену продукцію.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.05.2013 року у справі №925/367/13-г позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, як таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт стверджує про те, що позивачем не вірно визначено період прострочення виконання зобов'язання по оплаті поставленої продукції.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.

Відповідач в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, проте надіслав телеграму про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю в іншій судовій справі.

Розглянувши вказану телеграмму, судова колегія прийшла до висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки відповідачем не надано доказів перебування у іншому судовому засіданні.

Крім того, судова колегія зважає на те, що відповідач не позбавлений права направити іншого представника у судове засідання, як це передбачено ст. 28 ГПК України.

У пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року N 18 зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.04.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кеміагротрейд" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Селекційний племзавод "Золотоніський" (Покупець) укладено Договір поставки № 11-04-12/2, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві товар на умовах відстрочення оплати на певний термін, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі (додаткових угод та специфікацій до нього), прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п. 5.2. договору покупець здійснює розрахунок з постачальником за поставлений товар, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника.

Пунктом 5.9.1. договору сторони передбачили, що як повну компенсацію вартості товару, покупець зобов'язується сплатити постачальнику належні суми загальної вартості товару до 01 листопада 2012 року.

У п. 8.2.1. договору сторонами узгоджено, що зобов'язання по цьому договору вважаються порушеними, якщо покупцем не виплачено обов'язкових платежів, передбачених цим договором, протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня виникнення відповідних підстав.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач поставив відповідачу обумовлену договором продукцію відповідно до специфікації №1 по видатковій накладній № РН-0000045 та рахунку-фактури № СФ-0000069 від 06.06.2012 від 23.07.2012 на загальну суму 1 603 532,64 грн.

Однак, свої зобов'язання по оплаті поставленої продукції відповідач виконав частково, сплативши 100 000,00 грн., про що свідчить банківська виписка з особового рахунку позивача, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 1 503 532,64 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 12.03.2013 року, який підписаний та скріплений печатками обох сторін (а.с. 45).

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 1 503 532,64 грн. підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені та 3 % річних судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.4. договору сторони передбачили, що у випадку порушення термінів оплати, обумовлених у даному договорі, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Як свідчать матеріали справи, позивачем нараховано відповідачу 16 123,91 грн. 3% річних та 80 619,57 грн. пені за період прострочення виконання зобов'язання по оплаті поставленої продукції з 01.11.2012 року по 05.03.2013 року.

Однак, дослідивши укладений між сторонами договір, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно того, що позивачем не вірно визначено період прострочення виконання зобов'язання по оплаті поставленої продукції, з огляду на наступне.

Як було встановлено вище, п. 5.9.1. договору сторони передбачили, що як повну компенсацію вартості товару, покупець зобов'язується сплатити постачальнику належні суми загальної вартості товару до 01 листопада 2012 року.

У п. 8.2.1. договору сторонами узгоджено, що зобов'язання по цьому договору вважаються порушеними, якщо покупцем не виплачено обов'язкових платежів, передбачених цим договором, протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня виникнення відповідних підстав.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про те, що періодом прострочення виконання зобов'язання по оплаті поставленої продукції є: з 08.11.2012 року по 05.03.2013 року.

За таких обставин, перерахувавши 3 % річних та пені за допомогою системи «ЛІГА: ЕЛІТ», судова колегія приходить до висновку про те, що з відповідача підлягає стягненню 14 582,21 3 % річних та 72 711,82 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції за період з 08.11.2012 року по 05.03.2013 року.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення Господарського суду Черкаської області від 07.05.2013 року у даній справі - зміні.

В силу ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний племзавод "Золотоніський" на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.05.2013 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 07.05.2013 у справі № 925/367/13-г - змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„ Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний племзавод "Золотоніський" (19723, Черкаська область, Золотоніський район, с. Піщане, вул.. Шевченка, 61, реєстраційний номер юридичної особи ЄДР 10000014911, код 33418504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кеміагротрейд" (01015, м. Київ, Печерський район, вул.. Цитадельна, 7, реєстраційний номер юридичної особи ЄДР 10000786275, код 25595336) - 1 503 532,64 грн. основного боргу, 72 711,82 грн. пені, 14 582,21 грн. 3% річних; 31 813,48 грн. судового збору за подання позовної заяви та 16 224,88 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині позову відмовити.

3. Доручити Господарському суду Черкаської області видати накази.

4. Матеріали справи № 925/367/13-г повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Коршун Н.М.

Судді Алданова С.О.

Пашкіна С.А.