Ухвала суду № 32213771, 18.06.2013, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"18" червня 2013 р.Справа № 921/426/13-г/9УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув матеріали справи

за позовом Прокурора Підволочиського району в інтересах держави, вул. Залізнична, 1, м. Підволочиськ, Тернопільської області, 47800 в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль, 46000

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 46023

про стягнення збитків заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування в сумі 2 541 грн.

За участю представників сторін:

прокуратури: не з'явився

позивача: Мазур Тетяна Василівна - довіреність № 1-1/1867 від 11.05.11 р.

відповідача: не з'явився

Сторони та прокурор, в порядку ст.ст. 64, 77 ГПК України, про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Фіксація судового процесу технічними засобами (звукозапис) в порядку ст. 81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Прокурору та представникам сторін роз'яснено права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 29, 81-1 ГПК України.

Суть справи: Прокурор Підволочиського району в інтересах держави, вул. Залізнична, 1, м. Підволочиськ, Тернопільської області, 47800 в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль звернувся до господарського суду з позовом до відповідача Підволочиського управління житлово-комунального господарства, смт. Підволочиськ, вул. Садова, 1 про cтягнення збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного розміщення побутових відходів в сумі 2 634 грн. 78 коп.

Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та долученими до позовної заяви копіями документів, а саме: акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 14.06.2013р.; протоколу про адміністративне правопорушення №000814 від 14.06.2012р., постановою про накладення адміністративного стягнення №026/814 від 18.06.2012р. та іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 29.04.2013р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 21.05.2013 р. о 14 год. 40 хв.

У відповідності до ст. 77 ГПК України, у зв'язку із необхідністю оцінки уже поданих та надання можливості сторонам подати додаткові докази, розгляд справи відкладався на 11.06.2013р. на 14 год. 10 хв., а також, у судовому засіданні оголошувалась перерва до 18.06.2013р. на 12 год. 20 хв.

В судовому засіданні 21.05.2013р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник прокуратури в судове засідання не з'явився, додаткових пояснень, клопотань не надав. Одночасно, у попередніх судових засіданнях підтримав поданий раніше позов повною мірою.

Представник позивача в судове засідання прибув та заначив, що у зв'язку із сплатою відповідачем збитків в розмірі 2 541 грн. та керуючись вимогами п.1-1 ч. 1 ст.80 ГПК України, Державна екологічна інспекція у Тернопільській області просить суд припинити провадження у справі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Проте, в процесі розгляду справи, надав докази оплати суми заборгованості в сумі 2 541 грн., а саме відповідно поданих у судовому засіданні квинтанцій №26-mundok/1014631 від 07.06.2013р. на суму 1 270 грн. 50 коп. та №26-mundok/1016766 від 10.06.2013р. на суму 1 270 грн. 50 коп.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи позивача та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд вважає, що є підстави для припинення провадження у справі. При цьому суд керувався наступним.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи в тому числі і за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Згідно з ч.2 ст.21 ГПК України, позивачем є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права та охоронюваного законом інтересу.

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст.20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа N 1-1/99 про представництво прокуратурою інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши обґрунтування позовних вимог прокурора щодо порушення інтересів держави, суд вважає, що прокурор звернувся з даним позовом до суду в межах своїх повноважень визначених ст. 121 Конституції України та ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" та відповідно до правил встановлених ГПК України.

Відповідно до ст.13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно ст. 20 Закону №1264-ХІІ державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки відноситься до компетенції спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів.

Згідно зі ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі по тексту - Закону № 1264-ХІІ) використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.

Функції по здійсненню контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціонального використання відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну безпеку, у сфері поводження з відходами, небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами та захисту інтересів держави у цій галузі покладено на державну екологічну інспекцію у Тернопільській області, положення про яке затверджено Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19 лютого 2007 року №55.

Як встановлено судом, підставою для звернення прокурора та позивача до суду з позовною заявою став факт порушення відповідачем природоохоронного законодавства, який виражається у самовільному водокористуванні.

14.06.2012р. старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Тернопільській області Добеньком О.С. в присутності орендаря ОСОБА_2, проведено планову перевірку на предмет додержання вимог природоохоронного законодавства, згідно якої виявлено, що ОСОБА_2 здійснює самовільне водокористування без відповідних дозвільних документів, що є порушенням вимог Водного кодексу України.

Даний факт порушення підтверджується наданим суду, актом перевірки дотримання природоохоронного законодавства Державної екологічної інспекції у Тернопільській області від 14.06.2012p., в якому зазначено, що позапланова перевірка проведена з направленням на проведення планової перевірки №651 та наказом Державної екологічної інспекції у Тернопільської області від 11.06.2012 року №129, відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього середовища", закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Положення про Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області (наказ Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011р. №136).

За результатами проведеної перевірки було встановлено, що відповідно до договору оренди землі від 27.06.2002р. Підволочиською РДА надано в оренду приватному підприємцю ОСОБА_2 земельну ділянку площею 7,57 га у тому числі: водне дзеркало - 3,92 га, дамби - 0,08 га, плавні (болото) - 1,93 га, прибережної захисної смуги - 1,64 га строком на 25 роком для рибництва на території Галущинської сільської ради Підволочиського району. Договір оренди зареєстрований управлінням економіки Підволочиської РДА 02 липня 2002р. за №5.

ОСОБА_2 02.04.2008р. заключено договір оренди водного об'єкта (ставка) із Підволочиською РДА терміном на 19 років, проте, договір оренди водного фонду не погоджений з державними органами охорони навколишнього середовища та водного господарства, як це передбачено вимогами ст. 51 Водного кодексу України.

Орендарем не розроблено та не погоджено в установленому поряду проект нормативів ГДС.

Дозвіл на спеціальне водокористування №УКР-1677 "А"/ТЕР виданий Держуправлінням екології та природних ресурсів 05.09.2002 року строком на 25 років. Термін дії цього дозволу призупинено листом Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області від 21.12.2007р.

Як встановлено перевіркою, документи, що посвідчують водокористування фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 відсутні, що є порушенням ст.ст. 49,49 Водного кодексу України.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки від 14.06.2012року ОСОБА_2 стверджує, що вода із ставка вже не спускалась 5 років. Згідно з дозволом на спеціальне водокористування самовільне водокористування на поповнення втрат від випаровування та фільтрації складає 28 м.куб у добу. Документи про зариблення ставу відсутні. Порушення вимог обмеження господарської діяльності у межах наданої в оренду прибережної захисної смуги не виявлено.

Розрахунки розмірів шкоди, в результаті неправомірних дій, а саме внаслідок самовільного водокористування ОСОБА_2, здійснено відповідно до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів" затвердженої наказом міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389.

Згідно з розрахунками збитків, що проведені на підставі вказаної Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, державним інспектором визначено, що внаслідок неправомірних дій Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, державі заподіяно збитки на суму 2 541 грн.

Також, 14.06.2012р. за результатами перевірки державним інспектором Добеньком О.С. складено протокол про адміністративне правопорушення №000814.

На підставі зазначеного протоколу та зафіксованих порушень, винесено постанову №026/814 від 18.06.2012 р. про визнання винним у вчиненні адміністративного правопорушення ОСОБА_2 в згідно ст.48 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього штрафні санкції в сумі 85 грн.

Слід зазначити, що зазначений штраф сплачено ОСОБА_2 в добровільному порядку, що підтверджується поданою суду з боку позивача квитанцією №26 mudoc/552948 від 22.06.2012р.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У процесі розгляду справи відповідачем подано докази, що ним після порушення провадження у справі повністю сплачено суму заборгованості в сумі 2 541 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями квитанцій №26-mundok/1014631 від 07.06.2013р. на суму 1 270 грн. 50 коп. та №26-mundok/1016766 від 10.06.2013р. на суму 1 270 грн. 50 коп.

Даний факт не заперечується представником прокуратури та представником позивача в данному судовому засіданні у зв'язку з чим останній просить припинити провадження у справі через відсутністю предмета спору.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи зазначене, а також те, що долучені відповідачем докази у справі підтверджують повну сплату основної суми збитків, суд приходить до висновку, що станом на день розгляду справи, предмет спору між сторонами відсутній, відтак, провадження у справі в частині стягнення 2 541 грн. збитків підлягає припиненню у відповідності до п. 11 частини 1 ст. 80 ГПК України.

Щодо розподілу судового збору у справі, то суд зазначає наступне.

Статтею 49 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З 01 листопада 2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VI, яким, зокрема, встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви за місцем розгляду справи справляється судовий збір, який зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Статтею 5 вказаного Закону також встановлено перелік осіб, звільнених від сплати судового збору. Відповідно з п.1 якої до них відносяться органи прокуратури - при здійсненні своїх повноважень.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір", останній справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Пунктом 2.1 вказаної статті передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується за ставкою - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1720,50 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (68820 грн.).

Приймаючи до уваги, що відповідачем повністю сплачено суму боргу після звернення прокурора та позивача до суду з позовною заявою, тобто після 25.04.2013р., а саме 10.06.2013р., оцінивши докази представлені в матеріалах справи, суд вважає, що справу доведено до судового розгляду з вини відповідача.

Враховуючи зазначене, суд, судовий збір в сумі 1720,50 грн. покладає на відповідача у справі та він стягується в доход Державного бюджету України, на підставі ст.ст.44, 49 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст. 42 - 47, 22, 33, 43, 44, 47,49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст. 86, 116 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ

1. Припинити провадження у справі.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) - 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору у дохід Державного бюджету України (одержувач УДКСУ м. Тернопіль 22030001, р/р 31217206783002 у ГУДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЄДРПОУ одержувача 37977726, код ЄДРПОУ суду 03500022, код класифікації доходу 22030001).

3. Видати наказ.

Суддя В.Л. Гевко