Рішення № 32213113, 26.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7717/13 26.06.13

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-

Страхування»

До Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Крона»

Про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 24 107,58 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники учасників судового процесу:

від позивача: Рябчикова О.О. - дов. № 29/12-12_Р від 29.12.12 р.

від відповідача: Касьянов С.Ф. - дов. № 54/2012 від 19.1.12 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передано позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Крона» про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 24 107,58 грн. в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 20.12.12 р. по вул. Смородинський узвіз у м. Києві, за участю транспортних засобів «Infiniti», державний номер АА7005КІ, під керуванням Фоменка Дмитра Івановича та транспортного засобу «Toyota», державний номер АІ4018ВМ, під керуванням Мельникова Д.В., що належить Мельниковій Н.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.13 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/7717/13, призначено справу до розгляду на 10.06.13 р., зобов'язано сторін надати певні документи; ухвалено направити запит до МТСБУ щодо відомостей про страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля, водій якої винен у ДТП.

У судовому засіданні 10.06.13 р. представник позивача надав суду на виконання вимог ухвали суду документи у справі та оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви для огляду; подав суду письмову заяву про витребування у МТСБУ інформації стосовно полісу ОСЦПВВНТЗ № АВ/5096999 та заявив письмове клопотання про продовження строку розгляду спору.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд міста Києва дійшов висновку про недостатність поданих позивачем документів для прийняття рішення у даній справі, у зв'язку з чим ухвалив витребувати необхідні докази.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується, обставини, що перешкоджають його наданню, підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація та обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання, суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Розглянувши клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, суд його задовольнив з наступних підстав.

Частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Судом встановлено, що строк вирішення спору в справі № 910/7717/13 спливає 20.06.13 р.

В частині 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи наведене, суд продовжив строк розгляду спору для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання 10.06.13 р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 29.04.13 р., згідно з яким відповідач отримав 07.05.13 р. ухвалу суду про порушення провадження в даній справі.

Враховуючи наведене, господарський суд з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, також беручи до уваги нез'явлення представника відповідача у призначене судове засідання, невиконання ним вимог ухвали суду, що перешкоджало вирішенню спору в даному судовому засіданні, суд ухвалою від 10.06.13 р. відклав розгляд даної справи на 26.06.13 р.; клопотання представника позивача про витребування у МТСБУ інформації задовольнив, витребував шляхом направлення відповідного судового запиту у Моторного (транспортного) страхового бюро України в строк до 25.06.13 р. інформацію стосовно полісу, відповідно до якого було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу «Infiniti», державний номер АА7005КІ, який діяв станом на 20.12.12 р., вказавши його серію та номер, назву та адресу страхової компанії, яка видала поліс, ліміт відповідальності, франшизу, термін дії полісу, тип договору, прізвище, ім'я та по-батькові /найменування страхувальника. При цьому, на отримання зазначених доказів суд уповноважив представника Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» Рябчикову О.О. Також даною ухвалою суд клопотання представника позивача про продовження строку вирішення спору задовольнив та продовжив строк розгляду спору в справі № 910/7717/13 на п'ятнадцять днів до 05.07.13 р.; повторно зобов'язав відповідача надати суду: на підтвердження його статусу юридичної особи і повного найменування оригінал і належну копію статуту (положення), свідоцтва про державну реєстрацію, довідку з органів статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, довідку з обслуговуючого банку про наявність відкритих рахунків та їх реквізити; письмовий відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України, з поясненнями по суті заявлених вимог та докази якими вони обґрунтовуються, докази його надіслання позивачу; оригінал для огляду в судовому засіданні та належним чином засвідчену копію для залучення до матеріалів справи полісу АВ/5096999.

У судовому засіданні 26.06.13 р. представники сторін повідомили суду, що вимог ухвали від 10.06.13 р. не виконали.

Дослідивши матеріали справи, суд оголосив у судовому засіданні 26.06.13 р. перерву до 26.06.13 р. о 14:20 год. та повторно зобов'язує сторін виконати вимоги ухвали суду від 10.06.13 р.

Представник позивача через службу діловодства господарського суду 26.06.13 р. подав заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутністю; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, яку було залучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 26.06.13 р. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.06.13 р. надав суду письмовий відзив на позовну заяву, яким визнав позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні 26.06.13 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.12 р. на вулиці Смородинський узвіз в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Infiniti», державний номер АА7005КІ, під керуванням Фоменка Д.І., та «Toyota», державний номер АІ4018ВМ, під керуванням Мельникова Д.В., що належить Мельниковій Н.В.

Фоменко Д.І., керуючи транспортним засобом «Infiniti», державний номер АА7005КІ, при виборі безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Toyota», державний номер АІ4018ВМ, під керуванням Мельникова Д.В., що належить Мельниковій Н.В., чим порушив п. 12.1. Правил дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідка ДАІ № 9129802 від 08.01.13 р. та постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 27.12.12 року в адміністративній справі № 2610/30343/2012 провадження № 3/2610/10368/2012, відповідно до якої встановлено вину Фоменка Д.І. у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та було піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.12.12 року в адміністративній справі № 2610/30343/2012 провадження № 3/2610/10368/2012, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

У вищезазначеній постанові зазначено, що вина Фоменка Д.І. у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України, підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколами про адміністративне правопорушення, схемою ДТП, протоколом огляду місця ДТП, письмовими поясненнями учасників ДТП.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Toyota», державний номер АІ4018ВМ, під керуванням Мельникова Д.В., що належить Мельниковій Н.В.

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (страховик) та Мельниковою Н.В. (страхувальник) було укладено договір комплексного добровільного страхування наземного транспорту CLA № 3555 від 18.07.12 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Toyota», державний номер АІ4018ВМ.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Toyota», державний номер АІ4018ВМ, замовив у ФОП Врублевського В.О. проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику вищезазначеного автомобіля.

11.01.13 р. було складено дефектну відомість огляду колісного транспортного засобу «Toyota», державний номер АІ4018ВМ.

16.01.13 р. було надано звіт (вих. № 12), складений оцінювачем Врублевським В.О. (вища освіта, свідоцтво про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 4007-ПК від 18.06.11 р., свідоцтво ФДМУ про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 4481 від 28.02.06 р., кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 3720 від 09.07.05 р.), який складений відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.03 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, згідно з яким визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Toyota», державний номер АІ4018ВМ, становить 20 783,72 грн.

На підставі заяви страхувальника про настання страхового випадку № 1505.206.12.02 від 21.12.12 р., заяви про виплату страхового відшкодування № 15/04/9.01/0182.13 від 21.02.13 р., рахунку відновлювального ремонту № ВДиС-0001067 від 15.01.13 р., квитанції за сплату дефектовки а/м № ПН669176 від 11.01.13 р., акту виконаних робіт за дефектовку а/м № ВДИСА-000688 від 11.01.13 р. Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № АС-005659 від 18.02.13 р., у відповідності до якого позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 24 107,58 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором комплексного добровільного страхування наземного транспорту CLA № 3555 від 18.07.12 р. виконав належним чином, перерахувавши згідно з платіжним дорученням № 9146 від 27.02.13 р. 23 857,98 грн. страхового відшкодування Мельниковій Н.В., перерахувавши кошти на рахунок ТОВ «ВіДі Автострада» за ремонт пошкодженого автомобіля «Toyota», державний номер АІ4018ВМ, також сума страхового відшкодування у розмірі 249,60 грн. була перерахована позивачем Мельниковій Н.В. у відповідності до квитанції № ПН669176 від 11.01.13 р. та відомості підтверджених переказів від 05.03.13 р.

Враховуючи те, що у постанові Шевченківського районного суду м. Києва від 27.12.12 року в адміністративній справі № 2610/30343/2012 провадження № 3/2610/10368/2012 зазначено, що з вини Фоменка Д.І., який керував автомобілем «Infiniti», державний номер АА7005КІ, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбулося зіткнення з автомобілем марки «Toyota», державний номер АІ4018ВМ, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Toyota», державний номер АІ4018ВМ.

З огляду на те, що Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» на підставі договору комплексного добровільного страхування наземного транспорту CLA № 3555 від 18.07.12 р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 20.12.12 р. на вулиці Смородинський узвіз в м. Києві, виплачено страхове відшкодування Мельниковій Н.В. - власнику автомобіля «Toyota», державний номер АІ4018ВМ, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Infiniti», державний номер АА7005КІ, водій якого винний у скоєнні ДТП, - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Крона».

За таких обставин на розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Крона» про стягнення шкоди у розмірі 24 107,58 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 20.12.12 р. на вулиці Смородинський узвіз в м. Києві за участю транспортних засобів «Infiniti», державний номер АА7005КІ, під керуванням Фоменка Д.І., та «Toyota», державний номер АІ4018ВМ, під керуванням Мельникова Д.В., що належить Мельниковій Н.В.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» встановлено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Infiniti», державний номер АА7005КІ, зокрема до відповідача у даній справі - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Крона» (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика (страхова сума) - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п.п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Перебіг позовної давності щодо вимог страховика про відшкодування збитків у порядку регресу починається з моменту виконання страховиком свого зобов'язання за договором добровільного страхування (постанова Вищого господарського суду України № 58/168 від 27.03.12 р.).

У відповідності до наданої відповідачем копії договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АВ/5096999), укладеного по відношенню до транспортного засобу «Infiniti», державний номер АА7005КІ, страхувальником за даним договором є Фоменко Д.І.

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/5096999 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 50 000,00 грн. та франшиза - 0.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 14.08.11 р., договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Позивачем 20.03.13 р. було направлено на адресу ПрАТ «СК «Крона» заяву про страхове відшкодування (вих. № 15/04/8.04/084-13 від 11.03.13 р.) за полісом № АА/2327727 в порядку регресу.

Однак станом на день звернення Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» з даним позовом до суду суму страхового відшкодування в порядку регресу відповідач не сплатив.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав у повному обсязі позовні вимоги.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд м. Києві дійшов висновку про обґрунтованість вимог Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» щодо стягнення 24 107,58 грн. суми страхового відшкодування у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 20.12.12 р. на вулиці Смородинський узвіз в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Infiniti», державний номер АА7005КІ, під керуванням Фоменка Д.І., та «Toyota», державний номер АІ4018ВМ, під керуванням Мельникова Д.В., що належить Мельниковій Н.В.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Крона» (вул. Щорса, 36 - Б, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код 30726778) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (вул. Велика Кільцева, 56, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київської області, 08131, ідентифікаційний код 35429675) 24 107 (дев'ять чотири тисячі сто сім) грн. 58 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 01.07.13 р.

Суддя Гавриловська І.О.