Рішення № 32213002, 21.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10188/13 21.06.13

За позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування»До Третя особа,Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача Оверченко Юрій ОлександровичПростягнення суми страхового відшкодування у розмірі 4 320,30 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Пилипенко Я.М. - дов. № 29/12-12 від 29.12.2012 р.;

від відповідача: не з'явився;

третя особа: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» про стягнення 4 320,30 грн.

Ухвалою від 03.06.2013 року було порушено провадження у справі, залучено до участі у справі Оверченка Юрія Олександровича в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, надіслано запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України та призначено розгляд справи на 21.06.2013 року.

20.06.2013 року на адресу Господарського суду м. Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла відповідь на запит.

21.06.2013 року представник позивача в судовому засіданні подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 21.06.2013 р. не з'явився, проте через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав відзив на позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 21.06.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16 листопада 2012 року по вул. Піка, 16 в м. Києві за участю автомобіля «Тойота Корола», реєстраційний номер АІ9531ВМ, під керуванням його власника Скріпки О.А. та за участю автомобіля «Пежо Партнер», реєстраційний номер АА7918МА, під керуванням водія Оверченка Юрія Олександровича, що належить Поліщук А.В., сталася дорожньо-транспортна пригода.

Згідно постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 27.11.2012 року № 2610/28161/2012, дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм автомобіля «Пежо Партнер», реєстраційний номер АА7918МА, Оверченком Юрієм Олександровичем вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху України та ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.11.2012 року № 2610/28161/2012, Оверченка Юрія Олександровича визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого п. 10.9 Правил дорожнього руху України та ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до договору комплексного добровільного страхування наземного транспорту № CLA від 04.03.2012 р. страховиком автомобіля «Тойота Корола», реєстраційний номер АІ9531ВМ є Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування».

За страховим випадком - ДТП що сталась 16.11.2012 р. за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту № АС-005542 від 04.02.2013 р. визначено суму страхового відшкодування в розмірі 4 628,70 грн., виплата якого за договором страхування підтверджується платіжним дорученням № 8977 від 14.02.2013 р.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить господарський суд на підставі ст. ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» стягнути з відповідача 4 628,70 грн. матеріальної шкоди.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Зазначена правова норма також кореспондується зі статтею 993 Цивільного кодексу України.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Пежо Партнер», реєстраційний номер АА7918МА, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Тойота Корола», що належить Скріпці Юрію Олексійовичу, реєстраційний номер АІ9531ВМ, була застрахована у Страховому товаристві з додатковою відповідальністю «Гарантія» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/5240998.

У зв'язку з цим, позивач направив на адресу відповідача претензію вих. № 15/04/8.04/078-13 від 04.02.2013 р. з вимогою виплатити страхове відшкодування в порядку регресу до якої додав весь пакет необхідних документів, однак відповідач на подану заяву не відреагував, кошти не сплатив.

Так, відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

В свою чергу, стаття 27 Закону України «Про страхування» зазначає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Пунктом 38.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» також передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених норм, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами, якою у даному випадку став відповідач як страховик внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і який в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.

Разом з тим, згідно зі статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до абз. 2 ч.1 статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Преамбулою Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що цей Закон визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.

Відповідно до частини 3 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим, зокрема, у випадку визначення збитків визначених законодавством.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку № 437 від 06.12.2012 р., що складений оцінювачем Врублевським В.О., загальний розмір матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу «Тойота Корола», реєстраційний номер АІ9531ВМ, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 3 557,51 грн.

Враховуючи вищенаведене, відповідач несе відповідальність за завдану шкоду в межах оціненої шкоди, яка у даному випадку становить 3 557,51 грн.

Крім того, за змістом ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини 9.1 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Згідно з частиною 9.2 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000,00 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Частиною 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Як вбачається, з пункту 5 полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/5240998 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000,00 гривень, а страхове відшкодування за шкоду заподіяну майну потерпілих завжди зменшується на суму франшизи, яка складає 510,00 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також з урахуванням ліміту відповідальності визначеного чинним законодавством, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 3 047,51 грн. (3 557,51 грн. (розмір оціненої шкоди) - 510,00 грн.)

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути зі Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, 56, офіс 13; поштова адреса: 03067, м. Київ, вул. І.Лепсе, 4, код ЄДРПОУ 21130899) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (місцезнаходження: 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. В. Кільцева, 56, код ЄДРПОУ 35429675) 3 047 (три тисячі сорок сім) грн. 51 коп. основного боргу та 1 213 (одну тисячу двісті тринадцять) грн. 63 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

26.06.2013 року

Суддя О.М. Спичак