Ухвала суду № 3221285, 07.10.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-36239/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2008р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Бившевої Л. І.,

Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Млинівському районі

на постанову Господарського суду Рівненської області від 30.01.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2006р. у справі № 12/272

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Щедрик”

до Державної податкової інспекції у Млинівському районі

про скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача не зявились,

відповідача не зявились,

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Щедрик”подано позов про скасування податкових повідомлень-рішеньДубенської обєднаної державної податкової інспекції області (правонаступником якої є відповідач) № 0000162320/0 від 19.04.2005р. про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 176 201 грн., в т. ч. 116 434 грн. основного платежу та 59 767 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також № 0000162320/1 від 07.07.2005р., № 0000162320/2 від 05.09.2005р. та № 0000162320/3 від 08.11.2005р. про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 178084 грн., в т. ч. 116434 грн. основного платежу та 61650 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Рівненської області від 30.01.2006р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2006р. у справі № 12/272 позов задоволено.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем не прийнято до уваги податкові накладні за якими позивач мав право на податковий кредит в сумі 144585 грн. 97 коп. та які відображені в книзі обліку придбання товарів; відповідачем використані документи, які підтверджують податкові зобовязання, тоді як документи про право податкового кредиту до уваги не брались; податкові зобовязання на суму 4552 грн. 33 коп. відповідач не нараховував, а тому підстави для застосування штрафних санкцій в сумі 3433 грн. відсутні.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: пп. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, пп. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, пп. б) пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4, пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Позивач запереченнях на касаційну скаргу не подав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставами для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень стали: акт № 91/23/32256414 від 15.04.2005р. про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004р. по 31.12.2004р. в якому зазначено, зокрема, про не включення позивачем до складу податкових зобовязань сум податку на додану вартість з отриманої попередньої оплати за товари в березні 2004 року 494грн., в травні 2004 року 115940 грн., несвоєчасне нарахування податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 4552 грн. 33 коп.; рішення про результати розгляду первинної та повторних скарг.

Відповідно до пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо: дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно пп. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції до 31.05.2005р.) датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.4.1. п. 7.4., абз. 2 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 цього Закону).

Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

З аналізу зазначених норм слідує, що орган державної податкової служби вправі визначити платнику податку податкове зобовязання відповідного періоду та застосувати штрафні санкції, якщо різниця між загальною сумою податкових зобовязань та податкового кредиту такого платника має позитивне значення та останнім не задекларована у відповідній декларації та несплачена.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України,

ухвалив:

1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Млинівському районі без задоволення, а постанову Господарського суду Рівненської області від 30.01.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2006р. у справі № 12/272 без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.

Судді (підпис) Бившева Л. І.

(підпис) Голубєва Г. К.

(підпис) Карась О. В.

(підпис) Федоров М. О.

Ухвала складена у повному обсязі 13.10.2008р.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Міненко О. М.