Ухвала суду № 3221284, 06.10.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                           № К-35166/06                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2008р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                Брайка А. І.,

суддів                                     Голубєвої Г. К.,

                                               Карася О. В.,

                                               Костенка М. І.,

                                               Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

на постанову Господарського суду Харківської області від 24.07.2006р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 26.10.2006р. у справі № АС-27/350-06

за позовом Закритого акціонерного товариства Сільськогосподарського підприємства “Цукрове”

до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача – Саган В. М.,

відповідача – Журков В. І.,

встановив:

      Закритим акціонерним товариством Сільськогосподарським підприємством “Цукрове”, з урахуванням послідуючого уточнення позовних вимог,подано позов про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішеньКрасноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 17.04.2006р. № 0000162310/0 та від 22.05.2006р. № 0000162310/1 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 2242118 грн., в т. ч. 1494745 грн. основного платежу та 747373 грн. штрафних (фінансових) санкцій, від 17.04.2006р. № 0000172310/0 та від 22.05.2006р. № 0000172310/1 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 1085680 грн., в т. ч. 678550 грн. основного платежу та 407130 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

      Постановою Господарського суду Харківської області від 24.07.2006р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.10.2006р. у справі № АС-27/350-06 позов задоволено.

      Судові рішення мотивовані тим, що об’єктом нарахування відсотків за договором товарного кредиту є сума заборгованості, а надання права користуватись чужими коштами є послугою; позивачем цукор реалізований з прибутком; товар та надана послуга товарного кредиту використовувалась позивачем у власній господарській діяльності; позивач отримав від контрагентів належним чином оформлені податкові накладні; право на податковий кредит не залежить від факту включення товарів до складу валових витрат; в контрагентів позивача виникли відповідні зобов’язання; базою для нарахування ПДВ на векселі в даному випадку визначена договірна ціна на рівні номінальної їх вартості, а ПДВ додається до цієї вартості.

      Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: пп. 1.11.2. п. 1.11., п. 1.32. ст. 1, пп. 5.5.1. п. 5.5. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п. 4.8. ст. 4, пп. пп. 7.4.1., 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

      Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову та ухвалу – без змін як законних та обґрунтованих.

      Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

      Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставами для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень стали: акт № 124/23-021/31633236 від 05.04.2006р. про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2004р. по 31.12.2005р. в якому зазначено, зокрема, про встановлення завищення позивачем валових витрат за 4 квартал 2005 року на суму 3734400 грн. у зв’язку з віднесенням до їх складу витрат з придбання товарів на умовах товарного кредиту, які не пов’язані з веденням господарської діяльністі; завищення податкового кредиту за листопад 2005 року по відсоткам за користування товарним кредитом в сумі 746880 грн. та відсутність законодавчих підстав для отримання права на податковий кредит, нарахований на вартість векселів, завищення в зв’язку з цим податкового кредиту, відповідно, в квітні та жовтні 2005 року в сумах 404084 грн. та 343 781 грн.; рішення про результати розгляду первинної скарги.

      З аналізу положень пп. 1.11.2. п. 1.11., п. 1.32. ст. 1, пп. 5.5.1. п. 5.5. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” слідує, що до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати платника податку на отримання послуг товарного кредиту, якщо такі витрати здійснюються з зв’язку з веденням господарської діяльності платника податку.

      Встановивши факти придбання позивачем товару (цукру-піску) за договором товарного кредиту та подальшу його реалізацію по договору купівлі-продажу за ціною більшою, ніж ціна придбання, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили про здійснення таких операцій в межах господарської діяльності і правомірність включення до складу валових витрат витрати з придбання товарів на умовах товарного кредиту.

      Аналізуючи вимоги пп. пп. 7.4.1., 7.4.4. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” слід зазначити, що  податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому датою виникнення права на податковий кредит є, зокрема, дата отримання належним чином оформленої податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

      Отже, враховуючи правомірність віднесення до складу валових витрат витрати з придбання товарів на умовах товарного кредиту та отримання виданих зареєстрованим платником ПДВ належним чином оформлених податкових накладних, висновок судів про віднесення до складу податкового кредиту відсотків по товарному кредиту є вірним.

      Що стосується передачі у власність позивача векселів, емітованих третіми особами, в якості товару за договором міни, то в даному випадку згідно вимог ст. ст. 3, 21 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу” (чинного на момент здійснення господарських операцій), п. п. 1.6., 1.19., 1.31. ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, пп. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, п. п. 4.2., 4.8. ст. 4, п. 6.1. ст. 6, п. п. 7.4., 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, суди обґрунтовано зазначили про право позивача на нарахування податкового кредиту по таких операціях.

      За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

      1. Залишити касаційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області без задоволення, а постанову Господарського суду Харківської області від 24.07.2006р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 26.10.2006р. у справі     № АС-27/350-06 – без змін.

      2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                         (підпис)                                  Брайко А. І.

Судді                                                         (підпис)                                Голубєва Г. К.

                                                        (підпис)                                    Карась О. В.

(підпис)                               Костенко М. І.

(підпис)                               Федоров М. О.

Ухвала складена у повному обсязі 13.10.2008р.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                             Міненко О. М.