Рішення № 32211307, 04.06.2013, Богодухівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Будьоннівський районний суд м. Донецька)

Пров. № 2/254/242/2013

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

« 22» травня 2013 року Будьоннівський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді : Тараньової В.С.,

при секретарі : Максименко В.С.,

за участю позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника третьої особи: Стрюкової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи - орган опіки та піклування Будьоннівської районної в Донецьку ради, Комунальне підприємство "Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька", відділ державної виконавчої служби Будьоннівського районного управління юстиції м. Донецька, про визначення порядку користування квартирою та розподіл особових рахунків, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_5, треті особи - орган опіки та піклування Будьоннівської районної в Донецьку ради, Комунальне підприємство "Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька", відділ державної виконавчої служби Будьоннівського районного управління юстиції м. Донецька, про визначення порядку користування квартирою та розподіл особових рахунків, мотивуючи свій позов тим, що перебувала з відповідачем у шлюбі з 24.10.1997 р. по 05.03.2009 р., від шлюбу мають малолітню доньку - ОСОБА_4. У 2004 році на сім'ю з чотирьох осіб була надана трьохкімнатна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. У 2005 році цю квартиру приватизували по ? частини - відповідач і малолітня донька ОСОБА_4 Позивачка участі у приватизації не приймала так як, використала своє право на приватизацію раніше. З часу розірвання шлюбу з відповідачем позивачка разом з неповнолітніми доньками не мала можливості вселитися та проживати у спірній квартирі, так як відповідач складав перешкоди для цього, він замінив у квартирі замки на вхідні двері, заселив сторонніх осіб, з приводу чого позивачка зверталася до правоохоронні органи. Внаслідок цих дій позивачка була позбавлена права користуватися майном і належним чином виконувати свої обов'язки з утримання квартири та сплачувати комунальні послуги, у зв'язку з чим накопичилась заборгованість у розмірі 15 292 грн. За рішенням № 2-260/11 від 21.01.2011 року тільки 04.11.2011 року позивачка була вселена в спірну квартиру. Так як власниками по ? квартири є відповідач та їх малолітня дитина ОСОБА_4, просить суд визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши в користування ОСОБА_1 та ОСОБА_4 житлові кімнати розміром 13,6 кв.м. та 10,3 кв.м., в користуванні ОСОБА_5 залишити житлову кімнату розміром 15,5 кв.м. або відповідачу кімнати 13,6 кв.м. та 10,3 кв.м., а позивачці та ОСОБА_4 кімнату 15,5 кв.м., а також залишивши у спільному користуванні сторін інші допоміжні приміщення квартири, крім того позивачка просить розподілити особові рахунки зобов'язавши КП "Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька" відкрити особовий рахунок на ім'я ОСОБА_4

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2, що діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності, підтримали заявлені позовні вимоги, на обґрунтування яких послалася на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Будьоннівської районної в Донецьку ради Стрюкова Н.В., яка діє на підставі довіреності юридичної особи, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала та пояснила, що Закон України «Про охорону дитинства» не допускає звуження житлових прав дитини, а тому категорично заперечувала проти частини позовних вимог у варіанті визначення порядку користування спірною квартирою: відповідачу кімнати 13,6 кв.м. та 10,3 кв.м., а позивачці та ОСОБА_4 кімнату 15,5 кв.м. Підтримала позовні вимоги у варіант: виділити в користування ОСОБА_1 та ОСОБА_4 житлові кімнати розміром 13,6 кв.м. та 10,3 кв.м., в користуванні ОСОБА_5 залишити житлову кімнату розміром 15,5 кв.м.

Відповідач ОСОБА_4 черговий раз за викликом до суду не з'явився, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Вказану ним причину неявки суд поважною не визнає. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Вислухавши пояснення позивачки, її представника, представника третьої особи, перевіривши матеріали справи та дослідивши подані докази в межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України), суд встановив наступне.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні підтвердила пояснення ОСОБА_1 та пояснила, що вона є її матерю, з 2008 року по теперішній час позивачка разом із меншою дочкою - ОСОБА_4 вимушені проживати у неї у квартирі, що порушує не тільки цивільні права малолітньої дитини, але й свідка.

Згідно з копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 ОСОБА_5 та ОСОБА_1 мають дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьку зроблено відповідний актовий запис № 18.

Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_2 ОСОБА_5 та ОСОБА_1 розірвали шлюб 30 березня 2009 року, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Будьоннівського районного управління юстиції у м. Донецьку Донецької області зроблено актовий запис за № 84, після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 залишено прізвище.

Із копії паспорта НОМЕР_3 ОСОБА_1 вбачається, що вона з 07.12.2004 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається з копії виконавчого листа № 2-260/11 року від 21.01.2011 року, ОСОБА_1 та її неповнолітня донька ОСОБА_7, 2002 року народження, та донька ОСОБА_8, 1992 року народження були вселенні у квартиру АДРЕСА_1, крім того ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_5 залишено сумісне користування спірною квартирою.

Відповідно з копією акту державного виконавця від 04.11.2011 року ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_8, було вселено у квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до довідки комунального підприємства "Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька" від 14.01.2013 року, що за адресою зареєстровані ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_4.

Відповідно з копіями квитанцій вбачається, що ОСОБА_1 за березень 2012 року, квітень 2012 року, серпень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року, вересень 2012, травень 2012 року сплачувала за комунальні послуги за квартиру АДРЕСА_1.

Із копії свідоцтва про право власності на квартиру № 3973 від 12 серпня 2005 року вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на спільній частковій власності належить по ? частини квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається з копії технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1,спірна квартира є 3-хкімнатною, розташована на 2 поверсі 9 поверхового будинку, загальна площа квартири 68,90 кв.м.: перша кімната 10,30 кв.м., друга 13,60 кв.м, третя 15,50 кв.м., кухня 7,80, ванна кімната 2,60, вбиральня 1,00 кв.м., коридор 6,50; 5,30 кв.м. вбудований шаф 1,40 кв.м., комора 1,50, балкон 1,50 кв.м., лоджа 1,90 кв.м., крім того право власності підтверджено свідоцтвом № 3973 від 12.08.2005 року, що видано Управлінням комунальних ресурсів в м. Донецьку, зареєстровано у книзі реєстрації за № 3973 від 12.08.2005 року.

Статтями 41, 47 Конституції України закріплений принцип непорушності права приватної власності та гарантовано, що ніхто не може бути позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

З положень ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України вбачається те, що правом власності є право особи на річ ( майно ), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, яким він розпоряджається на власний розсуд. При цьому на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Право власності є непорушним, тому ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності з частиною 1 статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї.

Згідно з ч. 2 ст. 386, ст. 391 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою при вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 104 ЖК України член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 155 СК України передбачено: здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно з ч. 1 ст.. 176 СК України батьки зобов'язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток.

П. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» говориться, що в силу ст. 104 Житлового кодексу України суд вправі задовольнити вимоги члена сім'ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього (або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування жилим приміщенням), може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі.

При поділі жилого приміщення за вимогою члена сім'ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов.

Зміна договору найму жилого приміщення за вимогою члена сім'ї наймача не допускається в передбачених ч. 3 ст. 104 Житлового кодексу України випадках, незалежно від наявності згоди наймодавця на зміну такого договору, за винятком випадків, коли жиле приміщення наймач одержав не в зв'язку з трудовими відносинами або коли наймодавець втратив право на його виселення.

Норма середньої забезпеченості жилою площею на одну особу становить не менше ніж 9 кв. м.

Згідно з ч. 1 ст. 48 ЖК України жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.

Частиною 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено: Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

За таких обставин та враховуючи те, що виділити ізольоване жиле приміщення таким чином, щоб штучного не погіршити житлових умов позивача та відповідача можливо, а також те, що позивачка зареєстрована у спірній квартирі, ОСОБА_4 є неповнолітнію дитиною, окрім них та відповідача інших осіб у квартирі не зареєстровано, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 до ОСОБА_5 щодо визначення порядку користування квартирою підлягають задоволенню в такому порядку: виділивши в користування ОСОБА_1 та ОСОБА_4 житлові кімнати розміром 13,6 кв.м. тв. 10,3 кв.м., в користуванні ОСОБА_5 залишити житлову кімнату розміром 15,5 кв.м., залишивши у спільному користуванні сторін інші допоміжні приміщення квартири.

Згідно зі ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Частиною 1 ст. 31 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право:

1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини.

Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 СК України батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.

Тому у частині позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 до ОСОБА_5 щодо розподілу особових рахунків суд відмовляє.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 41, 47 Конституції України, статтями 316, 317, 319, 321, 368, 369, 383, 391 ЦК України, статтею 177 СК України, статтями 104, 150 ЖК України, статтями 60, 11, 212, 213, 214, 215, 224-228 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи - орган опіки та піклування Будьоннівської районної в Донецьку ради, Комунальне підприємство "Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька", відділ державної виконавчої служби Будьоннівського районного управління юстиції м. Донецька, про визначення порядку користування квартирою та розподіл особових рахунків - задовольнити частково.

Визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши в користування ОСОБА_1 та ОСОБА_4 житлові кімнати розміром 13,6 кв.м. тв. 10,3 кв.м., в користуванні ОСОБА_5 залишити житлову кімнату розміром 15,5 кв.м., залишивши у спільному користуванні сторін інші допоміжні приміщення квартири.

У частині позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 до ОСОБА_5 щодо розподілу особових рахунків відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 107 (сто сім) гривень 30 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Будьоннівський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя: В.С.Тараньова