Постанова № 32210285, 05.07.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/2295/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Баргаміної Н.М.,

при секретарі Воєдило Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату, Менського районного військового комісаріату про визнання дій та бездіяльності незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Чернігівського обласного військового комісаріату, Менського районного військового комісаріату, в якому просить визнати дії та бездіяльність відповідачів про відмову зарахувати період роботи позивача помічником військового комісара з фінансово-господарської діяльності в державний стаж незаконними; зобов'язати відповідачів зарахувати період роботи позивача помічником військового комісара з фінансово-господарської діяльності з 04.07.2001 року по 27.05.2002 року в державний стаж.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він працював в Менському районному військовому комісаріаті, в період з 28.04.1993 року по 27.05.2013 року. Вважає, що відповідачами протиправно не зараховано до стажу державної служби період його роботи на посаді помічника військового комісара (з фінансово-господарської діяльності) з 04.07.2001 року по 27.05.2002 року, який давав би йому право на отримання пенсії державного службовця.

В судовому засіданні позивач, представник позивача позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідачів позов не визнав повністю та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що посада помічника військового комісара (з фінансово-господарської діяльності), на якій перебував позивач, не входить до переліку посад державних службовців військових комісаріатів, а тому перебування позивача на вказаній посаді не зараховується до стажу державної служби.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач працював в Менському районному військовому комісаріаті з 28.04.1993 року по 27.05.2013 року, та згідно з наказом Військового комісара Менського районного військового комісаріату від 27.05.2013 року № 51 (а.с. 6), позивач був звільнений з посади державного службовця Збройних Сил України - спеціаліста 1 категорії Менського РВК, у зв'язку із скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Як вбачається з матеріалів справи, в період роботи в Менському районному військовому комісаріаті посада начальника частини (фінансово-господарської), на якій працював позивач, була переведена на помічника військового комісара (з фінансово-господарської діяльності).

На посаді помічника військового комісара (з фінансово-господарської діяльності) позивач пропрацював з 04.07.2001 року по 27.05.2002 року, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 19-22).

Позивач стверджує, що під час звільнення з роботи відповідачем не було зараховано період роботи на посаді помічника військового комісара (з фінансово-господарської діяльності) з 04.07.2001 року по 27.05.2002 року до стажу державної служби, що порушує його право на отримання пенсії державного службовця, в зв'язку з чим суд звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про державну службу», яка регулює питання класифікації посад державних службовців, віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.05.1995 року № 301-р, посади, зокрема, начальників відділень, частин, груп та інших структурних підрозділів, старших помічників, помічників начальників відділів, відділень, груп та спеціалістів міських і районних військових комісаріатів віднесено до сьомої категорії державних службовців.

На виконання вказаного розпорядження Наказом Міністра оборони України від 15.12.1998 року № 455 затверджена Інструкція про порядок присвоєння рангів державним службовцям Збройних Сил України.

Додатком 4 Інструкції визначено перелік посад державних службовців військових комісаріатів, а саме: 1) начальники відділень, груп, частин та інших структурних підрозділів; 2) старші помічники, помічники начальників відділів, відділень, груп; 3) помічник військового комісара з правової роботи; 4) математик, інженер-програміст, інженер; 5) економіст; 6) юрисконсульт; 7) бухгалтер, бухгалтер-ревізор; 8) ревізор, інспектор-ревізор; 9) спеціалісти (психолог, референт-перекладач).

З аналізу наведених норм права вбачається, що посада помічника військового комісара (з фінансово-господарської діяльності) не відноситься до відповідної категорії посади державного службовця, тому особи, що займали вказані посади, не мають права на зарахування періоду роботи на даних посадах до державної служби.

Крім того, заробітна плата у період з 01.09.2001 року по 27.05.2002 року нараховувалась позивачу без врахування надбавки за ранг державного службовця, що підтверджується довідкою від 25.06.2013 року № 1070.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у позивача не виникло право на зарахування періоду роботи з 04.07.2001 року по 27.05.2002 року на посаді помічника військового комісара (з фінансово-господарської діяльності) до державної служби.

Посилання позивача на те, що посада помічника військового комісара передбачена в Наказі Міністра оборони України від 28.02.2000 року № 55 «Про затвердження Умов оплати праці працівників (невійськовослужбовців) апарату органів військового управління та військових комісаріатів», судом не приймається до уваги, оскільки вказаний наказ врегульовує умови оплати праці працівників (невійськовослужбовців) апарату військових комісаріатів та не визначає перелік посад, які відносяться до посад державних службовців.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачі діяли в межах наданої компетенції у відповідності до вимог законодавства й не порушили права позивача щодо обчислення стажу державної служби.

При вказаних обставинах, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 104, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Баргаміна