Постанова № 32207932, 01.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2013 року Справа № 905/136/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: Сокола С.В., дов. № б/н від 29.04.2013 року;

Відповідача: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька Індустріальна Спілка" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.03.2013 року

у справі № 905/136/13-г господарського суду Донецької області

за позовом публічного акціонерного товариства "Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів "Донбасшляхбуд"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька Індустріальна Спілка"

про визнання договору поставки № ДИС/5-46 пстм від 01.03.2005 року недійсним

В С Т А Н О В И В:

У січні 2013 року публічне акціонерне товариство "Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів "Донбасшляхбуд" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька Індустріальна Спілка", просило визнати недійсним договір поставки № ДИС/5-46 пстм від 01.03.2005 року, укладений між сторонами (а.с. 2-5).

Позовні вимоги мотивовано відсутністю повноважень у представника позивача на підписання оспорюваного договору.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.02.2013 року (суддя Левшина Г.В.) (з урахуванням ухвали господарського суду Донецької області від 28.02.2013 року про виправлення описки), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.20103 року (головуючий Шевкова Т.А., судді Бойченко К.І., Чернота Л.Ф.) (а.с. 85-87) позов задоволено. Визнано недійсним з моменту підписання договір № ДИС/5-46 пстм від 01.03.2005 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Донецька Індустріальна Спілка" та відкритим акціонерним товариством "Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів "Донбасшляхбуд". Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 56-58).

Оскаржені судові акти мотивовано тим, що оспорюваний договір зі сторони позивача підписано особою без відповідних повноважень.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Донецька Індустріальна Спілка" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (а.с. 96-98).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.05.2013 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька Індустріальна Спілка" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.06.2013 року (а.с. 94-95).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.06.2013 року продовжено строк розгляду касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька Індустріальна Спілка" та відкладено розгляд справи на 01.07.2013 року (а.с. 103-105).

У відзиві на касаційну скаргу публічне акціонерне товариство "Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів "Донбасшляхбуд" зазначає, що рішення першої інстанції та постанова апеляційної інстанції є законними, обгрунтованими та не підлягають скасуванню.

У судове засідання 01.07.2013 року представник відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька Індустріальна Спілка" не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька Індустріальна Спілка".

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.03.2005 року між відкритим акціонерним товариством "Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів "Донбасшляхбуд" та товариством з обмеженою відповідальністю "Донецька Індустріальна Спілка" було укладено договір поставки № ДИС/5-46 пстм, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, асортимент, кількість і ціна якого вказані у специфікаціях (додатках) до договору (п. 1.1 договору) (а.с. 16-19).

Відповідно до п. 2.1, 3.1, 4.1 договору кількість, ціна та умови строку поставки визначаються у додатках до договору (а.с. 16).

Згідно п. 10.1 договору він діє до виконання сторонами зобов'язань за ним (а.с. 18).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, оспорюваний договір зі сторони відкритого акціонерного товариства "Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів "Донбасшляхбуд" підписано головою правління Маловим О.В.

Відповідно до п. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно п. 1, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно п. 1.2 статуту відкритого акціонерного товариства "Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів "Донбасшляхбуд" воно є самостійним суб'єктом господарювання, який діє на основі комерційного розрахунку, самофінансування і валютної самооплатності і здійснює свою діяльність за рахунок власних чи позикових коштів на договірній основі (а.с. 8-15).

Відповідно до п. 1.3 статуту позивача товариство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, поточні та інші рахунки в установах банків, печатку, штампи і бланки зі своїм найменуванням, емблему та інші реквізити, і не має у своєму складі інших юридичних осіб (а.с. 9).

Згідно п. 9.1 статуту відкритого акціонерного товариства "Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів "Донбасшляхбуд" органами управління товариством є загальні збори акціонерів, наглядова рада, правління (а.с. 11 зв.).

Пунктом 9.14, 9.16 статуту позивача передбачено, що керівництво поточною діяльністю товариства здійснює правління. Кількісний склад правління затверджує наглядова рада за пропозицією голови правління. Роботою правління керує голова правління (13 зв., 14).

У п. 9.16 статуту відкритого акціонерного товариства "Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів "Донбасшляхбуд" визначено повноваження голови правління (а.с. 14).

Відповідно до п. 9.15 статуту позивача правління вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів акціонерів і наглядової ради .

Згідно п.п. 12 п. 9.11 статуту відкритого акціонерного товариства "Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів "Донбасшляхбуд" право приймати рішення про укладення угод, а також надання гарантій і отримання кредитів на суму, що перевищує 500 000 грн. віднесено до повноважень наглядової ради, яка, відповідно до п. 9.7 статуту є органом управління товариства, а в перерві між загальними зборами акціонерів - вищим органом управління товариства (а.с. 12 зв., 13).

Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що голова правління відкритого акціонерного товариства "Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів "Донбасшляхбуд" Малов О.В. був повноважний укладати угоди, в тому числі купівлі-продажу, якщо її розмір перевищує 500 000,00 грн. виключно на підставі та керуючись відповідним рішенням наглядової ради, яке має передувати укладенню договору.

Пунктом 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" встановлено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновку про задоволення позову, оскільки рішення наглядової ради відкритого акціонерного товариства "Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів "Донбасшляхбуд" на укладання договору поставки № ДИС/5-46 пстм від 01.03.2005 року не приймалось, та, відповідно, представник позивача діяв поза межами повноважень, визначених статутом товариства.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання заявника касаційної скарги на порушення судами вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є необгрунтованими, оскільки позивач не позбавлений можливості захисту права, яке він вважає порушеним, у позовному провадженні.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька Індустріальна Спілка" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.03.2013 року у справі № 905/136/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков