Постанова № 32207164, 27.06.2013, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/3841/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2013 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Малінов О. С.

при секретарі Поварніциній А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Костянтинівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та сплатити недоотриману компенсацію за шкоду, спричинену здоров'ю, -

В С Т А Н О В И В:

23 травня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та сплатити недоотриману суму одноразової компенсації за шкоду, спричинену здоров'ю, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 3-ї групи захворювання, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до висновку МСЕК. У відповідності до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" він має право на отримання одноразової компенсації за шкоду, спричинену здоров'ю у розмірі 30 мінімальних заробітних плат. Відповідачем йому нарахована, але не сплачена по теперішній час така компенсація у розмірі 189грн.60коп. Ця сума компенсації не відповідає вимогам ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв'язку з чим він просив визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування йому одноразової компенсації в меншому розмірі, ніж це передбачено вказаним законом, та зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити йому одноразову компенсацію у відповідності до вимог ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не явився, подав заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не явився, подав заяву, в якій позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що одноразова компенсація за шкоду, спричинену здоров'ю, позивачу призначена у розмірі 189грн.60коп. відповідно до чинного на момент призначення законодавства та в межах відповідних бюджетних асигнувань. Ця компенсація йому сплачена. Зазначала, що роз'яснення порядку застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»покладається на Кабінет Міністрів України, а тому відповідач керується відповідними нормативно-правовими актами, виданими Кабінетом Міністрів України, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується посвідченням.

Відповідно до виписки із акту МСЕК позивач був визнаний інвалідом другої третьої захворювання, пов'язаного з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС.

Таким чином, позивач є особою, постраждалою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам I групи - 60 мінімальних заробітних плат; інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат; дітям-інвалідам - 10 мінімальних заробітних плат; сім'ям, які втратили годувальника, - 60 мінімальних заробітних плат; батькам померлого - 30 мінімальних заробітних плат.

У разі встановлення інвалідності вищої групи, інвалідам виплачується різниця у компенсаціях.

Згідно частин 2, 3, 5, 7 статті 48 вказаного Закону одноразова компенсація виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності.

В порушення зазначених норм відповідачем одноразова компенсація у визначеному розмірі позивачеві не нарахована і не сплачена. Фактично позивачу сплачена одноразова компенсація у розмірі 189грн.60коп.

При призначенні допомоги відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою ці виплати встановлені для учасників ліквідації ЧАЕС інвалідів І групи - 379 грн.30 коп., інвалідів ІІ групи - 284 грн.40 коп., для інвалідів ІІІ групи - 189 грн.60 коп.

Відповідач не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій щодо позивача в частині розміру нарахування одноразової компенсації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача ОСОБА_1 щодо недонарахування одноразової компенсації є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з обґрунтуванням своєї позиції посиланням на норми закону та підзаконних нормативних актів, в т.ч. Конституції України, виходячи з наступного.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Кабінет Міністрів України не уповноважений на свій розсуд змінювати, в т.ч. зменшувати конкретні розміри компенсацій і допомоги, встановлені цим законом, в т.ч. на оздоровлення. Ст. 67 Закону було встановлено, що конкретні розміри доплат підвищуються КМУ відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 встановлює, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім -своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Такої ж точки зору притримується в своїй практиці і Верховний Суд України в своїй практиці, а саме щодо розмірів нарахування щорічної допомоги на оздоровлення в порядку, визначеному саме Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не будь-якими іншими нормативними актами.

Крім того, суд не може взяти до уваги визначенні постановою Кабінету Міністрів № 836 від 26.07.1996 року розміри одноразової допомоги, оскільки питання розміру такої допомоги вирішені Законом України, а тому з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку розміру щорічної допомоги застосуванню підлягає саме Закон, а не постанова.

Так, у період, коли діяли два однопредметні нормативно-правові акти, які по-різному регулюють встановлення розміру одноразової щорічної допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, управлінням було необґрунтовано застосовано той акт, що має нижчу юридичну силу -постанову Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року, а Закон України, який має вищу юридичну силу, відповідачем не застосовано.

Таким чином, хоча розмір одноразової компенсації громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одночасно і був врегульований по-різному і різними нормативними актами, проте за загальних умов у випадку правової колізії застосуванню підлягають норми нормативного акту, який є вищим за юридичною силою, тобто в даному випадку -норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Конституційний Суд України своїм Рішенням № 26-рп/2008 від 27.11.2008 року у справі за конституційним поданням Кабінету Міністрів України про офіційне тлумачення положення ч.2 ст. 95 Конституції України та словосполучення «збалансованість бюджету», використаного в ч.3 цієї статті, роз'яснив, що з врахуванням правових позицій, висловлених, зокрема, у Рішенні № 60рп/2007 від 09.07.2007 року у справі про соціальні гарантії громадян та у Рішенні № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України, що цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше/додаткове/ правове регулювання відносин, що є предметом інших законів, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і, як наслідок, скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони. З цього слідує, що обмеження в розмірі щорічної грошової суми на оздоровлення, належних до виплат категорії осіб, до яких відноситься позивач, в розмірах, встановлених постановою КМУ, є порушенням прав позивача, гарантованих Конституцією України та ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Тому суд вважає нарахування позивачу в розмірі, встановленому КМУ, одноразової компенсації таким, що не відповідає ст.48 Закону, а позовні вимоги позивача - обґрунтованими.

Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Встановлено, що нарахування одноразової компенсації відноситься до компетенції Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради.

На час звернення позивача до суду перерахунок і виплата компенсації позивачу відповідачем не здійснено, тому слід зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити позивачу ОСОБА_1 одноразову компенсацію у відповідності до вимог ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 30 мінімальних заробітних плат.

Керуючись ст.ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової компенсації за шкоду, спричинену здоров'ю, в розмірі, меншому, ніж встановлено у статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради нарахувати та сплатити ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України одноразову компенсацію за шкоду, спричинену здоров'ю, у відповідності до вимог ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 30 мінімальних заробітних плат.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, або в порядку ч.2 ст. 186 КАС України.

Суддя